Рішення

від 27.05.2020 по справі 741/106/20

НОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 741/106/20

Провадження № 2/741/355/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Носівка 27 травня 2020 року

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Киреєва О.В.,

з участю секретаря Качан О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Носівської міської ради Чернігівської області, Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання у порядку спадкування права власності на земельні ділянки, права на завершення приватизації земельних ділянок та отримання правовстановлюючих документів,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2 , якій на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 008783 належали земельні ділянки загальною площею 3,45 (1,99 + 1,46) га, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Носівської міської ради Чернігівської області. Вона (позивач) є спадкоємцем ОСОБА_2 першої черги за законом, спадщину прийняла, але нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ці земельні ділянки у зв`язку із тим, що рішенням відділу у Носівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № РВ-7400840652018 від 20 грудня 2018 року їй (позивачу) було відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про земельні ділянки. На її (позивача) замовлення ТОВ РайЗем було проведено комплекс робіт по складанню технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. При розробці технічної документації було виявлено те, що земельні ділянки під № 482, які вказані у державному акті на право власності на земельну ділянку, який виданий на ім`я ОСОБА_2 , закріплені за іншим громадянином. У зв`язку із цим ОСОБА_2 були присвоєні вільні земельні ділянки за № 592 площами 2,4725 га та 1,2615 га. Державний акт на право власності за земельну ділянку серії ЧН № 008783 порушує її (позивача) права, так як позбавляє можливості належним чином зареєструвати за собою право власності на присвоєні ОСОБА_2 вільні земельні ділянки за № 592 площами 2,4725 га та 1,2615 га, і в подальшому розпоряджатися ними на власний розсуд. Нещодавно їй (позивачу) стало відомо, що згідно розпорядження Носівської районної державної адміністрації № 52 від 4 березня 2008 року ОСОБА_2 також мала право на дві земельні ділянки площами 0,4100 га (сіножаті) та 0,8550 га (пасовища), які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Носівської міської ради Чернігівської області, але за життя не отримала на зазначені земельні ділянки державні акти та не здійснила за собою реєстрацію права власності на ці земельні ділянки.

ОСОБА_1 просила суд визнати:

- недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 008783, виданий на ім`я ОСОБА_2 ;

- за нею право власності на земельні ділянки площами 2,4725 га та 1,2615 га, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Носівської міської ради Чернігівської області, як спадкоємцем першої черги за законом ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- за нею право на завершення приватизації земельних ділянок із земель колишнього КСП імені Фрунзе площами 0,4100 га, кадастровий номер 7423810000:02:002:0537, та 0,8550 га, кадастровий номер 7423810000:02:002:0913, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташовані на території Носівської міської ради Чернігівської області, та одержання документів, що посвідчують право власності на ці земельні ділянки на моє ім`я, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судове засідання позивач не з`явилася, подала до суду заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просила їх задовольнити, розгляд справи провести без її участі.

У судове засідання представник Носівської міської ради Чернігівської області не з`явився, подав до суду заяву, в якій зазначив, що міська рада визнає позовні вимоги, не заперечує проти їх задоволення та просить розгляд справи проводити без участі їх представника.

У судове засідання представник Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та відзив, суть якого зводиться до того, що управління не є належним відповідачем у справі, оскільки не має повноважень та не приймає жодних рішень щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв), а також не є розпорядником земель колективної власності.

У судове засідання представник Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, не просив розгляд справи відкласти.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності учасників справи за наявними у ній доказами, оскільки в даному випадку відсутні підстави, передбачені ст. 223 ЦПК України, для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 8).

У судовому засіданні встановлено, що за життя ОСОБА_2 набула право власності на земельні ділянки за № 482 загальною площею 3,45 (1,99 + 1,46) га, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Носівської міської ради Чернігівської області, що підтверджується копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 008783 (а.с. 9-10).

З копії спадкової справи № 319/2015 до майна померлої ОСОБА_2 (а.с. 81-84) вбачається, що спадщину прийняла ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом (дочка), на ім`я якої були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на інше спадкове майно.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У судовому засіданні встановлено, що 28 січня 2019 року державний нотаріус Носівської районної державної нотаріальної контори винесла постанову, якою відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки, які на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 008783 належали ОСОБА_2 , у зв`язку із тим, що рішенням відділу у Носівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № РВ-7400840652018 від 20 грудня 2018 року було відмовлено позивачу у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про земельні ділянки, що підтверджується обставинами, викладеними у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 78/02-31 від 28 січня 2019 року (а.с. 11), та копією відповідного рішення державного кадастрового реєстратора (а.с. 12).

З матеріалів справи (а.с. 13-51) вбачається, що на замовлення позивача ТОВ РайЗем провело комплекс робіт по складанню технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. При розробці технічної документації було виявлено те, що земельні ділянки під № 482, які вказані у державному акті на право власності на земельну ділянку, який виданий на ім`я ОСОБА_2 , закріплені за іншим громадянином. У зв`язку із цим ОСОБА_2 були присвоєні вільні земельні ділянки за № 592 площами 2,4725 га та 1,2615 га.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 3 ст. 152 ЗК України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Суд вважає, що державний акт на право власності за земельну ділянку серії ЧН № 008783 порушує права позивача, так як позбавляє її можливості належним чином зареєструвати за собою право власності на присвоєні ОСОБА_2 вільні земельні ділянки за № 592 площами 2,4725 га та 1,2615 га, і в подальшому розпоряджатися ними на власний розсуд, а тому підлягає визнанню недійсним.

Ураховуючи однозначні положення ч. 1 ст. 1220, ч. 3 ст. 1223, ч. 5 ст. 1268 ЦК України про виникнення у спадкоємців права на спадщину з моменту смерті спадкодавця та належності спадкоємцеві спадщини з часу відкриття спадщини, у позивача виникло законне сподівання в успадкуванні належних ОСОБА_2 земельних ділянок.

Таке законне сподівання входить до поняття майно , вільне володіння яким захищається ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (про ознаки законного сподівання зазначено у п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Суханов та Ільченко проти України від 26 червня 2014 року, які застосовуються у даній справі).

На думку суду подання позивачем позову про визнання права власності на присвоєні ОСОБА_2 вільні земельні ділянки за № 592 площами 2,4725 га та 1,2615 га є єдиним ефективним способом захисту її права на спадщину на національному рівні у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який національні суди зобов`язані практично забезпечувати відповідно до ст. 1 цієї Конвенції та ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , а тому приходить до висновку, що позовні вимоги цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання за позивачем у порядку спадкування права на завершення приватизації земельних ділянок та отримання правовстановлюючих документів, суд виходить з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що розпорядженням Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області № 52 від 4 березня 2008 року Про затвердження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) по кормових угіддях колишнього КСП імені Фрунзе Носівської міської ради та передачу їх у власність громадян було передано ОСОБА_2 у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельні ділянки площами 0,4100 га (сіножаті), кадастровий номер 7423810000:02:002:0537, та 0,8550 га (пасовища), кадастровий номер 7423810000:02:002:0913, які розташовані на території Носівської міської ради Чернігівської області, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 32-35; 52-57)

Таким чином, за життя ОСОБА_2 відповідно до вимог чинного законодавства України розпочала процес приватизації вказаних земельних ділянок, але не отримала правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки та не зареєструвала за собою право власності на них.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до ст. 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до п. г ст. 81, ч. 1 ст. 131 ЗК України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу Х Перехідні положення ЗК України.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ листом від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування роз`яснив, що в разі, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця.

Право на завершення процедури приватизації та отримання земельних ділянок площами 0,4100 га (сіножаті), кадастровий номер 7423810000:02:002:0537, та 0,8550 га (пасовища), кадастровий номер 7423810000:02:002:0913, у власність, яке належало померлій ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини, не припинилося внаслідок її смерті.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ураховуючи те, що відповідачі не вчинили жодних дій, які б порушували права позивача, судові витрати по сплаті судового збору необхідно покласти за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 16, 1216, 1218, 1225, 1261, 1268 ЦК України, , ЗК України ст.ст. п. г ст. 81, 125, ч. 1 ст. 131, п. 1 ч. 3 ст. 152, 155 ЗК України, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 008783, виданий на ім`я ОСОБА_2 , відповідно до якого останній передано у приватну власність земельні ділянки загальною площею 3,45 га (пай № 482), які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Носівської міської ради Чернігівської області.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП відсутній, місце проживання: АДРЕСА_1 , право власності на земельні ділянки площами 2,4725 га та 1,2615 га (пай № 592), які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Носівської міської ради Чернігівської області, як спадкоємцем першої черги за законом ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП відсутній, місце проживання: АДРЕСА_1 , право на завершення приватизації земельних ділянок із земель колишнього КСП імені Фрунзе площами 0,4100 га, кадастровий номер 7423810000:02:002:0537, та 0,8550 га, кадастровий номер 7423810000:02:002:0913, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташовані на території Носівської міської ради Чернігівської області, та одержання документів, що посвідчують право власності на ці земельні ділянки на її ( ОСОБА_1 ) ім`я, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати по сплаті судового збору покласти за рахунок позивача.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Киреєв