Рішення

від 30.06.2020 по справі 280/3560/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 червня 2020 року Справа № 280/3560/20 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом першого заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 50/57) в інтересах держави

до Гуляйпільської міської ради Запорізької області (70200, Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Шевченка, буд. 15, приміщення 2; код ЄДРПОУ 04526970)

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява першого заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави (далі по тексту - позивач) до Гуляйпільської міської ради Запорізької області (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо утворення у складі виконавчого органу ради службу у справах дітей, зобов`язавши вчинити дії, спрямовані на утворення відповідачем у складі виконавчого органу служби у справах дітей.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей покладається на служби у справах дітей, зокрема, виконавчих органів міських, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад, а тому органи місцевого самоврядування зобов`язані утворити для цього у складі відповідних виконавчих органів рад служби у справах дітей. Вказує, що невиконання Гуляйпільською міською радою Запорізької області діючих вимог законодавства може призвести до порушення інтересів держави в частині гарантування забезпечення належного захисту прав дітей. З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 01.06.2020 відкрито провадження по справі №280/3560/20 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачу запропоновано 15 - ти денний строк для надання відзиву.

22.06.2020 від відповідача через канцелярію суду (вх. №29005) надійшов відзив. У відзиві відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що враховуючи, що м. Гуляйполе, є містом районного значення, то Гуляйпільська міська рада здійснює повноваження у сфері захисту дітей виключно в межах делегованих повноважень, тому, що на території Гуляйпільського району визначені повноваження реалізує Служба у справах дітей Гуляйпільської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 34156587). Діяльність пов`язана з захистом прав дітей станом на поточну дату здійснюється Гуляйпільською міською територіальною громадою та Службою у справах дітей Гуляйпільської районної державної адміністрації на підставі Договору про співпрацю від 29.10.2018, також виділяється фінансування в Програми співфінансування районної програми запобігання сирітству, подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2020-2021 роках Утворення Гуляйпільською міською радою служби у справах дітей, фактично призвело б до дублювання функцій вже існуючого державного органу, а також було б вчинено зловживання правами визначеними ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні . З наведених підстав просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою від 30.06.2020 судом відмовлено у задоволені клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.

Суд, оцінивши обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

03.03.2020 перший заступник керівника Токмацької місцевої прокуратури листом №37/2-3154 вих-20 звернувся до Гуляйпільської міського голови Гуляйпільської міської ради Запорізької області, в якому просив надати до прокуратури наступну інформацію: чи утворено на даний час в структурі виконавчих органів селищної ради (об`єднаної територіальної громади) службу у справах дітей, вказавши кількість її працівників; наявність рішень сесії про створення служби у справах дітей, затвердження її штатного розпису та положення (надати копії); у разі не утворення служби у справах дітей зазначити з яких причин (хто виконує дану функцію на території);вказати кількість дитячого населення (від 0 до 18 років), яке проживає на території населених пунктів, на які розповсюджуються повноваження об`єднаної територіальної громади (вказати категорії).

13.03.2020 за вих №94/02-17 відповідачем надано відповідь, що у виконавчому комітеті Гуляйпільської міської ради відсутня інформації, щодо утворення в структурі виконавчих органів селищної ради (об`єднаної територіальної громади) служби у справах дітей; у виконавчому комітеті Гуляйпільської міської ради відсутні запитувані рішення; Гуляйпільської міської об`єднаною територіальною громадою не утворено службу у справах дітей; Гуляйпільської міської об`єднаною територіальною громадою та службою у справах дітей Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області було укладено договір про співпрацю від 29 жовтня 2018 року. Предметом цього договору є спільна узгоджена діяльність сторін щодо захисту прав та законних інтересів дітей в рамках власної компетенції та в межах повноважень, передбачених законодавством.

- 21.05.2020 за №37/2-6940-вих-20 начальник Гуляйпільського відділу Токмацької місцевої прокуратури звернувся звернувся до Гуляйпільської міського голови Гуляйпільської міської ради Запорізької області, в якому просив надати до прокуратури наступну інформацію: чи утворено на даний час в структурі виконавчих органів Гуляйпільської міської ради службу у справах дітей, вказавши кількість її працівників;

чи виносилося питання про створення служби у справах дітей на сесії Гуляйпільською міської ради; чи приймалося Гуляйпільською міською радою рішення про створення служби у справах дітей при виконавчих органах Гуляйпільської міської ради.

На лист Гуляйпільського відділу Токмацької місцевої прокуратури від 21.05.2020 № 37/2-6940 виконавчий комітет Гуляйпільської міської ради 22.05.2020 надав відповідь вих.№1020/02-17 що на даний час в структурі виконавчих органів Гуляйпільської міської ради служба у справах дітей (далі-Служба) не утворена. На сесію Гуляйпільської міської ради питання про утворення Служби не виносилося. Рішення Гуляйпільської міської ради про утворення Служби при виконавчих органах Гуляйпільської міської ради не приймалося.

Діяльність, пов`язана із захистом прав дитини у Гуляйпільській ОТГ здійснюється виконавчим комітетом, КЗ Центр соціальних послуг , а також службою у справах дітей Гуляйпільської РДА на підставі договору про співпрацю від 29.10.2018.

Перший заступник керівника Токмацької місцевої прокуратури, вважаючи, що Гуляйпільська міська рада зобов`язана утворити у складі виконавчих органів ради службу у справах дітей, звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У відповідності до норм Закону України Про прокуратуру прокурор одержує передбачену законом можливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні інтереси держави, що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, в тому числі, й територіальних громад.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 зазначено, що із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Так, відповідно до Положення про Міністерство соціальної політики України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 423, центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері соціальної політики, з питань сім`ї та дітей, усиновлення та захисту прав дітей, у сфері здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та з питань захисту прав дітей є Міністерство соціальної політики України.

Разом з тим, відповідно до вищевказаного положення Міністерство соціальної політики України не наділено повноваженнями щодо контролю за створенням в органах місцевого самоврядування служб у справах дітей, а тому прокурор має, в даному випадку, повноваження на здійснення представництва в суді законних інтересів держави.

Згідно статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР № 789-ХІІ від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Виходячи з Конституції України та Конвенції ООН про права дитини правові основи діяльності органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей, на які покладається здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, визначає Закон України Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей (далі - Закон № 20/95-ВР).

Згідно статті 1 Закону № 20/95-ВР здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції, зокрема, на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім`ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сім`ї та дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім`ї та дітей, відповідні структурні підрозділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад. У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед дітей беруть участь у межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, окремі громадяни.

Відповідно до частини сьомої статті 4 Закону № 20/95-ВР штатна чисельність працівників районних, міських, районних у містах служб у справах дітей установлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, які проживають у районі, та не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті. Штатна чисельність працівників служб у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад встановлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, але не менше одного працівника на об`єднану територіальну громаду.

Разом з тим, частиною першою статті 7 Закону України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих, житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Згідно частин першої та другої статті 12 вищевказаного Закону безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей. Служба у справах дітей: бере участь у здійсненні заходів щодо соціального захисту і захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і несе відповідальність за їх дотримання, а також координує здійснення таких заходів; оформляє документи на усиновлення і застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначених цим Законом; оформляє клопотання щодо переведення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на інші форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює контроль за умовами влаштування і утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює моніторинг діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює інші заходи стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Закон України Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон №280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 2 Закону №280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина перша статті 10 Закону №280/97-ВР).

Згідно статті 25 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Підпунктами 6, 8 пункту б статті 32 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать забезпечення школярів із числа дітей-сиріт, дітей з інвалідністю/осіб з інвалідністю I - III групи, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям", які навчаються в державних і комунальних навчальних закладах, безоплатними підручниками, створення умов для самоосвіти; вирішення відповідно до законодавства питань про повне державне утримання дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, у школах-інтернатах, дитячих будинках, у тому числі сімейного типу, професійно-технічних навчальних закладах та утримання за рахунок держави осіб, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних закладах, у спеціальних навчальних закладах, про надання громадянам пільг на утримання дітей у школах-інтернатах, інтернатах при школах, а також щодо оплати харчування дітей у школах (групах з подовженим днем).

Відповідно до пунктів 2, 2-1 пункту б частини першої статті 34 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: делеговані повноваження: забезпечення здійснення передбачених законодавством заходів щодо поліпшення житлових і матеріально-побутових умов, зокрема, дітей, що залишились без піклування батьків, на виховання в сім`ї громадян; вирішення відповідно до законодавства питань надання соціальних послуг особам та сім`ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, забезпечення утримання та виховання дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Пунктом 1 частини другої статті 38 Закону №280/97-ВР передбачено, що до відання виконавчих органів міських (за винятком міст районного значення) рад, крім повноважень, зазначених у пункті б частини першої цієї статті, належить утворення служб у справах дітей та спостережної, спрямування їх діяльності.

При цьому, суд вважає за необхідне врахувати, що відповідно до статті 3 Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад суб`єктами добровільного об`єднання територіальних громад є суміжні територіальні громади сіл, селищ, міст. Об`єднана територіальна громада, адміністративним центром якої визначено місто, є міською територіальною громадою, центром якої визначено селище, - селищною, центром якої визначено село, - сільською.

Згідно частини четвертої статті 4 Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад найменування об`єднаної територіальної громади, як правило, є похідним від найменування населеного пункту (села, селища, міста), визначеного її адміністративним центром.

Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити, що Гуляйпільська міська рада є представницьким органом не лише міста районного значення, а всієї територіальної громади, до якої входять й інші населені пункти.

Так, наказом Міністерства соціальної політики України від 14.06.2018 № 890 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та забезпечення діяльності об`єднаної територіальної громади у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей, згідно з пунктом 1.1. яких передбачено, що з метою забезпечення виконання повноважень у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей у виконавчому органі сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади рекомендовано за рішенням сесії відповідної громади, зокрема, утворити (ввести до штатного розпису) службу у справах дітей як юридичну особу, підпорядковану голові сільської, селищної, міської ради.

Пунктом 1.4 зазначених Методичних рекомендацій передбачено, що при формуванні штатних розписів служб у справах дітей рекомендовано дотримуватись норм, визначених статтею 4 Закону України Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей і статтею 12 Закону України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування .

Згідно пункту 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 (далі - Порядок № 866), безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у містаї Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад (далі - служби у справах дітей).

Пунктом 3-1 Порядку № 866 передбачено, що з метою створення належних умов для забезпечення реалізації права кожної дитини на виховання в сім`ї, підтримки сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, і захисту прав дітей у таких сім`ях органи державної влади та органи місцевого самоврядування, зокрема служби у справах дітей, забезпечують виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, за місцем їх проживання (перебування), надання їм послуг у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, інформують інших уповноважених суб`єктів у разі потреби здійснення комплексних заходів щодо захисту прав та інтересів таких дітей і надання підтримки їх сім`ям (у разі наявності) відповідно до Порядку взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати життю та здоров`ю дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 № 800 (далі - Порядок № 800).

Відповідно до пунктів 3, 7 Порядку № 800 суб`єктами виявлення та/або організації соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров`ю, є, серед інших, органи місцевого самоврядування (структурні підрозділи виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад з питань освіти, охорони здоров`я, соціального захисту населення тощо), служби у справах дітей. Голови міських, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад, а також старости сіл і селищ, визначених за рішенням місцевої ради об`єднаної територіальної громади, несуть персональну відповідальність за забезпечення виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, випадків жорстокого поводження з ними, виникнення безпосередньої загрози їх життю або здоров`ю, надання таким дітям допомоги в межах повноважень і своєчасне інформування про них відповідних суб`єктів виявлення та/або організації соціального захисту дітей.

Таким чином, обов`язок виконавчих органів об`єднаних територіальних громад щодо організації та забезпечення їх діяльності у сфері, зокрема, захисту прав дітей, та відповідно створення служби у справах дітей визначено багатьма законодавчими актами.

В порушення вищезазначених норм законодавства Гуляйпільською міською радою не вчинено жодних дій щодо вирішення питання про створення служби у справах дітей.

При цьому, законодавцем в жодному разі не передбачено здійснення заміни районних, міських, районних у містах служб у справах дітей (в районних адміністраціях) - на служби у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад, а, навпаки - передбачено створення додаткових відповідних органів в органах місцевого самоврядування (об`єднаних територіальних громадах).

При цьому, організація органів, які створені на відповідному рівні, а саме служб у справах дітей, які створюються при райдержадміністраціях, та служб у справах дітей у виконавчих органах сільських, селищних рад відповідних територіальних громад передбачає не взаємовиключення, а навпаки - взаємодію між органами, створеними на рівні держадміністрацій та виконавчих органів місцевого самоврядування (об`єднаних територіальних громад).

Твердження відповідача щодо здійснення повноважень пов`язаної з захистом прав дітей Гуляйпільською міською територіальною громадою та Службою у справах дітей Гуляйпільської районної державної адміністрації на підставі Договору про співпрацю від 29.10.2018 не має законодавчого підтвердження, адже вказані служби являються окремими структурними формуваннями.

Суд вкотре наголошує, що в силу частини першої статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Вказане свідчить про бездіяльність суб`єкта владних повноважень та недотримання ним законодавства в сфері сім`ї та дітей, соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

При цьому суд зауважує, що відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування доводів позивача.

В порушення вимог частини другої статті 19 Конституції України, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що позов першого заступника керівника Токмацької місцнвої прокуратури підлягає задоволенню повністю.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву першого заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 50/57) в інтересах держави до Гуляйпільської міської ради Запорізької області (70200, Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Шевченка, буд. 15, приміщення 2; код ЄДРПОУ 04526970) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Гуляйпільської міської ради Запорізької області щодо не утворення у складі виконавчого органу ради службу у справах дітей.

Зобов`язати Гуляйпільську міську раду Запорізької області (70200, Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Шевченка, буд. 15, приміщення 2; код ЄДРПОУ 04526970) вчинити дії, спрямовані на утворення Служби у справах дітей Гуляйпільської міської ради Запорізької області у складі виконавчого органу служби у справах дітей.

В задоволені інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України у перебіг установленого судом строку для подання апеляційної скарги не враховується строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), запроваджений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (із змінами та доповненнями).

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписане суддею 30.06.2020.

Суддя Р.В. Сацький