Ухвала

від 04.06.2020 по справі 761/15685/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/15685/20

Провадження № 1-кс/761/9932/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника ТОВ «МОНТ УА» - адвоката ОСОБА_3 , розглянувши клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТ УА» адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 22017000000000423від 23.11.2017,

у с т а н о в и в :

До Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування арешту грошових коштів ТОВ «МОНТ УА», що знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , відкритих у ПАТ «Промінвестбанк», звернувся адвокат ОСОБА_3 .

На обґрунтування клопотання його ініціатор зазначив, що ГСУ СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22017000000000423від 23.11.2017 за ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України, у якому ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києві від 20.02.2019 (справа № 761/6452/19) накладений арешт на банківські рахунки ТОВ «МОНТ УА».

Вказаний захід забезпечення кримінального провадження застосований у зв`язку з тим, що, на думку слідчого, грошові кошти на рахунках ТОВ «МОНТ УА» є безпосереднім об`єктом кримінально-протиправних дій, тобто є речовими доказами у кримінальному провадженні.

У судовому засіданні представник ТОВ «МОНТ УА» просив клопотання задовольнити з наведених у ньому підстав.

Слідчий ГСУ СБ України, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду клопотання, до суду не прибув, про поважність причини неявки не повідомив.

Слідчий суддя, заслухавши представника власника майна, дослідивши надані документи, дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) є частиною національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, що передбачені законом і загальними принципами міжнародного права.

Наведена засада закріплена у ст. 41 Конституції України, яка зазначає, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

У рішенні «Смірнов проти Росії» від 07.06.2007 ЄСПЛ зазначив, що найбільш важлива вимога ст. 2 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-який акт втручання державного органу у здійснення права на безперешкодне користування своїм майном повинен бути законним.

У практиці ЄСПЛ неодноразово зазначалось, що таке втручання держави у права особи повинно здійснюватися на підставі закону.

Крім того, статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових частин права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.

У силу ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України до завдань кримінального провадження з-поміж іншого віднесена охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення того, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.

У контексті клопотання, що розглядається слідчим суддею, має бути надана оцінка правомірності обмеження власника можливості реалізації ним права власності.

Главою 2 КПК встановлені засади, тобто основоположні принципи кримінального провадження до яких, серед інших, віднесені законність (ст. 9 КПК), недоторканність права власності (ст. 16).

Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У силу ст. 16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

Сукупність наведених норм кримінального провадження, їх внутрішній, змістовний зв`язок між собою свідчить, що будь-яка процесуальна дія слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинена під час досудового розслідування, має відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.

Процесуальним законом визначено, що обов`язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю.

Таким чином, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень має забезпечити дотримання закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов`язаний вживати передбачені законом заходи для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.

Особливої актуальності та гостроти це питання набуває у відношенні здійснення судового контролю за діяльністю сторони обвинувачення, представники якої наділені значними можливостями застосування заходів примусового характеру.

Отже, слідчий суддя, виконуючи покладені на нього обов`язки, має запобігти зловживанню стороною обвинувачення її повноваженнями з метою збереження рівності сторін кримінального провадження та збалансованості їх прав.

Рішенням слідчого судді від 20.02.2019 (справа № 761/6452/19) накладений арешт на грошові кошти ТОВ «МОНТ УА», що перебувають на банківських рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 у ПАТ «Промінвестбанк», у зв`язку з тим, що посадовими особами вказаного товариства всупереч застосованих до ТОВ «МОНТУА» рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2018 персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), у тому числі, блокування активів та запобігання виведенню капіталів за межі України, здійснено спробу списання грошових коштів на користь компанії «Luttersville Trading Limited», зареєстрованої на території Кіпру.

У той же час, на день розгляду клопотання про скасування арешту майна вказаного вище товариства Указом Президента України від 14.05.2020 № 184/2020, яким введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14.05.2020, санкції до ТОВ «МОНТ УА» скасовані у повному обсязі.

Крім того, слідчий не підтвердив, що результатами розслідування у зазначеному кримінальному провадженні доведена причетність посадових осіб ТОВ «МОНТ УА» до легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, тобто, що грошові кошти на рахунках вказаного товариства отримані останнім незаконно чи спрямовані на фінансування злочинної діяльності. Компанія «Luttersville Trading Limited» є контрагентом ТОВ «МОНТ УА» та останнє, відповідно до рішення Господарського суду м. Києва, є боржником «Luttersville Trading Limited», тому постановою приватного виконавця від 26.12.2018 визначено, що ТОВ «МОНТ УА» має сплатити вказаній компанії суму заборгованості за наказом Господарського суду м. Києва від 03.12.2018 №910/1318/18 ВП №57973260, що свідчить про законність перерахування грошових коштів.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК.

У силу ст. 98 КПК до речових доказів кримінальний процесуальний закон відносить, серед іншого, об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення або набуті протиправним шляхом.

Таким чином, завданням арешту майна у цьому випадку є забезпечення збереження речей або документів у їх фізичній наявності у тому вигляді, який би дозволив стороні обвинувачення шляхом його утримання у себе, отримати інформацію про обставини вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Виходячи з того, що слідчим не спростовані аргументи ініціатора клопотання про те, що піддане арешту майно має законне походження, а також відсутні інші ознаки для віднесення його до речових доказів, застосування щодо нього зазначеного заходу забезпечення не відповідає положенням ст. 170 КПК.

Також, враховуючи, що досудове розслідування триває більше двох років, ненадання слідчим на день розгляду клопотання про скасування арешту належних і допустимих доказів того, що кошти на банківських рахунках ТОВ «МОНТ УА» мають кримінально протиправне джерело, подальше перебування їх під арештом не відповідає завданням, визначеним ч. 3 ст.132 КПК.

Зазначене приводить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про скасування арешту.

Приймаючи до уваги вищенаведене, керуючись ст. 7, 9, 132, 170, 174 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в :

Клопотання представника Товаристваз обмеженоювідповідальністю «МОНТУА» адвоката ОСОБА_3 задовольнити.

Скасувати арешт,накладений ухвалоюслідчого суддіШевченківського районногосуду м.Києва від20.02.2019(справа №761/6452/19,провадження №1-кс/761/4691/2019)у кримінальномупровадженні №22017000000000423від 23.11.2017 на грошові кошти ТОВ «Монт УА» (ЄДРПОУ 38615674), що знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , відкритих у ПАТ «Промінвестбанк» (ЄДРПОУ 00039002).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1