Рішення

від 16.06.2020 по справі 922/635/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/635/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокапітал-КР", м.Кривий Ріг до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акса Трейдінг", м.Харків про стягнення 2708698,63 грн. за участю представників:

позивача - Страх Є.О. (адвокат, ордер ДП №2100/027);

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокапітал-КР" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акса Трейдінг" про стягнення 2708698,63грн., з яких 2500000,00 грн. боргу, 120821,92 грн. 36% річних, 87876,71 грн. пені, та 40630,49 грн. судового збору.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №АТ/А/0910 про надання поворотної фінансової допомоги від 09.10.2019 року.

У судовому засіданні 16.06.2020 року представник позивача позов підтримував, а відповідач не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач відзив на позов не подав, позовних вимог не заперечив.

Відповідно до ч.2 ст.27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Як встановлено матеріалами справи, позов у даній справі подано за місцезнаходженням відповідача, адресою якого 61052, м.Харків, вул.Євгена Котляра, б.2/56, що відповідає адресі, за якою відповідача зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. В матеріалах справи містяться належні докази на підтвердження направлення позову з додатками та ухвал суду на зазначену адресу відповідача.

Судом були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом та про витребування від останнього відзиву на позов.

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі відповідачем та повернення їх копій до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та (або) повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо іншого місцезнаходження відповідача.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Усі ухвали суду по цій справі розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим.

Таким чином, відповідач мав можливість ознайомитись зі змістом ухвал суду.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини одним із критеріїв розумного строку розгляду справ є належна поведінка заявника, яка не повинна становити умисного затягування розгляду справи у відповідній державі.

Частиною 9 ст.165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 4 ст.13 ГПК України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, суд вирішує спір за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши подані докази, вислухавши пояснення позивача, суд встановив наступні обставини.

09 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю АГРОКАПІТАЛ - KP та Товариством з обмеженою відповідальністю АКСА ТРЕЙДІНГ , був укладений Договір № АТ/А/0910 про надання поворотної фінансової допомоги (надалі - Договір), за умовах якого ТОВ АГРОКАПІТАЛ-KP (надалі - позивач) надає ТОВ АКСА ТРЕЙДІНГ (надалі - відповідач) поворотну фінансову допомогу, а ТОВ АКСА ТРЕЙДІНГ зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п.2.3. Договору поворотна фінансова допомога надається ПОЗИКОДАВЦЕМ шляхом внесення грошових коштів до каси ПОЗИЧАЛЬНИКА, або перерахування грошових коштів на поточний рахунок ПОЗИЧАЛЬНИКА.

Згідно з п.п.3.1.,3.5. вищевказаного Договору ПОЗИЧАЛЬНИК зобов`язаний повернути ПОЗИКОДАВЦЮ надану за даним Договором Поворотну фінансову допомогу у повному розмірі до 20 грудня 2019 року включно. Сума позики вважається повернутою ПОЗИЧАЛЬНИКОМ в момент зарахування відповідних грошових коштів на розрахунковий рахунок ПОЗИКОДАВЦЯ.

З часу укладення вказаного Договору позивач на підставі заявки відповідача перерахував 2500000,00 грн. поворотної фінансової допомоги, тобто належним чином виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі. Факт надання допомоги та перерахування коштів підтверджується платіжними дорученнями №86 від 10 жовтня 2019 року та №87 від 18 жовтня 2019 року.

Однак, отримана відповідачем поворотна фінансова допомога й досі не повернута.

Позивачем надіслана на поштову та електрону адреси відповідача претензія за вих.№3 від 08.01.2020 року з вимогою погасити виниклу заборгованість до 17.01.2020 року, однак відповідач відповіді на неї не надав, борг не погасив.

Таким чином, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 2500000,00 гривень.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст.1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути таку ж суму грошових коштів.

Договір позики вважається укладеним з моменту передачі грошей.

У відповідності до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.п.3.1.,3.5. Договору ПОЗИЧАЛЬНИК зобов`язаний повернути ПОЗИКОДАВЦЮ надану за даним Договором Поворотну фінансову допомогу у повному розмірі до 20 грудня 2019 року включно. Сума позики вважається повернутою ПОЗИЧАЛЬНИКОМ в момент зарахування відповідних грошових коштів на розрахунковий рахунок ПОЗИКОДАВЦЯ.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за Договором виконав, перерахування коштів підтверджується платіжними дорученнями №86 від 10 жовтня 2019 року та №87 від 18 жовтня 2019 року.

Відповідачем доказів оплати боргу до суду не надано.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за спірним договором підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню повністю в сумі 2500000,00 грн.

Щодо нарахування 120821,92 грн. 36% річних та 87876,71 грн. пені судом встановлено наступне.

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є не виконання його умов, встановлених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Згідно зі ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний виплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України. Ст.625 ЦК України вказує на те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.4.3.Договору у разі коли ПОЗИЧАЛЬНИК не повертає у визначений Договором термін суму поворотної фінансової допомоги, на що суму підлягають сплаті відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами у розмірі 36% річних. Відсотки сплачуються з дня, коли сума поворотної фінансової допомоги мала бути повернена, до дня її повернення ПОЗИКОДАВЦЮ.

Таким чином, сторони у договорі погодили інший відсоток - 36% річних.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню 36% річних суд вважає його обґрунтованим та вірним, а вимоги по їх стягненню такими, що підлягають задоволенню повністю в розмірі 120821,92 грн.

Крім того, п.4.2 Договору передбачено, що за прострочення ПОЗИЧАЛЬНИКОМ строку повернення суми поворотної фінансової допомоги, який визначений в п.3.1. даного Договору, ПОЗИЧАЛЬНИК сплачує ПОЗИКОДАВЦЮ пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми неповернутої поворотної фінансової допомоги за кожний день прострочення повернення поворотної фінансової допомоги, включаючи день оплати.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню пені за спірний період, суд вважає його обґрунтованим, але, вимоги по стягненню пені підлягають задоволенню частково в сумі 87692,19 грн. В частині стягнення 184,52 грн. пені суд відмовляє, у зв`язку з невірним розрахунком.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписами статті 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, підсумовуючи викладене та враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, які підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, а відтак, позов підлягає задоволенню частково. В частині стягнення 184,52 грн. пені суд відмовляє, у зв`язку з невірним розрахунком.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір, пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 129, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акса Трейдінг" (адреса: 61052, м.Харків, вул.Євгена Котляра, б.2/56; код ЄДРПОУ 41926985; ІПН 419269820337; р/р НОМЕР_1 у АТ КБ "Приват Банк", МФО 351533; IBAN: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокапітал-КР" (юридична адреса: 50004, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, вул.Старовокзальна, б.16; адреса для листування: 50008, м.Кривий Ріг, вул.Соборна, б.4; код ЄДРПОУ 38032133; р/р НОМЕР_3 , IBAN: НОМЕР_4 в АТ "Укрексімбанк" м.Київ, МФО 322313) 2500000,00грн. боргу, 120821,92 грн. 36% річних, 87692,19 грн. пені, 40627,71 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 184,52 грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "26" червня 2020 р.

Суддя К.В. Аріт