Рішення

від 17.06.2020 по справі 902/197/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" червня 2020 р. Cправа № 902/197/20

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.

при секретарі Незамай Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Автомагістраль", вул. Київська, с. Синяк, Вишгородський район, Київська область, 07351, код - 31481658

до: Служби автомобільних доріг у Вінницькій області, вул. Єрмака, 2-А, м. Вінниця, 21036, код - 25845655

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби у м. Вінниця Вінницької області, вул. Замостянська, 7, м. Вінниця, 21036,

Управління державної казначейської служби у Вінницькій області, вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21028,

Акціонерне товариство "Полтава-Банк", вул. Пилипа Орлика, буд. 40А, м. Полтава, 36000, Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, вул. Січових Стрільців (Артема), 18, м. Київ, 04053

про відшкодування майнової шкоди та збитків у сумі 1 139 921,57 грн

В С Т А Н О В И В :

27.02.2020 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Автомагістраль" до Служби автомобільних доріг у Вінницькій області про відшкодування майнової шкоди та збитків у сумі 1 139 921,57 грн з яких, 849 000,00 грн майнової шкоди, 226 502,24 грн збитків (упущеної вигоди), 27 912, 33 грн 3% річних від суми незаконно списаної банківської гарантії за період з 16.01.2019 року по 19.02.2020 року, 36 507,00 грн інфляційних втрат від суми незаконно списаної банківської гарантії за період з 01.02.2019 року по 31.01.2020 року.

В якості підстави заявлених вимог позивач посилається на укладення 17.04.2018 року між Службою автомобільних доріг у Вінницькій області та Приватним підприємством "Автомагістраль" договору № 40/18-П на закупівлю послуг "Поточний середній ремонт автомобільної дороги М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський через Вінницю на ділянці км 242 + 792 - км 247 + 074 в межах Вінницької області".

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 05.04.2019 року по справі №902/48/19 задоволено повністю. Визнано протиправними дії Служби автомобільних доріг у Вінницькій області щодо одностороннього розірвання договору №40/18-П від 17 квітня 2018 року на надання послуг: поточний середній ремонт автомобільної дороги М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський (через Вінницю) на ділянці км 242+792 - км 247+074 в межах Вінницької області та визнано дійсним договір №40/18-П від 17 квітня 2018 року на надання послуг: поточний середній ремонт автомобільної дороги М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський (через Вінницю) на ділянці км 242+792 - км 247+074 в межах Вінницької області, а також чинними правові відносини, установлені на підставі цього договору.

За твердженнями позивача рішення суду так і не виконано та вказані протиправні дії Служби автомобільних доріг у Вінницькій області несуть реальні майнові збитки та упущену вигоду для Приватного підприємства "Автомагістраль".

В зв`язку з чим, позивач звернувся з позовом до суду про відшкодування майнової шкоди та збитків у сумі 1 139 921,57 грн.

Ухвалою від 03.03.2020 року відкрито провадження у справі № 902/197/20, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Вказаною ухвалою підготовче засідання у справі призначено на 01 квітня 2020 року.

23.03.2020 року від представника позивача до суду надійшло клопотання № 44 від 23.03.2020 року про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантину та введенням надзвичайної ситуації в Київській області.

27.03.2020 року від відповідача до суду надійшов відзив № 560 від 24.03.2020 року на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

30.03.2020 року від відповідача до суду надійшло клопотання № 599 від 30.03.2020 року про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантину.

В судовому засіданні 01.04.2020 року судом задоволено клопотання сторін про відкладення судового засідання та постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі до 23.04.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 02.04.2020 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

07.04.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 01-34/3182/20 від 07.04.2020 року), в якому останній поданий відзив необґрунтованим та просить суд задовольнити заявлені позовні повністю.

В судовому засіданні 23.04.2020 року судом постановлено ухвалу про залучення Управління Державної казначейської служби у м. Вінниця Вінницької області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, яку занесено до протоколу судового засідання.

За результатами судового засідання 23.04.2020 року судом постановлено ухвали про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/197/20 на 20.05.2020 року об 12:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 29.04.2020 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

07.05.2020 року на адресу суду від представника позивача до суду надійшли додаткові письмові пояснення (б/н від 04.05.2020 року).

18.05.2020 року до суду від представника відповідача до суду надійшли додаткові письмові пояснення № 991 від 18.05.2020 року, в яких останній вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити в задоволенні позову.

Судове засідання 20.05.2020 року проводилось в режимі відеоконференції з Обухівським районним судом Київської області на підставі ухвали суду від 02.04.2020 року.

В судове засідання 20.05.2020 року з`явилися представники позивача та відповідача. Представник третьої особи правом участі в судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

В судовому засіданні 20.05.2020 року суд розглянувши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення учасників справи дійшов висновку про залучення до участі у розгляді справи Управління державної казначейської служби у Вінницькій області, Акціонерне товариство "Полтава-Банк", Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, в якості третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

В силу ч. 2 ст. 50 ГПК України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Судом встановлено, що рішення у даній справі може вплинути на обов`язки Управління державної казначейської служби у Вінницькій області, Акціонерне товариство "Полтава-Банк", Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області.

В судовому засіданні 20.05.2020 року судом постановлено ухвалу про залучення Управління державної казначейської служби у Вінницькій області, Акціонерне товариство "Полтава-Банк", Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, яку занесено до протоколу судового засідання.

Також, в судовому засіданні 20.05.2020 року представниками сторін заявлено усне клопотання про закриття підготовчого провадження та початку розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 29.05.2020 року повідомлено учасників справи про дату та час розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 11.06.2020 року оголошено перерву до 17.06.2020 року з метою надання позивачем відомостей про перерахування грошових коштів ПАТ Полтава-Банк на користь Служби автомобільних доріг у Вінницькій області.

У судове засідання 17.06.2020 року представники сторін та третіх осіб не з`явились, будучи повідомленими про час розгляду справи належним чином.

Згідно із п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" та справі "Красношапка проти України" зазначено, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ та організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на вищевказане, враховуючи наявні в справі докази стосовно повідомлення сторін про розгляд справи в суді, а також той факт, що у відповідності до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи за відсутності представників сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

17 квітня 2018 року між Службою автомобільних доріг у Вінницькій області (Замовник) та Приватним підприємством Автомагістраль (Виконавець) укладено договір № 40/18-П "Поточний середній ремонт автомобільної дороги М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський через Вінницю на ділянці км 242+792- км 247+074 в межах Вінницької області", відповідно до умов п.1.1 якого Приватне підприємство "Автомагістраль" (Виконавець) зобов`язалось своїми силами та засобами на власний ризик надати Службі автомобільних доріг у Вінницькій області (Замовник) послуги в поточного середнього ремонту автодоріг загального користування у Вінницькій області згідно технічного завдання, викладеного у тендерній документації торгів за рахунок коштів державного бюджету (інших бюджетів) та в обумовлений цим договором термін. Замовник зобов`язується прийняти надані згідно із цим договором та чинним законодавством України належним чином послуги та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів передбачених на ці цілі на його рахунок (а.с.9-20).

Умовами даного Договору також визначено: вимоги щодо якості, ціну, порядок здійснення оплати та надання послуг, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін, строк його дії, а також й інші умови.

У відповідності до п. 5.1 Договору дату початку виконання робіт замовник визначає шляхом направлення листа-повідомлення.

Згідно із п.5.1.1 термін надання послуг - відповідно до календарного графіку. Строк виконання зобов`язань щодо надання послуг може продовжуватися у разі виникнення документально підтверджених обставин непереборної сили.

Пунктом 5.3 Договору визначено, що замовник надає дозвільні документи виконавцю по мірі надання останнім послуг, на які є необхідність оформлення дозвільних документів у порядку встановленому законодавством.

До прав, які має замовник п.6.2 Договору, зокрема, відносить:

- достроково розірвати договір у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань виконавцем, повідомивши про це його у строк 15 робочих днів;

- замовник має право змінювати строки виконання робіт в залежності від об`єктивних факторів (несприятливі погодні умови, затримка фінансування тощо).

Окрім того, відповідно до п.6.2.6 Договору замовник, серед іншого, може призупинити дію цього договору або договір може бути розірваний односторонньо за ініціативою замовника у разі, якщо виконавець не розпочав виконувати роботи (надавати послуги) протягом 14 днів з дати вказаної в листі-повідомленні відповідно до п.5.1 даного Договору.

16 травня 2018р. сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 40/18-П від 17 квітня 2018 року, додатком до якої є календарний графік виконання/фінансування робіт (у 2018 р. на суму лише 45 000 грн, що становить 0,053 % від ціни договору, у 2019 року на суму 84 854 999,8 грн) (а.с.21-22).

18 жовтня 2018 року Служба автомобільний доріг у Вінницькій області звернулася до директора ПП Автомагістраль з листом №2149 (а.с.23), у якому повідомила, що позивач зобов`язаний розпочати ремонтні роботи з 23 жовтня 2018 року. Даний лист було вручено кур`єрською доставкою позивача 19 жовтня 2018 року, що стверджується відповідним доказом (а.с.83).

Листом від 23 жовтня 2018 року за вих. №827 ПП Автомагістраль звернулося до відповідача з проханням надати ордер та схему для проведення робіт та повідомило, що приступить до виконання робіт після узгодження схеми та ордера з превентивною поліцією з 01 листопада 2018 року.

Проте у відповідь на вказаний лист САД у Вінницькій області, посилаючись на положення п.6.2.6 договору № 40/18-П від 17 квітня 2018 року, повідомила позивача про розірвання договору з 01 грудня 2018 року через невиконання зобов`язань щодо початку ремонтних робіт, про що свідчить відповідний лист від 08 листопада 2018 року вих. №2300 (а.с.25).

Підрядник у встановлений замовником строк об`єктивно не міг розпочати виконання ремонтних робіт з причин відсутності дозвільних документів, які безумовно могли бути надані лише замовником.

Дії відповідача щодо розірвання договору були передчасними та такими, що явно не відповідають принципу добросовісності. Тим більше, що поряд із правом відповідача розірвати договір за певних умов також існує право змінювати строки виконання робіт у залежності від об`єктивних обставин (6.2.2. Договору), а також призупинити дію договору (п.6.2.6 Договору). При цьому наведені вище обставинами переконливо свідчать, що затримка початку виконання робіт була зумовлена об`єктивними причинами.

Зазначені обставини встановлено Рішення Господарського суду Вінницької області від 05.04.2019 року у справі 902/48/20, в рамках якої визнано протиправними дії Служби автомобільних доріг у Вінницькій області щодо одностороннього розірвання договору №40/18-П від 17 квітня 2018 року на надання послуг: поточний середній ремонт автомобільної дороги М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський (через Вінницю) на ділянці км 242+792 - км 247+074 в межах Вінницької області та визнано дійсним договір №40/18-П від 17 квітня 2018 року на надання послуг: поточний середній ремонт автомобільної дороги М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський (через Вінницю) на ділянці км 242+792 - км 247+074 в межах Вінницької області, а також чинними правові відносини, установлені на підставі цього договору.

Наведені висновки враховуються судом в силу вимог ч. 5 ст. 75 ГПК України.

15.01.2019 року відповідач на підставі банківської гарантії через невиконання позивачем господарських зобов`язань направив до АТ Полтава-банк вимогу про перерахування коштів у сумі 849 000,00 грн.

16.01.2019 року від АТ Полтава-Банк зараховано на рахунок 31113140002002 , відкритий на балансі Державної казначейської служби України (МФО банку 899998) на ім`я УДКСУ у м. Вінниці грошові кошти в сумі 849 000,00 грн за кодом класифікації доходів бюджету 24062000 Кошти, отримані від учасника - переможця пройцедури закупівлі під час укладання договору про закупівлю як забезпечення виконання цього договору, які не підлягають поверненню учаснику - переможцю , згідно з платіжним дорученням від 15.01.2019 року №4330, призначення платежу: Сплата коштів за вимогою №2558 від 19.12.2018 року бенефіціара Служби автомобільних доріг у Вінницькій області по гарантії №1429 від 12.04.2018 року ПП Автомагістраль .

Посилаючись на висновки у справі №902/48/19 щодо протиправних дій відповідача, ПП Автомагістраль вважає протиправними дії Служби автомобільних доріг у Вінницькій області щодо направлення вимоги про перерахування банківської гарантії в сумі 849 000,00 грн, вважає дану суму майновою шкодою та завданими збитками.

Також, позивач вказує, що внаслідок одностороннього розірвання договору ПП Автомагістраль не отримано доходу в сумі 226 502,24 грн, яка є прибутком погодженим у Договірній ціні до Договору №40/18-П від 17.04.2018 року та за звичайних обставин мала бути отримана позивачем в якості прибутку.

На даний час позивач вважає договір припиненим у зв`язку з закінченням 31.12.2019 року терміну його дії.

Крім того, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 3% річних (27 912,33 грн) та інфляційні втрати (36 507,00 грн) з 16.01.2019 по 19.02.2020 рр., за весь період протиправного позбавлення права користуватись грошовими коштами в сумі 849 000,00 грн.

Аналогічні доводи викладено позивачем у відповіді на відзив (№01-34/3182/20 від 07.04.2020 року) та додаткових поясненнях (вх. №01-34/4133/20 від 07.05.2020 року).

У відзиві на позов (№01-34/2828/20 від 27.03.2020 року) та додаткових поясненнях (№01-34/4419/20 від 18.05.2020 року) відповідач проти задоволення позову заперечує, вказує, що грошові кошти в сумі 849 000,00 грн перераховано до Державного бюджету України та перебувають на казначейському рахунку, тому відповідач не має змоги самостійно їх повернути.

Відповідачем направлялися листи до казначейської служби та роз`яснювався позивачу порядок повернення коштів, однак ПП Автомагістраль самостійно до органів казначейства не зверталося, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Третьою особою Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області надано у судовому засіданні пояснення відносно того, що дійсно вирішення питання щодо повернення помилково або надмірно сплачених до бюджету котів за кодом класифікації 24062000 віднесено до відання Держаудитслужби, однак з даного питання жодна особа не зверталася.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Згідно із ч. 2. ст. 320 ГК України, яка кореспондується із ст.849 ЦК України, також передбачено, що у разі якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Положеннями ст.11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Аналогічну норму містить стаття 291 ГК України.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведених норм, розірвання господарського договору може бути вчинено, як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Питання відносно неправомірних дій Служби автомобільних доріг у Вінницькій області щодо одностороннього розірвання договору №40/18-П від 17 квітня 2018 року на надання послуг: поточний середній ремонт автомобільної дороги М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський (через Вінницю) на ділянці км 242+792 - км 247+074 в межах Вінницької області встановлено судовим рішенням у справі №902/48/19 та не оспорювалось в рамках справи №902/197/20.

Тому, суд погоджуються з доводами позивача, що внаслідок направлення відповідачем до АТ Полтава-Банк вимоги №2558 від 19.12.2018 року по гарантії №1429 від 12.04.2018 року неправомірно перераховано до Державного бюджету України грошові кошти в сумі 849 000,00 грн, які у подальшому ПП Автомагістраль сплачено банку, що підтверджується платіжним дорученням №321 від 15.01.2019 року.

Відповідно до п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. У розумінні цієї статті Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Аналогічні приписи містяться у статті 225 ГК України згідно із пунктом 1 якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, позивачем правомірно заявлено вимогу про повернення грошових коштів в сумі 849 000,00 грн.

При визначенні правових підстав та способів поновлення прав позивача суд враховує наступне.

Дані кошти перераховано на підставі вимоги Служби автомобільних доріг до Державного бюджету України, тобто відповідач не набув прав безпосереднього розпорядження цими коштами.

Дана обставина підтверджена меморіальним ордером №4330 від 15.01.2019 року, згідно якого АТ Полтава-банк перераховано кошти на казначейський рахунок; Листом Головного управління ДКСУ у Вінницькій області №05-08/82-557 від 29.01.2019 року, згідно якого підтверджено обставини зарахування коштів за кодом класифікації доходів бюджету 24062000; Листом Головного управління ДКСУ у Вінницькій області (долучено до додаткових пояснень від 18.05.2020 року вх. №01.34/4419/20), згідно якого роз`яснено порядок повернення коштів з бюджетного рахунку.

Правова природа повернення вказаних коштів як помилково сплачених випливає з висновків судів першої та касаційної інстанції у справі №902/48/19, оскільки на момент направлення вимоги про їх перерахування відповідач надав помилкову оцінку фактичним обставинам відносно наявності передумов для одностороннього розірвання договору №40/18-П від 17 квітня 2018 року на надання послуг, як підстави для виплати банківської гарантії.

Після набранням законної сили остаточним судовим рішенням у справі №902/48/19 встановлено юридичний факт помилкової оцінки Службою автомобільних доріг спірних правовідносин.

Отже, існують достатні правові підстави для повернення позивачу помилково перерахованих коштів в сумі 849 000,00 грн.

Суд виходить з того, що повернення вказаних коштів є утрудненим для ПП Автомагістраль , оскільки платником за меморіальним ордером від 15.01.2019 року №4330 є АТ Полтава-банк , однак порядок повернення з бюджету помилково або надмірно сплачених коштів (Наказ Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787) передбачає звернення із заявою про виготовлення подання про таке повернення саме платником, а не третьою особою, в інтересах якої проведено платіж.

В силу вимог ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб , державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

При розгляді даної справи судом встановлено, що існує спеціальний спосіб відновлення порушених прав позивача.

Відповідно до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету здійснює Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджено наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року № 226 (у редакції наказу Державного казначейства України від 29 травня 2008 року № 181; далі - Порядок).

Цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до держаного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії (далі - платежі). Дія Порядку не поширюється на операції з відшкодування податку на додану вартість та повернення з бюджету коштів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 5 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов`язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П ОСОБА_1 І ОСОБА_1 Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Подання у довільній формі надається платником до органу Державного казначейства України разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), який підтверджує перерахування коштів до бюджету.

Таким чином, територіальний орган Державної казначейської служби України є органом, який здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою.

Тому у разі, коли орган стягнення в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник вправі скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (повернення надміру сплаченої суми) з державного бюджету.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

При цьому в господарському процесі відповідно до частини четвертої статті 56 ГПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Враховуючи, що належні позивачу грошові кошти в сумі 849 000,00 грн перераховано до державного бюджету на відповідний казначейський рахунок, то органом, кий повинен здійснювати повернення вказаних коштів є Казначейська служба (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету).

Відповідно до вимог господарського процесуального законодавства у резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України. Висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення). У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочки або розстрочки виконання рішення; 3) забезпечення виконання рішення; 4) повернення судового збору; 5) призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат; 6) дата складення повного судового рішення.

При цьому необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, наведена вище норма не встановлює, як і не встановлювала відповідна норма у редакції ГПК України, чинній до 15 грудня 2017 року, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.

У спорах про повернення помилково або надміру сплачених сум виконавчого збору спірні суми мають стягуватись з Державного бюджету України.

Резолютивні частини рішень у вказаних спорах не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання (наведені висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.06.2018 року по справі №910/23967/16 ).

Оскільки, АТ Полтава-банк сплачено грошові кошти на казначейський рахунок, то належним способом захисту прав ПП Автомагістраль є стягнення вказаної суми саме з Державного бюджету без визначення особи, уповноваженої на їх перерахування.

Отже, на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Автомагістраль" (вул. Київська, с. Синяк, Вишгородський район, Київська область, 07351, код - 31481658) 849 000,00 грн - помилково сплачені кошти, які зараховано 16.01.2019 року на рахунок 31113140002002 , відкритий на балансі Державної казначейської служби України (МФО банку 899998) на ім`я УДКСУ у м. Вінниці за кодом класифікації доходів бюджету 24062000 Кошти, отримані від учасника - переможця процедури закупівлі під час укладання договору про закупівлю як забезпечення виконання цього договору, які не підлягають поверненню учаснику - переможцю , сплачені АТ Полтава-банк (Код ЄДРПОУ 09807595) згідно з меморіальним ордером від 15.01.2019 року №4330, призначення платежу: Сплата коштів за вимогою №2558 від 19.12.2018 року бенефіціара Служби автомобільних доріг у Вінницькій області по гарантії №1429 від 12.04.2018 року ПП Автомагістраль .

З приводу стягнення 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з порушенням строків повернення цих коштів суд виходить з наступного.

При зверненні до суду позивач посилається саме на положення ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Відповідно до статті 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін користування чужими коштами може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки законодавством встановлені наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, то підстави для застосування аналогії закону відсутні.

Застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України пов`язано з настанням заходів цивільно - правової відповідальності. тобто істотним є визначення моменту порушення виконання зобов`язань з повернення помилково сплачених грошових коштів.

Суд виходить з того, що обставини відносно неправомірного перерахування коштів згідно банківської гарантії встановлено лише 12.12.2019 року з моменту проголошення Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №902/48/19, оскільки такі висновки безпосередньо випливають з обставин протиправної відмови відповідача від виконання договірних зобов`язань.

Отже, суд критично оцінює доводи позивача відносно нарахування відсотків річних та інфляційних втрат з 16.01.2019 року, так як ч. 2 ст. 625 ЦК України регулює питання відповідальності за порушення строків виконання грошових зобов`язань, а не плати за користування чужими грошовими коштами.

Законодавством не визначено автоматичного повернення грошових коштів у випадку встановлення у судовому порядку протиправності обставин щодо відмови виконувати умови договору.

Тому, дана обставина також залежить від волевиявлення позивача, який звернувся з листом про повернення коштів в сумі 849 000,00 грн лише 18.12.2019 року.

Вказаного листа отримано Службою автомобільних доріг у Вінницькій області 26.12.2019 року, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, прострочення з повернення сплачених коштів мало місце починаючи з 03.01.2019 року, тому саме з цієї дати належить розраховувати 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми.

При здійсненні перевірки за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора у межаж предмету спору за період з 03.01.2019 по 19.02.2020 рр. судом встановлено, що за вказаний період розмір 3% річних становить: 3 340,33 грн, інфляційних втрат - 1 698,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення 24 572,00 грн - 3% річних, нарахованих за період з 16.01.2019 по 02.01.2020 рр.; 34 809,00 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з січня по грудень 2019 року.

Відносно вимог позивача про стягнення збитків (упущеної вигоди) у розмірі 226 502,24 грн, які з позиції ПП Автомагістраль виникли внаслідок порушення позивачем договірних зобов`язань та закінчення строку дії договору, суд виходить з наступного.

У рамках справи 902/48/19 констатовано чинність Договору №40/18-П від 17 квітня 2018 року на надання послуг.

Дійсно п. 10.1. Договору передбачено строк його дії до 31.12.2019 року, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до ч.ч. 1 і 4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Поняття "строк дії договору" та "строк виконання зобов`язання" не є тотожними.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним.

Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання (Постанова КГС ВС від 18.11.2019 № 910/16750/18 ).

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Тобто, закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним.

У справі №910/9072/17 від 26.06.2018 року Великою Палатою Верховного Суду підтверджено можливість виконання робіт за договором та їх прийняття після закінчення строку дії договору.

Отже, суд виходить з того, що позиції сторін відносно припинення договору суперечать нормам чинного законодавства України.

Тому, суд критично оцінює доводи позивача щодо виникнення збитків у формі упущеної вигоди в сумі вартості не отриманого доходи від договірної ціни, оскільки сторони не позбавлені можливості виконувати умови Договору №40/18-П від 17 квітня 2018 року.

За змістом ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З огляду на положення ст. 22 ЦК України, а також приписи ст.ст. 218, 224 ГК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина боржника.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 р. у справі № 17/192.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі - наслідком такої протиправної поведінки.

При цьому, пред`явлення вимоги про відшкодування збитків, покладає на кредитора обов`язок довести, що ці збитки є реальними, а не абстрактними, тобто у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення виходячи із приписів ч. 2 ст. 623 ЦК України.

У відповідності до ст.ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Всупереч наведеним вище приписам норм матеріального права ПП Автомагістраль не обґрунтовано та не доведено всіх складових (елементів). які є умовою для виникнення відповідальності за завдання збитків.

Так, п. 3.3. Договору передбачено, що ціна є динамічною і може бути змінена.

Тобто, погоджена у Договірній ціні сума доходу позивача не є тією сумою прибутку, яка неодмінно мала бути отримана підприємством.

Крім того, у Листі від 18.12.2019 року та Претензії про повернення коштів від 11.01.2020 року позивач зазначає, що невиконання умов Договору зумовлено, зокрема погодними умовами, а також висловлює намір його виконувати.

Таким чином, підставами ймовірного виникнення збитків (упущеної вигоди) стали не лише протиправні дії відповідача, але й інші обставини, що виключає наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача і сумою збитків.

Також, за наведених вище мотивів договір не припинив свою дію.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 226 000,00 грн - збитків (упущеної вигоди) не підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За вказаних обставин у своїй сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

На підставі ст. 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним вимогам в сумі 12 810,44 грн слід покласти на відповідача, решту судових витрат суд залишає за позивачем.

Також позивач заявлено про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 18 918,00 грн.

Факт надання послуг підтверджено наявними у матеріалах справи Договором про надання правничої допомоги від 08.01.2020 року, розрахунком гонорару від 21.02.2020 року, Актом здачі-приймання виконаних робіт від 21.02.2020 року, платіжним дорученням № 1641 від 21.02.2020 року про оплату послуг адвоката, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю, поданими адвокатом документами по суті спору, доказами по справі та за фактом участі адвоката у судових засіданнях.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16).

Визначені сторонами послуги пов`язані з предметом судового розгляду, включають підготовку позову, визначення правовою позиції по справі.

Верховний Суд прийшов до висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (Правова позиція Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03 жовтня 2019 року).

Таким чином, достатньо підставою для покладення на іншу сторону витрат на правничу допомогу є доведений факт їх обсягу та реального виконання, навіть за відсутності відомостей про перерахування коштів на користь адвоката.

Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, клопотання про зменшення розміру витрат, на професійну правничу допомогу адвоката позивачем до суду не подавалось. Заперечень щодо наданого відповідачем розрахунку судових витрат також не подано.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги факт понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не подано суду клопотання про їх зменшення, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 14 173,37 грн.

Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 744,63 грн слід залишити за позивачем.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, ст.ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Автомагістраль" (вул. Київська, с. Синяк, Вишгородський район, Київська область, 07351, код - 31481658) 849 000,00 грн - помилково сплачені кошти, які зараховано 16.01.2019 року на рахунок 31113140002002 , відкритий на балансі Державної казначейської служби України (МФО банку 899998) на ім`я УДКСУ у м. Вінниці за кодом класифікації доходів бюджету 24062000 Кошти, отримані від учасника - переможця пройцедури закупівлі під час укладання договору про закупівлю як забезпечення виконання цього договору, які не підлягають поверненню учаснику - переможцю , сплачені АТ Полтава-банк (Код ЄДРПОУ 09807595) згідно з меморіальним ордером від 15.01.2019 року №4330, призначення платежу: Сплата коштів за вимогою №2558 від 19.12.2018 року бенефіціара Служби автомобільних доріг у Вінницькій області по гарантії №1429 від 12.04.2018 року ПП Автомагістраль .

3. Стягнути з Служби автомобільних доріг у Вінницькій області (вул. Єрмака, 2-А, м. Вінниця, 21036, код - 25845655) на користь Приватного підприємства "Автомагістраль" (вул. Київська, с. Синяк, Вишгородський район, Київська область, 07351, код - 31481658) 3 340,33 грн - 3% річних, нарахованих за період з 03.01.2020 по 19.02.2020 рр. за порушення строків повернення сплачених коштів в сумі 849 000,00 грн; 1 698,00 грн - інфляційних втрат, нарахованих за порушення строків повернення сплачених коштів в сумі 849 000,00 грн; 12 810,44 грн - судових витрат зі сплати судового збору; 14 173,37 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

4. Відмовити у задоволенні позову Приватного підприємства "Автомагістраль" (вул. Київська, с. Синяк, Вишгородський район, Київська область, 07351, код - 31481658) до Служби автомобільних доріг у Вінницькій області (вул. Єрмака, 2-А, м. Вінниця, 21036, код - 25845655) в частині стягнення 226 000,00 грн - збитків (упущеної вигоди); 24 572,00 грн - 3% річних, нарахованих за період з 16.01.2019 по 02.01.2020 рр.; 34 809,00 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з січня по грудень 2019 року.

5. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову в сумі 4 288,38 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 744,63 грн - залишити за позивачем.

6. Видати наказ після набранням судовим рішенням законної сили.

7. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Роз`яснити, що згідно положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)" (реєстр.№3275) від 30.03.2020 року, який набрав чинності 02.04.2020 року, строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повне рішення складено 30 червня 2020 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Київська, 68, с. Синяк, Вишгородський район, Київська область, 07351)

3 - відповідачу (вул. Єрмака, 2-А, м. Вінниця, 21036)

4 - Акціонерному товариству "Полтава-Банк" (вул. Пилипа Орлика, буд. 40А, м. Полтава, 36000)

5 - Управлінню Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21018)

6 - Управлінню Державної казначейської служби у м. Вінниця Вінницької області (вул. Замостянська, 7, м. Вінниця, 21036)

7 - Управлінню державної казначейської служби у Вінницькій області (вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21028)