Постанова

від 23.06.2020 по справі 344/12574/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/12574/19

Провадження № 22-ц/4808/574/20

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Горейко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Матківського Р.Й., Максюти І.О.

секретаря Маслей А.М.

з участю представника апелянта ОСОБА_1 , позивача ОСОБА_2 , його представника ОСОБА_3 , представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до державного реєстратора Івано-Франківської філії комунального підприємства Центр реєстрації прав Корецької районної ради Рівненської області Котика Володимира Георгійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю Аквінта , за участю третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю Гостинець , ОСОБА_6 про скасування рішень реєстратора, скасування запису у реєстрі речових прав, витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Аквінта на рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене у складі судді Татарінової О.А. 03 лютого 2020 року в м. Івано-Франківську,

в с т а н о в и в:

12.07.2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулися в суд з позовом до державного реєстратора Івано-Франківської філії КП Центр реєстрації прав Корецької районної ради Котика В.Г., ТОВ Аквінта про скасування рішень реєстратора, скасування запису у реєстрі речових прав, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позов мотивовано тим, що 13.02.2004 року ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу придбав у ЗАТ Світлиця нежитлові приміщення, розміщені в будинку АДРЕСА_1 . Після придбання вказаних приміщень та оформлення права власності на них у ОСОБА_2 виник майновий спір з попередніми учасниками даного товариства, частина з яких через чотири місяці після укладення договору купівлі-продажу створили ТОВ Гостинець і, назвавши його правонаступником ЗАТ Світлиця , намагалися оспорити договір купівлі-продажу від 13.02.2004 року. Однак, вказаний договір залишився чинним, не розірваним, в судовому порядку не визнаний недійсним, а спори щодо нього завершені ще в 2012 році прийняттям остаточних рішень на користь ОСОБА_2

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , як учасники ТОВ Гостинець , намагалися позбавити ОСОБА_2 права власності на вказані приміщення шляхом подачі до правоохоронних органів сфальсифікованих звинувачень. За наслідком їх звернень щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_12 , як голови правління ЗАТ Світлиця , було порушено кримінальну справу №317505, яка розглядалась Франківським районним судом міста Львова. Вироком Франківського районного суду м. Львова від 10.02.2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13.06.2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.05.2015 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_12 виправдано за всіма статтями, які їм було інкриміновано. Після вступу вироку в законну силу об`єкт по АДРЕСА_1 був повернутий у володіння та користування ОСОБА_2 . Отже, право власності ОСОБА_2 було підтверджено усіма судовими інстанціями в межах цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства.

23.12.2015 року ОСОБА_2 подарував 1/2 частину приміщень по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 . На момент укладення вказаного правочину жодних обтяжень щодо дарувальника, обдаровуваного чи щодо зазначеного майна не існувало. Запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на вказані приміщення був внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 23.12.2015 року, номер запису про право власності 12711079. Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є законними та повноправними власниками нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 2 частині кожен.

Отримавши інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.07.2019 року, позивачі дізналися, що 02.10.2018 року державним реєстратором Котиком В.Г. було прийнято рішення індексний номер 43306174 про припинення їхнього права власності на вищевказані нежитлові приміщення та реєстрацію права власності на них за ТОВ Гостинець . Цього ж дня державний реєстратор Котик В.Г. прийняв рішення індексний номер 43309091, згідно якого зареєстрував право власності на нежитлові приміщення за ОСОБА_6 і одночасно цим же ж рішенням припинив право власності ТОВ Гостинець . 02.11.2018 року державний реєстратор вчинив останню дію відносно даного нерухомого майна, а саме прийняв рішення індексний номер 43843346, згідно якого зареєстрував право власності за ТОВ Аквінта з одночасним припиненням права власності ОСОБА_6 .

Вважаючи такі дії та рішення державного реєстратора неправомірними, позивачі просили скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про припинення права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 , про державну реєстрацію права власності на ці приміщення за ТОВ Гостинець , а в подальшому за ОСОБА_6 та ТОВ Аквінта , а також витребувати вказане майно у ТОВ Аквінта .

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 27.09.2019 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору залучено ТОВ Гостинець та ОСОБА_6

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 03.02.2020 року позов ОСОБА_2 та ОСОБА_4 задоволено.

Скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 02.10.2018 року про вчинення реєстраційної дії щодо припинення права власності ОСОБА_2 на 1/2 частку нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1302,1 кв.м (підвал, І, ІІ поверх будівлі) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 405427326101, вчинений державним реєстратором Котиком В.Г., індексний номер рішення 43306174.

Скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 02.10.2018 року про вчинення реєстраційної дії щодо припинення права власності ОСОБА_4 на 1/2 частку нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1302,1 кв.м (підвал, І, ІІ поверх будівлі) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 405427326101, вчинений державним реєстратором Котиком В.Г., індексний номер рішення 43306174.

Скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 02.10.2018 року про вчинення реєстраційної дії щодо реєстрації права власності ТОВ Гостинець на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1302,1 кв.м (підвал, І, ІІ поверх будівлі) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 405427326101, вчинений державним реєстратором Котиком В.Г., індексний номер рішення 43306503.

Скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 02.10.2018 року про вчинення реєстраційної дії щодо реєстрації права власності ОСОБА_6 на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1302,1 кв.м (підвал, І, ІІ поверх будівлі) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 405427326101, вчинений державним реєстратором Котиком В.Г., індексний номер рішення 43309091.

Скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 02.11.2018 року про вчинення реєстраційної дії щодо реєстрації права власності ТОВ Аквінта на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1302,1 кв.м (підвал, І, ІІ поверх будівлі) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 405427326101, вчинений державним реєстратором Котиком В.Г., індексний номер рішення 43843346.

Витребувано у ТОВ Аквінта на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_4 нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1302,1 кв.м (підвал, І, ІІ поверх будівлі) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 405427326101.

Рішення суду мотивоване тим, що при розгляді відповідної заяви та прийнятті рішення про припинення права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 державний реєстратор ОСОБА_13 допустив порушення вимог ст.ст. 3, 10, 18, 24, 26, 27, 31-1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , не перевірив подані документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації прав та не відмовив у цій реєстрації у зв`язку з тим, що такі документи не скасовують та не позбавляють ОСОБА_2 та ОСОБА_4 права власності на вищевказане нерухоме майно, жоден з цих документів не містить відмови ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від своєї власності, а також не містить будь-яких фактичних даних, з якими закон пов`язує припинення права власності. Відтак, майно вибуло з власності позивачів неправомірно. Реєструючи право власності на вказані нежитлові приміщення за ТОВ Гостинець , державний реєстратор Котик В.Г. не врахував суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, оскільки при подачі рішень судів за 2004-2008 роки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно був наявний запис про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно в 2014 році за ОСОБА_2 та в 2015 році за ОСОБА_4 . Записи та рішення щодо реєстрації права власності за ОСОБА_6 та ТОВ Аквінта є похідними від попередніх реєстраційних дій та вчинені на підставі рішень та записів, які безпідставно внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і не можуть створювати будь-яких наслідків щодо набуття та переходу права власності. Оскільки позивачі були позбавлені права власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 неправомірно, поза їхньою волею, без будь-яких угод чи правочинів, то підлягає до задоволення і вимога позивачів про витребування вказаних приміщень у ТОВ Аквінта на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ Аквінта подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд безпідставно погодився з доводами позивачів щодо законності набуття ними права власності на спірні нежитлові приміщення та не врахував, що дублікат договору купівлі-продажу №1Д-910 від 28.09.1995 року, як правовстановлюючий документ, на підставі якого було укладено договір купівлі-продажу від 13.02.2004 року, визнаний недійсним рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.2004 року. Ухвалою цього ж суду від 12.06.2008 року встановлено порядок виконання рішення від 09.09.2004 року та зобов`язано ОКП Івано-Франківське ОБТІ зареєструвати право власності на підставі оригіналу договору купівлі-продажу №1Д-910 від 28.09.1995 року. Крім того, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 06.02.2004 року ОСОБА_12 було заборонено вчиняти будь-які дії, передбачені статутом ЗАТ Світлиця . Відтак, договір купівлі-продажу від 13.02.2004 року, на який ОСОБА_2 посилається як на підставу виникнення у нього права власності на спірне нерухоме майно, є нікчемним як такий, що порушує публічний порядок. Відповідно, позивач не мав правових підстав для укладення 23.12.2015 року договору дарування на користь ОСОБА_4 . Отже, позивачі не набули права власності на спірне нерухоме майно з підстав, визначених ст. 11 ЦК України, що унеможливлює порушення будь-ким їх прав власності.

Також апелянт вказує, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зіслався на рішення Івано-Франківського міського суду від 28.07.2005 року, яким за ОСОБА_2 визнано право власності на спірні нежитлові приміщення. Однак, зі змісту вказаного рішення вбачається, що ні ТОВ Гостинець , ні ЗАТ Світлиця не були учасниками справи №2-6158, у зв`язку з чим встановлені цим рішенням обставини щодо ТОВ Гостинець та ЗАТ Світлиця підлягають доказуванню на загальних підставах.

Апелянт вважає безпідставним і посилання суду на лист Міністерства юстиції України від 10.10.2006 року, оскільки Міністерство юстиції України не є суб`єктом, який може роз`яснювати зміст рішення суду, адже таким суб`єктом є суд, який прийняв відповідне рішення. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.2004 року було роз`яснено ухвалою цього ж суду від 12.06.2008 року.

Крім того, апелянт зазначає, що позовними вимогами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було скасування записів про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення за ТОВ Гостинець та ОСОБА_6 . Наявність таких позовних вимог свідчить про те, що між позивачами та ТОВ Гостинець і ОСОБА_6 існує спір про право власності, проте ці особи не були залучені до участі у справі в якості відповідачів, а відсутність належних відповідачів у справі є безумовною підставою для прийняття рішення про відмову в задоволенні позову.

Апелянт вважає, що реєстраційні дії проведені державним реєстратором у повній відповідності з вимогами чинного законодавства, на підставі належних документів, наданих ТОВ Гостинець , а тому підстав для задоволення позову у суду першої інстанції не було.

З наведених мотивів просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 подали відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скарги заперечили.

Вказали, що в апеляційній скарзі апелянт безпідставно посилається на правомірність дій державного реєстратора при позбавленні права власності позивачів та перереєстрації майна на ТОВ Аквінта , оскільки жодних доказів на спростування доводів та позиції позивачів апелянт не надав.

Також в апеляційній скарзі апелянт посилається на нікчемність договору купівлі-продажу від 13.02.2004 року, проте не вказує жодної норми закону, положенням якої суперечить вказаний договір.

Позивачі вважають помилковим також і посилання апелянта на постанову Верховного Суду України від 18.01.2017 року у справі №6-2552цс16, оскільки в цій справі досліджувався договір, предметом якого було майно, на яке накладено арешт, а на майно, яке є предметом договору купівлі-продажу від 13.02.2004 року арешт не накладався і жодних обмежень щодо цього майна не існувало. Крім того, постановою Верховного Суду України від 18.01.2017 року спір не вирішено по суті, а направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тому вказана постанова не передбачає будь-якої преюдиції при вирішенні даного спору.

Щодо ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 06.02.2004 року, на яку апелянт посилається як на одну з підстав недійсності договору купівлі-продажу від 13.02.2004 року, то оцінка вказаній ухвалі у взаємозв`язку з договором купівлі-продажу від 13.02.2004 року вже була надана судами в рамках кримінальної справи, яка розглядалася Франківським районним судом м. Львова, вироком якого від 10.02.2014 року спростовані обвинувачення ОСОБА_12 в тому, що вона діяла всупереч ухвалі від 06.02.2004 року.

Безпідставним, на думку позивачів, є твердження апелянта про те, що на момент укладення договору купівлі-продажу від 13.02.2004 року ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 06.02.2004 року набрала законної сили, оскільки чинні на момент постановлення вказаної ухвали норми ГПК України та Закону України Про виконавче провадження не передбачали негайного виконання рішень суду про забезпечення позову. Крім того, повноваження ОСОБА_12 на укладення договору купівлі-продажу від 13.02.2004 року, яка нібито діяла всупереч ухвалі Господарського суду Івано-Франківської області від 06.02.2004 року, були предметом розгляду у кримінальній справі, яка розглядалася Галицьким районним судом м. Львова, вироком якого від 11-14.05.2007 року ОСОБА_12 виправдана за ч. 5 ст. 191 КК України. У вказаному вироку суд дійшов висновку, що обмежень на укладення договору від 13.02.2004 року не існувало і ОСОБА_12 мала законні підстави на укладення такого договору.

Також позивачі вважають необґрунтованим посилання апелянта на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.2004 року, оскільки таке рішення стосувалося дублікату договору купівлі-продажу №1Д-910 від 28.09.1995 року, як правовстановлюючого документу, на підставі якого ЗАТ Світлиця належало спірне нерухоме майно, який не має самостійного значення і сили правочину та лише дублює, відтворює зміст документу. Відтак, визнання недійсним такого дублікату не вплинуло на права ОСОБА_2 та не припинило його права власності на спірне нерухоме майно.

Недоречним, на думку позивачів, є зауваження апелянта про те, що Міністерство юстиції України не вправі роз`яснювати рішення суду, оскільки вони посилалися на лист Міністерства юстиції України не як на роз`яснення рішення суду, а як на позицію органу, який виконує рішення суду.

Щодо доводів апелянта про залучення ТОВ Гостинець та ОСОБА_6 в неправильному процесуальному статусі, позивачі вказують, що на момент пред`явлення позову ні ТОВ Гостинець , ні ОСОБА_6 не володіли правом власності на спірний об`єкт і відносно них таке право власності не зареєстровано. Залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб було процесуально правильним, оскільки ці особи вже не є власниками майна, а рішення у даній справі впливатиме лише на їхні права та обов`язки відносно один одного та відповідачів.

Посилаючись на наведене, позивачі просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник ТОВ Гостинець Гринда Ю.В. також подала відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скарги підтримала, а заявлений позивачами позов вважала необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення.

Зазначила, що право власності ЗАТ Світлиця , правонаступником якого є ТОВ Гостинець , на спірне нерухоме майно виникло на підставі договору купівлі-продажу №1Д-910 від 28.09.1995 року. Ні ЗАТ Світлиця , ні ТОВ Гостинець , ні їх учасники (засновники) не приймали жодних рішень щодо відчуження спірного нерухомого майна на користь ОСОБА_2 , а договір купівлі-продажу від 13.02.2004 року укладено з грубим порушенням закону, що свідчить про його нікчемність. Так, даний договір укладений на підставі рішення осіб, які не були акціонерами ЗАТ Світлиця ; ОСОБА_12 , яка підписала договір від імені ЗАТ Світлиця , не мала повноважень на його підписання; договір укладено на користь ОСОБА_2 , який ніколи не мав жодного відношення до діяльності ЗАТ Світлиця та ТОВ Гостинець , а його дії спрямовані на протиправне позбавлення ТОВ Гостинець права власності на нерухоме майно.

Посилаючись на наведене просила оскаржуване рішення Івано-Франківського міського суду від 03.02.2020 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

Позивач ОСОБА_2 та представники позивачів в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечили з мотивів, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просили залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 28.09.1995 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, як продавцем, та організацією орендарів орендного підприємства громадського харчування Світлиця , як покупцем, був укладений договір №1Д-910 купівлі-продажу державного майна, відповідно до якого організація орендарів орендного підприємства громадського харчування Світлиця придбала державне майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства громадського харчування Світлиця , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Івано-Франківськ, АДРЕСА_4 (тепер вул АДРЕСА_1 ) (т. 2 а.с. 13-15).

13.02.2004 року ЗАТ Світлиця , як продавець, та ОСОБА_2 , як покупець, уклали договір купівлі-продажу, згідно якого продавець передав у власність (продав), а покупець прийняв (купив) належні ЗАТ Світлиця нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_1 3 договору зазначено, що вказані нежитлові приміщення належать ЗАТ Світлиця на праві власності на підставі дублікату договору купівлі-продажу державного майна, виданого Першою Івано-Франківською державною нотаріальною конторою 28.01.2004 року по реєстру №6-185, виданого взамін втраченого договору купівлі-продажу державного майна від 28.09.1995 року (т. 1 а.с. 33-34).

З копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №2831166 від 16.02.2004 року вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 13.02.2004 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 35).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.2004 року визнано недійсним дублікат договору купівлі-продажу №1Д-910 від 28.09.1995 року, виданий Першою Івано-Франківською державною нотаріальною конторою 28.01.2004 року по реєстру №6-185, зобов`язано Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації скасувати реєстрацію дублікату договору №1Д-910 та відновити реєстрацію оригіналу договору купівлі-продажу №1Д-910 станом на 13.02.2004 року (т. 1 а.с. 17-19).

28.07.2005 року рішенням Івано-Франківського міського суду за ОСОБА_2 визнано право власності (підтвердивши дане право) на нежитлові приміщення, розташовані в АДРЕСА_1 , згідно з договором купівлі-продажу цих же приміщень від 13.02.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Мачкур А.А. та зареєстрованого в реєстрі за №Д66 (т. 1 а.с. 41-43).

З копії листа Міністерства юстиції України від 10.10.2006 року, адресованого ОКП Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації щодо відновлення реєстрації права власності ЗАТ Світлиця на нерухоме майно згідно договору купівлі-продажу від 28.09.1995 року, вбачається, що право власності на майно, що було предметом договору купівлі-продажу №1Д-910, зареєстровано за фізичною особою ОСОБА_2 , який набув його відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу. Дійсність цього договору та правомірність набуття права власності вказаною фізичною особою не були предметом судового розгляду. Судом зобов`язано Івано-Франківське ОБТІ скасувати реєстрацію дублікату та відновити реєстрацію оригіналу договору №1Д-910. Таким чином, рішенням суду передбачено змінити правовстановлюючий документ, на підставі якого було зареєстровано право власності ЗАТ Світлиця , та не передбачається зобов`язання Івано-Франківського ОБТІ скасувати реєстрацію права власності фізичної особи ОСОБА_2 на придбане у ЗАТ Світлиця майно (т. 2 а.с. 88-89).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 04.05.2007 року у справі №7/94, залишеним без змін ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 31.07.2009 року у справі №7/94-6/84, визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень площею 1230,50 кв.м по АДРЕСА_1 - АДРЕСА_1 від 13.02.2004 року, укладений між ЗАТ Світлиця та ОСОБА_2

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2008 року встановлено порядок виконання рішення суду від 09.09.2004 року, а саме ОКП Івано-Франківське ОБТІ , як відповідачу, необхідно зареєструвати право власності на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 , за власником (ТОВ Гостинець , вул. Шашкевича, 6, м. Івано-Франківськ) на підставі оригіналу договору купівлі-продажу №1Д-910 від 28.09.1995 року та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.2004 року у справі №18/331 (т. 1 а.с. 31-32).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2010 року у справі №7/94-6/84, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2010 року, ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 31.07.2009 року у справі №7/94-6/84 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.05.2007 року у справі №7/94 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові ОСОБА_9 до ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ТОВ Гостинець про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень площею 1230,50 кв.м по АДРЕСА_1 -Франківську від 13.02.2004 року, укладеного між ЗАТ Світлиця в особі голови правління Гринишин Н ОСОБА_14 . та ОСОБА_2 відмовлено (т. 1 а.с. 36-40, 46-48).

04.02.2010 року ухвалою Львівського апеляційного господарського суду роз`яснено зміст постанови Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2010 року в частині того, що в результаті скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.05.2007 року, яким було визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень площею 1230,50 кв.м по АДРЕСА_1 від 13.02.2004 року, підлягає відновленню право власності ОСОБА_2 на вказані нежитлові приміщення, яке він набув на підставі договору купівлі-продажу від 13.02.2004 року, а саме Івано-Франківське ОБТІ зобов`язане відновити запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо ОСОБА_2 , як власника вищевказаних нежитлових приміщень згідно договору купівлі-продажу від 13.02.2004 року, та скасувати попередній запис щодо права власності на це майно (т. 1 а.с. 44-45).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2011 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.05.2012 року, визнано протиправними дії ОКП Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації по здійсненні реєстраційного запису про право власності за ТОВ Гостинець на нежитлові приміщення, загальною площею 1287,1 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та видачі витягу про реєстрацію такого права власності за ТОВ Гостинець ; зобов`язано ОКП Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації скасувати реєстраційний запис про реєстрацію права власності за ТОВ Гостинець на вказані нежитлові приміщення та відновити реєстраційний запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на ці нежитлові приміщення (т. 1 а.с. 49-56, 57-62).

Вироком Франківського районного суду м. Львова від 10.02.2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13.06.2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.05.2015 року, ОСОБА_2 визнано невинним та виправдано у пред`явлених йому обвинуваченнях за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 194, ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364-1 КК України, ОСОБА_12 визнано невинною та виправдано у пред`явлених їй обвинуваченнях за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 366 КК України. Приміщення по АДРЕСА_1 повернуто власнику ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 63-95, 98-105).

З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №24216525 від 14.07.2014 року вбачається, що 12.07.2014 року зареєстровано право власності ОСОБА_2 на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13.02.2004 (т. 1 а.с. 96-97).

23.12.2015 року ОСОБА_2 подарував 1/2 частку від належних йому на праві власності нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 106-107).

Право власності ОСОБА_4 на вказану 1/2 частку нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.12.2015 року (т. 1 а.с. 24)

Також встановлено та підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №172610102 від 04.07.2019 року (т. 1 а.с. 20-30), що 02.10.2018 року державний реєстратор Івано-Франківської філії КП Центр реєстрації прав Корецької районної ради Рівненської області Котик В.Г. вніс до реєстру відомості про припинення права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на вищевказане нерухоме майно. Підставами внесення відомостей вказано: вирок Галицького районного суду міста Львова від 14.05.2007 року; рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.2004 року; ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 07.08.2007 року; ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2008 року. Індексний номер рішення 43306174.

Цього ж дня державний реєстратор Котик В.Г. зареєстрував право приватної власності на спірні нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна НОМЕР_1 , за ТОВ Гостинець . Підставою виникнення права власності вказано: акт передачі державного майна від 20.10.1995 року; договір купівлі-продажу державного майна №1Д-910 від 28.09.1995 року; рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.2004 року; ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2008 року. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43306503 від 02.10.2018 року.

Також в цей же день державний реєстратор Котик В.Г. прийняв рішення, згідно якого зареєстрував право приватної власності на вищевказані нежитлові приміщення за ОСОБА_6 і одночасно цим же рішенням припинив право власності ТОВ Гостинець . Підставою виникнення права власності вказано: акт приймання-передачі нерухомого майна від 02.10.2018 року, виданий ОСОБА_7 від імені ТОВ Гостинець на ім`я ОСОБА_6 , в інтересах якої діє ОСОБА_15 ; протокол загальних зборів учасників ТОВ Гостинець від 02.10.2018 року. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43309091 від 02.10.2018 року.

02.11.2018 року державний реєстратор Котик В.Г. зареєстрував право приватної власності (перехід прав власності) на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 за ТОВ Аквінта . Підставою виникнення права власності вказано акт приймання-передачі нерухомого майна від 01.11.2018 року, виданий ОСОБА_6 на ім`я ТОВ Аквінта . Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43843346 від 02.11.2018 року.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки (ст. 50 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 51 ЦПК України передбачено право суду першої інстанції за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Звертаючись в суд з даним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вказували на відсутність підстав для реєстрації за ТОВ Гостинець , а в подальшому за ОСОБА_6 та ТОВ Аквінта права власності на спірне нерухоме майно з огляду на незаконність дій державного реєстратора, зокрема порушення ним вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.10.2018 року у справі №911/488/18 вказала, що якщо, на думку позивача, саме в результаті державної реєстрації права власності за третьою особою - суб`єктом звернення за такою послугою порушується (не визнається, оспорюється) право власності позивача, то має місце спір позивача про цивільне право з цією особою, яка і має бути належним відповідачем у спорі про скасування запису про проведену державну реєстрацію речового права за особою, адже наслідки вирішення такого спору судом безпосередньо впливають на зміст та стан речового права саме цієї особи.

У своєму позові ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заявили вимоги, в тому числі, про скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 02.10.2018 року про вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності ТОВ Гостинець та ОСОБА_6 на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 , однак відповідачами визначили лише державного реєстратора Івано-Франківської філії КП Центр реєстрації прав Корецької районної ради Рівненської області Котика В.Г. та ТОВ Аквінта , посилаючись на те, що на час звернення в суд з позовом, ні ТОВ Гостинець , ні ОСОБА_6 не належало речове право на спірне приміщення по АДРЕСА_1 . Ухвалою суду від 27.09.2019 року саме за заявою позивачів (т. 2 а.с. 96-97) вказані особи залучені до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Правом на залучення до участі в справі співвідповідачів позивачі не скористались.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Зі змісту наведених норм вбачається, що третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має перебувати з однією із сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.06.2019 року в справі №910/17792/17 вказала, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також встановлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду міститься в постанові від 02.10.2018 року в справі №911/488/18, згідно якого якщо ж на думку позивача, саме в результаті державної реєстрації права власності за третьою особою - суб`єктом звернення та такою послугою порушується (не визнається, оспорюється) право власності позивача, то має місце спір позивача про цивільне право з цією особою, яка і має бути належним відповідачем у спорі про скасування запису про проведену державну реєстрацію речового права за особою, адже наслідки вирішення такого спору судом безпосередньо впливають на зміст та стан речового права саме цією особи.

Виходячи зі змісту заявлених в суді першої інстанції позовних вимог ОСОБА_16 і ОСОБА_4 , з урахуванням наведених висновків Великої Палати Верховного Суду, апеляційний суд вважає, що залучення до участі в справі ТОВ Гостинець і ОСОБА_6 , як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, не відповідає їх процесуальному статусу як учасників спірних матеріальних правовідносин.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі в цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Враховуючи обсяг процесуальних прав та обов`язків, визначених ст.ст. 4, 43 та 49 ЦПК України, сторонами вважаються особи, які є учасниками спірного матеріального правовідношення. Ознаками сторін, які відрізняють їх від інших осіб, які беруть участь у справі (зокрема третіх осіб) є те, що сторони - це особи, між якими виник спір про право, який є предметом розгляду та вирішення судом, та на сторони поширюються усі наслідки судового рішення.

Згідно з ч. 6 ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов`язки, встановлені ст. 43 цього Кодексу. Таким чином, на них не поширюються права, передбачені ст. 49 ЦПК України.

Судом встановлено, що предметом спору в даній справі є законність вчинення державним реєстратором реєстраційних дій щодо речового права на нежитлові приміщення АДРЕСА_1 . Позивачі ОСОБА_16 і ОСОБА_4 , пред`явивши позов до державного реєстратора та ТОВ Аквінта про скасування записів у Державному реєстрі речових прав на вказане нерухоме майно про: припинення права власності ОСОБА_2 на 1/2 частку нежитлового приміщення, припинення права власності ОСОБА_4 на 1/2 частку нежитлового приміщення та про реєстрацію права власності відповідача ТОВ Аквінта на це ж майно, оспорюють також законність реєстрації права власності третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, ТОВ Гостинець і ОСОБА_6 , на вказані нежитлові приміщення.

Вирішуючи даний спір суд першої інстанції залишив поза увагою вказані обставини та вимоги закону, не визначився в повній мірі з характером спірних правовідносин та складом їх учасників.

Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості на стадії перегляду справи в апеляційному порядку вирішувати питання щодо зміни процесуального статусу осіб, які беруть участь в справі та залучати співвідповідачів, процесуальні права яких значно ширші, ніж права третьої особи.

Згідно висновку Верховного Суду в постанові від 22.01.2020 року в справі №344/13973/17 пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2018 року в справі №523/9076/16-ц, від 23.01.2019 року в справі №303/2845/15-ц та від 02.10.2019 року в справі №461/6793/15-ц.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову у зв`язку з неналежністю суб`єктного складу сторін. Наведене не позбавляє права ОСОБА_2 та ОСОБА_4 повторно звернутися в суд з аналогічним позовом до належних відповідачів.

За змістом ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що за наслідками апеляційного розгляду справи в задоволенні позову відмовлено, на користь ТОВ Аквінта з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 необхідно стягнути з кожного по 10 085,25 грн. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381- 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аквінта задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 03 лютого 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до Державного реєстратора Івано-Франківської філії комунального підприємства Центр реєстрації прав Корецької районної ради Рівненської області Котика Володимира Георгійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю Аквінта , за участю третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю Гостинець , ОСОБА_6 про скасування рішень реєстратора, скасування запису у реєстрі речових прав, витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , та ОСОБА_4 , жительки АДРЕСА_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аквінта , місцезнаходження якого м. Тернопіль, вул. Генерала Тарнавського, 15Б кв. 39, код ЄДРПОУ 42525058, по 10 085,25 грн. з кожного витрат по оплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча М.Д. Горейко

Судді: Р.Й. Матківський

І.О. Максюта

Повний текст постанови складено 26 червня 2020 року