Рішення

від 26.06.2020 по справі 907/260/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.06.2020 м. Ужгород Справа № 907/260/20

Господарський суд Закарпатської області у складі

головуючого судді Ушак І.Г.

за участю секретаря судового засідання Лазар С.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом дочірнього підприємства Капро-Тернопіль , м. Тернопіль

до товариства з обмеженою відповідальністю Агро комплекс , м. Ужгород

про стягнення суми 6455,25 грн., в т.ч.: 5404,23 грн. - основний борг, 683,61 грн. - інфляційні нарахування, 367,41 грн. - 3 % річних

без участі представників сторін

Позивач звернувся до суду з вказаними вимогами, оскільки відповідач не сплатив у повному обсязі вартість поставлених йому товарів, у результаті чого виникла заборгованість на суму, що становить предмет позовних вимог в частині основного боргу. Позивач надісланим на адресу суду клопотанням просить розглянути справу за наявними у ній матеріалами без участі представника, посилаючись на відсутність можливості забезпечити таку, заявлені позовні вимоги просить задоволити у повному обсязі.

Відповідач, повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, докази чого містяться у матеріалах справи, письмового відзиву на позов не надав, участі уповноваженого представника у судовому розгляді справи не забезпечив.

За наведених обставин, оскільки відповідач не скористався своїм правом прийняти участь у засіданні суду, подати суду відзив на позов, суд вправі згідно ст. 178 ГПК України вирішити спір за наявними матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, керуючись законом, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

При цьому суд виходив з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що спірні відносини у даній справі виникли між сторонами як суб`єктами господарювання внаслідок здійснення ними на протязі січня-лютого 2018р. господарських операцій, за змістом яких позивач здійснив поставку товарів відповідачеві за видатковими накладними на загальну суму 5404,23 грн., відповідач одержав товари, однак вартість їх не сплатив.

За таких обставин виникла заборгованість відповідача перед позивачем на суму 5404,23 грн., яка доведена долученими до матеріалів справи видатковими накладними № РН-0000026 від 30.01.18 (поставка на суму 3998,92 грн.), № РН-000050 від 14.02.18 (поставка на суму1405,31 грн.) підписаними представниками сторін.

Відповідач у ході судового розгляду не спростував наявність заборгованості перед позивачем на суму 5404,23 грн. та не надав суду документів, які б свідчили про виконання ним зобов`язань за спірними відносинами,

За приписами ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступних приписів господарського та цивільного законодавства.

Так, ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання, якими є сторони спірних відносин, повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України (ЦК України) одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ході судового розгляду матеріалами справи встановлено, що сторони перебували у договірних відносинах, уклавши господарський договір у спрощений спосіб шляхом обміну документами, що підтверджують пропозицію укласти договір та підтвердження прийняття такої.

Таке відповідає приписам ст. 181 ГК України, якими встановлено, що за загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами, однак допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правовідносини сторін у даній справі аналогічні правовідносинам поставки згідно ст. 265 ГК України, у яких одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

В силу приписів ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Зі змісту правової норми, наведеної у частині першій статті 692 ЦК України, вбачається, що за загальним правилом обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлений інший строк оплати

За наведених вище фактичних обставин справи, оскільки належними та допустимими доказами доведено факт поставки товару відповідачу, прийняття його останнім, невиконання ним зобов`язань щодо оплати вартості отриманого товару, та з огляду на наведені норми цивільного та господарського законодавства, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості на суму 5404,23 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині інфляційних нарахувань на суму 683,61 грн. та річних на суму 367,41 грн. заявлених позивачем на підставі приписів ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошових зобов`язань на суму 5404,23 грн. за період з 30.01.18 по 22.04.20, то такі з урахуванням перевірки судом правильності розрахунків підлягають задоволенню частково та становлять відповідно суми 683,61 грн. та 359,00 грн., з огляду на те, що у період з 30.01.18 по 14.02.18 заборгованість відповідача становила суму 3998,92 грн.

Отже, всього до стягнення з відповідача на користь позивача належить сума 6446,84 грн., в іншій частині позовних вимог належить відмовити як заявлених помилково.

Судовий збір сплачений позивачем за розгляд даної справи на підставі ст. 129 ГПК України підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

суд ухвалив:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агро комплекс (88000, м. Ужгород, вул. І.Франка, буд. 1Б, код ЄДРПОУ 37692302) на користь дочірнього підприємства Капро-Тернопіль (46000, м. Тернопіль, вул. Лучаківського, буд. 5А, кВ. 61 код ЄДРПОУ 30836910) заборгованість на суму 6446,84 грн. (шість тисяч чотиристо сорок шість грн. 84 коп.), включаючи основний борг, інфляційні нарахування, річні та у відшкодування сплаченого судового збору - суму 2099,26 грн. (дві тисячі дев`яносто дев`ять грн. 26 коп.).

2. В іншій частині позовних вимог - відмовити, судові витрати в цій частині покласти на позивача.

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 30.06.20

Суддя Ушак І.Г.