Рішення

від 23.06.2020 по справі 908/256/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/24/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2020 Справа № 908/256/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової О.В. при секретарі судового засідання Федоровій К.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тема-07" (49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Гоголя, буд. 15, офіс 214, ідентифікаційний код 34884821)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М.Кузьміна" (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 81, ідентифікаційний код 00186536)

про стягнення 10 318 058,18 грн.,

представники сторін :

від позивача - Осипенко О.А., наказ №1 від 31.03.2014, директор;

від відповідача - Берчук С.Г., довіреність №273 від 27.12.2019;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тема-07" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом б/н від 21.01.2020 (вх. №294/08-07/20 від 07.02.2020) до Приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М.Кузьміна" про стягнення заборгованості за договором поставки №11180555 від 26.11.2018 в розмірі 10114036,72 грн. за товар, поставлений у період з 14.03.2019 по 16.07.2019, а також нарахованих за прострочення оплати товару 3% річних за період з 14.05.2019 по 21.01.2020 в розмірі 189723,78 грн. та інфляційних втрат за період з травня по грудень 2019 року в розмірі 14297,68 грн.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 15, 16, 526, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 265 Господарського кодексу України.

Згідно з Витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2020 справу № 908/256/20 передано на розгляд судді Федорової О.В.

Ухвалою від 12.02.2019 позовну заяву залишено без руху на підставі ст. ст. 174, 234 ГПК України та надано позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви.

Позивач у встановлений строк надіслав суду заяву щодо усунення недоліків позовної заяви та додаткові докази на виконання вимог суду.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/24/20. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18.03.2020 о 11 год. 00 хв.

Від відповідача 11.03.2020 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити позивачу в позові у повному обсязі. Зауважує, що видаткові накладні, які надані позивачем, не є належними та допустимими доказами, які свідчать про погодження сторонами кількості товару та його ціни, а також факт поставки товару взагалі, адже за умовами пунктів 2.2, 3.2, 5.1 договору ціна та кількість товару зазначаються в актах приймання товару, якими фіксується факт поставки товару. Оскільки позивачем не надано актів приймання товару, відповідач вважає, що зобов`язання з оплати товару у відповідача не виникли та відповідно строки розрахунків за товар відповідачем не порушені. Крім того, відповідач навів свій контррозрахунок 3% річних, посилаючись на те, що позивач невірно визначив строк оплати товару та період прострочення. Зокрема, відповідач зауважує, що позивач не врахував приписи ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України щодо перенесення днів оплати в разі, якщо вони припадають на вихідні дні. За розрахунком відповідача 3% річних за період з 21.05.2019 по 16.09.2019 складають 378,15 грн. Також відповідач зауважив, що позивачем не врахована частина оплат, здійснених відповідачем в період з 24.01.2020 по 28.02.2020 на суму 1714463,00 грн.

17.03.2020 від відповідача надійшов додатковий відзив на позовну заяву у зв`язку з отриманням заяви про усунення недоліків позовної заяви. Відповідач вважає, що позивач безпідставно не врахував здійснені відповідачем оплати платіжними дорученнями №8886 від 08.05.2019 та №12115 від 01.07.2019 в загальному розмірі 201290,00 грн. Зауважує, що листом №70-343 від 09.01.2020 відповідач повідомив позивача про те, що сума 201290,00 грн., сплачена платіжним дорученням №12115 від 01.07.2019, зарахована як оплата за договором №11180555 від 26.11.2018. Дана сума була сплачена відповідачем як передоплата за договором №11160395 від 26.11.2018, поставка за яким не була погоджена сторонами. У зв`язку з цим відповідач вважає, що позивач утримував дану суму безпідставно та зобов`язаний був повернути кошти відповідачу. Відповідач посилається на те, що відповідно до положень Цивільного кодексу України для заліку згода іншої сторони не потрібна, однак позивач не зарахував суму заліку в рахунок оплати боргу за договором №11180555 від 26.11.2018.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 18.03.2020 не з`явилися. У зв`язку з цим судове засідання проводилося без фіксування технічними засобами, на підставі ч.3 ст. 222 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.03.2020 відкладено підготовче засідання на 15.04.2020 о 11 год. 50 хв. за клопотанням відповідача.

В судове засідання 15.04.2020 сторони своїх представників не направили.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи судове засідання проводилося без фіксування технічними засобами, на підставі ч. 3 ст. 222 ГПК України.

Від позивача 14.04.2020 надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, а також відповідь на відзив та додатковий відзив відповідача, які прийняті судом до розгляду.

Відповідно до зменшених позовних вимог позивач зменшив суму стягуваного основного боргу та 3% річних, просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 8399573,72 грн. за товар, поставлений в період з 18.03.2019 по 16.07.2019, інфляційні втрати в розмірі 14297,68 грн. за період з травня по грудень 2019 року, 3% річних у розмірі 189358,12 грн. за період з 14.05.2019 по 21.01.2020. Таким чином, нова ціна позову складає 8603229,52 грн.

У відповіді на відзив та додатковий відзив позивач зазначив, що видаткові накладні містять істотні умови договору поставки: товар, кількість, ціну за одиницю товару та загальну вартість товару, тому є належними документами, що підтверджують оформлення договірних відносин між сторонами. Позивач вважає, що підписання відповідачем видаткової накладної, яка фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою для виникнення у відповідача обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. При цьому строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначаєтсья за правилами, встановленими в ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України. Щодо неврахування позивачем частини оплат відповідача, позивач пояснив, що зазначені відповідачем оплати надійшли на рахунок позивача вже після надсилання позову до суду, тому оплати, здійснені в період з 21.01.2020 по 06.04.2020 на суму 1714463,00 грн. не були враховані. Однак заява про зменшення позовних вимог подана з урахуванням цих оплат. Щодо коштів на суму 219656,59 грн., оплачених платіжним дорученням №8886 від 08.05.2019, та на суму 50000,00 грн., оплачених платіжним дорученням №12115 від 01.07.2019, позивач не погодив зміну призначення платежу з договору №11160395 від 01.07.2016 на договір №11180555 від 26.11.2018, оскільки зазначене відповідачем призначення платежу в платіжних дорученнях №8886 від 08.05.2019 та №12115 від 01.07.2019 є вірним, а при зміні призначення платежу утворилася б заборгованість за договором №11160395 від 01.07.2016. Крім того, позивач зауважив, що відповідач у даній справі фактично порушує спір за іншим договором поставки, однак у випадку недосягнення сторонами згоди щодо зарахування коштів такий спір підлягає розгляду в судовому порядку в іншому провадженні.

Від відповідача 09.04.2020 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з карантинними заходами.

Враховуючи те, що строк підготовчого провадження спливає 24.04.2020, з метою надання відповідачу можливості надати відповідь на уточнені позовні вимоги, а також надати заперечення на відповідь на відзив та додатковий відзив, ухвалою суду від 15.04.2020 продовжено підготовче провадження на 30 днів до 24.05.2020 та відкладено підготовче засідання в межах цього строку на 13.05.2020 на 11 год. 00 хв.

В судове засідання 13.05.2020 сторони своїх представників не направили.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи судове засідання проводилося без фіксування технічними засобами, на підставі ч. 3 ст. 222 ГПК України.

Від відповідача 12.05.2020 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з карантинними заходами з метою участі представника відповідача у підготовчому судовому засіданні для захисту своїх прав та за необхідності надання суду пояснень та додаткових доказів.

Суд залишив клопотання відповідача без задоволення.

Ухвалою суду від 13.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.06.2020 о 10 год. 30 хв.

В судовому засіданні 02.06.2020 був присутній представник позивача, здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами - програмно-апаратним комплексом "Акорд".

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання з посиланням на впроваджені в Україні заходи карантину.

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача, оскільки вважає, що відповідач свідомо затягує розгляд справи та зловживає наданими йому процесуальними правами.

Розглянувши клопотання відповідача, суд відмовив у відкладенні підготовчого засідання, оскільки підготовче провадження у справі закрито.

Враховуючи першу неявку представника відповідача в судове засідання по суті та поважність причин такої неявки, з огляду на приписи ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України, суд ухвалив відкласти розгляд справи по суті на 23.06.2020 о 12 год. 30 хв.

В судовому засіданні 23.06.2020 присутні представники обох сторін, здійснювалася фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом Акорд .

На початку судового засідання представник відповідача подав суду клопотання про долучення доказів часткової оплати заборгованості, яке судом задоволено.

Також представником відповідача подано заяву, в якій викладено клопотання не враховувати надані позивачем документи, які не були подані разом із позовною заявою, зокрема ті, що були додані до відповіді на відзив на додатковий відзив відповідача.

Дане клопотання суд залишив без задоволення, оскільки вказані докази були витребувані у позивача судом та надані позивачем на виконання вимог суду.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням часткової оплати відповідачем заборгованості.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.

В судовому засіданні 23.06.2020 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

26.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тема-07" (постачальник, позвиач) та Приватним акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М.Кузьміна" (покупець, відповідач) укладено договір №11180555, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується продати, а покупець - прийняти та оплатити метали чорні вторинні (далі - брухт), зазначені в специфікації (додаток №1).

У пунктах 2.1, 2.2 цього договору визначено, що постачання брухту здійснюється щомісячно узгодженими партіями. Ціна брухту і умови поставки встановлюються у специфікаціях (додаток №1), які є невід`ємною частиною договору і не підлягають перегляду в односторонньому порядку.

До договору складені специфікації (додатки №1) №№ 1 - 9, в яких погоджені умови найменування товару, його кількість та ціну, а також умови постачання товару.

Пунктом 8.1 договору визначено, що договір набуває чинності з 26.11.2018 і діє в частині поставок продукції по 31.12.2019. У випадку, якщо у сторін на момент закінчення терміну дії цього договору залишаються невиконаними договірні зобов`язання і не задоволені законні вимоги, дія цього договору продовжується до повного виконання таких зобов`язань і законних вимог.

На виконання договору позивач поставив відповідачу в період з 27.11.2018 по 16.07.2019 товар на загальну суму 32731489,35 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними за цей період.

Відповідач частково оплатив товар на суму 24331915,63 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками по рахунку позивача за період з 04.03.2019 по 28.02.2020, наявними в матеріалах справи.

Залишок неоплаченого товару складає 8399573,72 грн.

Неоплаченими залишились поставки за період з 18.03.2019 по 16.07.2019.

З метою досудового врегулювання спору позивач надсилав відповідачу 12.11.2019 претензію про оплату заборгованості в сумі 11916282,39 грн., яка отримана відповідачем 13.11.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У зв`язку з тим, що заборгованість у сумі 8399573,72 грн. не була оплачена відповідачем, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача (відповідно до зменшених позовних вимог) 8399573,72 грн. заборгованості за товар, поставлений в період з 18.03.2019 по 16.07.2019, інфляційних втрат у розмірі 14297,68 грн. за період з травня по грудень 2019 року, 3% річних у розмірі 189358,12 грн. за період з 14.05.2019 по 21.01.2020.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані умовами договору №11180555 від 26.11.2018, який за змістом закріплених у ньому прав та обов`язків сторін є договором поставки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу норми ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому суд враховує положення норми ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За умовами п. 3.1 договору оплата за легований брухт підвидів 326, 319, 328, 331, 12Х18Н9(У) здійснюється протягом тридцяти календарних днів з дати поставки брухту на підприємство покупця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата за інший брухт здійснюється протягом шістдесяти календарних днів з дати поставки брухту на підприємство покупця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. За погодженням сторін допускається передоплата за узгоджену партію брухту.

За спірними накладними поставлявся товар, що не відноситься до легованого брухту підвидів 326, 319, 328, 331, 12Х18Н9(У), тому строк його оплати становить 60 календарних днів з дати поставки товару на підприємство покупця.

Суд зазначає, що позивач врахував зауваження відповідача щодо перенесення строків оплати, які припадають на вихідні або святкові дні, та надав уточнюючий розрахунок позовних вимог разом із заявою про зменшення позовних вимог.

Суд перевірив дати настання зобов`язань з оплати товару, дати виникнення прострочень та суми неоплаченого товару за кожною видатковою накладною за спірний період з 18.03.2019 по 16.07.2019 та визнав їх вірними.

Таким чином, станом на дату звернення позивача до суду з позовом у даній справі у відповідача дійсно виникло прострочення з оплати товару на суму 8399573,72 грн.

Відповідач надав суду докази часткової оплати заборгованості в загальному розмірі 764858,00 грн. (платіжні доручення), відповідно до яких оплату було здійснено відповідачем в період з 30.04.2020 по 19.06.2020, тобто після відкриття провадження у справі.

Таким чином, в частині стягнення суми боргу 764858,00 грн. предмет спору відсутній.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У зв`язку з цим суд ухвалив закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 764858,00 грн. за відсутністю предмета спору.

Суд роз`яснює сторонам, що за приписами ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Щодо решти суми боргу в розмірі 7634715,72 грн. відповідач не надав доказів оплати.

За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено поставку відповідачу товару на суму 7634715,72 грн., а відповідачем, у свою чергу, не надано доказів оплати товару в цій сумі, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача основного боргу в сумі 7634715,72 грн.

Заперечення відповідача про те, що в порушення умов п. 3.2 договору позивачем не складались акти приймання товару, а тому строк виконання зобов`язань з оплати товару у відповідача не настав, судом відхилені з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Строк оплати погоджено сторонами в п. 3.1 договору, за умовами якого даний строк обчислюється з моменту поставки товару.

Відповідно до п. 3.2 договору датою поставки (переходу права власності) вважається дата виписки актів приймання.

Згідно з п. п. 5.1, 5.3 договору кількість брухту приймається відповідно до переваження на залізничних або автомобільних вагах покупця і фіксується в актах приймання. Дані по кількості брухту, зазначені в товаросупровідних документах постачальника є попередніми, а отримані фактичні дані є основними для покупця і постачальника.

Статтею 689 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Позивач надав на вимогу суду акти приймання товару за період з 29.11.2018 по 16.07.2019.

Відповідач не заперечує факт поставки товару, прийняв увесь товар за видатковими накладними без зауважень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зобов`язання з оплати товару виникло у відповідача у строк, визначений у п. 3.1 договору.

Щодо незгоди відповідача із розподілом сплачених відповідачем сум в рахунок оплати заборгованості суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на розрахунковий рахунок позивача були здійснені перерахування із зазначенням призначення платежу оплата за металобрухт згідно з договором №11160395 від 01.07.2016 в наступних розмірах:

- 541264,20 грн. (платіжне доручення №5048 від 07.03.2019);

- 490184,46 грн. (платіжне доручення №8960 від 10.05.2019);

- 1307648,85 грн. (платіжне доручення №11982 від 27.06.2019);

- 242127,09 грн. (платіжне доручення №8886 від 08.05.2019);

- 350000,00 грн. (платіжне доручення №12115 від 01.07.2019).

Листом вих. №70-343 від 09.01.2020 відповідач повідомив позивача про помилкове зазначення в призначенні платежу реквізитів договору та просив вважати оплати в розмірі 541264,20 грн. (платіжне доручення №5048 від 07.03.2019), 490184,46 грн. (платіжне доручення №8960 від 10.05.2019), 1307648,85 грн. (платіжне доручення №11982 від 27.06.2019), 242127,09 грн. (платіжне доручення №8886 від 08.05.2019) як оплату за металобрухт за договором №11180555 від 26.11.2018, а оплату в розмірі 350000,00 грн. (платіжне доручення №12115 від 01.07.2019) розподілити таким чином: суму 148710,00 грн. зарахувати за договором №11160395 від 01.07.2016, а решту - в сумі 201290,00 грн. зарахувати за договором №11180555 від 26.11.2018.

Позивач, перевіривши здійснені оплати, листом від 20.01.2019 №2020/01 погодив зарахування в оплату за договором №11180555 від 26.11.2018 наступних платежів:

- 541264,20 грн. (платіжне доручення №5048 від 07.03.2019);

- 490184,46 грн. (платіжне доручення №8960 від 10.05.2019);

- 1307648,85 грн. (платіжне доручення №11982 від 27.06.2019);

Із платежу в розмірі 242127,09 грн. (платіжне доручення №8886 від 08.05.2019) позивач також частково погодився зарахувати суму 22470,50 грн. як оплату за металобрухт згідно чинного договору №11180555 від 26.11.2018, а іншу його частину в розмірі 219656,59 грн. зарахував як оплату за попереднім договором поставки №11160395 від 01.07.2016, що відповідає призначенню платежу, зазначеному в платіжному дорученні.

Відповідача було повідомлено, що призначення платежу за платіжним дорученням №12115 від 01.07.2019 на суму 350000,00 грн. не може бути змінено, оскільки в такому випадку буде обліковуватися заборгованість за договором поставки №11160395 від 01.07.2016, відповідно до якого був здійснений платіж.

Щодо доводів відповідача на те, що оплата в сумі 242127,09 грн. була здійснена ним на підставі рахунку-фактури від 22.02.2019 №52002488013, виписаного на підставі договору №11180555 від 26.11.2018, представник позивача пояснив у судовому засіданні, що такий рахунок позивачем не виписувався, а був складений самим відповідачем, тому посилання відповідача на даний рахунок в обґрунтування того, що оплата в сумі 242127,09 грн. була здійснена за договором №11180555 від 26.11.2018 є безпідставними.

Згідно з 1 ст. 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов`язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Відповідно до 33.2 ст. 33 Закону України від 05.04.2001 № 2346-III Про платіжні системи та переказ коштів в Україні платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ.

Згідно з пунктом 2.29 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/8976 (далі - Інструкція) платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку.

У листі Національного банку України від 26.09.2005 №25-113/1506-9580 роз`яснено, що питання щодо внесення змін до реквізиту "Призначення платежу" платіжного доручення після зарахування коштів на рахунок отримувача має вирішуватися між платником та отримувачем коштів у порядку, узгодженому між ними, оскільки пунктом 1.24 глави 1 Інструкції визначено, що спори між платниками отримувачами коштів з питань проведення розрахунків вирішуються ними без участі банків.

Враховуючи те, що відповідач звернувся до позивача з листом вих. №70-343 від 09.01.2020 про зміну призначення платежу вже після того, як платежі були зараховані на рахунок позивача (платежі здійснені в 2019 році), то питання про зміну призначення платежу мало вирішуватися між сторонами.

Щодо доводів відповідача про те, що для заліку згода іншої сторони не потрібна, суд зауважує, що відповідач не надав доказів існування у позивача зустрічного грошового зобов`язання, в рахунок якого могли бути зараховані кошти за заявою відповідача відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, яка визначає порядок зарахування зустрічних однорідних вимог.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На суми товару, оплату якого було прострочено, позивач нарахував 3% річних за період з 14.05.2019 по 21.01.2020 в загальній сумі 189358,12 грн., а також інфляційні втрати за період з травня по грудень 2019 року в загальній сумі 14297,68 грн.

Суд здійснив перерахунок 3% річних з урахуванням того, що вони розраховані виходячи з 365 днів у році, у той час як у 2020 році - 366 днів, що призвело до завищення суми 3% річних.

За розрахунком суду 3% річних за період з 14.05.2019 по 21.01.2020 складають 189 311,69 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. В частині стягнення 3% річних у сумі 46,43 грн. суд відмовляє в задоволенні позову.

Розрахунок інфляційних втрат судом перевірено та визнано вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у сумі 14297,68 грн. обґрунтованими.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви в даній справі покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Так, за розгляд зменшених позовних вимог у даній справі про стягнення 8603229,52 грн. відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір належить до сплати судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, тобто 129048,44 грн.

Позивачем сплачено судовий збір платіжним дорученням №2514 від 30.01.2020 в сумі 154770,87 грн.. Переплата судового збору становить 25722,43 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України ухвалою суду надмірно сплачений судовий збір у сумі 25722,43 грн. в разі звернення позивача до суду з відповідним клопотанням після набрання судовим рішенням законної сили.

Пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 117574,87 грн., виходячи з такого розрахунку: 7838325,09 грн. (задоволені вимоги) / 8603229,52 грн. (заявлені вимоги) х 129048,44 грн. (судовий збір за розгляд заявлених вимог) = 117574,87 грн. (судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Враховуючи викладене, в частині вимог про стягнення 764858,00 грн., провадження за якими судом закрито, судовий збір в розмірі 11472,87 грн. (764858,00 грн. х 1,5%) підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Решта судового збору в сумі 0,70 грн. (154770,87 грн. - 25722,43 грн. - 117574,87 грн. -11472,87 грн.) покладається на позивача.

Керуючись 129, 231, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М.Кузьміна" (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 81, ідентифікаційний код 00186536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тема-07" (49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Гоголя, буд. 15, офіс 214, ідентифікаційний код 34884821) основний борг в сумі 7634715,72 грн . (сім мільйонів шістсот тридцять чотири тисячі сімсот п`ятнадцять грн. 72 коп.), 3% річних в сумі 189311,69 грн. (сто вісімдесят дев`ять тисяч триста одинадцять грн. 69 коп.), інфляційні втрати в сумі 14297,68 грн. (чотирнадцять тисяч двісті дев`яносто сім грн. 68 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 117574,87 грн . (сто сімнадцять тисяч п`ятсот сімдесят чотири грн. 87 коп.).

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В частині стягнення 3% річних у сумі 46,43 грн. (сорок шість грн. 43 коп.) в задоволенні позову відмовити.

Витрати зі сплати судового збору в сумі 0,70 грн. (00 грн. 70 коп.) покласти на позивача.

В частині стягнення 764858,00 грн. (сімсот шістдесят чотири тисячі вісімсот п`ятдесят вісім грн. 00 коп.) основного боргу провадження у справі закрити.

Судовий збір в сумі 11472,87 грн. (одинадцять тисяч чотириста сімдесят дві грн. 87 коп.) повернути позивачу ухвалою суду після набрання судовим рішенням законної сили.

Переплату судового збору в сумі 25722,43 грн. (двадцять п`ять тисяч сімсот двадцять дві грн. 43 коп.) повернути позивачу ухвалою суду в разі звернення позивача до суду з відповідним клопотанням.

Набрання рішенням законної сили, строк на апеляційне оскарження та порядок подачі апеляційної скарги визначені статтями 241, 256, 257 ГПК України з урахуванням положень пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення ГПК України.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області.

Повне судове рішення складено 30.06.2020.

Суддя О.В.Федорова