Рішення від 16.06.2020 по справі 922/377/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/377/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Машрембуд", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Машрембуд" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" заборгованість за договором поставки товару № 45 від 19.09.2019 р. у розмірі 609084,54 грн., а також стягнення з Відповідача суми судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.02.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі; призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження; почато підготовче провадження та його розгляд призначено на 05.03.2020 р. о 10:00.

Учасників справи було повідомлено, що підготовче засідання у справі відбудеться "24" березня 2020 р. о(б) 10:40 год., відповідно до ували суду від 05.03.2020.

Строк проведення підготовчого судового засідання був продовжений на 30 днів до 11 травня 2020 року, а підготовче засідання відкладено на "16" квітня 2020 р. о 10:00 ухвалою суду від 24.03.2020.

Ухвалою суду від 16.04.2020 р. підготовче засідання відкладено на 07.05.2020 р. о 10:30. Ухвалою суду від 07.05.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті 02.06.2020 р. о 10:45.

Учасників справи було повідомлено, що наступне судове засідання у справі відбудеться "16" червня 2020 р. о(б) 11:00 год., відповідно до ували суду від 02.06.2020.

Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, оформлених відповідно до ст. 165 ГПК України, - протягом п`ятнадцяти днів, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Запропоновано позивачеві подати до суду відповідь на відзив, оформленого відповідно до ст. 166 ГПК України, протягом 5 днів з дня його отримання.

Відповідач в призначені судові засідання не з`явився, відзив на позов не надав. Ухвали, які направлялись відповідачу поштою, повернулись до суду з поміткою: "за закінченням встановленого строку зберігання".

16.06.2020 за вх. № 13593 від Позивача надійшло клопотання, в якому він вказує, що у зв`язку з продовженням дії карантину на території України, просить розглядати справу за наявними матеріалами буз участі представника позивача. Також зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано під час розгляду справи, обумовлені чинним Господарським процесуальним кодексом України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги те, що сторони в судове засідання не з`явились, зважаючи на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

19.09.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Машрембуд" (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельник" (покупцем) було укладено Договір поставки товару № 45, згідно п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, у строки та в порядку, що визначаються договором і чинним законодавством України.

Згідно п. 1.2. договору, кількість, перелік, найменування, вартість та порядок розрахунків зазначаються в додатках (специфікаціях) та/або рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною договору.

П. 3.1. договору передбачено, що вартість кожної окремої партії товару за договором зазначається у відповідних специфікаціях та рахунках-фактурах.

Відповідно до п. 3.2. договору, розрахунки між сторонами за договором здійснюються в гривнях у безготівковій формі на умовах 100% оплати товару протягом 14 календарних днів від дати поставки товару покупцю, якщо в специфікації не зазначено інше.

Згідно п. 4.6. договору, приймання товару проводиться за наявності товаросупровідних документів: видаткової накладної та рахунку-фактури.

На виконання п.п. 1.2., 4.6. договору кількість, перелік, найменування, вартість та порядок розрахунків зазначався у відповідних рахунках-фактурах.

П. 4.9. передбачено, що днем одержання товару вважається день підписання сторонами договору товаросупровідних документів.

На виконання умов договору постачальник покупцю надав:

- рахунок-фактуру № 8645 від 24.09.2019 р. на суму 665857,30 грн. та 18.10.2019 р. покупець отримав товар, що підтверджується видатковою накладною № 000078975. Останній день розрахунку за товар - 31.10.2019 р., але відповідачем сплачено лише 100000,00 грн.;

- рахунок-фактуру № 9517 від 18.10.2019 р. на суму 12706,50 грн. та 18.10.2019 р. покупець отримав товар, що підтверджується видатковою накладною № 000078976. Останній день розрахунку за товар - 31.10.2019 р.;

- рахунок-фактуру № 9652 від 22.10.2019 р. на суму 516,05 грн. та 22.10.2019 р. покупець отримав товар, що підтверджується видатковою накладною № 000079108. Останній день розрахунку за товар - 04.11.2019 р.;

- рахунок-фактуру № 10084 від 04.11.2019 р. на суму 30004,69 грн. та 04.11.2019 р. покупець отримав товар, що підтверджується видатковою накладною № 000079623. Останній день розрахунку за товар - 17.11.2019 р.

Отже, відповідач отримав товар на загальну суму 709084,54 грн.

22.01.2020 р. Позивач на адресу Відповідача направив лист-претензію, який залишено без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права суд вирішив наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інших правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

П. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним в момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений іншгий строк оплати товару.

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо не встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання, сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Ч. 2 ст. 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ст. 656 Цивільного кодексу України визначає, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватись законом.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно дол закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим кодексом.

В частині 1 статті 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Позивач також просить суд стягнути з Відповідача 60908,45 грн. витрат на професійну правничу допомогу, зазначаючи наступне.

04.02.2020 р. між Позивачем та адвокатським бюро "Олега Горецького" було укладено договір про надання правової допомоги № 20-11, згідно п. 1.1. якого адвокатське бюро зобов`язується надавати правову (професійну) допомогу клієнту, а саме: проводити в інтересах та від імені клієнта всі необхідні дії, пов`язані зі стягненням заборгованості з ТОВ "Будівельник" за договором поставки товару № 45 від 19.09.2019 р. в розмірі 609084,54 грн.

Згідно п.п. 3.1., 3.2. договору про надання правової допомоги № 20-11 від 04.02.2020 р., гонорар є формою винагороди адвокатському бюро за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Розмір гонорару, який клієнт має сплатити адвокатському бюро за надання допомоги під час розгляду справи в суді першої інстанції становить 10% від ціни позову та становить 60908,45 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129,130, 185, 191, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, код ЄДРПОУ 31234033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Машрембуд" (03194, м. Київ, б-р Кольцова, 1-А, офіс 3, код ЄДРПОУ 41453480) заборгованість за договором поставки товару № 45 від 19.09.2019 р. в розмірі 609084,54 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 60908,45 грн. та судовий збір в розмірі 9136,28 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено "26" червня 2020 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Суддя І.П. Жигалкін