Рішення

від 30.06.2020 по справі 910/19122/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.06.2020 Справа № 910/19122/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Демидова В.О. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (вул. Лейпцизька, буд. 1А, м. Київ, 01015) до Обслуговуючого кооперативу Сигнал-1 (вул. Петра Радченка, буд. 4, м. Київ, 03037) про стягнення 109524,35 грн,

Без виклику сторін

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду міста Києва надійшла зазначена позовна заява та передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд стягнути з Обслуговуючого кооперативу Сигнал-1 на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 85423,41 грн, інфляційні нарахування у розмірі 1344,31 грн, 3% річних у розмірі 740,37 грн, пеню у розмірі 4931,58 грн, штраф у розмірі 17084,68 грн та судові витрати у розмірі 1921,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 позовна заява Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал залишена без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

10.02.2020 до Господарського суду міста Києва, на виконання вимог ухвали суду від 21.01.2020, надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви з доданими до неї документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Копію ухвали про відкриття провадження сторони отримали 20.02.2020, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач не скористався правом подання до суду відзиву на позовну заяву, позивачем додаткових пояснень до суду подано не було.

Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

11 листопада 1998 року між Державним комунальним об`єднанням "Київводоканал", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом Сигнал-1 , нова назва якого Обслуговуючий кооператив Сигнал-1 (абонент) було укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення № 5920/4-05, відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник зобов`язався забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонемента каналізаційні стоки, а абонент зобов`язався сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правил користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. №65.

Правила користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затверджені наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65, втратили чинність 18.10.2008 у зв`язку із введенням в дію Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190.

За умовами пунктів 2.1, 2.2 договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин. Абонент зобов`язаний сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством України. У разі зміни тарифів сплата послуг відповідачем здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.

Згідно з п.3.1. договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п.21.2. Правил (п. 3.4. договору).

Відповідно до п. 3.6договору абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів.

Пунктом 3.7. договору сторони погодили, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов`язаний у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акта звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Цей договір укладається з 11 листопада 1998 року по11 листопада 1999 року і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії (п.п. 5.1., 5.2. договору).

Під час розгляду справи доказів припинення строку дії договору сторонами надано не було, отже він є чинним та приймається судом до уваги.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов договору в період з грудня 2018 року по серпень 2019 року включно, ним було надано відповідачу послуги з постачання питної води та прийняти каналізаційних стоків: за кодом 9-598 на загальну суму 121557,46 грн; за кодом9-50598 на загальну суму 30693,03 грн, а всього на суму 152250,49 грн. Втім, відповідач у порушення умов договору сплатив лише 66827,08 грн, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість у сумі 85423,41 грн.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не подано.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами договір є договором надання послуг водопостачання та водовідведення, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України закріплено обов`язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", який діяв на час існування спірних правовідносин, комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом (ч. 2 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

При цьому, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

В силу статті 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване питне водопостачання - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом.

Відповідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов`язані, зокрема своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Міністерством з питань житлово-комунального господарства України прийнято наказ №190 від 27.06.2008, яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила №190).

Так, згідно пунктами 3.1., 5.2. Правил №190 розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показів приладів обліку; вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (п. 3.7. Правил №190).

На виконання умов договору Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал`в період з грудня 2018 року по серпень 2019 року включно надалоОбслуговуючому кооперативу Сигнал-1 послуги з постачання питної води та прийняття каналізаційних стоків: за кодом 9-598 на загальну суму 121557,46 грн; за кодом 9-50598 на загальну суму 30693,03 грн, а всього на суму 152250,49 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами про зняття показань з приладу обліку за період з грудня 2018 року по серпень 2019 року, які підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень.

Як убачається з розшифровки рахунків абонента з грудня 2018 року по серпень 2019 року, які додані позивачем до матеріалів справи, Обслуговуючим кооперативом Сигнал-1 сплачено в цей період лише 66827,08 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.6 договору сторони визначили, що абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів.

В матеріалах справи наявні довідка та реєстр дебетових повідомлень, що надсилались на адресу Обслуговуючого кооперативу Сигнал-1 за період з 01.12.2018 по 31.08.2019, виданіАкціонерним товариством Банк Кредит Дніпро . Отже, з урахуванням умов договору, відповідач повинен був здійснювати розрахунки у триденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу.

Частинами першою і другою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, щосуб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, оскільки факт надання позивачем послуг з постачання питної води та прийняти каналізаційних стоків в період з грудня 2018 року по серпень 2019 року включно, як і факт порушення відповідачем своїх зобов`язань, в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг, підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 85423,41 грн.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 4931,58 грн за період з 23.04.2019 по 31.08.2019 та 17084,68 грн штрафу.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами статті 230 Господарського України також передбачено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені, штрафу.

Пунктами 4.2.,4.3. договору сторони передбачили, що за повну або часткову неоплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20% несплаченої суми. За несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 відсотка несплаченої суми за кожен день прострочки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що він відповідає умовам нарахування, які встановлені законодавством та п. 4.2 договору та є обґрунтованим, у зв`язку з чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал про стягнення 17084,68 грн штрафупідлягають задоволенню.

Разом з тим, розрахунок пені є невірним. Так, позивачем не враховано положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, згідно з яким якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.Окрім того, у розрахунку позивачем невірно зазначено розмір подвійної облікової ставки Національного банку України.

За розрахунком суду з відповідача підлягає до стягнення 4444,19 грн, а в решті позовних вимог про стягнення пені Приватному акціонерному товариству Акціонерна компанія Київводоканал належить відмовити.

Також, позивачем нараховано і заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 740,37 грн та інфляційні втрати у розмірі 1344,31 грн за період з 15.12.2018 по 31.08.2019.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема положенням ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, про що зазначалося вище.

Окрім того, згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція ) (п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Таким чином, за розрахунком суду з відповідача підлягає до стягнення 664,55 грн 3% річних та 129,74 грн інфляційних втрат за період з 15.12.2018 по 31.08.2019.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодного доказу, який би свідчив про відсутність у нього обов`язку сплатити заборгованість за надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними належними доказами, дослідженими судом та підлягають задоволенню частково.

Відповідно ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу Сигнал-1 (03037, м. Київ, вулиця Петра Радченка, будинок 4, код ЄДРПОУ 21590265) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 85423 (вісімдесят п`ять тисяч чотириста двадцять три) гривні 41 копійку основного боргу,17084 (сімнадцять тисяч вісімдесят чотири) гривні 68 копійки штрафу, 4444 (чотири тисячі чотириста сорок чотири) гривні 19 копійки пені, 664 (шістсот шістдесят чотири) гривні 55 копійок 3% річних, 129 (сто двадцять дев`ять) гривень 74 копійки інфляційних втрат та1889 (одну тисячу вісімсот вісімдесят дев`ять) гривень 82 копійки витрат зі сплати судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням положень п. 4 розділу X Прикінцеві положення та п.п.17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Дата складення та підписання повного тексу рішення 30.06.2020

Суддя В.О. Демидов