Рішення

від 24.06.2020 по справі 520/14471/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2020 р. Справа № 520/14471/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Блудової А.І.,

представника позивача - не прибув,

представника відповідача - Палагути О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд. 8, м. Харків, 61013, код ЄДРПОУ 38631015) до Харківського державного автомобільно-дорожнього коледжу (вул. Котельниківська, буд. 3, м.Харків, 61051, код ЄДРПОУ 03450749) про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, експлуатацію будівлі Харківського державного автомобільно-дорожнього коледжу, за адресою Харківська область, м. Лозова, мікрорайон 9, буд. 7, буд. 2-А, вул. Павлоградська, буд. 74-Б, зупинити повністю шляхом її знеструмлення з опечатуванням пристроїв відключення джерел електропостачання, у зв`язку з чим зобов`язати керівництво Харківського державного автомобільно-дорожнього коледжу негайно припинити використання цієї будівлі з метою проведення будь-якої діяльності, не пов`язаної з усуненням порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами проведеної перевірки відповідача встановлено низку порушень вимог законодавства у сфері (з питань) техногенної та пожежної безпеки у Харківського державного автомобільно-дорожнього коледжу. Позивач зазначив, що за наявності таких порушень, до повного їх усунення, будівлі Харківського державного автомобільно-дорожнього коледжу за адресою Харківська область, м. Лозова, мікрорайон 9, буд. 7, буд. 2-А, вул. Павлоградська, буд. 74-Б не можуть експлуатуватись, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідач в обґрунтування відзиву на позовну заяву та письмових пояснень, наданих через канцелярію суду, зазначив, що порушення, зазначені в акті перевірки, усунуто частково, оскільки така процедура потребує значних коштів, які не були виділені.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надав клопотання про відкладення розгляду справи, а у разі неможливості відкладення - про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частин 2, 3 статті 205 КАС України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Суд зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи, що розгляд справи неодноразово відкладався, у тому числі і з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з огляду на те, що докази, що підтверджують поважність причин неприбуття представника у судове засідання, до суду не надані, суд приходить до висновку про відсутність підставі для відкладення розгляду справи та задоволення клопотання представника позивача в частині розгляду справи без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзиві, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що за дорученням Прем`єр-міністра України від 11.12.2019 №44205/1/1-19, наказу від 11.12.2019 №122 "Про проведення позапланових перевірок об`єктів", посвідчення на проведення перевірки від 16.12.2019 №345 Лозівським районним відділом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області з 19.12.2019 по 21.12.2019 проведено позапланову перевірку додержання (виконання) вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки на території та будівлях Харківського державного автомобільно-дорожнього коледжу, за адресою: Харківська область, м. Лозова, мікрорайон 9, буд. 7, буд.2-а, вул. Павлоградська, буд. 74-б.

В останній день вказаного позапланового заходу державного нагляду (контролю) - 21.12.2019 керівництву Харківського державного автомобільно-дорожнього коледжу вручено акт №286, складений за результатами проведення планової (позапланової) перевірки щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.

11 березня 2020 року працівниками Лозівського РВ ГУ ДСНС України в Харківській області проведено повторну перевірку Лозівської філії Харківського державного автомобільно-дорожнього коледжу стосовно вжиття відповідачем заходів по усуненню виявлених недоліків та складено відповідний Акт повторної перевірки від 11.03.2020 № 91.

Відповідно до зазначеного Акту № 91, виявлено 9 недоліків у сфері техногенної та пожежної безпеки, а саме: в будівлях навчально-виробничої майстерні дерев`яні елементи горищного покриття (крокви, лати) не оброблено засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності; будівлю ЛФ "ХДАДК" не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В 2.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту"; будівля навчально-виробничогої майстерні не обладнана установкою від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів; будівлю гуртожитку ЛФ "ХДАДК" не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту; не всі приміщення будівель обладнані системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту; не виконаний другий евакуаційний вихід з першого та другого поверхів будівлі основного учбового корпусу; в протипожежній стіні між приміщеннями топкової та лабораторії гарячої обкатки двигунів основного учбового корпусу встановлені двері, які знижують її клас (1-й клас) вогнестійкості; не виконано захист будівель від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, а також їх перевірку необхідно виконувати відповідно до вимог; допущене встановлення дерев`яних перегородок для підсобних приміщень в кабінетах № 202, № 203, № 204 основного учбового корпусу.

До суду не надано доказів оскарження вказаного акту.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Частиною 4 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (надалі - Закон № 877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Згідно з п. 4 Розділу І Правил пожежної безпеки в Україні пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про пожежну безпеку" забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.

Згідно з ч.7 ст.7 Закону № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Частиною 4 статті 4 Закону №877-V визначено, що виключно законами встановлюються вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами та нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій.

Згідно з ч. 2 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Відповідно до частини 3 статті 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Згідно з підпунктом 12 частини 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Частиною 2 ст.68 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Отже, орган, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, у разі виявлення факту недотримання вимог пожежної безпеки, на підставі акту, складеного за результатами здійснених заходів (перевірок тощо), має звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд.

Судом встановлено, що перевірка відповідача проводилась у відповідності до вимог Кодексу цивільного захисту України, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та розпорядження Кабінету Міністрів України №643-р від 20.09.2017 «Деякі питання державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» .

Відповідачем вказано, що на теперішній час у зв`язку з недостатністю бюджетного фінансування, недоліки, які зазначені п.3, п.4, п.5, п.8 Акту № 91, не можуть бути усунені з об`єктивних причин, які не залежать від волі відповідача, але відповідач повідомляє, що необхідність фінансування видатків відповідача для реалізації заходів по усуненню недоліків, зазначених в п.3, п.4, п.5, п.8 Акту № 91, буде врахована під час наступного затвердження кошторису видатків відповідача.

Так, відповідачем вказано, що ним здійснено всі можливі та необхідні заходи по усуненню виявлених недоліків, відсутня вина відповідача внаслідок нездійснення заходів по усуненню недоліків, зазначених в п.3, п.4, п.5, п.8 Акту № 91, тобто, відповідач вважає, що заходи щодо усунення виявлених недоліків можливо здійснити лише планомірно та без застосування виключного заходу реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівель.

З приводу вказаного, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.73 КАС України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.75 КАС України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.76 КАС України).

Відповідно до приписів ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку наданим представником відповідача доказам та поясненням з урахуванням вищенаведених приписів норм чинного законодавства, суд зазначає, що частина порушень, встановлених актом перевірки, відповідачем усунута, однак суд зазначає, що вказане не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позову про застосування заходів реагування у сфері техногенної та пожежної безпеки, оскільки порушення, які відповідачем не усунуто, також несуть ризик настання негативних наслідків від провадження господарської діяльності, у тому числі загрозу життю та здоров`ю людей.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності.

Відповідно до вимог пункту 3.1 Національного класифікатору ДК 019:2010 "Класифікатор надзвичайних ситуацій", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 року №457 (далі - Класифікатор) "Надзвичайна ситуація - порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи об`єкті на ній або на водному об`єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, зокрема епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, що призвело (може призвести) до виникнення великої кількості постраждалих, загрози життю та здоров`ю людей, їх загибелі, значних матеріальних утрат, а також до неможливості проживання населення на території чи об`єкті, ведення там господарської діяльності".

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила ураження, травмування населення або створює на окремій території чи території суб`єкта господарювання загрозу життю або здоров`ю населення та призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи спричиняє наднормативні, аварійні викиди забруднюючих речовин та інший шкідливий вплив на навколишнє природне середовище.

Згідно з приписами пункту 25 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України небезпечна подія - подія, у тому числі катастрофа, аварія, пожежа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, епіфітотія, яка за своїми наслідками становить загрозу життю або здоров`ю населення чи призводить до завдання матеріальних збитків.

Також розділом 4 Класифікатору встановлено, що надзвичайна ситуація техногенного характеру - це порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи об`єкті на ній або на водному об`єкті унаслідок транспортної аварії (катастрофи), пожежі, вибуху, аварії з викиданням (загрозою викидання) небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин, раптового руйнування споруд; аварії в електроенергетичних системах, системах життєзабезпечення, системах телекомунікацій, на очисних спорудах, у системах нафтогазового промислового комплексу, гідродинамічних аварій тощо.

Відповідно до визначення ДСТУ 2272-06 "Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять" небезпечним чинником пожежі є прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опечення, отруєння леткими продуктами згоряння або піролізу, утравмування чи загибелі людей та (або) до заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків. До небезпечних факторів пожежі належать: підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища.

Відповідно до пункту 43 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України техногенна безпека - відсутність ризику виникнення аварій та/або катастроф на потенційно небезпечних об`єктах, а також у суб`єктів господарювання, що можуть створити реальну загрозу їх виникнення. Техногенна безпека характеризує стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Забезпечення техногенної безпеки є особливою (специфічною) функцією захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Згідно з вимогами пункту 33 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що пожежі відносяться до надзвичайних ситуацій, а загроза життю та здоров`ю людей виникає не лише при наявності порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що безпосередньо можуть до неї призвести, але й за наявності інших порушень по нездійсненню заходів щодо захисту людей від шкідливого впливу небезпечних чинників при вже виниклій пожежі або підвищують ризик розвитку пожеж.

Виявлені порушення створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей (як персоналу об`єкту, так й іншим громадянам, а також особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі), а саме неготовність до роботи системи протипожежного захисту у разі виникнення пожежі, перешкоджає її швидкому виявленню та ліквідації, повідомленню про неї, а також оперативній евакуації людей на ранній стадії її виникнення.

Відповідно до ч.2 ст.17 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту здійснює прогнозування спільно із центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями імовірності виникнення надзвичайних ситуацій, визначає показники ризику та здійснює районування території України щодо ризику виникнення надзвичайних ситуацій.

Приписами пункту 4 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1052 від 16.12.2015, встановлено, що ДСНС відповідно до покладених на неї завдань зокрема здійснює разом із центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями прогнозування імовірності виникнення надзвичайних ситуацій, визначає показники ризику та здійснює районування території України щодо ризику виникнення надзвичайних ситуацій.

Отже, позивач у даній справі є органом, який здійснює прогнозування імовірності виникнення надзвичайних ситуацій, визначає показники ризику та здійснює районування підвідомчій йому території щодо ризику виникнення надзвичайних ситуацій.

Відповідно до норм ст.3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) здійснюється, зокрема, за принципом пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів, які свідчать про те, що відповідачем усунуті порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, зафіксовані у акті перевірки у повному обсязі, суд вважає, що наявні підстави для зупинення експлуатації будівлі Харківського державного автомобільно-дорожнього коледжу, за адресою Харківська область, м. Лозова, мікрорайон 9, буд. 7, буд. 2-А, вул. Павлоградська, буд. 74-Б, шляхом її знеструмлення з опечатуванням пристроїв відключення джерел електропостачання до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей , у зв`язку з чим зобов`язати керівництво Харківського державного автомобільно-дорожнього коледжу негайно припинити використання цієї будівлі з метою проведення будь-якої діяльності, не пов`язаної з усуненням порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задоволення позову у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд. 8,м. Харків, 61013, код ЄДРПОУ 38631015) до Харківського державного автомобільно-дорожнього коледжу (вул. Котельниківська, буд. 3, м.Харків, 61051, код ЄДРПОУ 03450749) про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду - задовольнити.

До повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, експлуатацію будівель Харківського державного автомобільно-дорожнього коледжу, розташованих за адресою: Харківська область, м. Лозова, мікрорайон 9, буд. 7, буд. 2-А, вул. Павлоградська, буд. 74-Б, зупинити повністю шляхом їх знеструмлення з опечатуванням пристроїв відключення джерел електропостачання, у зв`язку з чим зобов`язати керівництво Харківського державного автомобільно-дорожнього коледжу негайно припинити використання цих будівель з метою проведення будь-якої діяльності, не пов`язаної з усуненням порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Строк апеляційного оскарження рішення продовжується на строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 26 червня 2020 року.

Суддя О.Г. Котеньов