Рішення

від 22.06.2020 по справі 910/2778/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.06.2020Справа № 910/2778/20

За позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕХСПЕЦСТРОЙАВТОМАТИКА"

про стягнення 3 990 249,34 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники:

позивач: не з`явився

відповідач: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕХСПЕЦСТРОЙАВТОМАТИКА" (відповідач) про стягнення 3 990 249,34 грн заборгованості за поставлену продукцію на підставі Договору № 16 від 16.03.2011 (далі - Договір).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу продукцію за Специфікаціями № 226 від 27.06.2016, № 227 від 27.07.2016, № 228 від 31.08.2016, № 229 від 30.09.2016, № 230 від 10.10.2016, проте розрахунок за вказаними специфікаціями відповідач провів лише частково на суму 960125,84 грн за Специфікацією № 226 від 27.06.2016, тоді як в іншій частині суми продукції за Специфікацією № 226 від 27.06.2016 та повністю за іншими наведеними специфікаціями - поставлену позивачем продукцію не оплатив, у зв`язку з чим заборгованість відповідача по оплаті продукції, за розрахунком позивача, становить 3 990 249,34 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 № 910/2278/20 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання у справі на 06.04.2020 о 13:45 год.

26.03.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначеним відзивом відповідач вказав, що погоджується з обставинами, викладеними у позові щодо строків та об`ємів постачання, а також щодо належної якості продукції. Як зазначив відповідач, порушення договірних зобов`язань з боку ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕХСПЕЦСТРОЙАВТОМАТИКА" викликано скрутним фінансовим становищем останнього. Відповідач вказав, що визнає позовні вимоги у повному обсязі, а саме в сумі 3 990 249,34 грн за поставлену у 2016 році кабельну продукцію та просив здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача.

Підготовче засідання, призначене на 06.04.2020 о 13:45 год., не відбулося з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19 від 11 березня 2020 року № 211, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16 березня 2020 року 9/рс-186/20, про що повідомлено учасників справи на офіційному сайті Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2020 № 910/2278/20 призначено підготовче засідання на 18.05.2020 о 11:40 год., повідомлено учасників справи про дату, час і місце підготовчого засідання та визнано явку учасників справи у підготовче засідання не обов`язковою.

У підготовче засідання, призначене на 18.05.2020, представники позивача та відповідача не з`явились.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених главою 3 ГПК України.

Суд у підготовчому засіданні 18.05.2020 долучив до матеріалів справи відзив відповідача на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 18.05.2020 суд розглянув та задовольнив клопотання представника позивача про проведення підготовчого засідання без участі його представника, подане 02.04.2020 через відділ діловодства суду та клопотання відповідача про розгляд справи без його участі, викладене у відзиві на позовну заяву.

У підготовчому засіданні, призначеному на 18.05.2020, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.06.2020 о 16:20 год.

04.06.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про проведення засідання в режимі відеоконференції.

У судове засідання, призначене на 22.06.2020, представники сторін не з`явилися.

У судовому засіданні, призначеному на 22.06.2020, суд дійшов висновку про залишення без розгляду заяви позивача про проведення засідання в режимі відеоконференції з наступних підстав.

Заява про проведення засідання в режимі відеоконференції надійшла до суду 04.06.2020 та була передана до розгляду судді 05.06.2020, фактично під час перебування судді Гумеги О.В. у відпустці (15.06.2020-19.06.2020), а тому у суду не було можливості розглянути зазаначену заяву та призначити судове засідання 22.06.2020 в режимі відеоконференції.

Разом з тим, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 № 910/2278/20 явку учасників справи у судове засідання визнано не обов`язковою.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті у судовому засіданні 22.06.2020 за відсутності сторін (їх представників).

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У судовому засіданні 22.06.2020 суд прийняв, склав та підписав вступну та резолютивну частину рішення.

З`ясувавши обставини справи, на які сторони посилались у позові та відзиві, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовують викладені у заявах по суті спору обставини, суд

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2011 року між ТОВ УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ та ТОВ "ТЕХСПЕЦСТРОЙАВТОМАТИКА" укладено безстроковий Договір №16 (надалі - Договір) на систематичне постачання кабельно-проводникової продукції.

Відповідно до п. 1.3. Договору постачання продукції здійснюється партіями. При цьому, об`єм, асортимент та вартість продукції визначаються за домовленістю сторін окремо для кожної партії та вказуються у відповідній специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

У позовній заяві позивач зазначив, що упродовж 2011 - 2016 років ТОВ УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ систематично постачало, а ТОВ "ТЕХСПЕЦСТРОЙАВТОМАТИКА" приймало та оплачувало кабельну продукцію. Усього за вказаний період було поставлено 230 партій продукції за відповідною кількістю специфікацій. З початку 2016 року ТОВ "ТЕХСПЕЦСТРОЙАВТОМАТИКА" почало істотно порушувати узгоджений порядок розрахунків та до кінця 2016 року не розрахувалось за п`ять останніх партій товару.

У позовній заяві позивач зазначив, що сторонами було підписано відповідні угоди до Специфікації № 226 від 27 червня 2016 року та Специфікації № 227 від 27 липня 2016 року згідно яких строк оплати був продовжений до 01 березня 2017 року та 01 квітня 2017 року відповідно. Крім того, шляхом укладання Додатку за Специфікацією № 228 від 31 серпня 2016 року встановлено строк оплати до 15 квітня 2017 року, за Специфікацією № 229 від 30 вересня 2016 року встановлено строк оплати до 29 квітня 2017 року, за Специфікацією № 230 від 10 жовтня 2016 року встановлено строк оплати до 16 травна 2017 року.

Як стверджує позивач, станом на 22 травня 2017 року, не зважаючи на погодження істотного перенесення строків оплати, за вказаними Специфікаціями розрахунок проведено лише частково за однією партією, а саме за Специфікацією № 226 від 27 червня 2016 року на суму 1 189 494,41 грн та оплачено лише в сумі 960 125,84 грн.

Специфікації № 227 від 27 липня 2016 року на суму 2 093 008,52 грн, № 228 від 31 серпня 2016 року на суму 758 087,87 грн, № 229 від 30 вересня 2016 року на суму 338 897,28 грн, № 230 від 10 жовтня 2016 року на суму 570 887,10 грн, не оплачені взагалі.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про оплату, у тому числі шляхом направлення претензії № 48 від 22.05.2017, у відповідь на яку відповідач підтвердив зобов`язання по оплаті, надавав графіки погашення, але на дату складання позовної заяви своїх зобов`язань так і не виконав посилаючись на скрутне фінансове становище.

Враховуючи що, станом на час звернення позивача з відповідним позовом до суду, відповідач взяті на себе зобов`язанні за Договором № 16 від 16.03.2011 щодо оплати за поставлений позивачем товар не виконав, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 3 990 249,34 грн заборгованості за поставлену продукцію на підставі Договору № 16 від 16.03.2011.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, вірогідними (ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як визначено ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору № 16 від 16.03.2011 свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов`язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання умов Договору № 16 від 16.03.2011 та Специфікацій позивачем було поставлено товар на загальну суму 4 9050 375,18 грн, що підтверджується наступними доказами.

Специфікацією № 226 від 27 червня 2016 року на суму 1189494,41 грн згідно видаткових накладних: №35775 від 01 липня 2016 року; № 37008 від 04 липня 2016 року; № 37340 від 11 липня 2016 року; № 37975 від 21 липня 2016 року.

Специфікацією № 227 від 27 липня 2016 року на суму 2093008,52 згідно видаткових накладних: №37426 від 01 серпня 2016 року №39511 від 09 серпня 2016 року; №39538 від 12 серпня 2016 року; №39946 від 05 серпня 2016 року; № 40192 від 22 серпня 2016 року; №40328 від 26 серпня 2016 року; №40594 від 29 серпня 2016 року;

Специфікацією №228 від 31 серпня 2016 року на суму 758087,87 грн згідно видаткових накладних: №40648 від 01 вересня 2016 року; № 428 від 07 вересня 2016 року; № 661 від 12 вересня 2016 року; № 3785 від 30 вересня 2016 року;

Специфікацією №229 від 30 вересня 2016 року на суму 338897,28 грн згідно видаткових накладних № 412 від 10 жовтня 2016 року та № 1150 від 20 жовтня 2016 року;

Специфікацією №230 від 10 жовтня 2016 року на суму 570887,10 грн згідно видаткових накладних № 12 від 01 листопада 2016 року; №596 від 10 листопада 2016 року; №773 від 14 листопада 2016 року.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом 2.3. Договору покупець зобов`язується оплачувати 100% вартості отриманої партії товару у продовж 60 календарних днів з дати її поставки.

Відповідно до п.1.4. Договору сторони мають можливість передбачити у специфікації інші ніж у Договорі умови для окремої (зазначеної у Специфікації) партії товару.

Матеріали справи містять Угоди від 15.08.2016 та від 20.09.2016 до Специфікації № 226 від 27 червня 2016 року та Специфікації № 227 від 27 липня 2016 року згідно яких строк оплати був продовжений до 01 березня 2017 року та 01 квітня 2017 року.

Згідно наявних в матеріалах справи Додатків за Специфікацією № 228 від 31 серпня 2016 року встановлено строк оплати до 15 квітня 2017 року, за Специфікацією № 229 від 30 вересня 2016 року встановлено строк оплати до 29 квітня 2017 року, за Специфікацією № 230 від 10 жовтня 2016 року встановлено строк оплати до 16 травна 2017 року.

Матеріали справи містять Акт звірки взаєморозрахунків від 03.02.2020, підписаний представниками позивача та відповідача та скріплений їх печатками, відповідно до якого сума несплаченого товару становить 3 990 249,34 грн.

З наявного в матеріалах справи відзиву вбачається, що відповідач погоджується з обставинами, викладеними у позові щодо строків та об`ємів постачання, а також щодо належної якості продукції та визнає позовні вимоги у повному обсязі.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 990 249,34 грн заборгованості за поставлену продукцію на підставі Договору № 16 від 16.03.2011 визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивач разом із позовною заявою подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зі змісту якого вбачається, що сума судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складається тільки з суми судового збору у розмірі 59 853,75 грн. Інші судові витрати у наведеному попередньому розрахунку позивач не вказав.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 59 853,75 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕХСПЕЦСТРОЙАВТОМАТИКА" (02094, м. Київ, вул. Павла Усенка, буд. 8/1; ідентифікаційний код юридичної особи 36673137) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ" (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Мельницька, буд. 26/2; ідентифікаційний код юридичної особи 31595602) 3 990 249,34 грн (три мільйона дев`ятсот дев`яносто тисяч двісті сорок дев`ять гривень 34 копійки) основного боргу та 59 853,75 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят три гривні 75 копійок) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення", підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 30.06.2020.

Суддя Гумега О.В.