Провадження № 2-з/522/834/20
Справа № 522/9668/20
УХВАЛА
25 червня 2020 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду міста Одеси Бондар В.Я., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову, -
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Театральний , ОСОБА_4 , державного реєстратора виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області Хорошун Вадима Михайловича про визнання недійсним протоколу загальних зборів, визнання протиправною та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації права власності.
До суду 01.07.2019 року представник позивачів - ОСОБА_3 подала заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на підвальне приміщення АДРЕСА_1 та заборону вчинення реєстраційних дії.
В обґрунтування заяви зазначено, що відповідачі провели протиправну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 . Не вжиття заходів забезпечення може затрудити виконання рішення суду.
Ухвалою суду від 02.07.2019 року відмовлено представнику ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Не погоджуючись з ухвалою суду представник позивачів ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в результаті розгляду якої Постановою Одеського апеляційного суду від 11.03.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 було задоволено, ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 02.07.2019 року - скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, Одеський апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції не повно з`ясовано підстави забезпечення позову та передчасно суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що можливе утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду, у разі невжиття заходів забезпечення позову.
У судовому засіданні 25.06.2020 року представник позивача ОСОБА_3 вказала, що додаткових доказів до заяви про забезпечення позову немає.
Представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 вказав, що заперечує проти задоволення заяви, адже пройшов рік з моменту відкриття провадження у справі та відповідач не намагалася відчужити підвальне приміщення АДРЕСА_1 .
Так, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів 2. 4. 7 та 11 до Конвенції , яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, гарантує право кожному на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.
Ключовими принципами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, а саме у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії), від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
При цьому розуміння змісту норм Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006р. № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.
Таким заходом забезпечення позову як заборона вчиняти певні дії суд захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладення заборони вчиняти певні дії.
Нових обставин та підстав для забезпечення позову представником позивача не наведено, наведені підстави в заяві, враховані судом в ухвалі від 08.07.2019 року.
Представник відповідача, котра є власником спірного нежитлового приміщення за рік розгляду справи в Приморському районному суду м. Одеси наміру вжити заходів щодо відчуження майна не висловлювала та не вчиняла.
Повно з`ясувавши підстави заяви про забезпечення позову, обставини на яких вони гуртуються, заслухавши думку представників учасників справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, адже відсутні докази вважати, що невжиття заходів забезпечення позову на даній стадії може унеможливити чи утруднити виконання рішення суду.
Керуючись ст.ст. 151, 153, 353, 354, п.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень розділу ХІІІ ЦПК України ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд міста Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали суду складено 26.06.2020 року.
Суддя В.Я.Бондар
Суд | Приморський районний суд м.Одеси |
Дата ухвалення рішення | 25.06.2020 |
Оприлюднено | 29.06.2020 |
Номер документу | 90074993 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Приморський районний суд м.Одеси
Бондар В. Я.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні