Рішення

від 29.04.2020 по справі 741/1595/19

НОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 741/1595/19

Провадження № 2/741/265/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Носівка 29 квітня 2020 року

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Киреєва О.В.,

з участю секретаря Марус А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Макіївської об`єднаної територіальної громади в особі Макіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області про визнання права власності на земельну ділянку,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що 23 грудня 2013 року він (позивач) та ОСОБА_2 у нотаріуса отримали свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого у рівних частинах успадкували після смерті ОСОБА_3 належну йому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЧН № 042127 земельну ділянку площею 3,4746 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території колишньої Ганнівської сільської ради Носівського району Чернігівської області. З метою формування земельних ділянок, як окремих об`єктів права власності, на підставі заяви про виділення із складу існуючої земельної ділянки він (позивач) та ОСОБА_2 замовили технічну документацію і отримали витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, відповідно до яких новоствореним земельним ділянкам були присвоєні кадастрові номери. Належній йому (позивачу) земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 7423880500:02:001:1165, її площа склала 1,7372 га. З метою державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку він (позивач) звернувся до державного реєстратора, який 6 вересня 2019 року прийняв рішення про відмову у реєстрації прав та їх обтяжень у зв`язку із тим, що ним (позивачем) не було подано договір, укладений із ОСОБА_2 , про поділ спільного майна. 25 лютого 2019 року державним реєстратором Вороньківської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області було проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на належну йому земельну ділянку, яка була виділена із їх спільної земельної ділянки, та внесено до Державного реєстру речових прав відповідний запис за № 1776862474238. Він (позивач) не має можливості надати державному реєстратору договір про поділ спільного майна та вирішити це питання у позасудовому порядку.

ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 1,7372 га, кадастровий номер 7423880500:02:001:1165, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території колишньої Ганнівської сільської ради Носівського району Чернігівської області.

У судове засідання позивач та його представник - адвокат Левченко Г.В. не з`явилися, представник подав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує, просив їх задовольнити, розгляд справи проводити без його участі та участі позивача.

У судове засідання представник Макіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області не з`явився, подав до суду заяву, в якій зазначив, що сільська рада визнає позовні вимоги, просить їх задовольнити та розгляд справи проводити без участі їх представника.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності учасників справи за наявними у справі доказами, оскільки в даному випадку відсутні підстави, передбачені ст. 223 ЦПК України, для його відкладення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 23 грудня 2013 року державним нотаріусом Носівської районної державної нотаріальної контори Чернігівської області на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого вони у рівних частинах успадкували після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , належну йому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЧН № 042127 земельну ділянку площею 3,4746 га, кадастровий номер 7423880500:02:001:0231, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території колишньої Ганнівської сільської ради Носівського району Чернігівської області, що підтверджується копією відповідного свідоцтва (а.с. 6) та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 15226876 від 23 грудня 2013 року (а.с. 7).

У подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 замовили технічну документацію із землеустрою для поділу земельної ділянки та формування окремих земельних ділянок площами 1,7373 га кожна шляхом їх виділення із складу існуючої земельної ділянки загальною площею 3,4746 га, що підтверджується обставинами, викладеними у позовній заяві, та матеріалами справи (а.с. 8).

З копії рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 48556351 від 6 вересня 2019 року (а.с. 10) вбачається, що державний реєстратор Макіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області відмовив у державній реєстрації права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровий номером 7423880500:02:001:1165 у зв`язку із тим, що подані документи не відповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Відповідно до ст.ст. 78, 79 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Статтею 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

З 1 січня 2013 року вступив в дію Закону України Про державний реєстр в якому визначені терміни, зокрема: Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування;

Відповідно до ст. 20 Закону України Про державний земельний кадастр відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Статтею 21 Закону України Про державний земельний кадастр встановлено, що відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема, на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні. Відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру щодо категорії земель на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються. Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки. Відомості про розподіл земель за формами власності і видами речових прав вносяться до Державного земельного кадастру відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Внесені відомості зберігаються у Державному земельному кадастрі постійно.

Відповідно до ст. 24 Закону України Про державний земельний кадастр державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У судовому засіданні встановлено, що 2 лютого 2018 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виготовленої 23 січня 2018 року ФОП ОСОБА_4 , відділом у Носівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області було проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 1,7372 га, кадастровий номер 7423880500:02:001:1165, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території колишньої Ганнівської сільської ради Носівського району Чернігівської області, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 4 жовтня 2019 року (а.с. 9).

Отже, наведе свідчить про те, що земельна ділянка, на яку позивач просить визнати право власності є сформованою та відносно неї проведена реєстрація в державному земельному кадастрі, а відтак може бути об`єктом цивільних прав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою, по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачено лише у ст.ст. 335, 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо це право не визнається іншою собою, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України).

Майновими визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, необхідними й достатніми для засвідчення правомочності його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Отже, враховуючи, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України.

Указані правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14, від 24 червня 2015 року у справі № 6 318цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15.

Відповідно до п. 56 Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу виділу в натурі частки майна що перебуває у спільній частковій власності та має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного із співвласників, подаються, зокрема, договір про поділ спільного майна, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду.

У судовому засіданні встановлено, що позивач не має можливості надати державному реєстратору договір про поділ спільного майна у зв`язку із тим, що на даний час він та ОСОБА_2 не є співвласниками земельної ділянки площею 3,4746 га, кадастровий номер 7423880500:02:001:0231. 25 лютого 2019 року державним реєстратором Вороньківської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області було проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на належну йому земельну ділянку площею 1,7373 га, яка була виділена із земельної ділянки загальною площею 3,4746 га, та внесено до Державного реєстру речових прав відповідний запис за № 1776862474238, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 158114357 від 1 березня 2019 року (а.с. 11).

Суд вважає, що на теперішній час позивач не має можливості в позасудовому порядку захистити своє право власності на земельну ділянку, право власності на яку набув в порядку спадкування за заповітом, а тому приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Ураховуючи те, що відповідач не вчинив жодних дій, які б порушували права позивача, судові витрати по сплаті судового збору необхідно покласти за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 41, 55 Конституції України, ст.ст. 20, 21, 24 Закону України Про державний земельний кадастр , ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.ст. 78, 79, 79-1 ЗК України, ст.ст. 15, 16, 182, 190, 328, 392 ЦК України, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , право власності на земельну ділянку площею 1,7372 га, кадастровий номер 7423880500:02:001:1165, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території колишньої Ганнівської сільської ради Носівського району Чернігівської області.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти за рахунок позивача.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Киреєв