Рішення

від 22.06.2020 по справі 289/1496/19

РАДОМИШЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 289/1496/19

Номер провадження 2/289/169/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2020 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участю: секретаря судового засідання Галькевич Ю.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства оборони України Макарівський завод залізобетонних виробів про стягнення заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

До Радомишльського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства оборони України Макарівський завод залізобетонних виробів , в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за період з 01.12.2017 по 01.09.2019 в сумі 75863,90 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що з відповідачем вона перебуває у трудових відносинах, однак, за період з 01.12.2017 по 01.09.2019 їй не відомо, чи нараховував відповідач заробітну плату, оскільки на вимогу видати довідку про нараховану заробітну плату відповідач її не надає, отже, позивач позбавлена можливості надати вказаний доказ, а тому остання самостійно здійснила розрахунок невиплаченої заробітної плати з іншими компенсаційними виплатами.

Ухвалою від 10.09.2020 відкрито провадження у цій справі та з урахуванням положень ст. 274 ЦПК України вирішено її розглядати у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Надано відповідачу строк для подання відзиву. Копії ухвали направлено сторонам, а відповідачу, крім того, копію позову з додатками на 11 арк., які адресат отримав 02.10.2019 (а.с.12,13,14,15).

У визначений судом строк відповідач відзив на позовну заяву до суду не направив.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями ухвалою від 08.01.2020 суддя Сіренко Н.С. прийняла вказану цивільну справу до свого провадження та призначила судове засідання на 26.02.2020 без виклику сторін, сторонам направлені повістки-повідомлення, яку позивач отримала 15.01.2020 (а.с.22,23,24,41).

17.02.2020 до суду повернувся конверт з направленою судом відповідачу кореспонденцією з відміткою За закінченням терміну зберігання (а.с.25), в подальшому від представника відповідача - керуючого ліквідацією Замураєва С.П. надійшла телефонограма, в якій останній зазначив адресу для листування (а.с.31), на вказану адресу повторно було направлено копію позовної заяви з додатками (а.с.33), відправлення вручено адресату 14.03.2020 (а.с.50).

Ухвалою суду від 26.02.2020 відкладено розгляд справи на 13.04.2020 та ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін, про що повідомлено сторонам у справі (а.30,31,40).

10.03.2020 від представника Державного підприємства Міністерства оборони України Макарівський завод залізобетонних виробів адвоката Каплі О.М. надійшла заяву про залучення його до справи як представника відповідача (а.с.34-37).

Ухвалою суду від 12.03.2020 адвоката Каплю О.М. залучено до участі у справі (а.с.38).

13.04.2020 від відповідача ДП Міністерства оборони України Макарівський завод залізобетонних виробів в особі голови ліквідаційної комісії Замураєва С.П. надійшла заява про перенесення розгляду вказаної справи в зв`язку із карантином на іншу дату, оскільки відповідач має намір взяти участь у судовому засіданні, на підставі якої судове засідання було відкладено на 07.05.2020, про що повідомлено сторонам належним чином (а.с.43,44,45,46).

27.04.2020 від адвоката Каплі О.М. до суду надійшло клопотання про розгляд вказаної цивільної справи без його участі в зв`язку із розірванням 18.03.2020 договору про надання правової допомоги відповідачу (а.с.47,48,49).

В судове засілання, призначене на 22.06.2020, належним чином повідомлені сторони (а.с.52) не з`явилися, від позивача та її представника адвоката Нагорної Т.І. надійшла заява про розгляд справи без їх участі, заявлені позовні вимоги підтримують та просять задовольнити (а.с. 53). Від відповідача жодних заяв чи клопотань на адресу суду не надходило.

Кожна особа за принципом автономії волі відповідно до ст.ст. 4, 12, 13 ЦПК України на свій розсуд активними чи пасивними (мовчазно) діями розпоряджається належними їй процесуальними і матеріальними правами.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд враховує, зокрема, й вимоги, сформульовані в рішеннях ЄСПЛ від 6.09.2007 у справах Цихановський проти України та від 18.10.2007 Коновалов проти України . У них відзначено: на національні суди покладено обов`язок створення умов для того, щоб провадження було швидким та ефективним. Наприклад, суд має вирішувати, чи відкладати засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якихось заходів щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки з розглядом справи.

Враховуючи, що справа знаходиться в провадженні суду з 10.09.2019, судовий розгляд справи неодноразово відкладався, в тому числі за клопотанням представника відповідача, враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, беручи до уваги викладені вище положення чинного законодавства, суд приходить до висновку про проведення судового розгляду без участі сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи та давши їм належну оцінку, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Матеріалами справи доведено та відповідачем не спростовано, що позивач перебуває з ним у трудових відносинах, а саме 04.12.2015 прийнята на посаду сторожа Макарівського заводу ЗБВ, що підтверджується записом у трудовій книжці ОСОБА_1 (а.с.4).

Позивач зазначає, що відповідач з грудня 2017 року по вересень 2019 року не повідомляв її про нараховану заробітну плату та не виплачував її.

Відповідачем ці відомості не спростовані та суду не надані докази, що вони є недостовірними.

Відповідно до частини 1 ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР Про оплату праці , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці", заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини 4 ст. 97 КЗпП України, ст. 22 Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР Про оплату праці , власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до частини 2 ст. 30 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР Про оплату праці , роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 8 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша ст. 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

У ст. 30 Закону України Про оплату праці міститься аналогічна норма, доповнена зобов`язанням власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 12, частини 1 ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами ст. 48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З розробленого та наданого позивачем розрахунку середнього заробітку плати за весь час затримки за період з грудня 2017 по серпень 2019 (з урахуванням надурочних та відпускних) наданого позивачем (а.с.7-9), заборгованість по заробітній платі в загальній сумі складає 76395,19 грн.

Відповідачем не надано до суду будь-яких доказів на спростування зазначеного розрахунку та на відсутність заборгованості перед позивачем. Станом на час ухвалення рішення судом доказів виплати заборгованості по заробітній платі позивачу відповідачем не надано.

Відповідно до норм статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.

Суд при цьому бере до уваги, що в ухвалі про відкриття провадження у справі та про прийняття справи до свого провадження відповідачу пропонувалось надати відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням його доводів, проте, відповідач своїм правом не скористався, не надав до суду ані відзиву, ані доказів виплати заробітної плати позивачу.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В рішенні у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1 (п. 22).

Беручи до уваги встановлені судом обставини, майнові вимоги позивача щодо оплати позивачу заробітної плати відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Право громадянина в Україні на працю та на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (ст. 43 Конституції України).

Правосуддя в Україні здійснюється з метою захисту прав, свобод і законних інтересів людини, громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи, що відповідач не надав суду доказів ні про нараховану позивачу заробітну плату за період з грудня 2017 року по вересень 2019 року, ні про наявність заборгованості по заробітній платі за цей період, ні про відсутність такої заборгованості, суд при вирішенні спору виходить з доказів, наданих позивачем, та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі за період з грудня 2017 року по вересень 2019 року у заявленому розмірі 75863,90 грн.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, таким чином рішення суду в частині стягнення заробітної плати в межах місячної заробітної плати необхідно допустити до негайного виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (ч. 6 ст. 141 ЦПК України)

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору, то судовий збір підлягає стягненню на користь держави з відповідача у сумі 768,40 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 13, 17, 18, 76-82, 141, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , рнкопп НОМЕР_1 ) до Державного підприємства Міністерства оборони України Макарівський завод залізобетонних виробів (юридична адреса: 08001, Київська обл., Макарівський р-н, смт. Макарів, ідентифікаційний код юридичної особи 08476587) про стягнення заробітної плати - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України Макарівський завод залізобетонних виробів на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 грудня 2017 року по 01 вересня 2019 року в сумі 75863,90 грн. (сімдесят п`ять тисяч вісімсот шістдесят три грн. 90 коп.) без утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення в частині присудження стягнення заборгованості по заробітній платі, але не більш ніж за один місяць.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України Макарівський завод залізобетонних виробів на користь держави судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві положення ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 284, 354 ЦПК України (процесуальні строки щодо подання заяви про перегляд заочного рішення, апеляційного оскарження) продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя Н. С. Сіренко