Рішення

від 18.05.2020 по справі 219/14009/19

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/14009/19

Провадження № 2/219/966/2020

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2020 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Медінцевої Н.М.

за участю секретаря Петрейко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі м. Бахмут Донецької області у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального клінічного лікувально-профілактичного закладу Обласна психіатрична лікарня м. Жданівка про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки з розрахунком при звільненні ,

В С Т А Н О В И В :

03 грудня 2019 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , до Комунального клінічного лікувально-профілактичного закладу Обласна психіатрична лікарня м. Жданівка , місцезнаходження якого: 86391, Донецька область. М. Жданівка, вул. Больнична, 1, код ЄДРПОУ 01991317, про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки з розрахунком при звільненні. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період з 03 грудня 2013 року по 01 березня 2015 року вона працювала у відповідача завідуючою відділення. У відповідача перед нею за червень 2014 року мається заборгованість в сумі 3917,32 грн. Як вбачається із форми ОК-5 з пенсійного фонду у травні 2014 року відповідачем була нарахована їй зарплата в сумі 3741,79 грн., в червні 2014 року в сумі 3917,32 грн. Отже її середньоденний заробіток розраховується: 3741,79грн.:19+3917,32грн.:19:2=180,07 грн. час затримки розрахунку з нею при звільненні з 01 березня 2015 року по 02 грудня 2019 року (дата підписання позову) складає 1188 робочих днів. Отже сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні розраховується так: 1188*180,07 грн.=213923,16 грн. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 січня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 09 годину 00 хвилин 11 лютого 2020 року.

До судового засідання позивача не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином: у відповідності до частини 6 статті 128 ЦПК України - шляхом направлення судової повістки із розпискою рекомендованим листом з повідомленням на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася за невідомою причиною, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином , заяв та клопотань про розгляд справи без його участі або про відкладення судового засідання, від нього на адресу суду не надходило. У встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву відповідачем також не поданий.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання, але причин неявки суду не повідомив, суд вважає можливим у відповідності до пункту 1 частини 3 статті 223 ЦПК України провести судове засідання без його участі.

При цьому, за наявності умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає необхідним розглянути справу на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення по справі.

У зв`язку з неявкою сторін та у відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач дійсно з 03 грудня 2013 року по 01 березня 2015 року працювала у відповідача завідуючою відділення, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.6).

Згідно копії індивідуальної відомості про застраховану особу з пенсійного фонду України (а.с.7-8) на ім`я ОСОБА_1 , загальна сума заробітку для нарахування пенсії у 2014 році склала 25057,96 грн., у червні 2014 року їй було нараховано 3917,32 грн.

Згідно розрахунків (табуляграм) заробітної плати позивача (табельний номер 537) їй нарахована заробітна плата: за липень 2014 року 3937,04 грн., сума до виплати аванс 800 грн., зарпл 2386,64 грн.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов`язків роботодавця, визначених статтею 115 КЗпП України.

За змістом пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)", усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.

Таким чином, роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано, що забезпечує реалізацію одного із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці.

Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно матеріалів справи, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що при звільненні позивача розрахунок з ним проведено.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до статті 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виконав свої зобов`язання щодо від платності праці та виплатив позивачу належну йому заробітну плату.

Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Тож, наявність заборгованості відповідача по заробітній платі позивачу за період червень 2014 року у розмірі 3917,32 грн. підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з пенсійного фонду України (а.с.7-8) на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно цих відомостей позивачу у червні 2014 року було нараховано 3917,32 грн., проте відсутні відомості про її виплату.

Відповідачем ці відомості не спростовані та суду не надані докази, що ці відомості є недостовірними, не надано доказів, що оклад позивача є іншим, ніж 22,69 грн. за годину.

Відповідно до частини 4 статті 97 КЗпП України, статті 22 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Тому є усі підстави для задоволення позову в частині вимоги про стягнення заборгованості по зарплаті за червень 2014 року у сумі 3937,04 грн.

Як визначено ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України відповідач повинен був у день звільнення позивача виплатити останній всі належні їй суми, а в разі спору про розмір цих сум виплатити не оспорювану ним суму, однак цього не зробив, у зв`язку з чим позивач була вимушена здійснювати захист своїх прав та інтересів в судовому порядку.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1\. Визнання права; 2\.визнання правочину недійсним; 3\.припинення дії, яка порушує право; 4\.відновлення становища, яке існувало до порушення; 5\.примуслве виконання обов`язку в натурі; 6\.зміна правовідношення; 7\.припинення правовідношення; 8\.відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9\.відшкодування моральної (немайнової) шкоди….

Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно п.6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є: справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законом України: Про оплату праці .

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України Про оплату праці та іншими нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України).

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч.1 ст. 115 КЗпП України).

Як передбачено ст. 116 згаданого Кодексу, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.

Оскільки, в судовому засіданні встановлено, що повний розрахунок з позивачем в день його звільнення проведений не був, як і не проведений на день подачі позову до суду, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що перед позивачем відсутня заборгованість, як і графіку її роботи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 12 червня 2017 року по 14 серпня 2018 року (день здійснення остаточного розрахунку) включно, приймаючи розрахунок позивача, оскільки інших даних у суду не має, оскільки відповідач не скористався своїм правом та не надав суду ніяких доказів узагалі, а саме: 3741,79грн.:19+3917,32грн.:19:2=180,07 грн. час затримки розрахунку з позивачем при звільненні з 01 березня 2015 року по 02 грудня 2019 року (дата підписання позову) складає 1188 робочих днів. Отже сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні розраховується так: 1188*180,07 грн.=213923,16 грн., виходячи із наступного.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Крім того, відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці - установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини . Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України відповідачем не надано суду ніяких доказів того, що у порушенні прав позивача на своєчасне отримання заробітної плати відсутня вина відповідача. До того ж, під час розгляду справи не встановлено вини позивача, як працівника підприємства, у виникненні становища, яке призвело до затримки розрахунку по заробітній платі.

При цьому, суд вважає, що сам по собі факт відсутності коштів на підприємстві, як підстава для звільнення від відповідальності за порушення строків розрахунку по заробітній платі, є необґрунтованими.

В цьому контексті суд звертає увагу, що у своїй практиці Верховний Суд України неодноразово зазначав, що аналіз змісту ст.ст. 116, 117 КЗпП дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України (постанова №6-2163цс16 від 31 травня 2017 року, №6-259цс17 від 13 березня 2017 року). Аналогічні роз`яснення викладені і в п. 20 постанови пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці .

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за № 100 затверджено порядок обчислення середньої заробітної плати. Відповідно до пункту 5 вищевказаного порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Пунктом 8 Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

При цьому суд звертає увагу, що за змістом ч. 2 ст. 117 КЗпП України підставою для зменшення судом розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені є виключно наявність таких умов: 1) наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; 2) виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, як належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; 3) прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу. Оскільки жодної з зазначених обставин в даному випадку судом не встановлено то правові підстави для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідача з позивачем відсутні. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові ВСУ від 13 березня 2017 року у справі №6-259цс17.

Таким чином до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 213923,16 грн., із відрахуванням (утриманням) при виплаті податків та обов`язкових платежів передбачених законодавством України.

Згідно статті 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи та витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача - на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн. та на користь позивача в сумі 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України , Законом України Про оплату праці , ст.ст. 3 , 4 , 94 , 115 , 116 , 117 , 233 , 238 , 237-1 КЗпП України , постановою Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року Про застосування судами законодавства про оплату праці , правовими позиціями ВСУ, рішенням КСУ № від 15.10.2013 року № 9- рп/2013, Законом України Про судовий збір , ст.ст. 4 , 11 , 141 , 258 , 430 ЦПК України , суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального клінічного лікувально-профілактичного закладу Обласна психіатрична лікарня м. Жданівка про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки з розрахунком при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Комунального клінічного лікувально-профілактичного закладу Обласна психіатрична лікарня м. Жданівка , місцезнаходження якого: 86391, Донецька область. М. Жданівка, вул. Больнична, 1, код ЄДРПОУ 01991317, на користь ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , заборгованість по заробітній платі за червень 2014 року в сумі 3937,04 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 березня 2015 року по 02 грудня 2019 року в сумі 213923,16 грн., а всього в сумі 217840 (двісті сімнадцять тисяч вісімсот сорок) грн.. 48 коп. з відрахуванням при виплаті всіх обов`язкових податків та платежів.

Стягнути з Комунального клінічного лікувально-профілактичного закладу Обласна психіатрична лікарня м. Жданівка , місцезнаходження якого: 86391, Донецька область. М. Жданівка, вул. Больнична, 1, код ЄДРПОУ 01991317, на користь ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , витрати по сплаті судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн.. 40 коп.

Стягнути з Комунального клінічного лікувально-профілактичного закладу Обласна психіатрична лікарня м. Жданівка , місцезнаходження якого: 86391, Донецька область. М. Жданівка, вул. Больнична, 1, код ЄДРПОУ 01991317, на користь держави судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн.. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України, згідно якого процесуальні строки, визначені ст. 354 ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), для апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Н.М.Медінцева