Рішення

від 25.06.2020 по справі 640/2248/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2020 року м. Київ № 640/2248/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламне агентство КРАШ до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи.

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламне агентство КРАШ (надалі - Позивач) до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - Відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - Третя особа), в якому Позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02.08.2018 № 1386 Про відмову у продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами ;

- зобов`язати виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийняти відповідне рішення (розпорядження) про продовження строку дії дозволів №32117-12П-1, № 21118-12-П-1 на розміщення зовнішньої реклами з урахуванням принципу мовчазної згоди, згідно поданих заяв №50320-002900339-816-09, № 50320-002900361-816-09 від 15.05.2018, за адресою: м. Київ, Святошинський район, проспект Академіка Палладіна, 33 та м. Київ, Святошинський район, вул. Стеценка, Гостомельська площа;

- стягнути з Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ: 00022527) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламне агентство КРАШ (01034, м. Київ, вул. Прорізна, 16/2, код ЄДРПОУ: 21682506) судові витрати в розмірі 3842,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач своєчасно звернувся до Відповідача із заявами про продовження строку дії дозволів №32117-12П-1 та № 21118-12-П на розміщення зовнішньої реклами за адресами згідно переліку. Однак, у строк встановлений частиною 6 статті 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності Відповідач не розглянув питання щодо продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

Мотивуючи позовні вимоги Позивач зазначає, Відповідач безпідставно прийняв розпорядження № 1386 від 02.08.2018 Про відмову в продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами з посиланням на розпорядження № 1689 від 26.12.2017 Про затвердження Схеми розміщення наземних рекламних засобів по всій території міста Києва (далі - Розпорядження № 1689 від 26.12.2017). Позивач наголошує, що розпорядження Відповідача № 1689 від 26.12.2017 встановлює додаткові обмеження щодо розміщення зовнішньої реклами.

Ухвалою Суду від 19 лютого 2019 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та залучено Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до участі у вирішенні спору в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору (а.с. 1-3).

23 травня 2019 року Відповідачем подано відзив на адміністративний позов (а.с. 44-49) з матеріалами, на підставі яких прийняте оскаржуване розпорядження та копія розпорядження, які не є належним чином засвідчені (а.с. 50- 55).

Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі представника комунального підприємства Київреклама не погодився із доводами позовної заяви, надав свій відзив, в якому вказав, що оскаржуване розпорядження було розроблено та прийнято на підставі положень чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Зазначив, що 02 серпня 2018 року прийнято розпорядження № 1386 Про відмову у продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами у зв`язку з відсутністю у Схемі розміщення рекламних засобів по всій території міста Києва, затверджений розпорядженням № 1689 від 26.12.2017, місць розташування рекламних засобів згідно дозволів на розміщення об`єктів зовнішньої реклами № 32117-12 -П-1 та №32118-12-П-1.

Третя особа не скористалась правом наданим ст. 165 КАС України, заяв та клопотань до суду не подавала.

Обставини, встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 травня 2018 року Позивачем було подано через адміністратора міського дозвільного органу до робочого органу (дозвільного органу) - Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) заяви: № 50320-002900339-816-09 від 15.05.2018 та № 50320-002999361-816-09 від 15.05.2018 з додатками про продовження строку дії дозволів №32117-12П-1 та № 21118-12-П-1 на розміщення зовнішньої реклами за наступними адресами: м. Київ, Святошинський район, проспект Академіка Паладіна, 33 та по вулиці Стеценка, Гостомельська площа (а.с. 28-29).

06 серпня 2018 року Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надіслало на адресу Позивача повідомлення № 076-4599-ОД про відмову в продовженні дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами з посиланням на оскаржуване розпорядження (а.с. 27).

17 серпня 2018 року представник Позивача отримав повідомлення № 076-4599-ОД від 06.08.2018 (а.с. 10).

02 серпня 2018 року Відповідача на підставі розпорядження № 1386 Про відмову в продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами відмовив Позивачу в продовженні строку дії дозволів № 32117-12-П-1 та № 32118-12-П-1 на розміщення зовнішньої реклами, згідно з додатком до цього розпорядження (а.с. 25-26), у зв`язку з невідповідністю вимогам Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1689 від 26 грудня 2017 року, яким затверджено Схему розміщення наземних рекламних засобів по всій території міста Києва, (копія в матеріалах справи відсутня).

Не погоджуючись із розпорядженням Відповідача № 1386 від 02.08.2018 Про відмову в продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами , Позивач звернувся до Суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги Позивача та заперечення Відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд дійшов наступних висновків.

Норми права, які застосував Суд, та мотиви їх застосування.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розміщення об`єктів зовнішньої реклами в м. Києві врегульовано Законом України Про рекламу , Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі - Типові правила), Порядком розміщення реклами в м. Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради 22.09.2011 № 37/6253 (далі - Порядок).

Засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначає Закон України Про рекламу від 03.07.1996 року №270/96-ВР (далі - Закон №270/96-ВР).

За змістом статті 1 Закону № 270/96-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) під зовнішньою рекламою слід розуміти рекламу, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Відповідно частин першої статті 16 Закону № 270/96-ВР, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У частині п`ятій статті 16 Закону № 270/96-ВР передбачено, що перелік обмежень та заборон щодо розміщення зовнішньої реклами встановлений у частинах третій та четвертій вказаної статті Закону, та є вичерпним.

Водночас, правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів визначає Закон України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності від 06.09.2005 року №2806-IV (далі - Закон №2806-IV).

Згідно статті 1 Закону №2806-IV документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 4 - 1 Закону №2806-IV порядок проведення дозвільної (погоджувальної) процедури, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною першої статті 4-1 Закону №2806-IV порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання, видача або відмова у видачі яких законами України віднесена до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом а пункту 13 частини першої статті 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 № 280/97-ВР надання дозволу на розміщення реклами належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад як повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку.

Аналізуючи наведені положення чинного законодавства суд приходить до висновку, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року №2067 затверджено Типові правилами розміщення зовнішньої реклами (далі також - Типові правила).

Абзац другий пункту 1 Типових правил встановлює, що порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання, видача або відмова у видачі яких законами України віднесена до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України.

За визначенням пункту 2 Типових правил дозвіл - це документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Відповідно до Типових правил №2067 (у редакції на час спірних правовідносин) зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил (пункт 3).

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності .

Згідно з пунктами 5, 6 Тимчасового порядку для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган). Робочий орган не вправі подавати заяву та одержувати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.

Порядок надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, продовження та скасування строку його дії у місті Києві врегульовано Порядком розміщення реклами у м. Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року № 37/6253 (далі - Порядок № 37/6253).

За приписами пункту 1.3 розділу І Порядку № 37/6253 робочим органом, у розумінні пункту 5 Типових правил, є Головне управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке уповноважене виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) виконувати покладені на нього функції (у сфері розміщення зовнішньої реклами та реклами на транспорті, у ліфтах комунальної власності територіальної громади міста Києва), передбачені цим Порядком та Положенням про Головне управління з питань реклами (дозвільний орган).

Відповідно до пункту 24 Типових правил підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу є виданий у встановленому порядку дозвіл.

Продовження строку дії дозволу допускається за умови відповідності місця розташування та типу рекламного засобу схемі розміщення рекламоносіїв, що входить до складу відповідного паспорта вулиці, затвердженого в установленому порядку (абзац другий пункту 9.2 Порядку № 37/6253).

З аналізу наведених норм вбачається, що визначеною законом підставою набуття суб`єктом господарювання (розповсюджувачем зовнішньої реклами) права на розміщення зовнішньої реклами у місті Києві на певний строк та у певному місці є дозвіл на розміщення об`єкта зовнішньої реклами, виданий на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) відповідно до Порядку № 37/6253. Строк дії дозволу може бути продовжено на підставі відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) за умови відповідності місця розташування та типу рекламного засобу схемі розміщення рекламоносіїв.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 15 Закону України Про доступ до публічної інформації 26 грудня 2017 року розпорядження Відповідача, а також Схема були опубліковані на офіційному веб-сайті Київської міської влади, тобто Позивач, як і будь-який інший суб`єкт господарювання, мав можливість ознайомитись із розпорядженням ще у грудні 2017 року.

Доказів скасування та визнання нечинним розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26 грудня 2017 року № 1679 матеріали справи не містять.

При цьому суд враховує те, що Позивач не був позбавлений права з урахуванням розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26 грудня 2017 року № 1689, яким затверджено Схему розміщення наземних рекламних засобів по всій території міста, оформити заяви на розміщення рекламних засобів.

Також, слід зазначити, що положення Порядку №37/6253 в частині продовження строку дії дозволу не суперечить положенням Типових правил №2067, адже останніми взагалі не врегульовано безпосередньо порядку продовження строку дії відповідного дозволу, з огляду на що посилання представника є безпідставними.

Стосовно доводів Позивача про те, що оскаржене розпорядження Відповідача прийняте всупереч вимогам Закону України № 2806-IV, поза строками для надання або відмови у продовженні строків дії дозволу, Суд зазначає таке.

Повноваження Відповідача у спірних правовідносинах регулюються Законом України №270/96-ВР, згідно з частиною 1 статті 16 якого розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

Отже, отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами є дозвільною процедурою у розумінні статті 1 Закону України №2806-IV.

Згідно абзацу четвертого частини першої статті 4-1 Закону України №2806-IV строк видачі документів дозвільного характеру становить 10 робочих днів, якщо інше не встановлено законом. Згідно з положеннями частини другої статті 4-1 цього Закону порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання, видача або відмова у видачі яких законами України віднесена до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 9 Порядок №37/6253 встановлено порядок продовження дії дозволу.

Згідно цього пункту, у редакції на час спірних правовідносин:

Підпунктом 9.1.- строк дії погодження продовжується на підставі заяви, яка подається до міського дозвільного центру за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2005 № 1176 Про затвердження форми заяви на одержання суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою документів дозвільного характеру (із змінами і доповненнями), не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії погодження разом із оригіналом зареєстрованого погодження. Разом із заявою на продовження строку дії погодження рекламодавець або розповсюджувач надає дозвільному органу документ (акт звірки взаєморозрахунків), який підтверджує відсутність заборгованості у рекламодавця або розповсюджувача, на розміщення реклами на транспорті якого раніше було надано погодження, за договором на розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва;

підпунктом 9.2. - дозвільний орган протягом п`яти робочих днів з дати одержання заяви з міського дозвільного центру про продовження строку дії погодження розглядає її та надає пропозиції з проектом відповідного розпорядження виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) для прийняття рішення.

Продовження строку дії погодження допускається за умови відповідності місця розташування та типу РЗ схемі розміщення рекламоносіїв, що входить до складу відповідного паспорта вулиці, затвердженого в установленому порядку.

підпунктом 9.3. - виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) протягом п`яти робочих днів з дати одержання від дозвільного органу зазначених пропозицій розглядає та приймає відповідне рішення про продовження строку дії погодження або про відмову у його продовженні.

підпунктом 9.4. - дозвільний орган протягом п`яти робочих днів з дати видання розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вносить відповідні зміни до погодження, які мають бути підписані керівником дозвільного органу та скріплені печаткою дозвільного органу, та передає його до міського дозвільного центру для видачі заявнику.

Продовження строку дії погодження (відмова у його продовженні) фіксується в журналі обліку міського дозвільного центру та в журналі реєстрації дозвільного органу.

Перший примірник дозволу видається в міському дозвільному центрі, другий залишається у дозвільного органу для обліку та контролю, а третій передається балансоутримувачу.

Отже, рішення про видачу дозволу чи про продовження строку його дії має прийматись протягом 10 робочих днів. При цьому Робочий орган виконавчого органу Київської міської ради за заявою суб`єкта господарювання може прийняти одне з двох рішень: про надання дозволу чи продовження строку його дії або про відмову у його наданні чи продовженні строку дії.

Як вбачається із матеріалів справи, Позивачем було подано до Центру надання адміністративних послуг заяви від 15.05.2018 № 50320-002900339-816-09, № 50320-002900361-816-09 на продовження строку дії дозволів № 32117-12-П-1 № 32118-12-П-1 на розміщення зовнішньої реклами, однак, Відповідачем 02.08.2018 прийнято розпорядження № 1386 Про відмову у продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами , тобто із значним пропуском встановленого строку.

За таких обставин Суд зазначає, що у даному випадку, Відповідач повідомивши Позивача про відмову в продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами, допустив порушення пункту 9.4. - 9-6. Порядку №37/6253 стосовно процедури розгляду заяв про продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами та прийняття з цього приводу рішення.

З огляду на викладені вище обставини, Суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати розпорядження виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації від 02.08.2018 № 1386 Про відмову у продовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами .

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Відповідача прийняти рішення про продовження строку дії дозволів № 32117-12-П-1 № 32118-12-П-1 на розміщення зовнішньої реклами з урахуванням принципу мовчазної згоди згідно поданих заяв та отриманих описів, за адресами: м. Київ, Святошинський район, проспект Академіка Палладіна, 3 та по вулиці Стеценка, Гостомельська площа, то Суд зазначає наступне.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

При цьому, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

В Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, зазначено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до частини шостої статті 4-1 Закону України №2806-IV у разі якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів адміністратору або дозвільному органу.

Днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом.

Згідно із абзацом десятим частини першої статті 1 Закону України №2806-IV принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Частиною шостою статті 4-1 Закону України №2806-IV передбачено, що у випадку невиконання дозвільним органом свого юридичного обов`язку (в установлений Законом строк видати документ дозвільного характеру або направити повідомлення про відмову у його видачі), тобто через свою бездіяльність, суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру.

Таким чином, бездіяльність дозвільного органу, стає передумовою для виникнення правовідносин, у яких суб`єкт господарювання може застосувати принцип мовчазної згоди. Тобто, виникнення у суб`єкта господарювання права на застосування принципу мовчазної згоди настає при наявності системи таких умов: 1) суб`єктом господарювання подані всі визначені законом документи для отримання дозволу, що підтверджується копією заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття; 2) суб`єктом господарювання документи подані за встановленою законодавством процедурою (у встановлений строк, до відповідного суб`єкта владних повноважень, у відповідній формі тощо); 3) подані суб`єктом господарювання документи відповідають вимогам законодавства; 4) закінчення строку розгляду поданих документі - 10 днів від дня подання заяви; 5) відсутність/несвоєчасність відповіді суб`єкта владних повноважень по суті поданої заяви.

Отже, принцип мовчазної згоди може бути застосований за умови, якщо суб`єктом господарювання дотримані всі вимоги законодавства, а у суб`єкта владних повноважень відсутня альтернатива у прийнятті або не прийнятті позитивного рішення за зверненням такого суб`єкта господарювання.

Відповідна правова позиція щодо застосування принципу мовчазної згоди викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 826/9749/17, від 05.09.2018 у справі №826/11460/17, від 10.01.2019 у справі №813/3145/16, від 13.02.2019 у справі №№826/16335/17, від 21.03.2019 у справі №817/498/17, від 16.05.2019 у справі №818/600/17 та від 21.08.2019 у справі №826/25865/15.

Суд зауважує, що обов`язковим є прийняття органом, який надає відповідний дозвіл (у даному випадку приймає рішення про продовження дії дозволу), рішення (позитивного чи негативного) за наслідками розгляду заяви заінтересованої особи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №826/15869/17.

Судом встановлено, що Відповідач приймав рішення про відмову у продовженні строку дії дозволів з порушенням процедури. При цьому протиправна бездіяльність Відповідача щодо не розгляду у встановлений строк заяв на продовження терміну дії дозволів № 32117-12-П-1 та № 32118-12-П-1 на розміщення зовнішньої реклами, не може бути підставою для зобов`язання продовжити їх дію з огляду на застосування принципу мовчазної згоди, оскільки повноваженнями щодо перевірки відповідності поданих документів вимогам закону, а також встановлення відсутності інших правових підстав для відмови у продовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами є виключною компетенцією Відповідача.

Враховуючи викладене вище, Суд приходить до висновку, що у даній справі питання стосовно зобов`язання суб`єкта владних повноважень вжити конкретних дій (прийняття рішення) у формі продовження терміну дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами, з урахуванням обраного Позивачем способу захисту, наданих доказів на підтвердження своїх позовних вимог та інших обставин справи, знаходиться поза компетенцією суду.

При цьому Суд враховує, що принцип мовчазної згоди застосовується не за рішенням суду, а суб`єктом господарювання у силу приписів нормативних актів. Разом з тим, застосування принципу мовчазної згоди полягає тільки в можливості суб`єкта господарювання вчиняти певні дії, але не є безумовною підставою для прийняття саме позитивного рішення.

Судове рішення повинно бути ухвалене з урахуванням необхідності дотримання справедливого балансу між ефективним способом захисту порушеного права і законністю такого рішення. Безпосереднє втручання суду в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень допускається, як виняток, у випадку, коли обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини у публічно-правовій сфері, а також зібрані у справі докази дають підстави для висновку про безальтернативність рішення суб`єкта владних повноважень, яке повинно бути прийнято з урахуванням висновків, зроблених судом у цій справі, та за умови, що попереднє рішення чи бездіяльність такого суб`єкта вже визнано судом протиправним.

Такі висновки з приводу застосування норм Закону України №2806-IV у взаємозв`язку з частиною 3 статті 2 КАС України у подібних правовідносинах Верховним Судом зроблено під час розгляду справи № 826/14372/16 .

Відповідно до принципу мовчазної згоди, передбаченого статтею 1 Закону №2806-IV, суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано та не направлено.

При цьому, суд зазначає, що принцип мовчазної згоди не означає, що таке право є абсолютним і набувається у будь-якому випадку, коли у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано та не направлено.

На цій підставі Суд зазначає, що вимога представника Позивача про зобов`язання Відповідача прийняти відповідне рішення про продовження строку дії дозволів № 32117-12-П-1 та № 32118-12-П-1 на розміщення зовнішньої реклами з урахуванням принципу мовчазної згоди згідно з поданих заяв виходить за межі завдань адміністративного судочинства та є формою втручання в дискреційні повноваження Відповідача.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Також, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A, пункт 29).

Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Рекламне агентство КРАШ до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії слід задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При зверненні до Суду з адміністративним позовом Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 3 842, 00 грн, що підтверджується квитанцією від 04.02.2019 № 109, № 110 (а.с. 5-6).

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені Позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме - у сумі 1 921,00 грн.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламне агентство КРАШ (01034, м. Київ, вул. Прорізна, 16/2, код ЄДРПОУ: 21682506) до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ: 00022527) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ: 41338526) про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ: 00022527) від 02.08.2018 року № 1386 Про відмову у продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами .

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ: 00022527) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламне агентство КРАШ (01034, м. Київ, вул. Прорізна, 16/2, код ЄДРПОУ: 21682506) судовий збір у сумі 1921,00 (тисяча дев`ятсот двадцять одна грн 00 коп.).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда