Рішення

від 24.06.2020 по справі 826/10074/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2020 року м. Київ № 826/10074/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ТЕСКО

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №0594140302, №0595140302 від 06 квітня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія ТЕСКО (далі - позивач, товариство, ТОВ Компанія ТЕСКО ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 квітня 2018 року №0594140302, №0595140302. В обґрунтування позову позивач зазначає, що після проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з питань достовірності, повноти нарахування і своєчасності сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору під час виплати пасивних доходів на користь фізичних осіб за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві складено Акт №104/1-26-15-14-03-02-32302444 від 16 березня 2018 року, відповідно до висновків якого виявлено порушення положень Податкового кодексу України.

Не погодившись з висновками Акту від 16 березня 2018 року, позивачем подані відповідні заперечення, за результатами розгляду яких надано відповідь від 03 квітня 2018 року про залишення висновків Акту без змін.

Надалі відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 06 квітня 2018 року, якими товариству донараховано за штрафними (фінансовими) санкціями 139 447,50 грн. та пенею 15 219,94 грн. не погодившись з якими позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України. Проте, рішенням ДФС України від 18 червня 2018 року скаргу залишено без розгляду, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Позивач не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 06 квітня 2018 року, вважає їх протиправними, такими, що суперечать чинному податковому законодавству, та стверджує, що під час перевірки та оформлення її результатів уповноваженими особами не взято до уваги ряд документів, які надавалися для ознайомлення та на підтвердження певних обставин, зокрема, оригінали протоколів загальних зборів учасників товариства щодо виплати дивідендів, які мають ключове значення для розгляду зазначеного питання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2018 року відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву та усі наявні докази.

Відповідачем 16 серпня 2018 року подано відзив на позовну заяву та наявні документальні докази, з якого вбачають заперечення щодо позовних вимог, зокрема, відповідач стверджує, що за результатами перевірки повноти та правильності сплати до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб встановлено, що ТОВ Компанія ТЕСКО перераховано частину суми податку на доходи фізичних осіб до бюджету з нарахованих дивідендів за грудень 2016 року з порушенням граничних термінів сплати утриманих сум податку на доходи фізичних осіб, передбачених статтею 168 та підпунктом 170.5.4 пункту 170 статті 170 Податкового кодексу України, а саме: частина суми податку на доходи фізичних осіб сплачена до бюджету під час виплати чергової частини дивідендів 21 лютого 2017 року у сумі 85 500,00 грн., частина суми податку на доходи фізичних осіб сплачена до моменту виплати дивідендів 20 березня 2017 року у сумі 598 500,00 грн., при терміні сплати податку на доходи фізичних осіб до 31 січня 2017 року.

Позивачем у свою чергу 29 серпня 2018 року подано відповідь на відзив.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 28 лютого 2018 року №3072 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Компанія ТЕСКО з питань достовірності, повноти нарахування і своєчасності сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору під час виплати пасивних доходів на користь фізичних осіб за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої складено Акт №104/1-26-15-14-03-02-32302444 від 16 березня 2018 року та встановлені такі порушення:

- підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 170.5.4 пункту 170.5 статті 170 Податкового кодексу України щодо порушення своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб за грудень 2016 року;

- абзацу а пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України щодо порушення повноти нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок податковими агентами із відповідним відображенням у формі 1-ДФ за ІV квартал 2016 року;

- підпункту 1.4 пункту 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ, підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України щодо порушення своєчасності сплати до бюджету військового збору за грудень 2016 року.

На підставі висновків Акту від 16 березня 2018 року відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 96 квітня 2018 року №0594140302 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями - 128 250,00 грн. та пені - 14 049,17 грн., №0595140302 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору за штрафними санкціями - 10 687,50 грн. та пені 1 170,77 грн.

Позиція відповідача ґрунтується на тому, що виходячи з наданих до перевірки регістрів бухгалтерського та податкового обліку встановлено, що у перевіряємому періоді підприємством нараховувалися пасивні доходи у вигляді дивідендів на користь фізичних осіб - учасників товариства, визначених відповідно до статуту ТОВ Компанія ТЕСКО , затвердженого загальними зборами учасників товариства, протоколом №4 від 24 грудня 2002 року.

Джерелом для виплати дивідендів були кошти, нараховані та сплачені товариству, як учаснику ТОВ Юрія-Фарм у якості дивідендів, до пасивних доходів застосовувалася ставка, визначена підпунктами 167.5.1, 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 Податкового кодексу України, чинна на момент нарахування відповідних доходів.

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників товариства від 09 грудня 2016 року №09/12/2016 одноголосно вирішено: затвердити розмір фонду виплати дивідендів у сумі 4 750 000,00 грн. за рахунок коштів, нарахованих та сплачених товариству, як учаснику ТОВ Юрія-Фарма у якості дивідендів; прийняти рішення про нарахування та виплату дивідендів учасникам товариства пропорційно належним їм часткам у статутному капіталі ТОВ Компанія ТЕСКО за рахунок коштів, нарахованих та сплачених товариству, як учаснику ТОВ Юрія-Фарм у якості дивідендів.

Виходячи з регістрів бухгалтерського обліку по рахунку 671 розрахунки з учасниками фізичними особам 09 грудня 2016 року проведені відповідні нарахування дивідендів. Також, ТОВ Компанія ТЕСКО подано до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ) за ІV квартал 2016 року з відповідним відображенням нарахованих дивідендів фізичним особам без часткового відображення перерахування сум податку на доходи фізичних осіб.

За висновками відповідача згідно інтегрованої картки платника за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку інших ніж заробітна плата ТОВ Компанія ТЕСКО - порушенням граничних строків сплачувало податок наступним чином: 13 грудня 2016 року у сумі - 171 000,00 грн.; 21 лютого 2017 року у сумі 85 500,00 грн.; 20 березня 2017 року у сумі 598 500,00 грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ Компанія ТЕСКО перераховано частину суми податку на доходи фізичних осіб до бюджету з нарахованих дивідендів за грудень 2016 року з порушенням граничних термінів сплати утриманих сум податку на доходи фізичних осіб, передбачених статтею 168, підпунктом 170.5.4 пункту 170.5 статті 170 Податкового кодексу України, а саме: частина суми податку на доходи фізичних осіб сплачена до бюджету під час виплати чергової частини дивідендів 21 лютого 2017 року у сумі 85 500,00 грн., частина суми податку на доходи фізичних осіб сплачена до моменту виплати дивідендів 20 березня 2017 року у сумі 598 500,00 грн. при терміні сплати податку на доходи фізичних осіб до 31 січня 2017 року, через що товариство зобов`язано було з нарахованих 09 грудня 2016 року доходів у вигляді дивідендів фізичним особам сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб до 31 січня 2017 року, а саме: 21 лютого 2017 року у сумі 85 500,00 грн., та 20 березня 2017 року у сумі 598 500,00 грн.

Також відповідач вважає, що внаслідок сплати податків до бюджету у меншому розмірі та з порушенням граничних термінів сплати, занижено й суми сплаченого військового збору за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року.

У свою чергу позивач вважає, що висновки ГУ ДФС у м. Києві базуються лише на одному протоколі загальних зборів товариства від 09 грудня 2016 року та беруться до уваги інші протоколи, надані до перевірки, відповідно до яких бути фактично нараховані та сплачені дивіденди учасникам товариства.

За результатами адміністративного оскарження, висновки акту перевірки та вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Розглядаючи спірні правовідносини, суд виходить з того, що відповідно до підпунктів 1.1-1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Згідно підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу Укроаїни платниками податку є податковий агент.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

За змістом підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпунктів 170.5.1, 170.5.2 пункту 170.5 статті 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування.

Будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб`єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів.

Згідно підпункту 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Доходи, зазначені в цьому пункті, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною підпунктами 167.5.1 та 167.5.2 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу (підпункт 170.5.4 пункту 170.5 статті 170 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту 57.1-1.1 пункту 57.1-1 статті 57 Податкового кодексу України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 137 цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 168.1.1, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

За змістом підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, підпункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що емітент корпоративних прав, який здійснює нарахування дивідендів, як податковий агент платника податків, зобов`язаний сплачувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір не пізніше 30 календарних днів, які настають за останнім календарним днем місяця, у якому було здійснено нарахування дивідендів.

Згідно підпункту а пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід (підпункт 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

За змістом підпункту 129.1.3 пункту 129.1, пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Отже, у разі прострочення податковим агентом встановленого строку сплати податків та зборів, контролюючим органом нараховується штраф та пеня.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що ТОВ Компанія ТЕСКО перераховано частину суми податку на доходи фізичних осіб до бюджету з нарахованих дивідендів за грудень 2016 року з порушенням граничних термінів сплати утриманих сум податку на доходи фізичних осіб, передбачених статтею 168 та підпунктом 170.5.4. пункту 170.5 статті 170 ПК, а саме: частина суми податку на доходи фізичних осіб сплачена до бюджету під час виплати чергової частини дивідендів 21 лютого 2017 року у сумі 85 500,00 грн., частина суми податку на доходи фізичних осіб сплачена до моменту виплати дивідендів 20 березня 2017 року у сумі 598 500,00 грн. при терміні сплати податку на доходи фізичних осіб до 31 січня 2017 року.

Тобто, відповідач стверджує, що за нараховані у грудні 2016 року дивіденди позивачем сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з порушенням граничних термінів.

При цьому, відповідач в акті перевірки наголошує, що згідно з витягом з регістру бухгалтерського обліку по рахунку 671 Розрахунки з учасниками фізичним особам-засновникам проведені відповідні нарахування дивідендів 09 грудня 2016 року.

Крім того, відповідач вказує, що позивачем було подано розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) за IV квартал 2016 року із відповідним відображенням нарахованих дивідендів фізичним особам без часткового відображення перерахування сум податку на доходи фізичних осіб.

Водночас, позивач в обґрунтування своєї позиції вказує, що нарахування дивідендів 09 грудня 2016 року не відбулося з огляду на рішення загальних зборів учасників, що зафіксовані у протоколах від 13 грудня 2016 року №09/12/2016-1, від 21 лютого 2017 року №09/12/2016-2, від 17 березня 2017 року № 09/12/2016-2/1, від 04 травня 2017 року №09/12/2016-3.

Таким чином, для правильного вирішення спору у даній справі слід визначити дату нарахування позивачем дивідендів учасникам товариства.

Так, згідно протоколу загальних зборів від 09 грудня 2016 року №09/12/2016 затверджено розмір фонду виплати дивідендів товариства у сумі 4 750 000 грн. та прийнято рішення про нарахування та виплату дивідендів учасникам товариства пропорційно належним їм часткам у статутному капіталі.

У зв`язку із прийняттям загальними зборами зазначеного рішення про нарахування та виплату дивідендів учасникам товариства, за даними наявного в матеріалах справи витягу з регістру бухгалтерського обліку по рахунку 671 Розрахунки з учасниками , позивачем 09 грудня 2016 року здійснено нарахування учасникам товариства дивідендів та утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт нарахування учасникам позивача спірних дивідендів у грудні 2016 року. Крім того, як зазначив відповідач та не заперечує позивач, відповідні нарахування відображені у розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) за IV квартал 2016 року.

Доводи позивача про те, що прийняте загальними зборами 09 грудня 2016 року рішення не є не рішенням про нарахування та виплату дивідендів у цілому по товариству є безпідставними та не спростовують факту нарахування дивідендів у грудні 2016 року, а також не відміняють обов`язку позивача сплатити у зв`язку із цим спірні податки та збори у встановлений Податковим кодексом строк, тобто до 30 січня 2017 року.

Крім того, згідно протоколів від 13 грудня 2016 року №09/12/2016-1, від 21 лютого 2017 року №09/12/2016-2, від 17 березня 2017 року № 09/12/2016-2/1, від 04 травня 2017 року №09/12/2016-3 виконавчому органу товариства доручено здійснити нарахування та виплату дивідендів із відображенням у податковій звітності, при цьому, визначено виключно граничні дати такого нарахування та виплати.

Суд, виходячи з встановленого наголошує на тому, що вказані у протоколах від 13 грудня 2016 року №09/12/2016-1, від 21 лютого 2017 року №09/12/2016-2, від 17 березня 2017 року № 09/12/2016-2/1, від 04 травня 2017 року №09/12/2016-3 дати не є фактичними датами нарахування та виплати дивідендів, а є датами, що визначають виключно граничний термін такого нарахування. Рішення загальних зборів, зафіксовані у згаданих протоколах, не позбавляють можливості здійснювати нарахування дивідендів у грудні 2016 року на підставі рішення загальних зборів, що зафіксоване у згаданому вище протоколі від 09 грудня 2016 року.

Не визначення у протоколі від 09 грудня 2016 року конкретного строку виплати дивідендів, не скасовує факту нарахування чи неможливості їх нарахування у грудні 2016 року, а також не свідчить про фіктивність (нікчемність) такого протоколу.

Подальше визначення у протоколах загальних зборів конкретних сум дивідендів, належних до виплати кожному з учасників товариства, не скасовує їх нарахування у грудні 2016 року на не відстрочує обов`язок сплати податків та зборів згідно норм Податкового кодексу України.

Таким чином у даному випадку має місце ситуація, за якої дивіденди були нараховані у грудні 2016 року, проте виплачені у наступні періоди. Ці обставини підпадають під регулювання підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, який зобов`язує позивача не зважаючи на відстрочення виплати доходу, утримувати та сплачувати податок з нарахованих доходів у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду, тобто до 31 січня 2017 року.

Отже, надані позивачем додаткові документи контролюючому органу (зокрема протоколи від 13 грудня 2016 року №09/12/2016-1, від 21 лютого 2017 року №09/12/2016-2, від 17 березня 2017 року № 09/12/2016-2/1, від 04 травня 2017 року №09/12/2016-3 не спростовують висновків про порушення граничних строків сплати спірних податків та зборів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що нарахувавши 09 грудня 2016 року дивіденди учасникам товариства, позивач як податковий агент, мав утримати та сплатити податок з доходів фізичних осіб та військовий збір до 31 січня 2017 року, проте, як зазначалося, цей обов`язок позивач виконав із порушенням цього строку.

Нездійснення позивачем власної господарської діяльності, яка має на меті отримання прибутку, жодним чином не є виправданням порушення строків сплати податків та зборів, оскільки відповідно до частини другої статті 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення про нарахування позивачу штрафів та пені, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9, статей 73, 74, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 04 квітня 2018 року з урахуванням вимог частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з обґрунтувань позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наявних у матеріалах справи доказів, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ТЕСКО задоволенню не підлягає.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якими судові витрати підлягають поверненню позивачу, який не є суб`єктом владних повноважень лише при задоволенні позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ТЕСКО до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0594140302, №0595140302 від 06 квітня 2018 року - відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія ТЕСКО , адреса:03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 19, код ЄДРПОУ 32302444, тел. +380504023694.

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві, адреса: 04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980, тел. 0444617787.

Суддя В.І. Келеберда