Постанова

від 26.06.2020 по справі 910/18201/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2020 р. Справа№ 910/18201/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Козир Т.П.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2020

у справі №910/18201/19 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акважитлосервіс"

про стягнення 144337,14 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі за текстом - Компанія) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акважитлосервіс" (далі за текстом - Товариство) 79086,59 грн пені, нарахованої у зв`язку з простроченням сплати основного боргу за укладеним сторонами договором постачання природного газу від 22.09.2016 №1590/1617-ТЕ-41, 14200,08 грн 3% річних та 51050,47 грн втрат від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем було здійснено оплату поставленого газу з порушенням строку, встановленого договором постачання природного газу від 22.09.2016 №1590/1617-ТЕ-41.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акважитлосервіс" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 14200 (чотирнадцять тисяч двісті) грн. 08 коп. 3% річних; 79086 (сімдесят дев`ять тисяч вісімдесят шість) грн. 59 коп. пені; 50584 (п`ятдесят тисяч п`ятсот вісімдесят чотири) грн. 71 коп. втрат від інфляції та 2158 (дві тисячі сто п`ятдесят вісім) грн. 07 коп. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що відповідачем було здійснено оплату поставленого газу з порушенням строку, встановленого договором постачання природного газу від 22.09.2016 №1590/1617-ТЕ-41. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок сум 3% річних, пені і втрат від інфляції та періодів їх нарахування, суд встановив, що періоди нарахування визначені позивачем правильно, сума 3% річних розрахована правильно, у розрахунку суми пені Компанією взято до уваги приписи статті 343 ГК України, проте суми пені і втрат від інфляції розраховані позивачем неправильно. Так, за перерахунком суду сума пені становить 101131,42 грн., а втрат від інфляції - 50584,71 грн; разом з тим, судом враховано, що у відповідності до частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а тому суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає 14200,08 грн 3% річних і 79086,59 грн пені за розрахунком позивача, та 50584,71 грн втрат від інфляції за розрахунком суду; у стягненні решти суми (465,76 грн) втрат від інфляції слід відмовити.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 у справі №910/18201/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат в розмірі 465,76 грн та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, скаржник стверджував, що ним правильно визначено розмір інфляційних втрат, механізм розрахунку яких відповідає нормам законодавства, а також сформованій практиці Верховного Суду, у відповідності до якої нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього періоду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 у справі №910/18201/19. Постановлено розгляд апеляційної скарги у даній справі здійснювати без участі сторін в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини десятої статті 270 ГПК України розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступних підстав.

22.09.2016 Компанією, як постачальником, та Товариством, як споживачем, було укладено договір постачання природного газу від 22.09.2016 №1590/1617-ТЕ-41 (далів за текстом - Договір), за умовами якого:

- постачальник зобов`язується поставити споживачу у 2016 - 2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах Договору (пункт 1.1 Договору);

- природний газ, що постачається за Договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2 Договору);

- постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 270,00 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями: жовтень 2016 року - 30,00 тис. куб. метрів; листопад 2016 року - 40,00 тис. куб. метрів; грудень 2016 року - 50,00 тис. куб. метрів; січень 2017 року - 60,00 тис. куб. метрів; лютий 2017 року - 50,00 тис. куб. метрів; березень 2017 року - 40,00 тис. куб. метрів; постачальник передає споживачу в період з 01.04.2017 по 30.09.2017 (включно) газ обсягом 1 тис. куб.м., у тому числі за місяцями: квітень 2017 року - 1 тис. куб.м; травень 2017 року - 0; червень 2017 року - 0; липень 2017 року - 0; серпень 2017 року - 0; вересень 2017 року - 0 (пункт 2.1 Договору з доповненнями згідно з додатковою угодою від 31.03.2017 №2);

- приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачу у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі (пункт 3.4 Договору);

- ціна за 1000 куб. метрів природного газу за Договором становить 4942 грн, крім того податок на додану вартість - 20%; всього для сплати разом з ПДВ - 5930,40 грн (пункт 5.2 Договору);

- оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу; остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 Договору);

- у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національно банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, нараховану від суми прострочення платежу за кожний день прострочення (пункт 8.2 Договору зі змінами відповідно до додаткової угоди від 31.03.2017 №2);

- строк, у межах якого сторони можуть звертатися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, втрат від інфляції, відсотків річних становить 5 (п`ять) років (пункт 10.3 Договору);

- Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації газу з 01.10.2016 до 30.09.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1 Договору в редакції додаткової угоди від 31.03.2017 №2).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 1284607,67 грн, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками юридичних осіб актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.10.2016 №б/н на суму 66972,01 грн.; від 30.11.2016 №б/н на суму 219614,57 грн.; від 31.12.2016 №б/н на суму 276854,80 грн.; від 31.01.2017 №б/н на суму 317276,40 грн.; від 28.02.2017 №б/н на суму 256003,51 грн.; від 31.03.2017 №б/н на суму 147886,38 грн.

Товариством було повністю оплачено поставлений Компанією природний газ, проте з порушенням строків оплати.

Так, відповідачем були здійснені такі платежі:

29.12.2016 - 66972,01 грн. за жовтень 2016 року;

23.01.2017 - 60000 грн. за листопад 2016 року;

23.02.2017 - 159614,57 грн. за листопад 2016 року; 139000 грн за грудень 2016 року;

09.03.2017 - 20000 грн. за грудень 2016 року;

21.03.2017 - 117854,80 грн. за грудень 2016 року;

22.03.2017 - 18300 грн. за січень 2017 року;

27.03.2017 - 100000 грн. за січень 2017 року;

09.10.2017 - 20000 грн. за січень 2017 року;

10.10.2017 - 22000 грн. за січень 2017 року;

18.10.2017 - 50000 грн. за січень 2017 року;

26.10.2017 - 53000 грн. за січень 2017 року;

30.10.2017 - 21000 грн. за січень 2017 року;

03.11.2017 - 27500 грн. за січень 2017 року;

09.11.2017 - 151000 грн. за січень - лютий 2017 року;

13.12.2017 - 181103,93 грн. за лютий - березень 2017 року;

15.01.2018 - 46594,13 грн. за березень 2017 року;

19.01.2018 - 30668,23 грн. за березень 2017 року.

У зв`язку з простроченням Товариством строків оплати поставленого Компанією природного газу позивач просить стягнути з відповідача 14200,08 грн 3% річних та 79086,59 грн пені, нарахованих за загальний період з 26.11.2016 по 18.01.2018, 51050,47 грн інфляційних втрат, нарахованих за загальний період з 27.12.2016 по 31.12.2017.

Частинами першою і другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ст. ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню належним чином у встановлений строк та припиняється виконанням, проведеним належним чином. Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, внаслідок чого нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього періоду.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України) платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Колегією суддів встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по оплаті вартості природного газу не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично не вірним.

Так, за здійсненим судом апеляційної інстанції розрахунком пені за заявлений позивачем період, розмір пені становить 101131,42 грн.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню у розмірі заявленому до стягнення позивачем - 79086,59 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів вважає, що даний розрахунок є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а тому, з урахуванням факту порушення відповідачем грошового зобов`язання, позовні вимоги про стягнення з відповідача 14200,08 грн 3% річних та 51050,47 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем правомірно нараховано інфляційні втрати за зобов`язаннями січня 2017 р. (за період з 01.10.2017 по 31.10.2017), лютого 2017 р. (за період з 01.11.2017 по 30.11.2017), березня 2017 р. (за період з 01.12.2017 по 31.12.2017) з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього періоду, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини другої 2 статті 625 ЦК України викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами перегляду оскаржуваного рішення у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 у справі №910/18201/19 - скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 465,76 грн, з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення вказаних позовних вимог. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281 - 283 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 у справі №910/18201/19 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 465,76 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Здійснити перерозподіл судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Резолютивну частину рішення суду викласти в наступній редакції:

1.Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акважитлосервіс" (04053, м. Київ, Вознесенський Узвіз, буд. 3/5; ідентифікаційний код 32912668) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 14200 (чотирнадцять тисяч двісті) грн 08 коп. 3% річних, 79086 (сімдесят дев`ять тисяч вісімдесят шість) грн 59 коп. пені; 51050 (п`ятдесят одну тисячу п`ятдесят) грн 47 коп. інфляційних втрат, 2165 (дві тисячі сто шістдесят п`ять) грн 06 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акважитлосервіс" (04053, м. Київ, Вознесенський Узвіз, буд. 3/5; ідентифікаційний код 32912668) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 2881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Матеріали справи №910/18201/19 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

Т.П. Козир