Рішення

від 30.06.2020 по справі 560/2066/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/2066/20

РІШЕННЯ

іменем України

30 червня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом від 10.04.2020 в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020 №Ф-526-55 Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 17 лютого 2020 року отримав оскаржувану Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11 лютого 2020 року № Ф-526-55 з єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування в сумі 2754,18 гривень. Зазначає, що з 01 липня 2008 року та по даний час працює в ТОВ Ювента на посаді юрисконсульта. У вказаний період роботодавець, тобто ТОВ Ювента (код ЄДРПОУ 30801338), сплачував з його заробітної плати кожного місяця в четвертому кварталі (жовтень 2019 р. - 6927 грн 97 коп., листопад 2019 р. - 6927 грн 97 коп. та грудень 2019 р. - 6927 грн 97 коп.) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством та в загальній сумі 20783 грн 91 коп. Тобто, в спірний період 4 кварталу 2019 року є одночасно - працівником (юрисконсультом) ТОВ Ювента та ТОВ Ювента-Захід (отримує заробітну плату), а також адвокатом (не отримує дохід від такої діяльності). Вказує, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Згідно з ухвалою від 17.04.2020, суд відкрив спрощене провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ухвали від 17.04.2020 суд витребував у Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області докази

12.05.2020 до суду поступив Відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить в задоволенні позову відмовити. Вказує, зокрема, що згідно ІС Податковий блок ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність - адвокат з 17.01.2019, згідно поданої ним заяви. У зв`язку з несплатою єдиного внеску за IV квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн виникла недоїмка. У зв`язку із наявністю заборгованості по єдиному внеску, Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-526-55 від 11.02.2020 про сплату ОСОБА_1 недоїмки у сумі 2754,18 грн. Також просить розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Згідно з ухвалою суду від 13.05.2020, клопотання Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 07.05.2020 про розгляд справи №560/2066/20 за правилами загального позовного провадження - залишено без задоволення.

21.05.2020 до суду поступила відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що необхідність будь-якої додаткової сплати єдиного внеску, з огляду на правозастосовну практику вищої судової інстанції, в четвертому кварталі 2019 року - відпала.

27.05.2020 до суду поступило заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач вказує, що Законом не передбачено звільнення від сплати єдиного внеску осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством. Отже, нарахування єдиного внеску позивачу є правомірним, а доводи позивача, викладені у Відповіді, не заслуговують на увагу.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень, та оцінивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Згідно з копією Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ХМ №000209 від 09.01.2019, ОСОБА_1 має право на зайняття адвокатською діяльністю. Підстава: рішення ради адвокатів Хмельницької області від 12.12.2018 №17-2.1/18 (арк. спр. 13).

Довідкою ТОВ "Ювента" №2 від 19.02.2020 стверджено, що ОСОБА_1 дійсно працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю Ювента на посаді юрисконсульта з 01.07.2008 Наказ № 128к, від 01.07.2008 по теперішній час (арк. спр. 12).

Відповідно до Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11 лютого 2020 року № Ф-526-55, яка виставлена ОСОБА_1 , загальна сума боргу платника єдиного внеску станом на 31.01.2020 становить 2754,18 грн, в тому числі недоїмка 2754,18 гривень (арк. спр. 11).

Згідно розрахунку суми заборгованості ОСОБА_1 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка була включена до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11 лютого 2020 року № Ф-526-55, єдиний внесок нараховано за IV квартал 2019 року ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю (2457,18 грн) (арк. спр. 47).

Відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо ОСОБА_1 , стверджено сплату страхових внесків за січень 2019 - грудень 2019 року двома страхувальниками: 1) Товариством з обмеженою відповідальністю Ювента (код ЄДРПОУ 30801338); 2) Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювента-Захід" (код ЄДРПОУ 35765195) (арк. спр. 41).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 14.1.226. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Згідно з абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та від 05 грудня 2019 року (справа № 260/358/19), особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Таким чином, необхідність сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах у межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що за період січень- грудень 2019 року позивач працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю Ювента та Товаристві з обмеженою відповідальністю "Ювента-Захід", і саме роботодавці сплачували за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством.

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально, судом не встановлено.

Наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога (IV квартал 2019 року), нараховували та сплачували роботодавці, в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, суд, враховуючи правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та від 05 грудня 2019 року (справа № 260/358/19), приходить до висновку, що позивач довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів, що не порушував вимоги закону та прав позивача при формуванні оскаржуваної вимоги, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому позов задовольняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з квитанцією №17 від 10.04.2020 позивач сплатив судовий збір у розмірі 840,80 гривень, тому ці витрати слід присудити на його користь.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 11 лютого 2020 року № Ф-526-55.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 30 червня 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 43142957)

Головуючий суддя А.І. Петричкович