Постанова

від 11.06.2020 по справі 910/10642/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2020 р. Справа№ 910/10642/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Припутніцькій Ю.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 11.06.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019

у справі №910/10642/19 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Приватного підприємства "Телерадіокомпанія "Рось Телеком"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Фішер"

про стягнення 961 228,51 грн.

В судовому засіданні 11.06.2020 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 Приватне підприємство "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Фішер" про стягнення 961 228,51 грн. за договором поставки №01240915 від 24.09.2015.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору № 01240915 від 24.09.2015 з поставки оплаченого обладнання, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість з повернення попередньої оплати у розмірі 961 228,51 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/10642/19 в позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд не зміг дійти однозначного висновку щодо того, що поставка ліфту електричного S3300, Q=475 кг, Н=7,85 м, UKR6115065 в житловий будинок за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, Перший провулок професора Голуба, 16 по договору № 01240915 від 24.09.2015 не відбулась, враховуючи те, що видаткова накладна № 1 від 04.01.2016, яка є документом, що підтверджує факт поставки, не підписана позивачем.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач 23.12.2019 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Апеляційна скарга обґрунтована неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, порушенням судом норм процесуального права.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі зводяться до наступного:

- судом не було досліджено питання чи відбулась поставка обладнання саме в інтересах ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком";

- судом не було досліджено доказ, який містив інформацію про самостійне придбання ліфту власником будинку (у вигляді листа від 18.11.2019);

- протоколом огляду від 22.10.2019 не було встановлено факту наявності в будинку виготовленої металевої ліфтової шахти з вмонтованим обладнанням;

- суд дійшов невірного висновку про те, що між сторонами був укладений договір поставки з елементами підряду;

- судом порушено норми процесуального права, яке виявилось у постановленні ухвали та наступному огляду речового доказу за його місцезнаходженням, незважаючи на те, що будь - якою зі сторін спірний ліфт не було визначено в якості речового доказу, а також в прийнятті в якості доказів протоколу огляду від 22.10.2019 та долученому до нього диску, що були отримані у ході кримінального провадження, за відсутності письмового дозволу від слідчого та розголошення таємниці досудового слідства.

Позивач також вказує щодо необхідності долучення нових доказів, які були отримані вже після винесення оскаржуваного рішення.

А саме, у зв`язку з відсутністю доступу до будинку, адвокатом Малиновською В.Д. було подано адвокатський запит за вих. №20/11-01 від 20.11.2019 до ОСОБА_1 з метою отримання інформації щодо належності ОСОБА_1 спірного будинку, встановлення в ньому ліфту та існування договірних відносин з іншими організаціями з проводу придбання та встановлення цього ліфту.

У листі - відповіді від 02.12.2019 ОСОБА_1 було повідомлено, що запитуваний будинок є об`єктом незавершеного будівництва та належать йому на праві приватної власності.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, представник відповідача зазначає, що позивачем не наведено жодного доказу, який спростовує поставку обладнання в рамках спірного договору поставки.

До додаткових пояснень представником відповідача було додано копію листа стосовно відмови прийняття акту №01/16/к06 від 22.06.2016, копії актів приемки строительной части для монтажа лифтов, копію акту передання змонтованого ліфта для виконання будівельно - оздоблювальних робіт, копію акту №НС/17/01 про виникнення надзвичайної ситуації на об`єкті: м. Біла Церква, вул. Перший провулок професора Голуба, 16.

Також відповідач зазначає, що між позивачем та відповідачем щодо обладнання було укладено три договори, а саме: договір поставки (обладнання), договір монтажу (обладнання) та договір підряду (виготовлення ліфтової шахти). Інших договорів щодо поставки обладнання та його монтажу на об`єкт відповідач не укладав та не отримував кошти за постачання обладнання на об`єкті від інших осіб, в тому числі і від ОСОБА_1 .

Вказує, що позивач сам письмово підтверджує факт виконання поставки за основним договором в повному обсязі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення клопотань позивача та відповідача щодо долучення додаткових доказів, оскільки сторони надали обґрунтовані пояснення ненадання цих документів під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 27.02.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 оголошено перерву у справі на 19.03.2020, з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи, надання часу представникам сторін з`ясувати питання, які виникли під час розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 повідомлено учасників справи №910/10642/19, що судове засідання, призначене на 19.03.2020, не відбудеться, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 №215), якою в період з 12 березня по 3 квітня 2020 в Україні запроваджено карантин через спалах у світі коронавірусу COVID-19.

Зазначено, що про дату та час наступного судового засідання у справі №910/10642/19 учасники справи будуть повідомлені додатково ухвалою суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 розгляд апеляційної скарги призначено на 11.06.2020.

Явка представників сторін

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 11.06.2020 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній та у додатково поданих письмових поясненнях, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 11.06.2020 заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у письмових поясненнях, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

24.09.2015 між Приватним підприємством "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Фішер" (підрядник за договором) укладено договір № 01240915, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується поставити у певні строки обладнання, визначене додатком № 3 та проектно-технічним завданням на проектування будівельної частини під монтаж обладання затверджене замовником (далі по тексту - "ПТЗ") по договору (далі по тексту - "Обладнання") на умовах DDP Incoterms 2010, які застосовуються відповідно до законодавства України на об`єкт будівництва Замовника, що знаходиться за адресою: Житловий будинок, вул. Перший провулок професора Голуба, 16, м. Біла Церква (далі по тексту - "Об`єкт"). Замовник зобов`язується своєчасно сплатити за це визначену договором грошову суму та прийняти обладнання.

Відповідно до п. 1.2. договору загальна ціна договору на момент підписання (далі по тексту - "Ціна обладнання") становить 961 228, 51 грн., у тому числі ПДВ - 20 % - 160 204,75 грн., яка розрахована за курсом НБУ 24,0547 грн. за 1 Євро та еквівалентна 39 960,00 Євро. Ціна окремих складових обладнання наведена у додатку № 1 до договору. При цьому платежі за обладнання по договору будуть корегуватися відповідно до розділу 3 цього договору. Ціна обладнання фіксується у євро еквіваленті до 31.12.2015, але може бути скорегована у випадах зазначених у п.п. 2.3, 2.4 цього договору.

Згідно з п. 3.1. договору замовник здійснює оплати за обладнання в розмірі та строки, визначені в додатку № 1 до договору за офіційним курсом НБУ на день здійснення відповідної оплати.

За умовами п. 4.1. договору строки поставки обладнання визначені додатком № 1 до договору. У разі не своєчасного затвердження ПТЗ виконання відповідних оплат за виготовлення обладнання та відшкодування додаткових витрат (у разі їх виникнення) замовником, строки поставки обладнання переносяться відповідно до строку (або терміну) затримки.

Пунктом 6.1.1. договору визначено, що поставка обладнання, яка оформлена видатковою накладною та/або підписанням актів приймання-передачі обладнання - є необхідним та достатнім підтвердженням того, що підрядник повністю виконав зобов`язання по договору.

Відповідно до п. 12.1. договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно з п. 12.7 договору сторони мають право розірвати договір по взаємній згоді. В однобічному порядку сторона має право розірвати договір тільки за умови, якщо одна із сторін більш ніж 2-х (двох) місяців не виконує свої зобов`язання, при цьому сторона, яка планує розірвати договір повинна заздалегідь письмово повідомити про це іншу сторону не менше ніж за 1 (один) місяць від планового розірвання або у випадах та в порядку, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 12.8 договору договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до договору про його розірвання, якщо інше не встановлено діючим законодавством України та цим договором.

Додатком № 1: ціна, графік фінансування та поставки обладнання до договору від 24.09.2015 № 01240915 (об`єкт: житловий будинок, вул. Перший провулок професора Голуба, 16, м. Біла Церква) визначено найменування обладнання: ліфт електричний S3300, Q=475 кг, Н=7,85 м, UKR6115065; ціна обладнання - 961 228,51 грн. з ПДВ; дата отримання підрядником затвердженого замовником ПТЗ - 05.10.2015; перша передплата за 100 % - 24.09.2015; дата розміщення замовлення на обладнання - 06.10.2015; дата поставки на об`єкт - 22.12.2015.

Додатком № 2: технічна специфікація обладнання до договору від 24.09.2015 №01240915 визначено обладнання, яке підлягає поставці та встановленню: ліфт електричний S3300, Q=475 кг, Н=7,85 м, UKR6115065.

На виконання умов укладеного договору від 24.09.2015 № 01240915, позивач здійснив оплату за ліфт у розмірі 961 288,51 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 302 від 24.09.2015 та випискою по рахунку.

Листом № 03-160419 від 16.04.2019 відповідач звернувся до позивача з проханням підписати акти приймання-передачі обладнання № 1 згідно договору від 24.09.2015 №01240915, у зв`язку з тим, що обов`язки підрядника по договору виконанні в повному обсязі та обладнання поставлене.

У відповідь на лист відповідача № 03-160419 від 16.04.2019, позивач звернувся до відповідача з листом-відповіддю, в якому зазначив, що передача обладнання не підтверджена, з огляду на що позивач відмовився підписувати акти приймання-передачі обладнання № 1. Вказаний лист-відповідь повернувся позивачу за закінченням встановленого строку зберігання.

Листом № 28/05-01 від 28.05.2019 позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою щодо відмови від договору № 01240915 від 24.09.2015 та необхідністю повернення коштів у розмірі 39 960,00 євро не пізніше тридцяти днів з моменту отримання листа-вимоги.

Позивач стверджує, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору не поставив обладнання, у зв`язку з чим позивач відмовився від договору та вимагає повернення грошових коштів, сплачених за обладнання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що на виконання укладеного між сторонами договору від 24.09.2015 № 01240915, відповідач (замовник) уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "Шиндлер" (підрядник) договір субпідряду №1115041 від 18.09.2015, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується поставити у певні строки обладнання, визначене додатком № 3, а саме: ліфт електричний S3300, Q=475 кг, Н=7,85 м, UKR6115065 за адресою: житловий будинок, вул. Перший провулок професора Голуба, 16, м. Біла Церква. Відповідач зазначає, що видатковою накладною від 23.12.2015 № 151, підписаною між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шиндлер", підтверджується поставка обладнання позивачу. З метою оформлення підтвердження виконання основного договору відповідач передав позивачу видаткову накладну № 1 від 04.01.2016, яку позивач відмовляється підписувати. Отже, відповідач зазначає, що предметом обох договорів є поставка одного й того ж самого обладнання на один і той самий об`єкт. Крім того, відповідач заявляє про застосування строку позовної давності.

У відповіді на відзив позивач, серед іншого, зазначає, що укладення договору субпідряду № 1115041 від 18.09.2015 не є підтвердженням виконання основного договору №01240915 від 24.09.2015, укладеного між сторонами, та факт того, що предметом вказаних договорів поставки та підряду є схоже обладнання, яке повинно було бути поставлено на схожий об`єкт не є доказом того, що поставка обладнання, що була замовлена позивачем відповідачу здійснювалась Товариством з обмеженою відповідальністю "Шиндлер" як субпідрядником. До того ж, видаткова накладна, підписана між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шиндлер" не є підтвердженням поставки обладнання в рамках основного зобов`язання.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки з елементами договору підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За твердженнями відповідача, з метою виконання договору відповідачем було укладено договір субпідряду №1115040.

Як вбачається з додатку № 3 до договору субпідряду обладнанням, що поставляється є ліфт електричний Schindler S3300, Q=475 кг, Н=7,85 м, UKR6115065 (як за основним договором), а об`єктом поставки є житловий будинок за адресою вул. Перший провулок професора Голуба, 16, м. Біла Церква, Київська обл.

Отже, для виконання зобов`язань з поставки за основним договором відповідачем було залучено субпідрядну організацію - ТОВ "Шиндлер".

Відповідно до п. 1.1 договору субпідряду та з п. 1.1 основного договору вбачається, що об`єктом виконання зобов`язання є один і той же об`єкт - житловий будинок за адресою вул. Перший провулок професора Голуба, 16, м. Біла Церква, Київська обл.

При цьому, з додатку до основного договору та додатку № 3 до договору субпідряду вбачається, що за обома договорами є одне і те ж саме обладнання - ліфт електричний Schindler S3300, Q=475 кг, Н=7,85 м, UKR6115065.

Листом № LO1904394 від 09.10.2019 ТОВ "Шиндлер" повідомило, що 19.12.2015 обладнання, а саме ліфт електричний Schindler S3300, Q=475 кг, Н=7,85 м, UKR6115065 ввезено на територію України, що підтверджується пакувальним листом від 16.12.2015 та CMR 2015510044. 23.12.2015 вказане обладнання поставлено ТОВ "Шиндлер" за адресою: вул. Перший провулок професора Голуба, 16, м. Біла Церква, Київська обл., що підтверджується видатковою накладною № 151 від 23.12.2015. Доставка за вказаною адресою також підтверджується пакувальним листом від 16.12.2015. Обладнання передавалось представнику ТОВ "БК Фішер" у присутності представника власника будинку, який у свою чергу ніяких документів щодо отримання обладнання не підписував. Додатковий підтвердженням виконання зобов`язання з поставки, як зазначено в листі, є те, що в лютому 2017 ТОВ "Шиндлер" було виконано роботи з монтажу обладнання на об`єкті, що підтверджується відповідними фотографіями. У березні 2019 обладнання було запущено в режимі "Ревізія".

З метою оформлення підтвердження виконання основного договору відповідачем було передано відповідну видаткову накладну № 1 від 04.01.2016, яке не була підписана позивачем.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (ч. 4 ст. 882 ЦК України).

Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №917/1489/18.

Обладнання, яке поставлено відповідачем за договором поставки (спірний договір поставки) та обладнання за договором субпідряду, який укладено між відповідачем та субпідрядником (договір субпідряду №1115041) це одне і теж обладнання, яке поставлено на об`єкт за замовленням позивача, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до предмету договору поставки (п. 1.1 договору) та договору субпідряду вбачається, що об`єктом поставки є будівництво, що знаходиться за адресою: житловий будинок, вул. Перший провулок професора Голуба, 16, м. Біла Церква.

Те що поставка виконана саме на об`єкті - житловий будинок, вул. Перший провулок професора Голуба, 16, м. Біла Церква також доводить і видаткова накладна №151 від 23.12.2015.

Видаткова накладна №151 про виконання поставки на об`єкті підтверджує, що поставка виконана на об`єкт житловий будинок, вул. Перший провулок професора Голуба, 16, м. Біла Церква - об`єкт виконання поставки за договором поставки, та те, що поставлено обладнання - ліфт електричний S3300, Q=475 кг, Н=7,85 м, UKR6115065 (серійний номер обладнання за основним договором).

Твердження позивача про те, що поставка виконана субпідрядником, не має відношення до договору поставки та спростовується тим, що поставка обладнання виконана субпідрядником на замовлення відповідача є тим обладнанням, що було замовлено позивачем за спірним договором поставки (договорами та видатковими накладними між позивачем, відповідачем, субпідрядником підтверджується виконання поставки обладнання на об`єкт).

Позивач стверджує, що зобов`язання з поставки обладнання не може вважатися виконаним через відсутність оформлених обома сторонами документів.

Ключовим моментом для вирішення даного спору є те чи було здійснено поставку обладнання на об`єкт.

В матеріалах справи наявна копія ухвали слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, відповідно до якої задоволено клопотання ст. слідчого СВ Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області майора поліції Шишенка С.В., яке погоджене прокурором Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області про надання дозволу на проведення огляду житлового будинку незавершеного будівництва 69 % готовності, який розташований на земельній ділянці із кадастровим номером 3210300000:04:040:0155 за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, Перший провулок професора Голуба, 16. Надано дозвіл старшому слідчому СВ Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області майору поліції Шишенку С.В. на проведення огляду житлового будинку незавершеного будівництва 69 % готовності, який розташований на земельній ділянці із кадастровим номером 3210300000:04:040:0155 за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, Перший провулок професора Голуба, 16 з метою встановлення факту наявності або відсутності встановленого ліфтового обладнання, а саме ліфту електричного S3300, Q=475 кг, Н=7,85 м, UKR6115065 в даному житловому будинку.

За результатами огляду складено протокол огляду від 22.10.2019, яким встановлено факт наявності в зазначеному будинку виготовленої металевої ліфтової шахти з змонтованим обладнанням серійний номер UKR6115065. Вказане також підтверджується долученим до матеріалів даної справи диском.

З метою встановлення факту наявності або відсутності встановленого ліфтового обладнання, а саме ліфту електричного S3300, Q=475 кг, Н=7,85 м, UKR6115065 в житловому будинку за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, Перший провулок професора Голуба, 16 ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі № 910/10642/19 постановлено провести огляд доказів за їх місцезнаходженням.

За результатами огляду доказів складено протокол огляду доказів за їх місцезнаходженням від 19.11.2019, підписаний представниками сторін. Відповідно до протоколу від 19.11.2019 доступ для проведення огляду надано не було.

За твердженнями позивача, відповідачем було незаконно розголошено відомості досудового розслідування в кримінальному провадженні.

Статтею 57 КПК України визначено обов`язки потерпілого (відповідач в рамках кримінального провадження № 12019110030002765 є потерпілим), зокрема, не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які стали йому відомі у зв`язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю.

Отже, зобов`язання не розголошувати відомості кримінального провадження стосуються лише інформації, що становить охоронювану законом таємницю.

Відповідно до ст. 162 КПК України до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать: інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або журналіста і надана їм за умови нерозголошення авторства або джерела інформації, відомості, які можуть становити лікарську таємницю, відомості, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних дій, конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комерційну таємницю, відомості, які можуть становити банківську таємницю, особисте листування особи та інші записи особистого характеру, інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв`язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо, персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних, державна таємниця, таємниця фінансового моніторингу.

Інформація, яка міститься в долучених до матеріалів справи документах та носії не є інформацією, що становить охоронювану законом таємницю.

Посилання позивача на те, що на момент укладення договору субпідряду не існувало правовідносин між ТОВ "БК Фішер" та ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" спростовуються наступним.

Як зазначає відповідач, в серпні 2015 співробітники ТОВ "БК Фішер" та залученими працівниками субпідрядників ТОВ Тайресурс Сервіс та ТОВ Шиндлер було обстежено незавершений будівництвом 3-х поверховий будинок (з підвальним приміщенням) за адресою: вул. Перший провулок професора Голуба, 16, м. Біла Церква.

За наслідками обстеження було надано рекомендації щодо проведення підготовчих робіт з підготовки місця монтажу метало каркасної шахти ліфту та обрано обладнання, а саме ліфт електричний Schindler S3300.

В серпні 2015 після домовленостей між замовником та ТОВ "БК Фішер" на поставку обладнання та проведення відповідних робіт, замовнику на підпис було надано два договори: договір на поставку обладнання, ліфт електричний S3300, Q=475 кг, Н=7,85 м, UKR6115065 та виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт з встановленням обладнання за адресою: вул. Перший провулок професора Голуба, 16, м. Біла Церква та договір підряду на виконання робіт з виготовлення метало каркасної шахти ліфта з облицюванням її триплексом на об`єкті за адресою: вул. Перший провулок професора Голуба, 16, м. Біла Церква.

18.09.2015 на підставі домовленостей між сторонами щодо постачання обладнання на виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт ТОВ "БК Фішер" було укладено з ТОВ Шиндлер договір №1115041, предметом якого є зобов`язання ТОВ Шиндлер здійснити поставку обладнання ліфт електричний S3300, Q=475 кг, Н=7,85 м, UKR6115065, та виконати монтажні та пусконалагоджувальні роботи з встановлення обладнання за адресою: вул. Перший провулок професора Голуба, 16, м. Біла Церква.

За твердженнями відповідача, замовник наполіг на розділенні договорів, за наслідками було розділено поставку обладнання та виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт на два окремі договори, а саме: №01240915 та №01240915-М.

24.09.2015 ТОВ "БК Фішер" було сплачено ТОВ Шиндлер на підставі договору №1115041 повну вартість обладнання, що підтверджується платіжним дорученням №32 від 24.09.2015.

Крім того, для виконання робіт з підготування будівельної частини встановлення обладнання на об`єкті, а саме виготовлення ліфтової шахти, 03.11.2015 між ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" та ТОВ "БК Фішер" укладено договір підряду №01031115.

Між позивачем та відповідачем було укладено три договори, докази укладення інших договорів щодо поставки обладнання та його монтажу на об`єкті ТОВ "БК Фішер" або отримання коштів за постачання обладнання на об`єкт від інших осіб матеріали справи не містять.

З наявного в матеріалах справи листа №10/04-01 від 10.04.2019 (а.с. 72-75, т. 1) вбачається, що позивач, посилаючись на спірний договір стверджує, що зобов`язання за договором №01240915 від 25.09.2015 були виконані сторонами в повному обсязі: ТОВ "БК Фішер" було поставлено обладнання, а ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" було здійснено оплату його вартості 961 228, 51 грн.

Позивачем підтверджено, що спірне зобов`язання з поставки обладнання за договором №01240915 від 25.09.2015 було виконано в повному обсязі.

Однак, у листі - вимозі №28/05-01 від 28.05.2019 (а.с. 182-183, т.1) представником позивача було повідомлено, що на час формування вищевказаного листа представник позивача не володів повною інформацією щодо фактичного виконання сторонами договору.

З додатково поданих відповідачем документів вбачається, що 22.01.2016 частину робіт з виготовлення метало - каркасної шахти було звершено, про що було складено акт виготовлення метало - каркасної шахти, який було підписано ТОВ "БК Фішер" та ТОВ Тайресурс Сервіс (а.с. 151, т. 2).

22.01.2016 ТОВ Шиндлер було складено акт приймання будівельної частини для монтування ліфту.

В лютому 2017 відповідачем було виконано монтажні роботи обладнання до договором монтажу, що підтверджується актом передачі змонтованого ліфта від 21.03.2017.

30.03.2017 під час проведення робіт в шахті ліфту з вини замовника відбулось вимкнення живлення, що призвело до блокування працівника у ліфтовій шахті, без можливості евакуації без сторонньої допомоги. Під час евакуації співробітника було пошкоджено частину відводки дверей кабіни ліфту, що підтверджується актом №НС/17/01 від 30.03.2017.

Відповідач наголошує, що підтвердженням виконання зобов`язання з поставки обладнання на об`єкт слугує факт, що в лютому 2017 ТОВ Шиндлер було виконано роботи з монтажу обладнання на об`єкті.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено того, що поставка ліфту електричного S3300, Q=475 кг, Н=7,85 м, UKR6115065 в житловий будинок за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, Перший провулок професора Голуба, 16 по договору від 24.09.2015 № 01240915 не відбулась.

Щодо тверджень позивача, що спірний договір є розірваним, слід зазначити наступне.

Пунктом 12.7 основного договору зазначено, що сторони мають право розірвати договір по взаємній згоді. В однобічному порядку сторона має право розірвати договір тільки за умови, якщо одна зі сторін більш ніж 2-ох (двох) місяців не виконує свої зобов`язання, при цьому сторона, яка планує розірвати договір повинна заздалегідь письмово повідомити про це іншу сторону не менше ніж за 1 (один) місяць від планового розірвання або у випадках та порядку, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 4.1 договору, строки поставки обладнання визначені додатком № 1 до договору. Додатком № 1 встановлено, що строк поставки є до 22.12.2015.

Слід врахувати, що позивач під час виконання договору не відмовився від прийняття обладнання та не заявляв про недоліки поставленого обладнання.

Відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином, витребування майна власником із чужого незаконного володіння, повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Позивач вказує, що ПП "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" відмовилось від прийняття виконання за договором поставки, внаслідок чого останній є таким, що розірваний в односторонньому порядку, отже правова підстава для утримання відповідачем передплати відпала.

За приписами положень чинного законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Аванс сплачується боржником у момент настання обов`язку платити та виконує функцію попередньої оплати. Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Як було вірно було встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, позивачем не було доведено невиконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором.

За умови існування між сторонами договірних відносин та виконання відповідачем умов договору поставки ліфту на визначений у договорі об`єкт за вказаною у договорі адресою, підстав для повернення коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України немає.

Щодо заявлених відповідачем доводів про застосування строків позовної давності щодо вимог про повернення коштів колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 3 та 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Оскільки судом встановлено, що права та охоронювані законом інтереси позивача у спірному випадку не порушені, місцевий господарський суд вірно відмовив у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, не застосовуючи при цьому позовну давність та наслідки її спливу.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного позивачем в апеляційній скарзі

Матеріали справи не містять достовірних, достатніх, належних та допустимих доказів про самостійне придбання ліфту власником будинку (лист від 18.11.2019), у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, не встановлено неповного з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, порушення судом норм процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову в позові.

Доводи відповідача, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу та в поясненнях, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/10642/19.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Телерадіокомпанія "Рось Телеком" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/10642/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/10642/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/10642/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови підписано 26.06.2020 після виходу судді Тищенко А.І. з відпустки.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська