Рішення

від 23.06.2020 по справі № 904/744/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2020 Справа № № 904/744/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Кеся Н.Б. за участю секретаря судового засідання Хавіної О.С.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-ВУГІЛЛЯ", с.Визирка Комінтернівський район Одеська область

до Приватного акціонерного товариства "ЕЛЕКТРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ", м.Дніпро

про стягнення 116573,52 грн

Представники:

Від Позивача: представник не з`явився

Від Відповідача: представник не з`явився

СУД ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІС-ВУГІЛЛЯ" (далі-Позивач) 11.02.2020 звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "ЕЛЕКТРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ" (далі-Відповідач), в якому просить суд стягнути з Відповідача на свою користь суму заборгованості у розмірі 116573,52 грн з них: 63238,70 грн сума передоплати за товар, 29748,22 грн сума процентів за користування чужими грошовими коштами, 5608,04 грн 3% річних за прострочення грошового зобов`язання, 17978,56 грн інфляційних втрат та 2102,00 грн судового збору.

В обґрунтування позову Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором №1811-14 від 18.11.2014 року та надання ним розписки про повернення коштів, що Позивач вважає зміною зобов`язань з договору поставки на договір позички.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

14.01.2020 ухвалою суду залишено позовну заяву без руху для усунення Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" недоліків позовної заяви.

17.02.2020 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, відкрите провадження у справі та призначено судове засідання на 10.03.2020 о 09:30 год.

10.03.2020 ухвалою суду розгляд справи відкладено на 16.04.2020 о 09 год. 30 хв.

16.04.2020 ухвалою суду через карантинні заходи в суді розгляд справи перенесено на 07.05.2020 об 10:00 год.

Судове засідання 07.05.2020 не відбулося через карантинні заходи в суді.

07.05.2020 ухвалою суду перенесено розгляд справи в судовому засіданні на 02.06.2020 об 12:00 год.

Судове засідання, призначене на 02.06.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Кесі Н.Б. у відпустці.

17.06.2020 ухвалою суду призначено розгляд справи в судовому засіданні на 23.06.2020 о 14:30 год.

Позивач та Відповідач в судові засідання призначені на 23.06.2020 не з`явилися. Сповіщення Позивача про дату та час розгляду справи підтверджується телефонограмою (арк.с. 62), яка відповідно до 3.9.1-1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" є належним підтвердженням повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи.

Ухвала суду направлялася на електронну адресу Відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк.с. 66). Також ухвали суду були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до яких є вільним, цілодобовим і безкоштовним.

Відповідно до ч.1, п.3 ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи вжиття судом усіх заходів щодо сповіщення сторін про слухання справи , а також те, що матеріали справи містять достатньо документів для його вирішення по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю Позивача та Відповідача.

В судовому засіданні 23.06.2020 прийнято рішення в порядку ст. 240 ГПК України з оформленням вступної та резолютивної частини рішення.

3. Позиції інших учасників справи

Заперечення проти позову від Відповідача не надійшли.

10.03.2020 Позивач подав клопотання про розгляд справи без участі Позивача. Позов Позивач підтримує в повному обсязі та наполягає на його задоволенні.

4. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи по суті

18.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІС-ВУГІЛЛЯ" (далі-Покупець) та Приватним акціонерним товариством "ЕЛЕКТРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ" (далі-Покупець) укладено Договір №1811-14 (далі-Договір).

Відповідно до умов цього Договору:

1.1. Продавець зобов`язується поставляти та передавати у власність Покупця Товар, а Покупець - приймати Товар та оплачувати Продавцю його вартість в порядку та в строки, передбачені цим Договором.

1.2. Асортимент, кількість, місце та строк поставки Товару вказується в узгоджених Сторонами рахунках або Специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору

1.3. Оплата Покупцем здійснюється за узгодженими цінами, з урахуванням ГІДВ, у відповідності з рахунками-фактурами та видатковими накладними, в яких міститься повна інформація про Товарр (назва, кількість, ціна за одиницю, загальна сума).

2.1. Товар відвантажується Продавцем Покупцю за погодженими цінами, зазначеними по кожному виду продукції в рахунках або Специфікаціях до цього Договору.

2.2. Ціна Договору визначається як сумарна вартість партій Товару, переданих у власність Покупця згідно товарно-супровідних документів протягом терміну дії даного Договору.

3.1. Ціна на товар вказується в узгоджених Сторонами рахунках, які є невід`ємними частинами цього Договору. Сторонами досягнуто домовленості, що Покупець здійснює оплату в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті на поточний рахунок Продавця у розмірі 50% - передоплата, 50% - протягом 10 (десяти) календарних днів після отримання партії Товару на склад Покупця, якщо інше не передбачено в рахунках, які € невід`ємними частинами цього Договору.

3.2. Днем платежу вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок Продавця.

4.1. Поставка товару здійснюється партіями у відповідності з замовленнями Покупця, протягом 3 робочих днів після узгодження замовлення Покупця.

4.2. Поставка товарів здійснюється на умовах DDF згідно ІНКОТЕРМС 2000. Пунктом поставки товару за даним Договором є склад Покупця. Адреса складу: Одеська область, Комінтернівський район, територія Визирської сільської ради, вул. 1 км автодороги порту Южний "1е, 1з, 1ж" або іншими умовами погодженими сторонами.

9.2. Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє по 31 грудня 2015, фактично припиняє свою дію після повного розрахунку і виконавця Сторонами своїх зобов`язань по даному Договору.

9.4. Договір може бути пролонгований автоматично, якщо по закінченні дії даного Договору жодна із сторін договору не повідомила про його припинення, Договір вважається продовженим на тих же умовах.

Так, на виконання умов договору 04.01.2016 Продавець виставив рахунок на оплату № 1 за товар - сигналізатор світлозвуковий Funker Huster AXL08FHF225207, кількість - 9 шт., сума вартості товару 111348,00 грн з ПДВ (арк.с. 20).

23.02.2016 Покупець перерахував грошові кошти у розмірі 63238,70 грн як передоплату за товар згідно п. 3.1 Договору, що підтверджується банківською випискою по рахунку Позивача від 17.01.2020 (арк.с. 21).

Таким чином, 23.02.2016, Сторони узгодили замовлення Покупця згідно з п. 4.1 Договору шляхом виставлення Продавцем рахунку та його оплати Покупцем. Кінцевим строком поставки товару Продавцем є 26.02.2016.

Однак в порушення умов Договору Продавець (Відповідач) не здійснив поставку відповідного товару, зазначеного у рахунку на оплату № 1 від 04.01.2016.

15.09.2016 Позивач направив Відповідачу лист за вих. № 1509/02-В (арк.с. 22), в якому просив Продавця повернути перераховану йому суму передоплати в розмірі 63 238,70 грн у зв`язку з неможливістю поставки товару за цінами, вказаними в рахунку.

У відповідь Продавець надіслав лист за вих. №332 від 26.10.2016 (арк.с. 23), в якому було зазначено про те, що ПрАТ "ЕЛЕКТРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ" зобов`язується повернути на розрахунковий рахунок ТОВ "ТІС - ВУГІЛЛЯ" грошові кошти в розмірі 63 238,70 грн, сплачені згідно рахунку №1 від 04.01.2016, згідно такого графіку:

листопад 2016 - 21 080,00 грн;

грудень 2016 - 21 080,00 грн;

січень 2017 - 21 078,70 грн.

Позивач вважає, що 26.10.2016 Позивач і Відповідач змінили правову природу грошових коштів, переданих як аванс за договором купівлі-продажу (поставки), на грошові кошти, передані як предмет позики, укладеної між сторонами на строк до січня 2017 року. Підтвердженням зміни зобов`язання (новації) є взаємне визнання неможливості виконання первісного зобов`язання з поставки товарів, викладене в листах за вих. № 1509/02-В від 15.09.2016 та за вих. №332 від 26.10.2016 та заміна первісного зобов`язання на нове - повернення грошових коштів згідно з графіком платежів, що підтверджується листом Відповідача за вих. №332 від 26.10.2016, який містить всі ознаки притаманні борговій розписці.

Таким чином, Позивач вважає, що правова природа грошових коштів у розмірі 63238,70 грн є позикою, адже у договорі № 1811-14 від 18.11.2014 не передбачений порядок і умови повернення передоплати у випадку неможливості виконання Продавцем зобов`язання з поставки товарів. Сторони ж не бажаючи розривати договір і припиняти правовідносини між собою, вирішили змінити правову природу цих коштів і дозволити Відповідачу деякий час використовувати ці кошти на власний розсуд за умови їх повернення згідно графіку платежів. Однак Відповідач порушив своє зобов`язання з повернення грошових коштів, чим змусив Позивача звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Згідно з розрахунком Позивача сума процентів за користування чужими грошовими коштами складає 129748,22 грн, яка нарахована за період лютий 2017 - січень 2020.

На підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу суму 5608,04 грн 3% річних, яка нарахована за період з 01.02.2017 по 15.01.2020 та суму 17978,56 грн інфляційних втрат за період лютий 2017 - грудень 2019 року. Нараховані Позивачем 3% річних та інфляційні втрати відповідають вимогам чинного законодавства.

Під час розгляду справи Відповідач доказів погашення заборгованості не надав.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення

Згідно з ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положенням ст. 663 ЦК України передбачено, що Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ст. 693 ЦК України).

На підставі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі, стягнення збитків та застосування штрафних санкцій.

Враховуючи наведені норми права, позовні вимоги Позивача про стягнення заборгованості у вигляді сплаченої Позивачем суми передоплати та нарахованих на цю суму 3% річних та інфляційних втрат слід визнати правомірним, оскільки невиконання Відповідачем зобов`язання з поставки товару та отримання передоплати доводиться матеріалами справи, що надає Позивачеві право вимагати повернення суми передоплати та відшкодування витрат щодо знецінення суми боргу.

Позивач вважає, що правовідносини сторін перетворилися з договору поставки на договір позички відповідно до ст.1053 ЦК України на підставі листа Відповідача вих. №332 від 26.10.2016 (арк.с. 23) із зазначенням в ньому графіку повернення передоплати.

Так, відповідно ст. 1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов`язанням. Заміна боргу позиковим зобов`язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики.

Згідно з ч.2 ст.604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Наведені положення свідчать про те, що, по-перше, новація - це є домовленість сторін, що передбачає наявність волевиявлення обох сторін, по-друге, домовленість має свідчити про усвідомлення сторонами характеру зміни правовідносин між ними.

Форма договору позички передбачена статтею 1047 ЦК України. Так, відповідно до цієї статті договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, для правовідносин позички можливе їхнє виникнення на підставі розписки або іншого відповідного документа, однак, для підтвердження факту новації сама по собі розписка не здатна змінити правовідносини сторін, оскільки носить односторонній характер.

Враховуючи наведене, суд вважає, що лист Відповідача вих. №332 від 26.10.2016 з графіком повернення передоплати не може свідчити про наявність між сторонами новації, оскільки заміна первісного зобов`язання новим зобов`язанням має носити передусім двусторонній характер, тобто свідчити про волевиявлення обох сторін, і, крім того, має прямо зазначати про виникнення позичкового зобов`язання в такій домовленості сторін. Тільки за таких умов, на думку суду, можлива заміна зобов`язання з договору поставки на зобов`язання за договором позички, що тягне за собою виникнення додаткових грошових зобов`язань однієї із сторін.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

На підставі останньої норми Позивач додатково нарахував Відповідачеві проценти за користування чужими грошовими коштами за період лютий 2017 - січень 2020 на суму 29748,22грн.

З дослідження посилання Позивача на правову позицію Постанови Верховного Суду від 08.07.2019 по справі №524/4946/16-ц, суд зазначає, що обставини цієї справи пов`язаються виключно з правовідносинами позички, тому не є схожими із обставинами у справі №904/744/20.

6. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки замовлений Позивачем товар не поставлено, сплачена Позивачем передоплата у розмірі 111348,00 грн підлягає поверненню. Також при перевірці розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено 3% річних на суму 5608,04 грн та інфляційних втрат на суму 17978,56 грн, що підлягають стягненню за позовом.

Щодо нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 129748,22 грн, позовні вимоги не підлягають задоволенню через недоведеність виникнення між сторонами правовідносин за договором позички.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-ВУГІЛЛЯ" до Приватного акціонерного товариства "ЕЛЕКТРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ" задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ЕЛЕКТРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ" (49030, м.Дніпро, вул.Шевченка, 59, код ЄДРПОУ 24994146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-ВУГІЛЛЯ" (67543, Одеська область, Комінтернівський район, с.Визирка, вул.Чапаєва, 60, код ЄДРПОУ 37468454) 63238,70 грн сума передоплати за товар, 5608,04 грн 3% річних за прострочення грошового зобов`язання, 17978,56 грн інфляційних втрат та 1565,59 грн судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням пункту четвертого розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 30.06.2020

Суддя Н.Б. Кеся