Рішення

від 23.06.2020 по справі 196/601/20

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Справа № 196/601/20

№ провадження 2/196/422/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року смт Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої - судді Гудим О.М.

за участю секретаря - Шевченко Т.І.

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в смт.Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Великознам`янської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області 08.05.2019 року повторно). На день смерті він був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить:

- земельна ділянка, площею 2,9784 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробнитцва, розташована на території Зорянської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225681300-03-005-0101, яка належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №170293 від 15.12.2005 року.

За життя ОСОБА_3 02 березня 2007 року склав заповіт, яким вказану земельну ділянку заповів йому. Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Царичанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за №123.

22 травня 2020 року він звернувся до приватного нотаріуса із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте постановою нотаріуса від 22 травня 2020 року йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки у правовстановлюючих документах на спадкове майно мається суперечлива інформація.

Оскільки свідоцтво про право на спадщину за заповітом він не має можливості отримати, а тому був вимушений звернутися до суду.

Враховуючи вищевикладене та посилаючись на норми ст.ст.1216, 1218, 1223, 1225, 1233 ЦК України, прохає суд визнати за ним право власності на вищевказане спадкове майно.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з`явився, надіславши до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю та прохає їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи в суді, причини неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи чи розгляд справи у його відсутність суду не надіслав.

Суд, перевіривши матеріали справи, вивчивши всі надані по справі докази, даючи їм оцінку у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню за слідуючих підстав.

Згідно ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Нормами ч.4 ст.206 ЦПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В даному випадку у відкритому судовому засіданні відповідно до норм ч.1 ст.81 ЦПК України встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Великознам`янської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області 08.05.2019 року повторно). На день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить:

- земельна ділянка, площею 2,9784 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробнитцва, розташована на території Зорянської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225681300-03-005-0101, яка належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №170293 від 15.12.2005 року (а.с.11-15).

За життя ОСОБА_3 02 березня 2007 року склав заповіт, яким вказану земельну ділянку заповів позивачу. Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Царичанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за №123 (а.с.10).

22 травня 2020 року позивач звернувся до приватного нотаріуса із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте постановою нотаріуса від 22 травня 2020 року йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки у правовстановлюючих документах на спадкове майно мається суперечлива інформація (а.с.8, 9).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

При цьому, згідно статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищевикладене вбачається, що положення ч.1 ст.1268 ЦК України стосовно захисту права власності повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що у відповідності до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі Пайн Веллі Девелопментс ЛТД та інші проти Ірландії зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства ) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Отже, проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та подальшого належного виконання судового рішення, з урахуванням принципу юридичної визначеності та підстав відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, суд приходить до висновку, що є передбачені законом підстави для винесення судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 1 статті 142 ЦПК визначено, що у разі … визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті суд … в рішенні у порядку встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору, сплаченого при поданні позову, чи про повернення позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, не заявляв, тому судовий збір слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 142, 258, 259, 263-265, 268, 354, п.п.15 п.15 ч.1 Перехідних положень Розділ ХІІІ ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем села Могилів Царичанського району Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку, площею 2,9784 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Зорянської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225681300-03-005-0101, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та якому вказана земельна ділянка належала на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №170293 від 15.12.2005 року.

Судовий збір залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

У відповідності до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Царичанський районний суд Дніпропетровської області.

Головуюча: О.М.ГУДИМ