Ухвала

від 24.06.2020 по справі 640/13941/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

24 червня 2020 року м. Київ № 640/13941/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Навігаторспецбуд про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Навігаторспецбуд до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Комунального підприємства Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва Виконавчого органу київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява, Товариства з обмеженою відповідальністю Навігаторспецбуд (далі - ТОВ Навігаторспецбуд ) до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - ГУ ДКСУ у місті Києві), Комунального підприємства Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва Виконавчого органу київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - КП Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва Виконавчого органу київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)), в якій просить:

- визнати бездіяльність ГУ ДКСУ у місті Києві протиправною;

- зобов`язати КП Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва Виконавчого органу київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повторно подати до ГУ ДКСУ у місті Києві акти виконаних робіт за формою № КБ-2в та довідок за формою № КБ-3 на загальну суму - 12 271 309,27 грн. у т.ч. ПДВ з метою підтвердження належного виконання зобов`язань по відпрацюванню авансів та їх закриття в рамках Договору генпідряду від 24.10.2017 №24/10-2017;

- зобов`язати ГУ ДКСУ у місті Києві прийняти та зареєструвати надані КП Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва Виконавчого органу київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) акти виконаних робіт за формою № КБ-2в та довідок за формою № КБ-3 на загальну суму - 12 271 309,27 грн. у т.ч. ПДВ в рамках Договору генпідряду від 24.10.2017 №24/10-2017 та підтвердити факт належного виконання зобов`язання по відпрацюванню авансів та їх закриття в повному обсязі, отриманих 07.12.2018 у розмірі - 12 091 400,00 грн. у т.ч. ПДВ.

Разом з позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони ГУ ДКСУ у місті Києві вчиняти дії щодо зупинення операцій з бюджетними коштами по розрахунковим рахункам, які відкриті в ГУ ДКСУ у місті Києві, а саме: Товариства з обмеженою відповідальністю Навігаторспецбуд ; КП Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва Виконавчого органу київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Дана заява обґрунтована тим, що ГУ ДКСУ у місті Києві на підставі ст. 117 Бюджетного кодексу України може здійснити блокування (зупинення операцій з бюджетними коштами) на казначейських рахунках КП Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва Виконавчого органу київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ Навігаторспецбуд , що призведе до зупинення виконання робіт з будівництва важливого соціального проекту міста Києва, як Реконструкція ІІІ черги Ново-Дарницького каналізаційного колектора і як наслідок спричинить зміну строків виконання та оплати за виконанні роботи, не виконання програми соціального розвитку міста Києва.

Також, заявник зазначає, що вчинення таких дій з боку ГУ ДКСУ у місті Києві порушує взяті зобов`язання між ТОВ Навігаторспецбуд та КП Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва Виконавчого органу київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) згідно умов Договору генпідряду від 24.10.2017 №24/10-2017.

Наголошує, що дії ГУ ДКСУ у місті Києві з блокування рахунків ТОВ Навігаторспецбуд є очевидно протиправними і порушують його права та інтереси і без вжиття заходів забезпечення позову неможливо буде здійснити ефективний захист його законних прав та інтересів, що, у відповідності до вимог статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є самостійною підставою для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову.

Суд, за наслідком розгляду заяви про забезпечення позову, вважає, що заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до положень статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з приписами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен пересвідчитися в тому чи існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Згідно ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу вказаних норм вбачається, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Однак, заявником не обґрунтовано наявність жодної із зазначених підстав можливості вжиття заходів забезпечення позову, та не надано доказів, з яких би суд міг пересвідчитись про можливість існування таких підстав.

Також, заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну протиправність оскаржуваної бездіяльності та обставини заподіяння шкоди правам та інтересам заявника, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

В матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Надаючи оцінку доводам заявника про очевидність ознак протиправності оскаржуваної бездіяльності, суд зазначає, що клопотання не містить в собі жодних відомостей про такі обставини.

Крім того, саме під час вирішення справи по суті буде надано оцінку наявності чи відсутності порушеного права заявника оскаржуваним розпорядженням.

Таким чином, підстави для вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення відсутні, оскільки доводи заявника базуються виключно на припущеннях та не доведені належними доказами.

Суд зазначає, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.

Таким чином, на час розгляду судом заяви суд не вбачає в оскаржуваній бездіяльності ознак можливої небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника; наявності обставини щодо його очевидної протиправності.

Наведені заявником доводи й аргументи підлягають судовому дослідженню під час розгляду справи по суті, а тому не є достатніми та переконливими для висновку про наявність очевидної протиправності та застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, суд зауважує, що заявник не позбавлений можливості у подальшому повторно ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення його позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі встановлення відповідних підстав для цього.

Відтак, суд дійшов висновку про доцільність відмови заявнику у задоволенні заяви про забезпечення позову.

З урахуванням викладеного та керуючись приписами статей 150-154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Навігаторспецбуд про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, передбаченими ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда