Постанова

від 15.06.2020 по справі 287/577/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 червня 2020 року

м. Київ

справа № 287/577/16-ц

провадження № 61-39742св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави

в особі Олевської міської об`єднаної територіальної громади Житомирської області,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації Житомирської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 01 лютого

2018 року в складі судді Волощука В. В.та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 07 червня 2018 року в складі колегії суддів:

Коломієць О. С., Шевчук А. М., Галацевич О. М.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року заступник прокурора Житомирської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Олевської міської об`єднаної територіальної громади Житомирської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області (далі -

ГУ Держгеокадастру в Житомирській області), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання недійсним наказу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та зобов`язання її повернути.

Позовна заява мотивована тим, що наказом Головного управління Держземагенства у Житомирській області (правонаступником якого

є ГУ Держгеокадастру у Житомирській області) від 01 жовтня 2014 року

№ 6-1742/14-14-СГ затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Олевської міської об`єднаної територіальної громади (колишньої Тепеницької сільської ради Олевського району) Житомирської області, кадастровий номер 1824487200:04:000:0269. На підставі цього наказу ОСОБА_1 , видано свідоцтво на право власності на земельну ділянку. Згідно з договором купівлі-продажу від 28 травня 2016 року № 814 ОСОБА_1 відчужив цю земельну ділянку ОСОБА_2 .

Передача земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства проведена з порушенням вимог законодавства, без виготовлення агрохімічного паспорта земельної ділянки, Крім того, ця земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, зокрема, з неї знятий верхній шар ґрунту. Відповідно до чинного законодавства надання агрохімічного паспорта земельної ділянки для затвердження проєкту землеустрою є обов`язковим.

Посилаючись на вказані обставини, просив суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Житомирській області від 01 жовтня 2014 року № 6-1742/14-14-СГ про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Тепеницької сільської ради Олевського району Житомирської області, кадастровий номер 1824487200:04:000:0269; скасувати рішення реєстраційної служби Олевського районного управління юстиції Житомирської області про державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку ОСОБА_2

від 28 травня 2016 року № 29799493 (договір купівлі-продажу від 28 травня

2016 року № 814); витребувати з незаконного володіння на користь держави

у ОСОБА_2 та зобов`язати його повернути земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 1824487200:04:000:0269, до земель запасу Тепеницької сільської ради Олевського району.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 01 лютого

2018 року, залишеним без змінпостановою Апеляційного суду Житомирської області від 07 червня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що перелік документів для затвердження проєкту землеустрою для відведення земельної ділянки

у власність для ведення особистого селянського господарства згідно зі статтею 50 Закону України Про землеустрій є вичерпним, і вимога надання додаткових матеріалів та документів, не включених до проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, категорично заборонена (статті 118 , 186-1 ЗК України ). Прокурор факт наявності корисних копалин на земельній ділянці, яка передана ОСОБА_2 , не довів, а довідка Тепеницької сільської ради Олевського району Житомирської області від 13 квітня 2016 року № 769 не свідчить про незаконний видобуток бурштину саме на земельній ділянці відповідача ОСОБА_2 та не є належним доказом на підтвердження зазначеного факту. Крім того, прокурор не довів і не обґрунтував наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі Олевської міської об`єднаної територіальної громади (колишньої Тепеницької сільської ради Олевського району) Житомирської області, оскільки не надав доказів, що спірна земельна ділянка, яка належить ОСОБА_2 , перебуває

в адміністративно-територіальних межах Олевської міської об`єднаної територіальної громади Житомирської області та на ній розташовані корисні копалини загальнодержавного значення, а саме бурштин сирець.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

У липні 2018 року заступник прокурора Житомирської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди, відмовляючи у задоволенні позову, помилково застосовували до спірних правовідносин лише статтю 118 ЗК України та статтю 50 Закону України Про землеустрій без зв`язку із статтями 1, 2 Закону України Про особисте селянське господарство , статтею 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , статтями 16, 37 Закону України Про охорону земель , Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою КМУ від 14 січня 2015 року № 15, Порядком ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня

2011 року № 536. Суди залишили поза увагою те, що ГУ Держгеокадасту

в Житомирській області як державний орган, не встановило всіх обставин передачі у власність земельної ділянки, можливість використанні її

в сільськогосподарських цілях. Суди не надали оцінки тому, що наміру обробляти земельну ділянку та займатися особистим селянським господарством ОСОБА_1 не мав, оскільки він одразу її продав

ОСОБА_2 . При прийнятті оспорюваного наказу ГУ Держгеокадасту

в Житомирській області проігнорувало вимоги законодавства про обов`язкову наявність агрохімічного паспорта поля (земельної ділянки), який є обов`язковим при передачі земельних ділянок у власність. Крім того, суди залишили поза увагою інформацію Тепеницької сільської ради щодо незаконного видобування бурштину на землях сільської ради, а також те, що на спірній земельній ділянці знято верхній родючий шар ґрунту, що унеможливлює використовувати її за цільовим призначенням.

У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ГУ Держгеокадастру

в Житомирській області, в якому зазначено, що суди попередніх інстанцій дали правильну оцінку обставинам справи і застосували відповідні норми матеріального та процесуального права, тому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги і залишити оскаржувані рішення без змін.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

15 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу Краснощокову Є. В.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, щонаказом Головного управління Держземагентства

в Житомирській області (правонаступником якого є ГУ Держгеокадастру

в Житомирській області) від 01 жовтня 2014 року № 6-1742/14-14-СГ, затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею

2 га у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Олевського району, за межами населених пунктів Тепеницької сільської ради (нині - Олевська міська об`єднана територіальна громада), кадастровий номер 1824487200:04:000:0269.

На підставі цього наказу ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право власності на зазначену земельну ділянку.

28 травня 2016 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_2 набув право власності на спірну земельну ділянку та зареєстрував у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 33 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Частиною дев`ятою цієї статті передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної або комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України , у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з частиною сьомою статті 186-1 ЗК України органам, зазначеним

у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати, зокрема, додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України Про землеустрій .

Відповідно до частини третьої статті 50 Закону України Про землеустрій (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об`єктів); розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва

(у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень

у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Частиною четвертою статті 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

ГУ Держгеокадастру в Житомирській області є територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, який уповноважений здійснювати передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених законом, у власність або у користування для всіх потреб. Безпосередньо затвердження проєктів землеустрою входить до повноважень ГУ Держгеокадастру в Житомирській області.

Згідно з частинами першою, четвертою ? шостоюстатті 37 Закону України Про охорону земель власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. З метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення Дані агрохімічної паспортизації земель використовуються в процесі регулювання земельних відносин при: передачі

у власність або наданні в користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки; зміні власника земельної ділянки або землекористувача; проведенні грошової оцінки земель; визначенні розмірів плати за землю; здійсненні контролю за станом родючості ґрунтів. Форму агрохімічного паспорта та порядок його ведення встановлює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

У частинах четвертій, сьомій статті 54 Закону України Про охорону земель визначено, що ведення моніторингу земель здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику

у сфері охорони навколишнього природного середовища. Моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення включає: агрохімічне обстеження ґрунтів; контроль змін якісного стану ґрунтів; агрохімічну паспортизацію земельних ділянок.

Відповідно до статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель під агрохімічною паспортизацією земель сільськогосподарського призначення розуміється обов`язкове агрохімічне обстеження ґрунтів з видачею агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки,

в якому фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів, рівнів їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами.

Згідно з пунктами 1.3, 1.4 Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня 2011 року № 536 , агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки є результатом агрохімічної паспортизації всіх земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться з метою державного контролю за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення. Об`єктами агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення є: рілля, у тому числі зрошувана, осушена; сіножаті і пасовища; багаторічні насадження.

Агрохімічний паспорт земельної ділянки є результатом агрохімічної паспортизації всіх земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться з метою державного контролю за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення.

Отже, агрохімічний паспорт не належить до переліку документів, які подаються

в обов`язковому порядку при відведенні земельних ділянок у власність.

Порядок набуття у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, визначений ЗК України , Законом України Про землеустрій , не встановлює вимоги щодо надання агрохімічного паспорта земельної ділянки, тобто агрохімічна паспортизація земельних ділянок не покладається на громадянина, зацікавленого у приватизації земельної ділянки,

а є складовою моніторингу ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення, який здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

З урахуванням викладеного, покладення на громадянина, зацікавленого

у приватизації земельної ділянки, обов`язку проведення агрохімічної паспортизації земельної ділянки, що є складовою моніторингу ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення, який здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, суперечить змісту положень статей 116 , 118 , 186 , 186-1 ЗК України , Закону України Про землеустрій .

Аналогічний висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від

20 лютого 2019 року у справі № 287/578/16-ц (провадження № 61-1757св17),.

За таких обставин суди зробили правильний висновок про відмову

у задоволенні позову прокурора.

Аргументи касаційної скарги про те, що на спірній земельній ділянці здійснюється видобування бурштину та знятий родючий шар ґрунту, а земельна ділянка використовуються не за цільовим призначенням, колегія суддів відхиляє, оскільки позивач таких доказів не надав, а нецільове використання земельної ділянки не свідчить про обґрунтованість заявлених у цій справі позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені рішення суду першої та апеляційної інстанцій ? без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області залишити без задоволення.

Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 01 лютого

2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 07 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат