Рішення

від 30.06.2020 по справі 824/530/20-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/530/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кельменецької районної державної адміністрації Чернівецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22.04.2020 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Кельменецької районної державної адміністрації Чернівецької області (відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати протиправною бездіяльність Кельменецької районної державної адміністрації щодо неприйняття рішення у формі розпорядження за зверненням ОСОБА_1 від 11 лютого 2020 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у власність, з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва, орієнтованою площею до 0,10 га, що розташована у с. Дністрівка Кельменецького району Чернівецької і області, за межами населеного пункту.

зобов`язати Кельменецьку районну державну адміністрацію, у визначений ст. 118 Земельного кодексу України термін, прийняти розпорядження про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у власність, з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва, орієнтованою площею до 0,10 га, що розташована у с. Дністрівка Кельменецького району Чернівецької області, за межами населеного пункту.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у лютому 2020 року він звернувся із заявою до відповідача про надання дозволу на складання проекту відведення щодо передачі безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для індивідуального дачного будівництва, що розташована за межами с. Дністрівка Кельменецького району Чернівецької області. До заяви було додано копію паспорта, ідентифікаційний код, графічний матеріал із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Листом від 11.03.2020 року №01-36/385 відповідач повідомив позивача про те, що порушене питання потребує додаткового вивчення, а остаточна відповідь буде надана згідно чинного законодавства.

Листом від 25.03.2020 року відповідач повідомив позивача про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки у зв`язку з можливим знаходженням бажаної земельної ділянки у межах прибережено - захисної смуги та відсутністю містобудівної документації, що передбачає забудову даної території.

Позивач вважає такий розгляд поданого ним звернення протиправним з таких підстав.

Законодавцем визначено, що будь-які рішення із земельних питань приймаються органом виконавчої влади у формі розпорядження. Оформлення відповіді у вигляді листа від 25.03.2020 року не є належним рішенням суб`єкта владних повноважень.

На думку позивача, відсутність належним чином оформленого розпорядження Кельменецької РДА про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у його наданні, незважаючи на надсилання листа за наслідками розгляду заяви, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення, що вказує на протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Позивач наголошував на тому, що при прийнятті рішень із земельних питань щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, переліки відмови у наданні такого дозволу є вичерпними і встановлені ст. 118 Земельного кодексу України, відтак відповідачем протиправно відмовлено в задоволенні заяви.

Відповідач, ознайомившись з позовним вимогами подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до статті 60 Земельного кодексу України, вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною 100 метрів для великих річок, водосховищ на них та озер. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Щодо протиправних дій по розгляду звернення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки рекреаційного призначення і надання відмови листом №01-36/462 від 253.03.2020 року відповідач вказував, що дискреційними повноваженнями Кельменецької районної державної адміністрації є те, що посадові особи органів державної влади діють за певних умов на власний розсуд в межах законодавства України. Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Також повідомляємо, що дане клопотання розглядалось згідно до вимог Закону України Про звернення громадян , де було дотримано терміни розгляду звернення, рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), було доведено заявнику в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови.

Отже, враховуючи вищевикладене, у зв`язку із тим, що дана земельна ділянка знаходиться у межах прибережної захисної смуги, відсутня містобудівна документація, що передбачає забудову даної території, відповідач вважає правомірною відмову у задоволені звернення позивача.

Позивач, ознайомившись з відзивом на позову заяву, подав до суду відповідь на відзив в якій вказував, що позовні вимоги ним обґрунтовано наявністю рішення сесії Кельменецької районної ради Чернівецької області №114.5-5/07 від 28.02.2007 року, яким згідно додатку до рішення визначено мета, площу у розмірі 13 га, місцезнаходження та інші з характеристики території землі, що визначено даним рішенням землями рекреаційного і призначення. У характеристиці земельної ділянки вказано, що межу земель рекреаційного і призначення визначено по межі прибережної захисної смуги р. Дністер.

Саме із вказаної території земель рекреаційного призначення, що визначені рішенням Кельменецької районної ради позивачу просив прийняти розпорядження про наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки із цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва.

Також на думку позивача, відповідач не врахував ту обставину, що землі водного фонду і території земель прибережної захисної смуги річки Дністер по с. Дністрівка, у тому числі в урочищі "Атаки" визначено документацією із землеустрою від 1987р. "Водоохранная зона правого берега водохранилиша Днестровской ГЕС на територии КЛХ, им. Перемога Кельменецкого района Черновицкой области", що затверджена рішенням виконавчого комітету Чернівецької обласної ради народних депутатів від 15 травня 1991 року за №117, копія витягу та рішення додається. Інформація яка міститься у вищевказаному проекті за 1987 року спростовує твердження відповідача про знаходження спірної землі у межах прибережної захисної смуги.

Крім того, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою землі не є рішенням про передачу земельної ділянки у власність. Категорія земель, цільове визначення, її межі на місцевості, здійснення погодження органів контролю щодо можливості відведення землі буде досягнуто у документації із землеустрою, підставою для розроблення якого є рішення відповідача.

Також позивач зазначав, що виходячи із аналізу положень ст.24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", при регулюванні будь-яких земельних відносин (надані дозволу на розроблення документацій із землеустрою земельних ділянок для дачного будівництва) визначення окремою містобудівною документацією територій земель, де розміщуються дачні будинки, наявність розробленого і затвердженого плану зонування або детального плану території не вимагається, а надання земельних ділянок з цільовим призначенням - для дачного будівництва, може проводитися за відсутності такої містобудівної документації.

Ухвалою суду від 24.04.2020 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий 04.06.1999 року Ленінський РВ УМВС України в Чернівецькій області (а.с. 6-7).

11.02.2020 року позивач звернувся до Кельменецької РДА із заявою-клопотанням в якій просив прийняти розпорядження про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у власність, з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва (код 07.03), орієнтовною площею 0,10 га, за рахунок земель державної власності рекреаційного призначення. Бажане місцерозташування земельної ділянки: с. Дністрівка Кельменецького району, за межами населеного пункту, між земельною ділянкою кадастровий номер 7322083600:02:001:0172 та літнім табором, вздовж дороги (а.с. 8-10).

Листом від 11.03.2020 року№01-36/385 відповідач повідомив позивача про те, що клопотання по питанню надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва на території Дністрівської сільської ради потребує додаткового вивчення, остаточну відповідь буде надано згідно чинного законодавства (а.с. 11).

Розглянувши звернення позивача від 11.02.2020 року, Листом від 25.03.2020 року №01-36/462 відповідач повідомив позивача про те, що у зв`язку із тим, що дана земельна ділянка можливо знаходиться у межах прибережної захисної смуги, відсутня містобудівна документація, що передбачає забудову даної території, районна державна адміністрація відмовляє в задоволені даного клопотання. Додатково повідомлено, що на даний час тривають роботи з погодження із відповідними службами проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг в урочищі "Атаки" на території Дністрівської сільської ради Кельменецького району (а.с. 12).

Також судом встановлено, що рішенням сесії Кельменецької районної ради від 28 лютого 2007 року №114.5-5/07 затверджено перелік територій рекреаційного призначення, яким згідно додатку 4 визначено території земель рекреаційного призначення в урочищі "Атаки" с.Дністрівка. Місце розташування земельної ділянки, на яку подано позивачем заяву про отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, знаходиться у межах території земель рекреаційного призначення урочище "Атаки" с. Дністрівка (а.с. 15-17).

Землі водного фонду і території земель прибережної захисної смуги річки Дністер в с.Дністрівка, у тому числі в урочищі "Атаки", визначено документацією із землеустрою від 1987р. - мовою оригіналу: "Водоохранная зона правого берега водохранилища Днестровской ГЕС на територии КЛХ, им.Ленина Кельменецкого района Черновицкой области", що затверджена рішенням виконавчого комітету Чернівецької обласної ради народних депутатів від 15 травня 1991 року за №117 (а.с. 35-42).

Вважаючи протиправною бездіяльність Кельменецької районної державної адміністрації щодо неприйняття рішення у формі розпорядження про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у власність, позивач звернувся до суду з даним позовом.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до частин 1-3 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться (окрім іншого) у разі: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара.

З огляду на це, позивач як громадянин України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України.

Відповідно до положень частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У частині 7 статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частинами 10, 11 статті 118 ЗК України встановлено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Вирішуючи даний спір суд звертає увагу на те, що ухвалення рішення суб`єктом владних повноважень є результатом певної правової процедури, яка йому передує. Тобто, відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання з додатками до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані в кінцевому випадку на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання. У призмі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Проаналізувавши наведе вище, слід дійти до висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, які наведені вище.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2018р. у справі №545/808/17 та від 05.03.2019р. у справі №2040/6320/18, які, відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, суд враховує при виборі та застосуванні норм права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам слід зазначити, що, заперечуючи проти позову, відповідач як на підставу відмови позивачеві у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва орієнтовною площею до 0,10 га, що розташована за межами населеного пункту с.Дністрівка Кельменецького району Чернівецької області посилається на те, що дана земельна ділянка знаходиться у межах прибережної захисної смуги та відсутня містобудівна документація, що передбачає забудову даної території.

Суд відхиляє вказані доводи відповідача, з огляду на наступне.

Статтею 19 Земельного кодексу України визначено перелік категорії земель України, які за основним цільовим призначенням поділяються у тому числі на землі рекреаційного призначення (підпункт ґ); землі водного фонду (підпункт є).

Відповідно до статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Таким чином, остаточним критерієм визначення категорії земель і окремих їх територій - є рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, яким віднесено землі певної території населеного пункту до тієї чи іншої категорії земель.

В ході розгляду справи судом встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що рішенням сесії Кельменецької районної ради від 28.02.2007 року №114.5-5/07 затверджено перелік територій рекреаційного призначення, яким згідно додатку 4 визначено межі, площу у розмірі 13 га, місце знаходження та інші характеристики території землі в урочищі "Атаки" с. Дністрівка. Відповідно до характеристик земельної ділянки, межу земель рекреаційного призначення визначено - по межі прибережної захисної смуги р.Дністер.

Саме із вказаної території земель рекреаційного призначення, що визначені рішенням Кельменецької районної ради, подано клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки із цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва. Будь-який інших клопотань про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки із цільовим признанням - для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель водного фонду чи прибережної захисної смуги позивачем не подано, та такі відомості відсутні в матеріалах справи.

Відповідно до наданих учасниками справи доказів судом також встановлено, що землі водного фонду і території земель прибережної захисної смуги річки Дністер в с.Дністрівка, у тому числі в урочищі "Атаки", визначено документацією із землеустрою від 1987р. - мовою оригіналу: "Водоохранная зона правого берега водохранилища Днестровской ГЕС на територии КЛХ, им.Ленина Кельменецкого района Черновицкой области", що затверджена рішенням виконавчого комітету Чернівецької обласної ради народних депутатів від 15 травня 1991 року за №117. Даний робочий проект розроблений і затверджений згідно норм, чинних у 1987-1991 роках, коли законодавство визначало розроблення - робочих землевпорядних проектів, пов`язаних з упорядкуванням, докорінним поліпшенням і охороною земель, раціональним їх використанням (ст.102 Земельного кодексу Української PCP від 18.12.1990) та відповідає положенням чинної в даний час ст.47 Закону України "Про землеустрій".

З матеріалів справи судом встановлено, що земельна ділянка на яку позивач просив надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення для індивідуального дачного будівництва знаходиться не в межах прибережної захисної смуги, визначеної документацією із землеустрою від 1987р. - мовою оригіналу: "Водоохранная зона правого берега водохранилища Днестровской ГЕС на територии КЛХ, им.Ленина Кельменецкого района Черновицкой области", що затверджена рішенням виконавчого комітету Чернівецької обласної ради народних депутатів від 15 травня 1991 року за №117, а за межами прибережної захисної смуги на території земель рекреаційного призначення, що визначені рішенням Кельменецької районної ради №114.5-5/07 від 28.02.2007 року.

Відтак, суд дійшов беззаперечних висновків про те, що відомості, які містяться в проекті 1987року, спростовують твердження відповідача про знаходження спірної земельної ділянки у межах прибережної захисної смуги. Крім того суд зауважує, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою землі не є рішенням про передачу земельної ділянки у власність. Категорія земель, цільове призначення, її межі на місцевості, здійснення погодження органів контролю, щодо можливості відведення землі буде досягнуто у документації із землеустрою, підставою для розроблення якого є рішення відповідача.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах у справах №6-16цс14 від 21 травня 2014р. та №2/1005/1448/2012 від 29 березня 2017 року, в яких вирішувались питання знаходження земельної ділянки у прибережній захисній смузі, судом зазначено, що за системним аналізом даного законодавства на час виникнення правовідносин, розмір та межі прибережних захисних смуг при наданні земельних ділянок навколо водних об`єктів повинні визначатись від існуючої і розробленої документації, а у разі її відсутності збереження водних об`єктів повинно бути досягнуто шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст.88 ВК України та, орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови №486 з урахуванням конкретної ситуації.

З приводу аргументів відповідача, як на підставу відмови у задоволенні клопотання позивача щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної для передачі безоплатно у власність, з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва, як відсутність містобудівної документації, що передбачає забудову території суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено особливості регулювання земельних відносин при здійсненні містобудівної діяльності.

Відповідно до норм частини 3 статті 24 зазначеного вище Закону встановлено, що передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у випадках, визначених цією частиною, за відсутності плану зонування або детального плану території не допускається, якщо земельна ділянка віднесена до категорії земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного призначення, рекреаційного призначення (крім земель для дачного будівництва), лісогосподарського призначення.

Отже, виходячи із аналізу положень статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", при регулюванні будь-яких земельних відносин, зокрема надані дозволу на розроблення документації із землеустрою земельних ділянок для дачного будівництва визначення окремою містобудівною документацією територій земель, де розміщуються дачні будинки, наявність розробленого і затвердженого плану зонування або детального плану території не вимагається, а надання земельних ділянок з цільовим призначенням - для дачного будівництва може проводитися за відсутності такої містобудівної документації.

Щодо іншої частини аргументів позивача, які стосуються прийняття відповідачем розпорядчого документа, суд зазначає наступне.

Згідно вимог статей 6, 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази. Голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Суд не погоджується з твердженнями позивача про те, що будь-які рішення, в тому числі, із земельних питань, приймаються органом виконавчої влади (в даному випадку Кельменецькою РДА) у формі розпорядження.

Зокрема, як зазначалось вище, законодавець нормативно визначив, що відповідно до своїх повноважень, суб`єкт владних повноважень - дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або надає мотивовану відмову у його наданні. При цьому, законодавець в земельному законодавстві не виклав жодної імперативної норми про те, що за на наслідком розгляду клопотання і відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою приймається розпорядчий документ.

На думку суду, рішення у формі розпорядження може бути прийнято тільки за наслідком позитивного вирішення питання, тобто надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою. Оскільки, розпорядчий документ по своїй суті не може містити мотивів відмови в задоволенні відповідної заяви. Звісно, лист/відмова суб`єкта владних повноважень не є розпорядчим документом, але в свою чергу такий лист є актом індивідуальної дії, зі змісту якого випливає суть прийнятого рішення відповідачем, і мотиви його прийняття.

Разом з тим, наведені вище висновки суду беззаперечно свідчать про те, що мотиви, які викладені в листі від 25 березня 2020 року, є неправомірними, оскільки не узгоджуються зі встановленими судом обставинами справи. Відмова відповідача видати розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у випадку коли позивачем дотримано всіх законодавчих вимог щодо такого звернення, вказує на протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Підпунктом "в" ч.3 ст.122 Земельного кодексу України встановлено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: індивідуального дачного будівництва.

Статтею 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Як зазначалось вище, рішенням сесії Кельменецької районної ради від 28 лютого 2007 року №114.5-5/07 затверджено перелік територій рекреаційного призначення, яким визначено території земель рекреаційного призначення в урочищі "Атаки" с.Дністрівка. Місце розташування земельної ділянки, заява по якій подана позивачем про отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, знаходиться у межах території земель рекреаційного призначення Урочища "Атаки" с.Дністрівка, а не у межах прибережно-захисної смуги, як то "можливо" зазначив відповідач.

Згідно змісту статей 78 та 79-1 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Судом встановлено, що із кадастрової публічної карти України, адміністратором якої є ДП "Центр Державного земельного кадастру", яка є загальнодоступним джерелом інформації вбачається, що земельна ділянка, на яку позивач просить надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою для подальшої передачі у власність із зазначенням місця її розташування є реформованою, вільною, та яка межує із сформованими землями рекреаційного призначення, знаходиться за межами населеного пункту с. Дністрівка, а отже відповідно до законодавства, нікому не передана у власність, а її розпорядником є відповідач.

Статтею 51 Земельного Кодексу України визначено, що до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки (окрім іншого), надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Відповідно до статті 52 цього Кодексу, землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010р. №548 затверджено Класифікацію видів цільового призначений земель. Згідно коду 07.03, у складі земель рекреаційного призначення дозволяється використання землі для індивідуального дачного будівництва.

Таким чином, відомості з публічної кадастрової Карти України є належним документом із відображенням інформації, які надають можливість ідентифікувати земельну ділянку на місцевості та містять прив`язку земельної ділянки до відповідного населеного пункту, і визначають орієнтовну площу бажаної земельної ділянки.

Аналогічні висновки в подібних правовідносинах викладені Верховним Судом у рішенні по справі №812/1264/17 від 09 січня 2020р.

Надаючи оцінку правомірності дій чи бездіяльності органів владних повноважень, суд керується критеріями, які закріплені у статті 2 КАС України. Аналіз наведеного вище вказує на те, що відповідач у спірних правовідносинах прийняв рішення, у формі листа - відмови, яке є необґрунтованим, тобто прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача прийняти розпорядження за заявою позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, площею 0,10 га, згідно з графічними матеріалами, поданим в якості додатку до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, суд зазначає наступне.

Принципи національного законодавства очевидно вказують на те, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

В даних правовідносинах повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частинами 6-7 статті 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження по своїй суті не є дискреційними.

Отже, прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва є обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі №825/602/17, від 22.12.2018р. у справі №804/1469/17, від 26.02.2019р. у справі №802/721/18-а та від 05.03.2019р. у справі №2040/6320/18.

Із встановлених судом обставин видно, що позивачем дотримано всіх критеріїв визначених земельним законодавством для реалізації свого права на отримання земельної ділянки. При цьому, у спірних правовідносинах не вбачається жодних підстав, мотивів або ж аргументів, які б давали можливість суб`єкту владних повноважень діяти на власний розсуд (дискреційно).

При вирішенні вказаного спору, судом не перебираються властиві суб`єкту владних повноважень функції, а лише дається правова оцінка спірним правовідносинам і визначається належний спосіб захисту з урахуванням вимог статті 245 КАС України, який сприятиме повному захисту порушеного права та інтересу позивача.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності свого рішення щодо відмови позивачу в наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відтак позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Кельменецької районної державної адміністрації Чернівецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Кельменецької районної державної адміністрації щодо неприйняття рішення у формі розпорядження за зверненням ОСОБА_1 від 11 лютого 2020 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у власність, з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва, орієнтованою площею до 0,10 га, що розташована у с. Дністрівка Кельменецького району Чернівецької і області, за межами населеного пункту.

3. Зобов`язати Кельменецьку районну державну адміністрацію, у визначений ст. 118 Земельного кодексу України термін, прийняти розпорядження про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у власність, з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва, орієнтованою площею до 0,10 га, що розташована у с. Дністрівка Кельменецького району Чернівецької області, за межами населеного пункту.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кельменецької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп, сплачений згідно квитанції №82341 від 21.04.2020 року.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Кельменецька районна державна адміністрація (код ЄДРПОУ 21422840, площа Центральна, 2, смт. Кельменці, Чернівецька область, 60100).

Суддя В.О. Григораш