Ухвала

від 30.06.2020 по справі 923/627/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

У Х В А Л А

30 червня 2020 року Справа № 923/627/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А. , розглянувши

заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакофарбний завод "Аврора" (м.Черкаси, вул.Будіндустрії, 3, код ЄДР 32741978)

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОптЦентр" (м.Херсон, пр-т 200 років Херсону, 32, код ЄДР 37959889)

про видачу судового наказу

встановив:

25.06.2020 за вх.№1305/20 до господарського суду надійшла заява про видачу судового наказу з вимогами про стягнення 8398,00грн вартості переданого за договором поставки №541 товару, укладеного сторонами 01.12.2015.

Частиною 1, 2 статті 147 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.154 ГПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.

До заяви про видачу судового наказу додаються, у тому числі, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги (п.п.3, 4 ч.3 ст.150 ГПК України).

Таким чином, нормами господарського процесуального закону передбачено видачу судового наказу у наказному провадженні в разі виникнення у заявника права грошової вимоги або вбачається порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

За наведеною вище нормою ст.150 ГПК України доказування наявності у заявника суб`єктивного права вимоги здійснюється у спосіб подання письмових доказів, втім як інші засоби доказування, передбачені нормами ст.73 ГПК України, у наказному провадженні виключаються.

Розглядаючи заяву про видачу судового наказу, суд не здійснює розгляд обгрунтованості заявлених вимог по суті.

Прийняття рішення щодо видачі судового наказу за заявленими вимогами є наслідком з`ясування судом відповідності поданої заяви про видачу судового наказу нормам процесуального закону, а саме: встановлення наявності права грошової вимоги або порушення права грошової вимоги та оцінка розміру грошової вимоги відповідно до вимог, встановлених ч.1 ст.148 ГПК України

Оскільки наказне провадження є документарним, характер та кількість письмових документів впливають на встановлення судом підстав для видачі судового наказу, подані докази за своєю характеристикою несуть певні особливості та мають:

- підтверджувати факт виникнення права вимоги у заявника;

- підтверджувати розмір обов`язків боржника;

- свідчити про відсутність потреби у їх дослідженні, з огляду на неможливість їх публічного дослідження, зумовленої відсутністю судового засідання у наказному провадженні.

Отже, процес доказування для заявника полягає у поданні письмових доказів у певній кількості та відповідаючих названим ознакам.

Кількість поданих доказів не обмежується нормами процесуального закону, вони мають підтверджувати обставини, якими заявник обгрунтовує свої вимоги.

За заявою зазначається, що право грошової вимоги виникло у заявника із договору поставки №541, укладеного сторонами 01.12.2015, внаслідок прострочення боржником оплати поставленого за його умовами товару.

Втім, за текстом заяви відсутні відомості щодо строку оплати поставленого товару.

Відповідно до п.4.2 договору право власності на товар переходить до покупця (боржника за заявою) з моменту одержання товару, що підтверджується підписами на видаткових накладних.

Пункт 7.3 вказаного договору містить умову, відповідно до якої покупець (боржник за заявою) зобов`язаний оплачувати реалізований ним товар щотижня.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу (ч.1 ст.694 ЦК України).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 ЦК України).

Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару (ч.4 ст.694 ЦК України).

Прострочення оплати вартості поставленого товару заявником вказано підставою виникнення грошової вимоги до боржника, розмір якої відповідає загальній вартості переданого та не оплаченого на час звернення із заявою товару.

Заявник має документально підтвердити обставини, якими він обгрунтовує свої вимоги.

У підтвердження обставин, з якими заявник пов`язує виникнення у нього права грошової вимоги, надано копію договору поставки №541 від 01.12.2015, копію видаткової накладної №8266 від 22.12.2017 щодо постачання товару боржнику, копію накладної на повернення товару №181001/09904 від 28.02.2018 та копію платіжного доручення №68 від 05.07.2018, за яким боржником заявнику (постачальнику) перераховано кошти в якості оплати вартості товару.

Проте, учасники правовідносин встановили, що обов`язок оплати вартості товару виникає у покупця (боржника за заявою) після його реалізації, щотижня.

Подані документи не підтверджують факт реалізації боржником товару, що отримувався ним за цим договором, та відносно якого заявлено про оплату його вартості.

Оцінюючи подані документи, суд дійшов висновку, що поданих до заяви доказів недостатньо для підтвердження виникнення у заявника права грошової вимоги у наведених правовідносинах.

Зазначене є підставою для відмови у видачі судового наказу на підставі п.8 ч.1 ст.152 ГПК України, відповідно до якої суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Керуючись п.8 ч.1, ч.2 ст.152, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

У видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакофарбний завод "Аврора" за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОптЦентр" 8398,00грн заборгованості у правовідносинах за договором поставки №541 від 01.12.2015, відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.8 ч.1 ст.152 ГПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.

Ухвала відповідно до ч.2 ст.235 ГПК України набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 10 днів з дня складення повного тексту ( та не більше 10 днів після закінчення карантину, відповідно до змін, внесених до ГПК України Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-10) №540-ІХ від 30.03.2020) в порядку ст. 257 ГПК України.

Ухвалу складено та підписано

30.06.2020

Суддя Н.А. Павленко