Рішення

від 25.06.2020 по справі 640/5844/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2020 року м. Київ №640/5844/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМПРО"

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0165151207, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРМПРО" (04107, м. Київ, вул. Лук`янівська, буд. 1, код ЄДРПОУ 38403707) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 26.02.2019 № 0165151207.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем не враховано те, що відповідальність настає лише за наявності вини, яка в даному випадку, на переконання позивача, в акті перевірки з боку відповідача не доведена.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що штрафні санкції, визначені п. 120 1 .1 та п. 120 1 .2 ст. 120 1 Податкового кодексу України не застосовуються до платників податку за порушення ними граничного строку реєстрації/відсутності реєстрації в ЄРПН податкових накладних, що не надаються отримувачу (покупцю), складені на операції з постачання товарів/послуг, які оподатковуються за нульовою ставкою. Проте, при проведенні камеральної перевірки своєчасності реєстрації в ЄРПН податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМПРО" встановлено порушення товариством граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН, тому штрафна санкція в даному випадку є обґрунтованою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 травня 2020 року витребувано від позивача податкові накладні, щодо яких встановлені порушення строку реєстрації у ЄРПН, разом з квитанціями, що підтверджують їх реєстрацію, або письмові пояснення про визнання факту несвоєчасної реєстрації податкових накладних, перелік яких міститься в акті 05.02.2019 №502/26-15-12-07-20/38403707 та від відповідача копію акту перевірки від 05.02.2019 №502/26-15-12-07-20/38403707 та належним чином засвідчені копії квитанцій №1 до поданих позивачем на реєстрацію податкових накладних, що зазначені у акті камеральної перевірки від 05.02.2019 №502/26-15-12-07-20/38403707.

На виконання вимог даної ухвали відповідачем надано суду витребувані документи, позивач витребувані документи суду не надав. Пояснень щодо неможливості надання витребуваних судом документів на адресу суду також не надходили.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві була проведена камеральна перевірка своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН TOB ФАРМПРО (надалі-Позивач) за червень-грудень 2018 року.

За результатами перевірки складено акт від 05.02.2019 №502/26-15-12-07-20/38403707 (надалі-Акт перевірки).

У висновках Акта перевірки зафіксовано порушення ТОВ ФАРМПРО вимог н. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних за червень-грудень 2018 року. Перелік таких несвоєчасно зареєстрованих розрахунків коригування до податкових накладних з відомостями про дати та номери складання, реєстраційними номерами та датами фактичної реєстрації в ЄРПН таких ПН, кількістю днів затримки реєстрації, сумою податку та визначеним розміром штрафу наведений в таблиці 1, яка міститься в акті перевірки.

На підставі висновків Акту перевірки Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.02.2019 № 0165151207, яким до Позивача застосовано штраф за платежем податок на додану вартість у розмірі 178 502, 76 грн.

Позивач не погоджуючись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 26.02.2019 № 0165151207, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Відповідно до підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Пунктом 120 1 .1 статті 120 1 Податкового кодексу України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою ) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Системний аналіз статті 201 1 , пункту 120 1 .1 статті 120 1 Податкового кодексу України дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою .

Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 1201.1 статті 1201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 04.09.2018 року по справі №816/1488/17.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що а даному випадку з боку відповідача в Акті перевірки не доведено вину позивача.

При цьому, позовна заява не містить змістовних доводів щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення рішення, позивач жодним чином не спростовує факт наявності у нього обов`язку щодо реєстрації ПН в ЄРПН, позовна заява не містить обґрунтувань щодо наявності причин, за яких податкові накладні позивача не підлягали реєстрації в ЄРПН, натомість, позивачем у тексті позовної заяви зазначено лише посилання на загальні приписи Податкового кодексу України щодо порядку та умов реєстрації ПН в ЄРПН.

До того ж, позивачем не було виконано вимоги ухвали суду від Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 травня 2020 року та не надано суду витребувані докази.

Поряд з цим, у відзиві на позовну заяву відповідачем наголошено, що штрафні санкції, визначені п. 120 1 .1 та п. 120 1 .2 ст. 120 1 Податкового кодексу України не застосовуються до платників податку за порушення ними граничного строку реєстрації/відсутності реєстрації в ЄРПН податкових накладних, що не надаються отримувачу (покупцю), складені на операції з постачання товарів/послуг, які оподатковуються за нульовою ставкою, а також надано витребувані судом матеріали.

Позивачем не надано суду доказів та не доведеного того, що податкові накладні, які зазначені в таблиці 1, яка міститься в акті перевірки, відповідали умовам, що дають підстави для звільнення позивача від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, водночас, позовна заява також не містить заперечень та спростувань того. Що позивачем було порушено строки реєстрації в ЄРПН, позивачем зазначено виключно посилання на те, що відповідачем не встановлено вину ТОВ "ФАРМПРО" .

Необхідно зазначити, що відповідно до приписів ст.86 Податкового кодексу України, Акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати .

Тобто, суд зазначає, що висновки, викладені у актах перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та власне сам акт не може слугувати засобом доведеності чи спростування вини позивача, адже такий акт лише фіксує фактичні обставини, які були встановлені під час проведення перевірки, натомість, оскаржуючи податкове повідомлення-рішення, складене на підставі висновків такого акта, позивач має навести доводи на обґрунтування своїх вимог стосовно протиправності оскаржуваного рішення, в той час, як відповідач на даному етапі вже має довести правомірність своїх дій, обґрунтованість висновків, адже на їх підставі і було прийнято оскаржуване рішення.

Так, відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідачем в даному випадку було зазначено, що не застосовуються до платників податку за порушення ними граничного строку реєстрації/відсутності реєстрації в ЄРПН податкових накладних, що не надаються отримувачу (покупцю), складені на операції з постачання товарів/послуг, які оподатковуються за нульовою ставкою , однак зі змісту відзиву вбачається, що податкові накладні позивача не відповідали зазначеним критеріям.

Позивачем, в свою чергу, взагалі не було надано суду змістовних пояснень щодо відповідності податкових накладних тим чи іншим критеріям, які б звільняли його від відповідальності за їх несвоєчасну реєстрацію.

У відповідності до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини першої статті 6 цього Кодексу суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За нормами частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМПРО".

Підстави для розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись статтями 77-78, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРМПРО" (04107, м. Київ, вул. Лук`янівська, буд. 1, код ЄДРПОУ 38403707) - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Вєкуа Н.Г.