Рішення

від 30.06.2020 по справі 918/401/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/401/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури (33001, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Гарна, 29, код ЄДРПОУ 02910077) в інтересах держави в особі Бронниківської сільської ради (35330,Рівненська область, Рівненський район, с. Бронники, вул. Б.Хмельницького, 2, код ЄДРПОУ 4387131)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія О`К" (33010, м. Рівне, вул. Тувинських Добровольців, 72, код ЄДРПОУ 35717466)

про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 33 130,24,00 грн..

За участю представників

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від прокуратури: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури (далі по тексту Прокурор, Прокуратура) в інтересах держави в особі Бронниківської сільської ради (далі по тексту Позивач, Рада) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія О`К" (далі по тексту Відповідач, ТОВ "Правнича компанія О`К") у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Правнича Компанія О`К (вул. Тувинських Добровольців, 72 м. Рівне, 33010, ЄДРПОУ 35717466) на користь Бронниківської сільської ради безпідставно збережені кошти у сумі 33 130,24 грн..

Даний позов обгрунтовує наступним. Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ТОВ Правнича компанія О`К є власником приміщення - будівлі, млина та складів, що знаходяться за адресою: вул.Гагаріна, 46 а, с.Бронники, Рівненський район. Право власності на вказаний об`єкт нерухомості зареєстровано на підставі рішення Рівненського районного суду від 09.10.2014 у справі №570/4665/14-ц. 11.04.2016 ТОВ Правнича компанія О`К звернулося з клопотанням до Бронниківської сільської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,30 га в оренду для реконструкції будівель млина та складу під цех по переробці лісосировини. В подальшому, рішенням Бронниківської сільської ради від 08.11.2016 за №79 надано ТОВ Правнича компанія О`К дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,30 га в оренду терміном на 15 років для реконструкції будівель млина та складу під цех по переробці лісосировини (лісопильне та стругальне виробництво) з подальшим його обслуговуванням за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (господарський двір - 0,20 га, рілля - 0,10 га) в с. Бронники.

Дана земельна ділянка, що в с.Бронники, вул. Гагаріна, 46а, площею 3000 кв.м, є сформованою як об`єкт цивільних прав із кадастровим номером 5624681100:03:013:0170, із кодом цільового призначення 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Пунктом 4 вказаного Рішення встановлено обов`язок ТОВ Правнича Компанія О`К , зокрема оформити право оренди на земельну ділянку в порядку, встановленому законодавством. Станом на даний час, договір оренди земельної ділянки площею 0,3 га к.н. 5624681100:03:013:0170 не укладено.

ТОВ Правнича Компанія О`К з моменту винесення рішення сільською радою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду (08.11.2016) по даний час не оформлено документи, які посвідчують право користування земельною ділянкою площею 0,3 га (к.н. 5624681100:03:013:0170), на якій розміщений належний йому об`єкт нерухомості, у зв`язку з чим місцевий бюджет Бронниківської сільської ради упродовж тривалого часу недоотримав значних коштів у вигляді орендної плати за використання даної земельної ділянки, чим заподіюється значна шкода інтересам територіальної громади.

Ухвалою суду від 07 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач письмового відзиву на позов суду не надав.

Ухвалою суду від 02 червня 2020 року відкладено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження на "25" червня 2020 р. на 10:30 год..

В судове засідання 02.06.2020 року учасники справи не з`явилися. Прокурор та Позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень прокурору - №33013 1073876 0, позивачу - №33013 1073877 9. Крім того представником прокуратури подання клопотання про розгляд справи без участі представника.

До господарського суду повернулася ухвала суду від 02 червня 2020 року про призначення до розгляду справи на 25.06.2020 року, яка направлялась на адресу відповідача вказану в позовній заяві - 33010, м. Рівне, вул. Тувинських Добровольців, 72, код ЄДРПОУ 35717466, з відміткою поштового відділення "за закінченням встановленого строку зберігання".

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних оіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ТОВ Правнича Компанія О`К є м. Рівне, вул. Тувинських Добровольців, 72, код ЄДРПОУ 35717466.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того пунктом сьомим статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ТОВ Правнича компанія О`К є власником приміщення - будівлі, млина та складів, що знаходяться за адресою: вул. Гагаріна, 46 а, с.Бронники, Рівненський район. Право власності на вказаний об`єкт нерухомості зареєстровано на підставі рішення Рівненського районного суду від 09.10.2014 у справі №570/4665/14-ц. 11.04.2016 ТОВ Правнича компанія О`К звернулося з клопотанням до Бронниківської сільської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,30 га в оренду для реконструкції будівель млина та складу під цех по переробці лісосировини. В подальшому, рішенням Бронниківської сільської ради від 08.11.2016 за №79 надано ТОВ Правнича компанія О`К дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,30 га в оренду терміном на 15 років для реконструкції будівель млина та складу під цех по переробці лісосировини (лісопильне та стругальне виробництво) з подальшим його обслуговуванням за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (господарський двір - 0,20 га, рілля - 0,10 га) в с. Бронники.

Дана земельна ділянка, що в с.Бронники, вул. Гагаріна, 46а, площею 3000 кв.м, є сформованою як об`єкт цивільних прав із кадастровим номером 5624681100:03:013:0170, із кодом цільового призначення 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Пунктом 4 вказаного Рішення встановлено обов`язок ТОВ Правнича Компанія О`К , зокрема оформити право оренди на земельну ділянку в порядку, встановленому законодавством. Станом на даний час, договір оренди земельної ділянки площею 0,3 га к.н. 5624681100:03:013:0170 не укладено. При цьому, відповідач продовжує до теперішнього часу використовувати вказану земельну ділянку, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якої ТОВ Правнича Компанія О`К по даний час є власником приміщення - будівлі, млина та складів, що знаходяться за адресою: вул. Гагаріна, 46 а, с. Бронники, Рівненський район.

Крім того, згідно інформації Бронниківської сільської ради від 14.04.2020, зазначена земельна ділянка з усіх сторін огороджена металевим парканом, що також підтверджується доданими фотокопіями.

Таким чином, за період з 01.04.2017 по даний час ТОВ Правнича Компанія О`К фактично використовує земельну ділянку площею 0,3 га, розташовану в с.Бронники у зв`язку із розміщенням на даній земельній ділянці належного йому на праві власності нерухомого майна, за відсутності оформленого права користування даною земельною ділянкою, що суперечить вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.

Правовий механізм переходу права на землю, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст.377 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас, за змістом ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на ці положення, власник нерухомого майна не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ч. З ст. З Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Таким чином, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Законодавцем встановлено, що відповідно до положень ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землі є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За приписами ст. 14.1.147 Податкового кодексу України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5).

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України Про оренду землі та п. 14.1.136 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За приписами ст. 1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 288.5.1 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше З відсотків їх нормативної грошової оцінки.

В порушення вищевказаних норм, у період з 08.11.2016 договір оренди земельної ділянки, к.н. 5624681100:03:013:0170 з відповідачем укладено не було.

Згідно інформації Головного управління ДФС у Рівненській області, кошти на сплату земельного податку та орендної плати за користування земельною ділянкою к.н. 5624681100:03:013:0170 за вказаний період від ТОВ Правнича Компанія О`К не надходили.

З урахуванням викладеного, ТОВ Правнича Компанія О`К з моменту винесення рішення сільською радою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду (08.11.2016) по даний час не оформлено документи, які посвідчують право користування земельною ділянкою площею 0,3 га (к.н. 5624681100:03:013:0170), на якій розміщений належний йому об`єкт нерухомості, у зв`язку з чим місцевий бюджет Бронниківської сільської ради упродовж тривалого часу недоотримав значних коштів у вигляді орендної плати за використання даної земельної ділянки, чим заподіюється значна шкода інтересам територіальної громади.

А тому, ТОВ Правнича Компанія О`К зберегло у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати за користування вищевказаною земельною ділянкою, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача з наступних підстав.

Так, Бронниківською сільською радою проведено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ Правнича Компанія О`К земельною ділянкою площею 0,3 га, к.н. 5624681100:03:013:0170, у вигляді орендної плати за землю в межах строків позовної давності за період з 01.04.2017 по 31.03.2020.

При здійсненні розрахунку плати за користування вказаною земельною ділянкою застосовано відсоткову ставку у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі згідно ст. 288.5.1 Податкового кодексу України.

Відповідно до зазначеного розрахунку, розмір недоотриманих доходів становить:

за період з 01.04.2017 по 31.12.2017 - 9494,96 грн.

за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 10504,57 грн.

за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 10504,57 грн.

за період з 01.01.2020 по 31.03.2020 - 2626, 14 грн.

Таким чином, загальний розмір недоотриманих доходів, які підлягають стягненню складає 33 130,24 грн..

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст.1214 ЦК України, відповідач міг дізнатися про володіння майном без достатньої правової підстави, з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомості, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 5624681100:03:013:0170.

З аналізу змісту норм статей 1212-1214 ЦК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави ікондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи. В даному разі наявні усі три вказані ознаки.

По-перше, відповідач дійсно зберіг у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати, що мала бути сплачена за володіння і користування земельною ділянкою площею 0,3 га, к.н. 5624681100:03:013:0170, розташованою у с.Бронники Рівненського району.

Так, набуте відповідачем нерухоме майно, розташоване на вказаній земельній ділянці, є органічно і нерозривно пов`язаною з цією земельною ділянкою. Тому визнання за відповідачем права власності на будівлю автоматично призвело до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташована ця будівля.

Відсутність укладеного договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно статті 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п. 14.Ґ. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно в даному випадку відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

По-третє, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Встановлено, що власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада с.Бронники в особі позивача. Згідно ст. 206 ЗК України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада с. Бронники в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування норм передбачених статтями 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

За допомогою цих норм навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

При цьому слід зауважити, що Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затверджений Постановою КМУ від 19.04.1993 №284 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин оскільки він розрахований на застосування лише у деліктних правовідносинах, та інших вичерпно визначених в його пункті 1 випадках (вилучення (викупу) та тимчасове зайняття земельних ділянок, встановлення обмежень щодо їх використання, погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведення їх у непридатний для використання стан та неодержання доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок).

На відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для стягнення безпідставно збереженого майна (коштів) за п. 4 ч. З ст. 1212 Цивільного кодексу України, вина не має значення, оскільки незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення "виправданого очікування" відповідно до загальновизнаної практики Європейського суду з прав людини.

Так, пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини Федоренко проти України від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У даних правовідносинах неотриманні Бронниківською сільською радою кошти від оренди землі підпадають під визначення Європейським судом з прав людини виправданого очікування щодо отримання можливості ефективного використання права комунальної власності територіальної громади с. Бронники.

Як вже зазначалось вище, норми ст. 1212-1214 ЦК України регламентують кондикційне зобов`язання, яке виникає з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Тобто, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене, ТОВ Правнича Компанія О`К як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 06.02.2019 у справі № 923/921/17.

Отже, у даному випадку обов`язок відповідача сплатити суму безпідставно збережених коштів виникає в силу самого користування ним спірною земельною ділянкою без сплати орендної плати, і не залежить від того чи сталося це внаслідок поведінки набувача, потерпілого чи інших осіб, або сталось поза їх волею.

При цьому, відновлення порушених прав Бронниківської сільської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для ТОВ Правнича Компанія О`К жодних необгрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Навіть за умови правомірної поведінки ТОВ Правнича Компанія О`К у спірних правовідносинах, в обраний спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов`язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки.

Таким чином, ТОВ Правнича Компанія О`К (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшено вартість власного майна, а Бронниківською сільською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто, має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок Бронниківської сільської ради.

Беручи до уваги вищевикладене, відповідно до положень статей 1212-1214 ЦК України, кошти, у вигляді несплаченої орендної плати, збережені ТОВ Правнича Компанія О`К підлягають стягненню на користь Бронниківської сільської ради.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст.23 Закону України Про прокуратуру , представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами (заявами). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

Відповідно до п.4 рішення Конституційного Суду України №3- рп/99 від 08.04.1999 р. інтереси держави можуть повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Тобто, зазначений пункт рішення Конституційного Суду України визначив, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося або може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави.

Відповідно до п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. прокурори і їх заступники мають право звертатись до суду з позовними заявами в інтересах держави.

Оскільки інтереси держави - є оціночним поняттям , прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають у чому саме відбулося або може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави , особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи N806/1000/17).

В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Частиною 4 ст. 56 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, місцевою прокуратурою самостійно визначено, що у даному випадку наявне порушення інтересів держави та необхідність їх захисту полягає у наступному.

Стаття 14 Конституції України встановлює, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Таким чином, законність надання її у використання, у тому числі, передача в оренду, безперечно становить інтерес держави.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.

Бронниківська сільська рада є отримувачем коштів - орендної плати, тобто саме тим органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а тому прокурор обґрунтовано звертається з позовом до суду саме в інтересах сільської ради, оскільки порушені безпосередньо інтереси територіальної громади с. Бронники.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від і 8.02.2019 у справі № 915/20/18.

Відповідно до ст. 4 ГПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу - 3. 4 ст. 56 ЦПК України, ч. З ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Згідно з ч.З ст.16 Закону України Про місцеве самоврядування матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України Про місцеве самоврядування , орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Водночас, Бронниківською сільською радою заходи щодо стягнення з відповідача коштів за фактичне користування земельною ділянкою к.н. 5624681100:03:013:0170, не вживалися.

Таким чином, порушені права не поновлено, що свідчить про неналежність захисту інтересів територіальної громади органом місцевого самоврядування.

Разом з тим, про неналежне виконання Бронниківською сільською радою своїх обов`язків також вказує той факт, що ТОВ Правнича Компанія О`К впродовж тривалого часу не оформлено правовстановлюючі документи на земельну ділянку під нерухомістю, у зв`язку з чим місцевий бюджету сільської ради недоотримав належні йому кошти.

При цьому, Бронниківською сільською радою відповідні позови щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування спірною земельною ділянкою за період 2017-2019 років не пред`являлися.

Вказані обставини свідчать про неналежне здійснення Бронниківською сільською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади с.Бронники, та наявність передбачених ч. З ст. 23 Закону України Про прокуратуру підстав для їх представництва.

Так, у даному випадку необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у цьому випадку - місцевої громади) та землекористувача, дотримання принципу раціонального використання землі, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Слід наголосити, що сам факт не звернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо стягнення безпідставно збережених коштів, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави в особі Бронниківської сільської ради та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Аналогічну позицію викладено у постанові Великої палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18.

Статтею 15 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурором органу прокуратури є, серед інших, заступник керівника місцевої прокуратури. При цьому, прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

Згідно п. 6.1. Наказу Генеральної прокуратури України №186 від 21,09.2018 Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень , позови (заяви) надсилати до суду за підписом Генерального прокурора, його першого заступника та заступників, керівників регіональних і місцевих прокуратур, їхніх перших заступників та заступників.

Таким чином, заступник керівника місцевої прокуратури вповноважений щодо підписання та подання позовної заяви до суду, що підтверджується копією наказу прокурора Рівненської області №296к від 02 квітня 2019 року про призначення Грисюка Юрія Ігоровича заступником керівника Рівненської місцевої прокуратури Рівненської області.

Місцевою прокуратурою заходи щодо досудового врегулювання вказаного спору не вживались, оскільки законом не встановлено обов`язку їх застосування вданій категорії справ.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Кампус Коттон клаб щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів справа N 1-2/2002 від 09.07.2002), можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Правнича Компанія О`К (33010, м. Рівне, вул. Тувинських Добровольців, 72, код ЄДРПОУ 35717466) на користь Бронниківської сільської ради (35330,Рівненська область, Рівненський район, с. Бронники, вул. Б.Хмельницького, 2, код ЄДРПОУ 4387131) безпіставно збережені кошти у сумі 33 130 (тридцять три тисячі сто тридцять) грн. 24 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Правнича Компанія О`К на користь прокуратури Рівненської області (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк одержувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800 ) судові витрати у розмірі 2102 грн..

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 30 червня 2020 року.

Суддя В.В. Марач