Ухвала

від 18.06.2020 по справі 308/4884/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/4884/20

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

18.06.2020 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,

та учасників судового розгляду : прокурора ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/354/20, за апеляційною скаргою, яку подав прокурор Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ :

ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 травня 2020 року клопотання старшого слідчого Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про накладення арешту на майно залишено без розгляду.

З матеріалів судового провадження вбачається, що старший слідчий СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на вилучене під час огляду місця події майно: п`ять планшетів «Huawei» без номерного позначення, які упаковано до спеціальних пакетів «Національна поліція України», п`ять планшетів «Huawei» без номерного позначення, які упаковано до спеціальних пакетів «Національна поліція України Головне слідче управління», чотири зошити із записами, які упаковано до спеціальних пакетів «Національна поліція України Головне слідче управління», два предмети схожі на ровтер та модем, які упаковано до спеціальних пакетів «Національна поліція України Головне слідче управління» та грошові кошти у сумі 3584 грн., які упаковано до спеціальних пакетів «Національна поліція України Головне слідче управління». У клопотанні вказується на те, що вищевказане майно виявлено та вилучено під час огляду місця події 21.05.2020, є предметом кримінального правопорушення. Окрім цього, у клопотанні вказується на те, що на вказаному майні збереглися сліди злочину, містяться інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що по справі необхідно провести експертні дослідження (дактилоскопічні, компютерно-технічну та товарознавчу експертизи), що неможливо зробити без вказаних предметів, що потерпілою стороною може бути заявлений цивільний позов про відшкодування моральних та матеріальних збитків. У клопотанні також вказується на те, що вилучено майно є речовими доказами. Просить накласти арешт на майно, заборонивши власнику чи іншим користувачам, ким би вони не були, розпоряджатись та користуватись ним.

В ухвалі слідчий суддя вказує на те, що старший слідчий Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 , який виніс клопотання не з`явився на його розгляд, при цьому, про час, дату та місце розгляду клопотання повідомлявся вчасно та належним чином, а відтак, слідчий суддя, виходячи з принципів змагальності та диспозитивності кримінального провадження, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання. Дослідивши матеріали за клопотанням, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що клопотання слідчого не підлягає до задоволення, оскільки розгляд клопотання про арешт майна має бути здійснений за участю сторони кримінального провадження. У зв`язку з тим, що дані кримінально процесуальні вимоги слідчим не дотримані, слідчий суддя вважав клопотання не підтриманим та недоведеним.

В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що прийняте рішення слідчого судді про залишення клопотання без розгляду, прийняте з порушенням вимог КПК України, та є необґрунтованим і невмотивованим. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою задовольнити клопотання про накладення арешту на майно.

У доповненні до апеляційної скарги прокурор ОСОБА_5 вказує на те, що слідчий не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим, не зміг повідомити прокурора про розгляд клопотання, і тому не прибув у судове засідання. Зазначає, що вилучені в ході огляду в межах кримінального провадження № 12020070030001573 речі мають значення для подальшого досудового розслідування як речові докази та є предметом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, клопотання слідчого задовольнити та накласти арешт на вилучене в ході огляду майно.

Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення прокурора ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із таких підстав.

Так, відповідно до ст. ст. 172, 173 КПК України за наслідками розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя, суд може прийняти одне з таких рішень: задовольнити клопотання повністю або частково, відмовити в задоволенні клопотання, повернути клопотання прокурору, цивільному позивачу для усунення недоліків.

З оскаржуваної ухвали вбачається, що клопотання слідчого про арешт майна залишено без розгляду.

Разом із тим, у мотивувальній частині ухвали зазначено про відсутність підстав для задоволення клопотання про арешт майна з підстав неявки слідчого на його розгляд та, на думку слідчого судді, не підтримання та недоведення поданого клопотання, що в свою чергу також свідчить про те, що резолютивна частина ухвали слідчого судді не узгоджується з мотивувальною.

При цьому, слідчим суддею не враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття в судове засідання слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не перешкоджає розгляду клопотання.

Також слідчим суддею не враховано, що в матеріалах судового провадження відсутні відомості про те, що слідчий чи прокурор належним чином повідомлені про час та місце розгляду клопотання про арешт майна.

Указане свідчить про те, що слідчим суддею постановлено судове рішення, постановлення якого не передбачено вимогами КПК України за наслідками розгляду клопотання про арешт майна, тобто залишення клопотання без розгляду.

Тому, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про незаконність ухвали слідчого судді.

Відповідно до вимог статті 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що неухильне дотримання передбаченої законом процесуальної форми є неодмінною умовою повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи, встановлення істини в справі й прийняття правильного рішення. При цьому конкретне порушення кримінального процесуального закону може бути визнано апеляційною інстанцією істотним чи неістотним залежно від обставин кримінального провадження.

Підставами для скасування чи зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є такі порушення норм кримінального процесуального закону, які шляхом позбавлення чи обмеження гарантованих КПК України прав учасників кримінального провадження, недотримання процедури судочинства чи іншим шляхом вплинули чи могли вплинути на винесення законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення.

Колегія суддів вважає, що вищевказані порушення слідчим суддею кримінального процесуального закону є істотними, перешкодили слідчому судді повно та всебічно розглянути клопотання слідчого про арешт майна та вплинули на постановлення законного й обґрунтованого судового рішення, а тому ухвала слідчого судді підлягає до скасування.

При прийнятті рішення про розгляд апеляційної скарги прокурора та скасування ухвали слідчого судді про залишення клопотання слідчого про арешт майна без розгляду, апеляційний суд враховує правовий висновок Верховного Суду України від 12.10.2017 у справі за заявою заступника Генерального прокурора про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 січня 2017 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 30 червня 2016 року щодо ОСОБА_7 , відповідно до якого, у разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення частини третьої статті 309 КПК, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, посилаючись на приписи частини четвертої статті 399 КПК, а право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі пункту 17 частини першої статті 7 та частини першої статті 24 КПК, які його гарантують, з огляду на положення частини шостої статті 9 КПК, яка встановлює, що у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів із метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладеним арешт у кримінальному провадженні, зокрема, шляхом витребування необхідної інформації в Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частина 3 ст. 170 КПК України передбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання про арешт майна, слідчий суддя в ухвалі повинен зазначити заборону відчуження, розпорядження або користування та вказівку на таке майно. При цьому заборона використання майна чи заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у тих випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Відповідно до ст. 171 КПК України зклопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 172 КПК Українислідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Колегія суддів вважає, що слідчим та прокурором при зверненні з клопотанням про арешт майна вимоги вищевказаних норм Кримінального процесуального кодексу України не були дотримані.

Зі змісту поданих прокурором клопотання та апеляційної скарги вбачається, що арешт вилученого в ході огляду місця події 21.05.2020 майна полягає у збереженні речових доказів у кримінальному провадженні № 12020070030001573 за ознаками передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України кримінального правопорушення.

При оцінці доводів клопотання та апеляційної скарги, а також при прийнятті рішення колегія суддів, керуючись принципом диспозитивності, зазначає, що сторона кримінального провадження слідчий та прокурор у підтвердження доводів клопотання про те, що вказане вище майно є речовим доказом, не надали як слідчому судді, так і апеляційному суду копії процесуального рішення постанови про визнання майна десять планшетів «Huawei» без номерного позначення, чотири зошити із записами, два предмети схожі на ровтер та модем, та грошові кошти у сумі 3584 грн., речовими доказами.

Колегія суддів також зазначає, що всупереч вимог ст. 171 КПК України прокурор, погоджуючи клопотання не звернув увагу на те, що до клопотання не приєднана копія постанови про визнання вищевказаного майна речовими доказами.

Крім того, до клопотання не додано документів, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

При цьому, не додано до клопотання і будь-яких пояснень осіб, у яких вилучено майно, про арешт якого йдеться у клопотанні.

Разом із тим, ні в клопотанні про арешт майна, ні в апеляційній скарзі не вказується про наявність ризиків передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України щодо вилученого майна.

Також до клопотання не додано жодних доказів, які б свідчили про повідомлення яким-небудь особам про підозру в учиненні передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КПК України кримінального правопорушення, заявлення ким-небуть цивільного позову в кримінальному провадженні.

Указане, на переконання колегії суддів, свідчить про те, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 КПК України, на що не звернув уваги слідчий суддя при його розгляді, у зв`язку із чим, прийшов до передчасного й незаконного висновку про залишення клопотання без розгляду на підставі викладених у мотивувальній частині ухвали обставин, що у свою чергу також свідчить про те, що слідчим суддею постановлено судове рішення, яке не можна визнати законним та обгрунтованим.

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.

З урахуванням наведених вище недоліків, положень ч. 3 ст. 172 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне клопотання повернути прокурору для їх усунення, у зв`язку із чим, доводи апеляційної скарги про накладення арешту на вилучене в ході огляду місця події 21.05.2020 майно, задоволенню не підлягають.

При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час розгляду судового провадження прокурор не заявляв клопотань про приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б підтверджували обґрунтованість доводів поданих клопотання про арешт майна та апеляційної скарги, чи могли б істотно вплинути на вищевказані висновки апеляційного суду.

Керуючись ст. ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу, яку подав прокурор Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_5 , задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 травня 2020 року,якою клопотання про арешт майна залишено без розгляду скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 про накладення арешту на вилучене під час огляду місця події 21.05.2020, майно, повернути прокурору ОСОБА_5 для усунення недоліків.

Встановити строк сімдесят дві години із часу отримання копії ухвали, для усунення недоліків.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: