Постанова

від 23.06.2020 по справі 813/3715/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року

м. Київ

справа № 813/3715/15

адміністративне провадження № К/9901/24777/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація КРТ про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2016 (суддя Сакалош В.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 (головуючий суддя Большакова О.О., судді: Глушко І.В., Макарик В.Я.) у справі №813/3715/15,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (правонаступник Галицька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області), далі - ОДПІ, позивач, звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства обмеженою відповідальністю Корпорація КРТ (далі - ТОВ Корпорація КРТ ) про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2016, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016, у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.01.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОДПІ на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 у справі №813/3715/15.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали справи №813/3715/15 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 22.06.2020 призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 23.06.2020.

В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права. Позивач, посилаючись на норми пункту 94.6 статті 94, підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, позовну вимогу про застосування арешту коштів на рахунках підприємства у зв`язку з відмовою відповідача у допуску посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки вважає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню. Позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти у справі нову постанову, якою позов задовольнити.

Відповідачем подані заперечення на касаційну скаргу, відповідно до яких, Товариство вказує, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, наказ про призначення перевірки скасовано. Відповідач просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ Корпорація КРТ знаходиться на обліку платника податків в ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівській області. Внесена до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій і присвоєно ідентифікаційний номер 37786903.

На підставі наказу від 09.07.2015 №178 про проведення виїзної позапланової документальної перевірки та направлення на проведення перевірки від 09.07.2015 №177/2200 та №178/2200 працівниками податкового органу здійснено вихід на фактичну адресу платника: м.Львів, вул. Ак. Лазаренка, 1 для проведення документальної позапланової перевірки з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов`язань по податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ Діслав , ТОВ Успіх ЮА , ТОВ Пром-Ресурс-Інвест , ТОВ АСТ-Технології , СП Полсет-Україна , ТОВ Фрутпол , ПП Хімінвест , ТОВ Азовтеплоізоляція за період з 01.01.2015 по 28.02.2015 на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Заступник начальника юридичного відділу ТОВ Корпорація КРТ відмовився від надання доступу до документів необхідних для проведення перевірки, представив наказ ТОВ Корпорація КРТ від 08.07.2015 №160 про відрядження директора та головного бухгалтера Товариства з 09.07.2015 по 10.07.2015. У зв`язку з наведеним, працівниками інспекції по даному факту складено акт від 09.07.2015 №22/13-25-22/37786903 про відсутність посадових осіб на підприємстві та акт від 09.07.2015 №23/13-25-2200/37786903 про недопуск до проведення перевірки.

При виході на фактичну адресу платника 13.07.2015 працівників податкового органу повторно недопущено до проведення перевірки. Заступник начальника юридичного відділу ТОВ Корпорація КРТ повідомив про оскарження наказу від 09.07.2015 №178 суду. За даним фактом працівниками інспекції було складено акт від 13.07.2015 №24/13-25-2200/37786903 про недопуск для проведення перевірки.

Податковий орган звернувся до суду з адміністративним позовом про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків у зв`язку із відмовою платника податків від проведення позапланової перевірки, внаслідок ненадання документів, необхідних до перевірки.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі про задоволення позову, яке набрало законної сили, у справі про скасування наказу про призначення перевірки.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Визначення адміністративного арешту, як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Приписи статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Виходячи з аналізу наведеного правового регулювання, правильним є висновок, що арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

Окрім цього, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

На підставі матеріалів справи судами встановлено, що на підставі наказу про проведення перевірки, податковим органом здійснено виїзд за адресою платника для проведення перевірки. У свою чергу, відповідач посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не допустив, про що позивачем складено відповідні акти. Разом з тим, Товариство повідомило позивача про оскарження наказу про призначення перевірки.

Судами з`ясовано, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2016, у справі №813/3614/15 задоволено позов ТОВ Корпорація КРТ до ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівській області та скасовано наказ від 09.07.2015 №178 про проведення виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ Корпорація КРТ .

Відповідно до пунктів 78.4, 78.5 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

У справі, що розглядається, з урахуванням факту оскарження наказу про проведення перевірки, слід вказати, що спір про право в контексті КАС України має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для звернення з відповідними вимогами.

З урахуванням норм, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах апеляційний суд дійшов правильного висновку, що перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника податкового органу державної податкової служби, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податків про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки. Оскільки судовим рішенням встановлено незаконність наказу податкового органу про призначення перевірки відповідача, а відтак відсутні законні підстави для проведення такої.

За результатами розгляду, судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що суб`єктом владних повноважень недоведено наявність правових підстав для накладення арешту на кошти платника. На підставі вказаного, судами попередніх інстанцій при винесенні судових рішень виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена. З огляду на викладене, висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Згідно положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 у справі №813/3715/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Т.М. Шипуліна