Рішення

від 18.06.2020 по справі 904/107/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/20/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2020 Справа № 904/107/20

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомплектація" (49044 м. Дніпро, вул. Барикадна, буд. 9, офіс 6, ідентифікаційний код юридичної особи 37375763)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвагон Логістік" (69035 м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 42190072)

про стягнення 41189 грн. 23 коп.

За участю представників сторін:

представник позивача: не з`явився

представник відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомплектація" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвагон логістік" 34 240 грн. 00 коп. основного боргу, 5 897 грн. 23 коп. пені, 1 052 грн. 00 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2020 матеріали справи № 904/107/20 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Запорізької області.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 31.01.2020 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 904/107/20 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 05.02.2020 позовну заяву суддею Дроздовою С.С. прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі 904/107/20, присвоєно номер провадження 27/20/20.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 03.03.2020.

03.03.2020 судом проведено судове засідання у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.03.2020 на підставі ст. 216 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 24.03.2020.

Ухвалою суду від 24.03.2020, на підставі ст. 216 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 06.04.2020, у зв`язку із запровадженням карантину та обмежень, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 року № 215, з урахуванням обумовленої суспільною необхідністю легітимної межі обмеження законного права громадян на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, а також у зв`язку з тим, що в Господарському суді Запорізької області тимчасово з 17.03.2020 року до 24.04.2020 року запроваджено особливий режим роботи, зокрема, тимчасово суд відтерміновує, шляхом перенесення або відкладення, розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та обмежує їх пропуск до залів судових засідань до 24.04.2020 року.

Ухвалою суду від 06.04.2020, відповідно до ст. 250 ГПК України, у зв`язку з карантином, встановленого Кабінетом Міністрів України ухвалено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/107/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 20.05.2020.

20.05.2020 судом проведено підготовче засідання у справі № 904/107/20.

Ухвалою суду від 20.05.2020 підготовче засіданні на підставі ст. 183 ПК України було відкладено на 03.06.2020, у зв`язку з неявкою представників сторін.

03.06.2020 продовжено підготовче засідання у справі № 904/107/20.

Представник позивача 25.05.2020 надіслав на адресу господарського суду заяву № 2005-34/19 від 20.05.2020 (вх. № 9913/08-08/20 від 25.05.2020) про зменшення розміру позовних вимог. В обґрунтування посилається на те, що при здійснені розрахунку суми позову позивач припустився помилки, яка вплинула на суму позову збільшивши її на 177 грн. 55 коп.

Відповідно до ст. 46 ГПК України (п.2. ч.2.) передбачено, що позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається порядку спрощеного позовного провадження.

Також позивач користуючись своїм правом вважає за необхідне скорегувати розрахунок суми позову відповідно до ч.6 ст. 232 ГКУ та зменшує період нарахування пені, а також відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦКУ збільшує період нарахування 3% річних за користування чужими коштами.

Сума позову після перерахунку становить 41 011 грн. 68 коп. та складається з сум: основного боргу - 34 240 грн. 00 коп., пені - 5 314 грн. 68 коп., 3% річних - 1 457 грн. 00 коп.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача 41011 грн. 68 коп., яка складається з 34240 грн. 00 коп. основного боргу, 5 314 грн. 68 коп. пені, грн., 1457 грн. 00 коп. 3% річних. Також підтримав свою вимогу про стягнення 5 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

29.05.2020 представник позивача надіслав на адресу суду клопотання № 2605-34/19 від 26.05.2020 (вх. № 10512/08-08/20 від 29.05.2020) про проведення підготовчого засіданні без його участі, просить суд закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 03.06.2020 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 18.06.2020.

Представник позивача у судове засідання 18.06.2020 не з`явився, від позивача 18.06.2020 надійшло клопотання про розгляд справи за наявними документами без представника позивача та надав документальні докази сплати відповідачем основного боргу в сумі 34240 грн.(платіжне доручення №57 від 12.06.2020р.)

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувану ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника або ненадання витребуваних документів суд не попереджав. Всі ухвали, що надсилались на адресу відповідача були повернуті до суду з позначкою пошти: за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Судом було зроблено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого адреса відповідача відповідає зазначеній в позовній заяві та на яку направлялась кореспонденція суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 904/107/20.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомплектація" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансвагон Логістік" (Покупець), був укладений Договір поставки № 2504/19-ДП від 25.04.2019 (Договір).

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язувався поставити Покупцеві кришки розвантажувальних люків вантажних піввагонів габаритом 1 ВМ, виготовлених за кресленням № 1803.704-00.000СБ або № 1803.704-00.000-01СБ (Товар), зазначений в Специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а Покупець прийняти та оплатити Товар.

Найменування товару, кількість товару в партії, ціна за одиницю Товару та загальна ціна Договору вказується у специфікаціях, які є додатком № 1 до Договору та є його невід`ємною частиною (п. 1.3 Договору).

Специфікація №1 від 25.04.2019 підписана сторонами Договору на поставку Товару у кількості 14 шт. на загальну суму 114 240,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п.4.1 Договору розрахунки за поставлений Товар здійснюються на підставі виставлених Постачальником рахунків-фактури, шляхом перерахування Покупцем на його поточний рахунок грошових коштів на умовах, зазначених у Специфікації.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.

Відповідно до накладної № ДНК-0205/19 від 02.05.2019, яка підписана сторонами позивачем переданий, а відповідачем отриманий товар на загальну суму 114240 грн. з ПДВ, що також підтверджується Товарно-транспортною накладною № Р01 ДНК-02/0519 від 02.05.2019. Разом з Товаром Постачальник передав рахунок № ДНК-0205/19 від 02.05.2019, про що міститься відмітка у відповідній Товарно-транспортній накладній.

У Специфікації сторонами було погоджено, що оплата товару здійснюється протягом 10 банківських днів від дати оформлення видаткової накладної.

З метою врегулювання спору мирним шляхом позивач звернувся до відповідача з претензією від 05.06.2019 вих. №0506-34/19 з вимогою сплатити суму боргу за поставлений товар. Разом з претензією, для проведення звіряння взаємних розрахунків були направлені два примірники Акту звіряння, які до цього часу Відповідачем не повернуті.

Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений Товар загальним розміром 80 000,00 грн., в зв`язку з чим, станом на момент звернення з позовом сума основного боргу відповідача перед позивачем склала 34 240 грн., на яку нараховано 1457 грн. 00 коп. - 3 % річних, 5314 грн. 68 коп. пені.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Як встановлено судом, відповідачем під час розгляду справи оплачено суму основного боргу в розмірі 34240 грн., про що свідчить платіжне доручення № 57 від 12.06.2020.

Відповідно до норм п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. У разі закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Таким чином, позовна вимога про стягнення суми основного боргу в розмірі 34240 грн. 00 коп. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України внаслідок відсутності предмета спору.

У зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 1457 грн. 00 коп. за період за загальний період з 16.05.2019 по 20.05.2020.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також, зокрема, річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків, передбачених договором, є доведеним і вимога про стягнення 3% річних заявлено обґрунтовано. Перевіривши розрахунок 3 % річних, суд зазначає, що період нарахування повинен починатись з 20.05.2019, оскільки сторонами обумовлено про сплату протягом 10 банківських днів та не враховано вихідний день, - 9 травня, тому період нарахування 3 % річних починається з 20.05.2019.

До стягнення з відповідача належить сума 3% річних в розмірі 1436 грн. 13 коп.

У зв`язку з порушення відповідачем строків оплати, позивачем заявлено до стягнення суму пені за загальний період з 16.05.2019 по 16.11.2019 в розмірі 5314 грн. 68 коп.

Пунктом 7.4 Договору передбачено, що в разі порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період обчислення пені від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Факт порушення грошових зобов`язань відповідачем є доведеним. Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що встановлений позивачем період нарахування пені повинен починатись з 20.05.2019, оскільки сторонами обумовлено про сплату протягом 10 банківських днів та не враховано вихідний день, - 9 травня, тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня за загальний період з 20.05.2019 по 16.11.2019 в розмірі 5193 грн. 93 коп.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Також просив суд стягнути з відповідача суму витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Згідно з вимогами ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

В позовній заяві представник позивача просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн., з яких: 1000 грн. - вивчення та правовий аналіз первинних документів, 500 грн. - надання усної консультації з питань перспектив судової справи, 1000 грн. - підготовка позовної заяви та пакету документів, необхідних для подання позовної заяви, 2500 грн. - фіксована вартість супроводження справи.

Згідно ч. 1-4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем було додано копію Договору про надання правової допомоги від 03.06.2019 № 03/06/19-1, відповідно до п.п. 1.1 якого Виконавець зобов`язується на високому професійному рівні надати Замовнику правову допомогу, а Замовник зобов`язується прийняти надані послуги та здійснити оплату наданих послуг у порядку визначеному цим договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано опис виконаних робіт та платіжне доручення № 12166 від 03.01.2020, про сплату за послуги правової допомоги на загальну суму 5000 грн.

Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та Інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні критерії застосовані Європейським судом з прав людини у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі Тімайдуліна І інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року № 155 встановлено, що компенсація за витрат, які пов`язані з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, не можуть перевищувати 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за сукупність дій, необхідних для розгляду справи.

Враховуючи обсяг наданих послуг та предмет позову, аналізуючи в сукупності наведені вище обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав стягнути з відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. 00 коп.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судового збору суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , сума судового збору підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у випадку закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Таким чином, із урахуванням вимог ст. 7 Закону України Про судовий збір , позивач не позбавлений права, у зв`язку з закриттям провадження у справі внаслідок відсутності предмету спору в частині стягнення 34240 грн. 00 коп. основного боргу, подати до суду клопотання про повернення з державного бюджету 1754 грн. 93 коп. судового збору.

Враховуючи, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 6630 грн. 06 коп. задоволено, судові збір в сумі 339 грн. 81 коп. (тобто в частині задоволених позовних вимог), відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судом покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомплектація" задовольнити частково.

Закрити провадження у справі № 904/107/20 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 34240 грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвагон Логістік" (69035 м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 42190072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомплектація" (49044 м. Дніпро, вул. Барикадна, буд. 9, офіс 6, ідентифікаційний код юридичної особи 37375763) 5193 (п`ять тисяч сто дев`яносто три) грн. 93 коп. пені, 1436 (одну тисячу чотириста тридцять шість) грн. 13 коп. 3 % річних, 339 (триста тридцять дев`ять) грн. 81 коп. судового збору та 5000 (п`ять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення оформлено та підписано 25.06.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua .

Суддя С.С. Дроздова