Рішення

від 09.06.2020 по справі 160/11831/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року Справа № 160/11831/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О.В.,

при секретарі Максименко Е.М.,

за участю:

представника позивача Степанова І.В.,

представника відповідача Шаповала В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "ІНВЕЛЬТА" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство Інвельта звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0024631404 (форма Р ) від 19.08.2019, видане Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, згідно якого товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство Інвельта збільшено податкові зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму +69570,94 грн., та застосовані штрафні санкції в розмірі 17392,73 грн., що разом становить 86963,67 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки отримавши від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, відповідний Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що перебуває у користуванні, ТОВ НВП ІНВЕЛЬТА на виконання вимог п. 289.2 ст. 289 ПК України правомірно розрахувало річну суму орендної плати за 2017 рік, задекларувавши її в податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, застосувавши дані нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначені у витязі від 03.02.2017 року №287/86- 17. Позивачем на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03.02.2017 року № 287/86-17, згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки (з урахуванням коефіцієнту функціонального використання (Кф) 2,00), складає 1,0 418 928,55 грн. (за 0,1728 га), було відображено в податковій декларації з орендної плати за землю на 2017 рік зобов`язання з плати за землю в розмірі 278 199,86 грн. за рік (23 183,32 грн. щомісяця). Позивачем відповідно були сплачені вказані платежі в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк, протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 28 січня 2020 року.

12.02.2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою підготовки та надання до справи відзиву.

13.02.2020 року продовжено підготовче провадження у справі на 30 днів, відкладено підготовче засідання до 17.03.2020 року.

Представником відповідача 24.02.2020 року подано відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи тим, що відповідач не наділений повноваженнями тлумачення чинного витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого 19.09.2018 року №7/190918/03-07, а лише визначає суму орендної плати за наявними даними, отриманими від центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин.

13.03.2020 року представником позивача надано суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем у відзиві не спростовано наведених позивачем в позові аргументів, обставин та правових підстав позову.

Від представника позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого судового засідання в письмовому провадженні та закриття підготовчого провадження у справі.

В засіданні 17.03.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 07.04.2020 року.

06.04.2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання, призначене на 07.04.2020 року, представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Судом відкладено розгляд справи на 12.05.2020 року.

12.05.2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання, призначене на 12.05.2020 року, представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Судом відкладено розгляд справи на 09.06.2020 року.

В судовому засіданні 09.06.2020 року представники підтримали обрані правові позиції.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі направлень на перевірку від 04.07.2019 року №4586, відповідно до підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 75, підпункту 78.1.4, пункту 78.1 статті 78, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, наказу від 03.07.2019 року №4042-п, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ НВП Інвельта з питань повноти нарахування плати за землю (орендна плата та/або земельний податок) за земельну ділянку, що перебуває в користуванні ТОВ НВП Інвельта на підставі укладеного договору оренди землі площею 0,1728 га (кадастровий номер 1210100000;06;085;0009) за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року.

За результатами перевірки складено акт від 17.07.2019 року №39369/04-36-14-04/13427444.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 286.1, пункту 286.2 статті 286, пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Центрального району, за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року на суму 69570,94 грн.

На підставі акту перевірки від 17.07.2019 року №39369/04-36-14-04/13427444 відповідачем сформовано та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення від 19.08.2019 року №0026631404, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 86963,67 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 69570,94 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 17392,73 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, рішенням якої від 26.09.2019 року за №3243/6/99-00-08-05-05 продовжено строк розгляду скарги.

Рішенням Державної податкової служби України від 01.11.2019 року №8010/6/99-00-08-05-05 оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.08.2019 року №0024631404 залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ТОВ НВП Інвельта (код ЄДРПОУ 13427444) зареєстровано юридичною особою 12.12.1995 року, перебуває на обліку в Центральній ДПІ Правобережне управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

07.03.2005 року між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ТОВ НВП Інвельта (орендар) укладено договір оренди землі, пунктом 1.1 якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:06:085:0009.

Пунктом 1.2 договору визначено, що цільове використання земельної ділянки за договором 1.11.6 інша комерційна діяльність.

Відповідно до п.1.3 договору підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 15.02.2001 року №363 та від 08.12.2004 року №398/22.

Згідно з п. 2.1 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1728 га, площа частки, за яку справляється орендна плата становить 89,07% або 0,1538 га.

На підставі п. 2.3 нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладання цього договору становить 2838355,91 грн.

Пунктом 3.1 договору визначено, що договір укладено на 15 років.

Згідно з п. 4.1 договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) з урахуванням п. 2.1 цього договору у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку.

Відповідно до п. 4.2 договору зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та випадах, передбачених законодавством України.

25.12.2008 року Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ТОВ НВП Інвельта (орендар) укладено додатковий договір до договору оренди землі, в пункті 4.1 якого визначено, щорічна орендна плата за земельну ділянку встановлється у грошовій формі, з урахуванням п. 2.1 договору у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України Про оренду землі .

ТОВ НВП ІНВЕЛЬТА 09.02.2017 року через Центр надання адміністративних послуг Дніпропетровської міської ради отримано Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - кадастровий номер 1210100000:06:085:0009, складений Управлінням Держгеокадастру у м. Дніпропетровську від 03.02.2017 року №287/86-17, в якому зазначено зокрема наступне:

- місце розташування земельної ділянки: м. Дніпропетровськ, Кіровський район, вул. Андрія Фабра, 10;

-площа земельної ділянки 0,1728 га;

-середня (базова) вартість земель населеного пункту, грн/кв.м.: 581,21;

-коефіцієнт Км2: 3,99;

-сукупний коефіцієнт КмЗ: 1,30;

-коефіцієнт Кф: 2,00;

-коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки: 1; 1,249; 1,433; 1,06;

-нормативна грошова оцінка земельної ділянки, грн.: 10 418 928,55.

Отримавши від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, відповідний Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що перебуває у користуванні, ТОВ НВП ІНВЕЛЬТА на виконання вимог п. 289.2 ст. 289 ПК України розрахувало річну суму орендної плати за 2017 рік, задекларувавши її в податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, застосувавши дані нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначені у витязі від 03.02.2017 року №287/86- 17.

Позивачем на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03.02.2017 року № 287/86-17, згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки (з урахуванням коефіцієнту функціонального використання (Кф) 2,00), складає 1,0 418 928,55 грн. (за 0,1728 га), було відображено в податковій декларації з орендної плати за землю на 2017 рік зобов`язання з плати за землю в розмірі 278 199,86 грн. за рік (23 183,32 грн. щомісяця). Позивачем відповідно були сплачені вказані платежі в повному обсязі.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодексу України, визначаючи, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно ч. 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

У відповідності до пунктів 288.4 статті288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку;

288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки;

288.5.3. може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Такими чином, Податковим кодексом України прямо визначено, що порядок надання інформації контролюючим органом, яка необхідна для обчислення та справляння земельного податку встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України.

Так, згідно з пунктом 4 Порядку подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1386 від 21.12.2011 року, Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку.

Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.

У відповідності до вимогст.5 Закону України Про оцінку земель`грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема: для визначення розміру земельного податку; орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності -ст. 13 Закону України Про оцінку земель .

Згідно до ч.1ст.15 Закону України Про оцінку земель`підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно доЗакону України Про землеустрій -ст.18 Закону України Про оцінку земель .

Статтею 20 вказаного Закону визначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015р. №5 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру`утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, зокрема, утворено Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Відповідно до п.1 Положення Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016р. № 308, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

За п.п.4 п.4 вказаного Положення, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відповідно до покладених на нього завдань надає адміністративні послуги згідно із законом у відповідній сфері.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що саме на Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області покладені обов`язки щодо видачі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок на основі затвердженої рішенням органу місцевого самоврядування технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, при цьому, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою.

Отже, з аналізу вищенаведених норм видно, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки, а платником орендної плати є орендар такої земельної ділянки, в разі несплати орендарем обов`язкових платежів з орендної плати за землю, контролюючий орган зобов`язаний здійснити нарахування сум податку.

Пунктом 286.2 цієї статті передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативно-грошової оцінки землі.

Отже, позивач, дотримуючись приписів чинного законодавства щорічно до 20 лютого поточного року подавав податкову декларацію на поточний рік. Для правильності обчислення податкового зобов`язання позивач щорічно отримував витяг з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

ТОВ НВП ІНВЕЛЬТА 09.02.2017 року через Центр надання адміністративних послуг Дніпропетровської міської ради отримано Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - кадастровий номер 1210100000:06:085:0009, складений Управлінням Держгеокадастру у м. Дніпропетровську від 03.02.2017 року №287/86-17, в якому зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 10 418 928,55 грн.

Отже, отримавши від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, відповідний Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що перебуває у користуванні, ТОВ НВП ІНВЕЛЬТА на виконання вимог п. 289.2 ст. 289 ПК України правомірно розрахувало річну суму орендної плати за 2017 рік, задекларувавши її в податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, застосувавши дані нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначені у витязі від 03.02.2017 року №287/86-17.

Вважаємо, що ТОВ НВП ІНВЕЛЬТА розрахувало, задекларувало та сплатило зобов`язання з плати за землю за період 01.01.2017 - 31.12.2017 р.р. у відповідності до вимог чинного законодавства та підстав для їх перерахунку чинним законодавством не передбачено.

На момент проведення перевірки контролюючому органу надана інформація, що нормативна грошова оцінка відповідної земельної ділянки була проведена та на підтвердження цього наданий Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03.02.2017 року № 287/86-17.

Проте, посадова особа ГУ ДФС у Дніпропетровській області для розрахунку розміру орендної плати за землю за 2017 рік застосувала значення нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки за 2018 рік на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.09.2018 року № 7/190918/03-07.

Суд звертає увагу, що спірним є саме період 2017 року, тому застосування показників нормативно-грошової оцінки за 2018 рік є вірним, оскільки витяг за 2018 рік містить в собі індексацію як за 2017 так і за 2018 роки, та не може застосовуватись до минулих періодів.

При цьому, відповідач виходячи за межі своїх повноважень надав оцінку правомірності Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03.02.2017 року № 287/86-17.

Відповідальність за правильність визначення показників при формуванні Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та обчисленні нормативної грошової оцінки земельної ділянки на підставі цих показників, покладається на орган, що його формує (в розрізі спірних відносин - Головне управління Держгеокадастру у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області). За таких обставин, користувач земельної ділянки лише використовує відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначену у Витягу на момент складання податкової звітності та не може нести відповідальність за правильність її обчислення.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у справі № 826/11184/17 від 23.10.2018 року.

З огляду на викладене суд вважає, що ТОВ НВП ІНВЕЛЬТА не допускало заниження податкових зобов`язань з орендної плати за землю за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року на загальну суму 69 570,94 грн., у зв`язку з чим відсутні підстави для збільшення суми грошового зобов`язання з орендної плати та застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій, що визначені оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 19.08.2019 року № 0024631404.

На підставі приписів ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з дотриманням процедури винесення податкового повідомлення-рішення.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 1921,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 2567 від 25.11.2019 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1921,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

В позовній заяві позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених норм, дає суду, підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

До матеріалів справи позивачем додано копію договору №08/11 від 08.11.2019 року, предметом якого є надання необхідної правової допомоги у відносинах з Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, зокрема, але не виключно, під час вирішення спору клієнта з ТОВ НВП Інвельта в судовому порядку в Дніпропетровському окружному адміністративному суді, в Третьому апеляційному адміністративному суді, а клієнт зобов`язується виплатити адвокату винагороду за надання правової допомоги.

В пункті 4.2 договору визначено, що за підготовку та подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0024631404 (форма Р ) від 19.08.2019 та за участь у судовому розгляді справи в суді першої інстанції клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 10000 грн. Протягом п`яти банківських днів з моменту прийняття судом першої інстанції рішення по вказаній справі.

Жодних інших документів на підтвердження понесених позивачем витрат та надання правової допомоги адвокатом з детальним описом проведених дій, суду не надано.

Верховним судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зазначає, що здійснені адвокатом дії малють бути здійснені адвокатом фактично, та дійсність їх вчинення має бути підтверджена в матеріалах справи.

З аналізу договору про надання правової допомоги №08/11 від 08.11.2019 року судом встановлено, що на момент винесення рішення по цій справі позивачем втрати понесені не були, оскільки умовами договору передбачено перерахування коштів після винесення рішення у справі.

Суду не надано жодного документи (акту наданих послуг, рахунків та інше) на підтвердження витрачених адвокатом годин на надання правової допомоги, не надано доказів з чого саме складається правова допомога, не надано документів, які би містили ставки адвоката за кожну надану послугу та розрахунку кількості витрачених годин на кожну послугу.

Договір містить умови щодо подачі позову до суду та участь адвката в судовому засіданні незалежно від кількості витраченого адвкатом часу, таким чином визначена сума гонорару є сталою та не залежить від вчинених адвкатом дій та витраченого часу.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані суду матеріали, не доводять факту понесення позивачем витрат, пов`язаних з цією справою.

Також, суду не надано належним чином складеного платіжного документу на перерахування суми коштів за надання правової допомоги.

Верховний Суд України у постанові від 01.10.2002 № 36/63 визначив умови, за яких стороні сплачуться судові витрати за участь адвоката при розгляді справи, а саме: кошти сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались; їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2019 року по справі №806/2143/18 (адміністративне провадження №К/9901/4571/19).

Підсумовуючи викладене, судом встановлено не дотримання адвокатом розумності та виправданості гонорару, як це передбачено статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), №34884/97).

Таким чином, в жодному з наданих документів не доведено співрозмірності витраченого часу адвоката та суми гонорару, оскільки викладені в них обставини надання правової допомоги складені формально, фактично сума гонорару не залежить від витраченого часу ані на надання консультацій, ані на складання позовної заяви, оскільки були складені після формування гонорару адвоката без урахуванням годин, витрачених адвокатом, і будь-які зміни кількості годин, витрачених на надання правової допомоги в ході розгляду справи, не вплинули на розмір гонорару, оскільки його оплата відбулась раніше ніж було складено та погоджено розрахунок судових витрат.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані суду матеріали, не доводять факту понесення позивачем витрат пов`язаних з цією справою.

Суд зазначає, що за наявності правових підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу адвокатом, подані суду неналежні документи унеможливлюють вирішення питання про відшкодування витрат на користь позивача.

Враховуючи те, що наданими до суду, документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічна правова позиція Верховним судом викладена в постановах від 08 травня 2018 року у справі №810/2823/17, від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, від 22 травня 2018 року у справі №826/8107/16, від 24 січня 2019 року у справі № 716/155/1 від 22 квітня 2019 року у справі № 806/2143/18.

Відтак, у суду відсутні підстави для стягнення сум судових витрат на правничу допомогу за нормою ст.143 КАС України.

Отже, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу.

Керуючись, ст.ст. 139, 241 - 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "ІНВЕЛЬТА" (вул. Андрія Фабра, буд. 10, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 13427444) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0024631404 (форма Р ) від 19.08.2019, видане Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, згідно якого товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство Інвельта збільшено податкові зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму +69570,94 грн., та застосовані штрафні санкції в розмірі 17392,73 грн., що разом становить 86963,67 грн.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "ІНВЕЛЬТА" (вул. Андрія Фабра, буд. 10, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 13427444) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) судовий збір у розмірі 1921 грн. 00 коп.

В частині стягнення сум судових витрат на правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 19 червня 2020 року.

Суддя О.В. Врона