Ухвала

від 23.06.2020 по справі 922/47/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"23" червня 2020 р.м.ХарківСправа № 922/47/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвій Л.О.

розглянувши справу

за позовом Приватне АТ "Насінневе", м. Дніпро до ТОВ "Смартекспорт", м. Київ 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державного реєстратора відділу державної реєстрації Красноградської РДА Харківської області Слабинська Олена Юріївна, м. Красноград про визнання протиправним та скасування рішення за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

3-ї особи - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне АТ "Насінневе", м. Дніпро звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати запис про інше речове право - право оренди земельної ділянки кадастровий номер 6323385700:10:000:0202 №31703365 від 22.05.2019 року за ТОВ "Смартекспорт", м. Київ, вчинений Державним реєстратором відділу державної реєстрації Красноградської РДА Харківської області Слабинською Оленою Юріївною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47031819 від 24.05.19р. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 08.01.20р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/47/20и за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "05" лютого 2020 р. о 12:30год.

Підготовче засідання 05.02.20р. у справі №922/47/20 було відкладено протокольною ухвалою суду на "21" лютого 2020 р. 12:00 год.

21.02.20р. від позивача надійшла заява про зміну предмету позову в якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Слабинської Олени Юріївни індексний номер: 47031819 від 24.05.2019 р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6323385700:10:000:0202 та визнати припиненим право оренди ТООВ СМАРТЕКСПОРТ (ідентифікаційний код юридичної особи 42836531) на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6323385700:10:000:0202.

Протокольною ухвалю суду від 21.02.20р. судом задоволено заяву про зміну предмету позову та подальший розгляд справи ведеться з її урахуванням.

Підготовче засідання 21.02.20р. у справі №922/47/20 було відкладено протокольною ухвалою суду на 12.03.20р. о 15:00 год.

12.03.20р. від позивача надійшло клопотання в якому просить суд підготовче засідання, призначене на 12.03.20р. провести без участі представника позивача у зв`язку з його зайнятістю в іншому процесі, закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 12.03.20р. закрито підготовче провадження по справі №922/47/20. Призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на "31" березня 2020 р. о 10:30 год.

Ухвалою суду від 31.03.20р. судове засідання відкладено на "13" квітня 2020 р. об 11:00 год.

Ухвалою суду від 13.04.20р., на виконання вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", продовжено строк розгляду справи по суті на строк дії карантину. Судове засідання відкладено на "18" травня 2020 р. о 10:00 год.

15.05.20р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заява про поновлення процесуального строку для подачі відзиву.

Ухвалою суду від 18.05.20р. заяву відповідача про поновлення процесуального строку для подачі відзиву на позовну заяву, яка надійшла до суду 15.05.20р., - задоволено. Відзив на позовну заяву, який надійшов від відповідача 15.05.20р., долучено до матеріалів справи. Судове засідання відкладено на "16" червня 2020 р. о 12:00 год.

12.06.20р. від позивача надійшла відповідь на відзив, яку долучено судом до матеріалів справи.

15.06.20р. від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

16.06.20р. від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, зазначив про підтримання позовних вимог в повному обсязі.

Суд, розглянувши дані клопотання, вважає за можливе їх задовольнити у зв`язку з тим, що направлення уповноваженого представника в засідання є правом сторони, оскільки участь представника в судовому засіданні обов`язковою судом не визнавалась.

Представник позивача в судове засідання 16.06.20р. не з`явився.

Представник відповідача в судове засідання 16.06.20р. не з`явився.

Представник 3-ї особи в судове засідання 16.06.20р. не з`явився.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

10.07.2009 року між ВАТ Насіннєве (перейменовано в ПрАТ Насіннєве ) та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,0000 га, що знаходиться на території Попівської сільської ради Красноградського району Харківської області, строком на 10 років. (а.с. 15-16)

Пунктом 6 Договору встановлено, що договір укладено на 10 років.

У пункті 41 Договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

21.12.2012 року даний Договір зареєстровано у Державному реєстрі земель за номером 632330004001874.

Позивач зазначає про те, що, оскільки, Договір зареєстровано у Державному реєстрі земель 21.12.12р., то строк дії договору починається саме з цієї дати зі строком дії до 21.12.2022 року, та на час звернення позивача до суду з даним позовом є чинним. За твердженнями позивача будь-які зміни, щодо строку договору чи його припинення, сторонами договору не вносились.

Відповідно до листа відділу у Красноградському районі ГУ держгеокадастру у Харківської області від 31.07.2019 № 27-20-0.23,24-255/114-19 згідно даних державного земельного кадастру Управлінням Держкомзему у Красноградському районі 21.12.2012 року за № 632330004001874 зареєстровано договір оренди землі на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га відповідно до державного акту серії ХР № 100906 між ОСОБА_1 та ВАТ Насіннєве . Відомості про зміну або припинення права оренди по зазначеному договору оренди землі у Відділі відсутні. (а.с. 181)

В позовній заяві позивач вказує про те, що 17.10.19р. при перевірці інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ПрАТ Насіннєве дізналося, що державним реєстратором Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Слабинською Оленою Юріївною прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за яким зареєстровано інше речове право: право оренди на земельну ділянку, яка перебуває в оренді ПрАТ Насіннєве за новим орендарем ТОВ Смартекспорт (Код ЄДРПОУ 42836531) (підтверджується інформаційною довідкою, що додається до позову), а саме 24.05.18р. за №47031819 прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6323385700:10:000:0202, площею 2 га, номер запису про інше речове право 31703365 від 22.05.2019.

На думку позивача наведене вище рішення державного реєстратора Слабинської О.Ю. є протиправним та підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ПрАТ Насіннєве про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Слабинської Олени Юріївни індексний номер: 47031819 від 24.05.2019 р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6323385700:10:000:0202 та визнання припиненим права оренди ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СМАРТЕКСПОРТ (ідентифікаційний код юридичної особи 42836531) на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6323385700:10:000:0202.

У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно зі статтями 5, 7, 8 Закону України Про судоустрій і статус суддів правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Таку правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 920/40/19.

Відповідно до статті 4 ГПК право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК. Так, за частиною 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 6); справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (пункт 10); інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункт 15).

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18).

Водночас за змістом частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства. Загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи, що виникають із земельних правовідносин, за винятком тих, розгляд яких визначено в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).

Разом із цим критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі.

У поданому до суду в порядку господарського судочинства позові ПрАТ Насіннєве просить визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди відповідача стосовно земельної ділянки, власником якої є - ОСОБА_1 , (фізична особа), що підтверджується Державним Актом на право власності на земельну ділянку (а.с. 17) та відомостями з Дерржавного реєстру речових прав на нерухоме майно. (а.с. 19)

Як свідчать предмет і підстави позову, заявлені ПрАТ Насіннєве , товариство взяло в оренду у власника - фізичної особи ОСОБА_1 спірну земельну ділянку, кадастровий номер 6323385700:10:000:0202, площею 2,0000 га.

Пунктом 6 Договору оренди встановлено, що договір укладено на 10 років.

У пункті 41 Договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

21.12.2012 року даний Договір зареєстровано у Державному реєстрі земель за номером 632330004001874.

В своїй постанові від 15 січня 2020 року по справі №322/1178/17 Велика палата Верховного Суду зазначила про те, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Так, з урахуванням висновків Великої палати Верховного Суду, оскільки, Договір зареєстровано у Державному реєстрі земель 21.12.12р., то строк дії договору починається саме з цієї дати зі строком дії до 21.12.2022 року.

Сторонами не надано суду доказів того, що до договору оренди вносились будь-які зміни, щодо строку договору чи його припинення.

Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача про те, що станом на час звернення останнього до суду з даним позовом, Договір оренди є чинним.

Під час дії договору оренди, укладеного із позивачем, право оренди на зазначену земельну ділянку, кадастровий номер 6323385700:10:000:0202, площею 2,0000 га державний реєстратор 24.05.18 зареєстрував за ТОВ "Смартекспорт" на підставі укладеного між ним і фізичною особою ОСОБА_1 договору оренди від 19.03.19р.

Отже, допущено одночасну державну реєстрацію декількох прав оренди на одну й ту саму земельну ділянку, що порушує права позивача на орендовану земельну ділянку.

Так, за змістом позовної заяви ПрАТ Насіннєве звернулося до суду за захистом свого права користування спірною земельною ділянкою, порушеного власником цієї земельної ділянки ( ОСОБА_1 ) шляхом укладення договору про надання права користування цією самою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб із ТОВ "Смартекспорт" і реєстрації права користування земельною ділянкою відповідачем за собою.

Відносини, пов`язані з набуттям та реалізацію громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та із цивільним оборотом земельних ділянок, ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за умови відповідності складу сторін спору статті 4 Цивільного процесуального кодексу України підвідомчі судам загальної юрисдикції.

Спір у цій справі виник внаслідок незаконної, на думку позивача, реєстрації державним реєстратором права оренди з іншим орендарем (ТОВ "Смартекспорт"), на той час як правовідносини на підставі договору оренди між позивачем і фізичною особою (власником орендованої земельної ділянки ОСОБА_1 ), на час реєстрації за ТОВ "Смартекспорт", - не припинилися. Отже, спір виник із приводу порушення права позивача як орендаря внаслідок укладення договору оренди щодо цієї ж земельної ділянки її власником з іншим орендарем і пов`язаний з діями фізичної особи - власника земельної ділянки, яка є орендодавцем за договорами оренди з різними орендарями, одним з яких є позивач.

Такий спір має розглядатися як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Тобто оспореним реєстраційним діям передує невирішений спір між учасниками орендних правовідносин про право цивільне, а саме про право на оренду конкретної земельної ділянки.

Цей спір стосується захисту цивільного права, зокрема випливає із договірних відносин, є приватноправовим і за суб`єктним складом має розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи - власника земельної ділянки.

Неоспорювання позивачем дій власника земельної ділянки не може бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків цієї фізичної особи і спір у позивача виникає саме із власником земельної ділянки як орендодавцем.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 657/33/19.

Оскільки позивач оспорює рішення державного реєстратора, прийняте за наслідком укладення договору оренди власника земельної ділянки (фізичної особи) та відповідача, то предмет спору, як і результат його вирішення, безпосередньо стосується прав і обов`язків не тільки відповідача, а й фізичної особи - власника земельної ділянки. Отже, належними сторонами справи у цьому спорі є позивач, відповідач і власник земельної ділянки, який є стороною (орендодавцем, власником) договорів, укладених із позивачем і відповідачем.

Власник земельної ділянки є фізичною особою, яка не має статусу підприємця, чого сторони не спростували. Саме із цих підстав справа у цьому спорі не належить до юрисдикції господарських судів відповідно до пункту 6 частини 1 статті 20 ГПК та має бути розглянута за правилами цивільного судочинства.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 у справі № 920/40/19.

Отже, зважаючи на характер правовідносин у цій справі та суб`єктний склад, суд зазначає про те, що даний спір належить до розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічних висновків дійшов Касаційний господарський суд в своїх постановах: від 22.01.20р. у справі № 922/815/19; від 21.02.20р. у справі №922/807/19; від 14.01.20р. у справі №922/810/19; від 22.01.20 у справі №922/814/19; від 22.01.20 у справі №922/813/19; від 14.01.20р. у справі №922/808/19; від 22.01.20 у справі №922/812/19; від 23.01.20 у справі №922/811/19.

Суд не приймає посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного суду від 04.09.18р. по справі №823/2042/16, в обґрунтування підвідомчості даної справи.

Суд зазначає, що при вирішенні тотожних спорів судам потрібно враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Так, суд зазначає про те, що обґрунтування позивача в позовній заяві щодо підсудності справи господарському суду Харківської області спростовується останньою практикою Касаційного господарського суду та Великої Палати Верховного суду, про яку зазначено вище.

У відповідності до п.1 ч. 1 ст. 231 ГПК України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо: спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд закриває провадження по справі у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а має бути розглянутий за правилами цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, п. 1 ч. 1 ст. 231, 234, ст.254, 255, п. п. 9 п. 1 розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Закрити провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 231 ГПК України Господарський, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Оскарження здійснюється в порядку визначеному ст. ст. 254-255 ГПК України.

Ухвалу складено та підписано 30.06.20р.

Суддя Л.В. Шарко