Постанова

від 17.06.2020 по справі 910/13243/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2020 р. Справа№ 910/13243/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі Денисюк І.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 17.06.2020.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Київської міської ради

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 04.02.2020

у справі №910/13243/19 (суддя Кирилюк Т.Ю,)

за позовом Київської міської ради

до 1) Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Реєстрація бізнесу" Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Поліщук Вікторії Миколаївни

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедлізинг"

про визнання протиправним та скасування рішення, витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 позовну заяву залишено без розгляду.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Київська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі № 910/13243/19 про залишення позову без розгляду, передати справу № 910/13243/19 для подальшого розгляду Господарським судом міста Києва.

Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права. Зазначаючи при цьому, що визначальною умовою залишення позову без розгляду є саме можливість або неможливість вирішення спору по суті при не вчиненні позивачем певних дій, покладених на нього судом. Також скаржник зазначає, що судом не вказано яким чином ненадання документів перешкоджає вирішенню спору. Водночас скаржник вказує, що судом першої інстанції не зазначено про те, що позивачем були подані документи у судовому засіданні, а також не розглянуто клопотання позивача та представника ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот".

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2020 апеляційну скаргу Київської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі №910/13243/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Яковлєва М.Л., Шаптали Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 апеляційну скаргу Київської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі №910/13243/19 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

Від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої доданий платіжне доручення № 181 від 26.02.2020 про сплату судового збору у розмірі 2102,00 грн., докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги сторонам, а також докази на представництво інтересів Київської міської ради Геращенко В.І.

На підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215 та від 25.03.2020 № 239, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 24.04.2020 на всій території України встановлено карантин.

Також, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338-р, з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров`я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемією, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України було встановлено на всій території України режим надзвичайної ситуації до 24 квітня 2020 року.

З огляду на вказані обставини, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 задоволено клопотання Київської міської ради про поновлення строку для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі №910/13243/19. Відновлено Київській міській раді строк для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі №910/13243/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі №910/13243/19. Враховуючи постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" про час та дату судового засідання учасників справи ухвалено повідомити додатково.

Постановою Кабінету Міністрів № 343 від 04.05.2020 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", а саме продовжено період карантину до 22.05.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 призначено розгляд апеляційної скарги Київської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі № 910/13243/19 в судовому засіданні, яке відбудеться 17.06.2020.

В судовому засіданні 17.06.2020 представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі № 910/13243/19 про залишення позову без розгляду та передати справу №910/13243/19 для подальшого розгляду Господарським судом міста Києва.

Відповідачі в судове засідання 17.06.2020 не з`явилися. Про поважність причин нез`явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія звертає увагу, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989). Порушення розумних строків тривалості судового провадження може бути порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок - права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічні висновки наведені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 922/1070/18.

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідачів про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності відповідачів та їх повноважених представників за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 17.06.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про відмову у забезпеченні позову.

Згідно ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судовою колегією, Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Реєстрація бізнесу" Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Поліщук В.М. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедлізинг" про:

- визнання протиправним та скасування рішення відповідача1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за відповідачем2 від 10.12.2018 №29352456 на земельну ділянку за адресою: хутір Микільський, 17 км Мінського проспекту, літера Д в Оболонському районі міста Києва;

- витребування у відповідача 2 земельної ділянки площею 0, 1 га, кадастровий номер 8000000000:78:243:0116, що знаходиться на хуторі Микільському, 17 км Мінського проспекту, літера Д в Оболонському районі міста Києва на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Після відкриття провадження у справі судом встановлено, що друга вимога даної позовної заяви має майновий характер і відповідно до Закону України "Про судовий збір" не було сплачено судовий збір у повному розмірі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

До Господарського суду міста Києва позивачем було подано 06.12.2019, на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, уточнену позовну заяву без позовної вимоги: витребувати у відповідача 2 земельної ділянки площею 0, 1 га, кадастровий номер 8000000000:78:243:0116, що знаходиться на хуторі Микільському, 17 км Мінського проспекту, літера Д в Оболонському районі міста Києва на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 строк підготовчого провадження у справі № 910/13306/19 продовжено на 30 днів, підготовче засідання призначено на 21.01.2020.

Звертаючись до суду з цим позовом 25.09.2019 позивач відповідачем-1 зазначив Київську філію комунального підприємства "Реєстрація бізнесу" Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Поліщук Вікторію Миколаївну (код ЄДРПОУ 42151777).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 зобов`язано Київську міську раду подати до суду докази знаходження відповідача-1 за адресою, яка вказана у позовній заяві або інші належні докази, що підтверджують правовий статус відповідача-1 до 30.01.2020.

Залишаючи позовну заяву Київської міської ради без розгляду, суд першої інстанції керувався тим, що позивач не виконав вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у встановлений судом строк та не надав доказів знаходження відповідача-1 за адресою, яка вказана у позовній заяві або інших належних доказів, що підтверджують правовий статус відповідача-1, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу Київської міської ради, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на наступне

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність визначених п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України підстав для залишення позову без розгляду з огляду на наступне.

Положеннями ст. 162 ГПК України, яка визначає процесуальні вимоги до позовної заяви, встановлено, що позовна заява повинна містити: 2 повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти (п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України).

Обов`язку позивача щодо подання доказів знаходження відповідача за адресою, яка вказана у позовній заяві та доказів, що підтверджують правовий статус такого учасника справи чинним ГПК України не передбачено.

Вказане свідчить про те, що судом не обґрунтовано залишено без розгляду позов у справі №910/13306/19 з підстав неподання позивачем витребуваних судом доказів.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити в т.ч. повне найменування (для юридичних осіб) сторін та інших учасників справи.

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (ч.ч. 1, 3 ст. 45 ГПК України).

Відсутність відповідного юридичного статусу унеможливлює наявність у такого суб`єкта процесуальної правоздатності (зокрема філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи не можуть бути учасниками судового провадження).

Враховуючи встановлений статтею 14 ГПК України принцип диспозитивності господарського судочинства, колегія суддів зазначає, що саме позивачу належить виключне право обирати осіб, які на його думку є порушниками прав та визначати цих осіб відповідачами за пред`явленими позовними вимогами.

Недоведеність факту порушення особою до якої пред`явлено відповідну вимогу прав або охоронюваних інтересів позивача є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо: настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Вказане свідчить про те, що припинення або відсутність факту існування відповідної юридичної особи є підставою для закриття провадження у справі, а не залишення позову без розгляду.

Проте, в силу положень ч. 3 ст. 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал в т.ч. про залишення позову без розгляду, іншої правової дії крім передачі справи на розгляд суду першої інстанції не передбачено.

Водночас колегія суддів зазначає про безпідставність тверджень скаржника про те, що судом не вирішено його клопотання про витребування доказів оскільки ухвалою від 10.10.2019 у справі №910/13243/19 задоволено додане до позовної заяви клопотання позивача про витребування у відповідача-1 реєстраційної справи та документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності за відповідачем-2 на земельну ділянку, що розташована у місті Києві, хутір Микільський, 17 км. Мінського проспекту, земельна ділянка Д, що відображено у п. 4 резолютивної частини ухвали.

Враховуючи те, що не вирішення питання про вступ ПрАТ "Укррічфлот"у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не є тією обставиною, яка впливає на правильність прийнятого судом першої інстанції процесуального рішення, колегія суддів зазначає про те, що твердження скаржника про порушення судом норм процесуального права, які полягали у не вирішенні зави ПрАТ "Укррічфлот" - висновків суду першої інстанції не спростовують.

Разом з тим, колегія суддів визнає обґрунтованими твердження скаржника про те, що судом не обґрунтовано того, яким чином неподання витребуваних судом доказів унеможливлює вирішення спору.

З урахуванням вищезазначеного в сукупності, судова колегія дійшла до висновку, що оскільки судом першої інстанції не обґрунтовано того, що витребувані ним докази є необхідними для вирішення спору та те, що їх неподання позивачем унеможливлює вирішення такого спору, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі №910/13243/19 - скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції на розгляд.

У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду та з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен здійснити суд першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 280, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Київської міської ради - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі №910/13243/19 - скасувати.

Матеріали справи №910/13243/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Cуду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.06.2020.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

Є.Ю. Шаптала