Рішення

від 26.06.2020 по справі 640/2179/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2020 року м. Київ № 640/2179/20

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Виробнича проектно-будівельна фірма Атлант до Державної архітектурно-будівельної інспекції України Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві про визнання протиправним та скасування п. 7 Наказу ДАБІ №4-Л від 17.01.2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Виробнича проектно-будівельна фірма Атлант (02192, м. Київ, Дарницький бульвар, 8-А, код ЄДРПОУ 19016506) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної архітектурно-будівельної інспекції України Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 37471912) про визнання протиправним та скасування п. 7 Наказу ДАБІ України №4-Л від 17.01.2020 Про результати розгляду питань щодо ліцензування .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач при здійсненні перевірки перевищив свої повноваження, оскільки не мав права витребовувати документи, що були надані позивачем в 2015 році для отримання ліцензії, не ознайомив представника позивача із актом перевірки, не в повному обсязі перевірив документи позивача, в зв`язку із чим наведені в акті перевірки висновки, що стали підставою для винесення оскаржуваного наказу, вважає необґрунтованими та хибними.

Ухвалою суду від 03.02.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвалу про відкриття провадження разом із адміністративним позовом, уповноважена особа відповідача отримала 02.03.2020 року, про що свідчить підпис на повідомленні.

Проте, станом на час вирішення справи по суті, відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, спростування доводів позивача суду не надав.

Ухвалою суду від 03.02.2020 року було задоволено заяву про забезпечення позову та зупинено дію п. 7 Наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України №4-Л від 17.01.2020 року Про результати розгляду питань щодо ліцензування .

Розглянувши наявні документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

В період з 13 по 14 січня 2020 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві Державної архітектурно-будівельної інспекції України була проведена позапланова виїзна перевірка ПрАТ ВПБФ Атлант щодо додержання Ліцензійних умов, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 року №256 Деякі питання ліцензування будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками . Перевірка проводилась на підставі наказу Держархбудінспекції від 27.12.2019 року №146 та направлення б/н від 09.01.2020 року.

За результатами перевірки 14 січня 2020 року був складений Акт б/н проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками.

На підставі зазначеного Акту відповідачем був виданий Наказ №4-л від 17.01.2020 року про результати розгляду питань щодо ліцензування, яким було анульовано ліцензію № 29-Л на здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів IV і V категорії складності, що була видана ПрАТ ВПБФ Атлант 28.08.2015 року.

Вважаючи винесений наказ незаконним, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02.03.2015 №222-VIII (далі - Закон №222-VIII) регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.

Пункт 4 частини 1 статті 1 Закону України №222-VIII визначає, що ліцензійні умови - це нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, іншого уповноваженого законом органу державної влади, положення якого встановлюють вичерпний перелік вимог, обов`язкових для виконання ліцензіатом, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 цього Закону ліцензія - це запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб`єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Частина 1-2 статті 9 Закону №222-VIII зазначає, що ліцензіат зобов`язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності, а здобувач ліцензії для її одержання - відповідати ліцензійним умовам.

Ліцензійні умови та зміни до них розробляються органом ліцензування, що є центральним органом виконавчої влади, підлягають погодженню спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та затверджуються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, визначених законом.

Відповідно до пунктів 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2014 року №294 Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-премєр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Згідно з пунктом 4 вказаного Положення Держархбудінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює зокрема державний контроль за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час провадження містобудівної діяльності; ліцензійних умов на провадження господарської діяльності.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 6 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності орган ліцензування для цілей цього Закону за відповідним видом господарської діяльності: здійснює контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов та за результатами перевірки приймає рішення.

Частиною першою статті 19 цього Закону встановлено, що державний нагляд за додержанням органами державної влади чи державними колегіальними органами вимог законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових перевірок у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

Порядок проведення спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування планових та позапланових перевірок додержання органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №182.

У позовній заяві позивач зазначає, що під час проведення перевірки відповідачем були перевищенні повноваження, що є ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача за цим рішенням.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, суд погоджується із доводами позивача, з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що 13.01.2020 року представники відповідача з`явились за місцезнаходженням ПрАТ ВПБФ Атлант о другій половині дня, про що зазначено в акті перевірки, виконали запис в журналі реєстрації перевірок, вручили позивачу направлення на перевірку та вимогу головного державного інспектора відділу по роботі з ліцензіатами №10/26-21/1301/08 від 13.01.2020 року. Відповідно до змісту врученої вимоги, відповідач просив надати до 14.01.2020 рогу для ознайомлення оригінали наступних документів, що підтверджують дотримання вимог підпункту 2 пункту 8 Ліцензійних умов стосовно зберігання протягом строку дії ліцензії документів (копій), які підтверджують достовірність даних, що зазначались суб`єктом господарювання у документах, які подавались органу ліцензування для отримання ліцензії в частині впровадження системи управління якістю виконаних робіт, щодо:

- ґрунтових споруд та основ - шляхом проведення лабораторних випробувань, з метою визначення міри ущільнення;

- зварних з`єднань із застосуванням неруйнівних методів до зварних конструкцій;

- монолітних бетонних, залізобетонних та армоцементних конструкцій, шляхом проведення лабораторних випробувань, зразків товарного бетону або розчину;

Враховуючи те, що вимога була вручена о 14.30 год 13.01.2020 року, позивач надав до перевірки лише частину документів, решта документів була в процесі підготовки.

Як зазначає позивач та не спростовано жодними доказами відповідачем, 14.01.2020 року перевіряючі особи за місцем проведення перевірки не з`явились, відповідно з документами, які були підготовлені позивачем - не ознайомились.

З направлення на перевірку від 09.01.2020 року б/н вбачається, що воно видане для проведення позапланової перевірки щодо додержання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками , що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 30.03.2016

Відповідно ст. 21 пункту 1 Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності" № 222-VIII від 02.03.2015 року він набрав чинність з 28.06.2015 року. Відповідно, з цієї дати втрачає чинність Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності" 2000 року із наступними змінами (ст.21 пункт 2 Закону 2015 року.).

Пунктом 8 ст. 21 Закону України від 02.03. 2015 року Кабінет Міністрів України був зобов`язаний привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

На виконання положень вказаного Закону Кабінет Міністрів України прийняв 30.03.2016 року постанову № 256 "Деякі питання ліцензування будівництва об`єктів IV і V категорій складності", яка у наступному була часткове змінена постановою Кабінету Міністрів України №401 від 07.06.2017 року.

Відповідно до пункту 1 Ліцензійних умов ці ліцензійні умови встановлюють вичерпний перелік організаційних, кадрових, технологічних і спеціальних вимог до провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, що обов`язкові для виконання ліцензіатом, а також вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії.

Пункт 2 Ліцензійних умов передбачає, що господарська діяльність з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, підлягає ліцензуванню за переліком видів робіт із провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, які підлягають ліцензуванню, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - перелік робіт).

Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 №256 затверджено перелік видів робіт із провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, які підлягають ліцензуванню.

Враховуючі зазначене та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладену в постанові від 18.07.2018 року по справі № 826/3274/16 слідує, що з моменту набрання чинності ЗУ "Про ліцензування видів господарської діяльності" № 222- VIII від 02.03.2015 року, якій набрав чинність з 28.06.2015 року, правові підстави для застосування ліцензійних умов, прийнятих на реалізацію вимог Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" № 1775 від 01.06. 2000 року із наступними змінами, якій втратив чинність з 28.06.2015 року, відсутні.

Таким чином, починаючи з 28.06.2015 року органи ліцензування можуть здійснювати контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов, виданих відповідно до вимог ч.2 ст.9 ЗУ "Про ліцензування видів господарської діяльності". Тобто, до видання Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акту, яким затверджені ліцензійні умови підстави для здійснення контролю за їх додержанням відсутні, оскільки відсутній предмет здійснення таких заходів.

Судом встановлено, що позивач після 30.03.2016 року звертався до Відповідача тільки один раз - 11.10.2019 року із заявою та пакетом документів, що передбачений Ліцензійними умовами, з метою отримання ліцензії з оновленим переліком видів робіт для провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними (СС2,ССЗ).

Зазначені документи були підготовлені для перевірки відповідачу, проте останній, за відсутності повного комплекту документів, зробив висновки в акту перевірки на підставі документів, які мали місце до набрання законної сили постановою № 256 "Деякі питання ліцензування будівництва об`єктів IV і V категорій складності , яку Кабінет Міністрів України прийняв 30.03.2016 року, а тому не підлягали перевірці.

На думку суду, перевіряючи особи не мали законних підстав вимагати документи, які були надані позивачем у 2015 році для отримання ліцензії, оскільки зазначені документи не мають відношення до перевірки дотримання Ліцензійних умов, затверджених Кабінетом Міністрів України в від 30.03.2016 році.

Отже, відповідач мав право здійснювати перевірку дотримання позивачем Ліцензійних умов, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 256, в частині дій Позивача, які він здійснив після набранням законної сили цією постановою.

Крім того, суд звертає увагу, що на вказану постанову посилається і сам відповідач в направленні на перевірку від 09.01.2020 року, як на підставу для проведення позапланової перевірки.

Таким чином, суд вважає, що під час проведення перевірки, відповідач перевищив свої повноваження в частині витребування документів, які не мали відношення до предмету перевірки.

Відповідно до п. 2 ч. 13 ст. 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", акти, передбачені пунктами 6 - 8 і 10 частини дванадцятої цієї статті, мають містити викладення фактів порушення законодавства, їх обґрунтування та у випадках, якщо вони стосуються невиконання ліцензіатом відповідних ліцензійних умов, - посилання на конкретні пункти ліцензійних умов.

Суд зазначає, що в порушення цієї норми, складений перевіряючими Акт від 14.01.2020 року містить лише посилання на зафіксоване порушення, без будь-якого обґрунтування, а також доказів вчинення позивачем такого порушення.

Згідно з вимогами підпункту 3 п. 6 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, головні інспектори будівельного нагляду під час здійснення нагляду зобов`язані ознайомлювати об`єкт нагляду з актом перевірки в останній день її проведення.

Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, 14.01.2020 року інспектори не з`явились на об`єкт перевірки, в зв`язку із чим, не надали для ознайомлення Акт перевірки, чим позбавили ПрАТ" ВПБФ "Атлант" надати свої пояснення та зауваження відносно виявлених порушень.

Щодо висновків відповідача про відсутність документів, що підтверджують достовірність даних, які зазначались суб`єктом господарювання у документах, поданих органу ліцензування для отримання ліцензії, суд вважає їх необґрунтованими і такими, шо спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Згідно ч.2 ст.16 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності підставами для анулювання ліцензії є: заява суб`єкта будівельної діяльності про анулювання ліцензії; рішення про скасування державної реєстрації суб`єкта господарювання; нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи (підприємця); акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб`єктом будівельної діяльності для отримання ліцензії; акт про невиконання рішення органу ліцензування про усунення порушень, пов`язаних з додержанням ліцензійних умов провадження будівельної діяльності, вимог нормативно-правових актів, що були підставою для прийняття рішення про усунення таких порушень; акт про повторне протягом року порушення суб`єктом будівельної діяльності ліцензійних умов провадження будівельної діяльності або вимог нормативно-правових актів; акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності; акт комісії з розслідування причин аварії на будівництві об`єкта, що призвела до загибелі людей або тяжких екологічних наслідків; неможливість суб`єкта будівельної діяльності забезпечити виконання ліцензійних умов; акт про відмову суб`єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки.

Так, Ліцензію № 29-Л на здійснення господарської діяльність з будівництва об`єктів IV і V категорії складності, ПрАТ "ВПБФ "Атлант" отримало 28.08.2015 року.

30.03.2016 року Постановою Кабінету Міністрів України № 256 було затверджено новий Перелік видів робіт із провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів IV і V категорій складності, які підлягають ліцензуванню.

11.10.2019 року ПрАТ "ВПБФ "Атлант" подало відповідачу пакет документів, який передбачений Ліцензійними умовами, з метою отримання ліцензії з оновленим переліком видів робіт для провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками (СС2,ССЗ).

В переліку, що є Додатком до заяви, були вказані договори, що підтверджують виконання ПрАТ "ВПБФ "Атлант" Ліцензійних умов.

Зазначені договори були частково надані перевіряючим, а частково були готові для ознайомлення 14.01.2019 року.

На підтвердження наявності зазначених договорів, позивачем до матеріалів справи були долучені документи, що додавались до заяви про внесення змін до переліку видів робіт із провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, зокрема, договір №12 від 01.08.2017 року з приватним підприємством Цегла-Річ , Сертифікат №ПТ-165/19 від 29.03.2019 року, договір № 14/230119 від 23.01.2019 року з ТОВ БК ОПОРА , Сертифікат № ПТ-357/18 від 05.10.2018 року.

Перевіривши поданий пакет документів, відповідно до Наказу Держархбудінспекції від 23.10.2019 № 60-Л, новий перелік видів робіт був погоджений та виданий у вигляді додатку ПрАТ "ВПБФ "Атлант".

Тобто, станом на 23.10.2019 відповідач, перевіривши наданий пакет документів, прийшов до висновку, що у ПрАТ" ВПБФ "Атлант" є всі можливості виконувати заявлені у переліку види будівельних робіт, відповідно до Ліцензійних умов.

Крім того, листом № 110-401-19-3331 від 14.11.2019 відповідачем було змінено строк дії ліцензії на безстрокову.

В зв`язку із наведеним, суд вважає, що зазначені обставини та долучені до матеріалів справи документи, підтверджують відповідність позивача Ліцензійним умовам.

За таких обставин, наказ відповідача від 17.01.2020 № 4-Л не відповідає критеріям правомірності та обґрунтованості, передбачених ч. 2 ст. 2 КАС України, а відтак підлягає скасуванню.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваного рішень (наказу).

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Виробнича проектно-будівельна фірма Атлант (02192, м. Київ, Дарницький бульвар, 8-А, код ЄДРПОУ 19016506) задовольнити повністю;

2. Визнати протиправним та скасувати п. 7 Наказу ДАБІ України №4-Л від 17.01.2020р. Про результати розгляду питань щодо ліцензування .

3. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства Виробнича проектно-будівельна фірма Атлант (02192, м. Київ, Дарницький бульвар, 8-А, код ЄДРПОУ 19016506) понесені судові витрати у розмірі 2102,00 (дві тисячі сто дві грн) за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурної інспекції України (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 37471912).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа