Ухвала

від 26.06.2020 по справі 344/7897/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/7897/20

Провадження № 1-кс/344/2965/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_4 , яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, в рамках кримінального провадження № 42019091010000034 від 23.07.2019 року,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено із прокурором Івано-Франківської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , в обґрунтування якого посилався на те, що 18.11.2003 загальними зборами акціонерів ЗАТ «Світлиця» затверджено установчий договір про створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Гостинець» (код ЄДРПОУ 13652907), директором якого у відповідності до протоколу № 1 від 27.01.2010 загальних зборів учасників товариства призначено ОСОБА_4 із часткою у статутному капіталі у розмірі 100%. Відповідно до п. 7.15 статуту у товаристві створено виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює директор. Крім того, п.7.15 статуту встановлено, що директор: вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників; діє від імені товариства в межах встановлених законодавством України та статутом; має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Тобто, ОСОБА_4 з того часу була наділена адміністративно-господарськими функціями службової особи юридичної особи приватного права.

13 лютого 2004 року у м. Івано-Франківську, між ОСОБА_7 та головою правління ЗАТ «Світлиця» ОСОБА_8 , укладено договір купівлі-продажу, предметом якого були нежитлові приміщення загальною площею 1230,5 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 , відповідно до якого 16.02.2004 за ОСОБА_7 зареєстровано право власності вказаним об`єктом нерухомості. Крім того, 23.12.2015 ОСОБА_7 будучи законним власником вище зазначеного нерухомого майна, уклав із ОСОБА_9 договір дарування частки нежитлових приміщень, як наслідок цього ж дня, за останньою зареєстровано право спільної часткової власності на нежитлові приміщення, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Усвідомивши неможливість у законний спосіб отримати у власність об`єкт нерухомості, який знаходиться по АДРЕСА_1 , та на праві приватної власності належить іншим особам, ОСОБА_4 вирішила заволодіти цим приміщенням шляхом обману із використанням електронно-обчислювальної техніки та зловживання повноваженнями службової особи юридичної особи приватного права.

Так 02.10.2018 з метою реалізації свої протиправних дій, заздалегідь спланувавши їх, ОСОБА_4 , ввійшовши в змову із невстановленими досудовим розслідуванням особами, які були наділені необхідними їй знаннями в сфері заволодіння нерухомим майном, вирішила залучити до реалізації свого злочинного плану, в якості виконавця злочину, державного реєстратора Комунального підприємства «Центр реєстрації прав» Корецької районної ради Рівненської області - ОСОБА_10 , як особу яка володіє необхідними знаннями та навичками, а також розуміючи, що останньому в законному порядку надано необхідний їй доступ до Єдиних та Державних реєстрів, а саме до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що в свою чергу уповноважувало потенційного виконавця на вчинення реєстраційних дій, спрямованих на незаконне заволодіння ОСОБА_4 майном, що їй не належить, на що ОСОБА_10 погодився, тим самим вступивши в злочинну змову з ОСОБА_4 .

Цього ж дня, реалізовуючи свій злочинний план та будучи об`єднаною спільним протиправним умислом із ОСОБА_10 та іншими невставленими досудовим розслідуванням особами, ОСОБА_4 , розуміючи, що вона не має законних прав на заволодіння майном, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_10 , подала останньому, з метою введення в оману відповідної електронної системи, заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на вище вказаний об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 405427326101, та додатки до неї, що не містили законних підстав на внесення відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: вирок суду, серія та номер:1-13, виданий 14.05.2007, видавник: Галицький районний суд міста Львова; рішення суду, серія та номер: 18/331, виданий 09.09.2004 Господарським судом Івано-Франківської області; ухвалу суду 11а-662/2007, видана 07.08.2007 Апеляційним судом Львівської області; ухвала суду, серія та номер: 18/331, виданий 12.06.2008 Господарським судом Івано-Франківської області, індексний номер рішення 43306174;договір купівлі продажу державного майна орендного підприємства громадського харчування «Світлиця» від 28.09.1995 № 1Д-910; акт передачі державного майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства громадського харчування «Світлиця» від 20.10.1995 № 36.

Надалі ОСОБА_10 , реалізовуючи їх спільний протиправний умисел, 02.10.2018 о 16 год 11 хв 19 сек, попередньо обумовивши із ОСОБА_4 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами свої дії, діючи умисно та відповідно до її вказівок, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання протиправних наслідків на користь ОСОБА_4 , з метою реалізації спільного злочинного плану,на підставі поданих нею документів, із використанням особистого ключа із електронним цифровим підписом та ідентифікатором доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вніс в до електронної системи завідомо неправдиві відомості, чим реалізував злочинний умисел ОСОБА_4 та зареєстрував право приватної власності на нежитлові приміщення за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Шашкевича, 6, за ТОВ «Гостинець».

В подальшому цього ж дня, ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, використовуючи надані ОСОБА_10 повноваження державного реєстратора та діючи в змові з останнім відповідно до їх злочинного плану, в черговий раз подала реєстратору документи, що жодним чином не встановлюють підстави для зміни прав власності на майно та є такими, що не набрали законної сили, а саме: вирок суду, серія та номер:1-13, виданий 14.05.2007, видавник: Галицький районний суд міста Львова, рішення суду, серія та номер: 18/331, видане 09.09.2004 Господарським судом Івано-Франківської області, ухвала суду 11а-662/2007, видана 07.08.2007 Апеляційним судом Львівської області, ухвала суду, серія та номер: 18/331, видана 12.06.2008 Господарським судом Івано-Франківської області, індексний номер рішення 43306174, на підставі яких ним о 16 год 18 хв 41 сек, було внесено завідомо незаконні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про припинення прав власності законного співвласника ОСОБА_7 на об`єкт нерухомого майна, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, 02.10.2018 о 16 год 21 хв 01 сек, продовжуючи їх спільні з ОСОБА_4 протиправні дії, ОСОБА_10 , на підставі раніше поданої заяви та вище зазначених документів, наданих ОСОБА_4 , використовуючи надані йому повноваження державного реєстратора, діючи за попередньої змови, вніс відомості до реєстру про припинення права власності законного співвласника ОСОБА_9 .

Таким чином, внаслідок злочинних дій ОСОБА_4 , що діяла за попередньою змовою із ОСОБА_10 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, завдано матеріальну шкоду законним співвласникам нерухомого майна, а саме: ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , яка у відповідності до висновку будівельно-оціночної експертизи № 1071/1286-1288/20-28 від 05.06.2020 становить 21 128 660,00 (двадцять один мільйон сто двадцять вісім тисяч шістсот шістдесят) гривень, що у 600 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, чим спричинено тяжкі наслідки.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: п. 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі терміном до 12 років, з конфіскацією майна. Усвідомлюючи неминучість покарання за вчинені злочину ОСОБА_4 може покинути місце постійного проживання в будь-який момент, що в подальшому буде перешкоджати встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні та останній може не з`являтися за викликами слідчого, прокурора та суду; п. 3 - незаконно впливати на потерпілого та свідків оскільки ОСОБА_4 знає їх анкетні дані, з метою зміни показів останніх.

Беручи до уваги вищенаведене та з метою забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_4 покладених на неї обов`язків, просив слідчого суддю застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави, у розмірі триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, із покладенням обов`язків визначених частиною 5 ст. 194 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з мотивів викладених в ньому.

Захисники у судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання за необґрунтованістю підозри та відсутністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підозрювана у судовому засіданні підтримала думку захисників.

Заслухавши прокурора, підозрювану та захисників, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності (ч. 2 ст. 182 КПК України).

З матеріалів клопотання вбачається, що 19 червня 2020 року ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Відповідно допрактики Європейськогосуду «розумнапідозра» увчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція прозахист правлюдини іосновоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Злочин, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , є особливо тяжким, за який законом передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років із конфіскацією майна.

Однак тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній не є вирішальною обставиною при визначенні запобіжного заходу, так як на стадії досудового розслідування вина ОСОБА_4 за злочин у якому вона підозрюється, ще недоведена.

Вирішуючи дане клопотання враховую, що ОСОБА_4 з дня повідомлення їй про підозру знала, що її підозрюють у вчиненні кримінального правопорушення, але жодних дій щодо уникнення кримінальної відповідальності не вчиняла, від органів досудового розслідування та суду не переховувалась.

Прокурором доведено певний ступінь наявності ризику, зокрема, можливості підозрюваної впливати на свідків, однак, на переконання слідчого судді, вказану обставину слід оцінювати в сукупності з іншими обставинами даного кримінального провадження, інші ризики прокурором не доведено.

Вирішуючи дане клопотання враховую також характеризуючі особу підозрюваної дані, її вік, який становить 75 років, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, та відсутність судимостей у минулому.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відтак, враховуючи вищенаведене, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення самої підозрюваної до нього, вважаю, що в судовому засіданні не доведено поза розумним сумнівом відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, аніж застава.

Так, згідно ст. 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу та при цьому підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов`язки та роз`яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи зазначене, вважаю, що в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення зазначеного прокурором ризику впливу на свідків, до підозрюваної слід застосувати такий запобіжний захід, як особисте зобов`язання з покладенням обов`язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

На переконання слідчого судді, запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання на підозрювану буде доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження та зможе запобігти встановленим в судовому засіданні ризиків.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193-194, 196, 205, 309, 376, 395 КПК України,-

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянки України, раніше не судимої, запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання на строк до 18 серпня 2020 року включно.

Покласти на підозрювану ОСОБА_4 на строк до 18 серпня 2020 року включно обов`язки:

- прибувати до слідчого прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатись з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора, суду.

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

та роз`яснити, що в разі невиконання таких обов`язків щодо неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання ОСОБА_4 , доручити здійснювати слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019091010000034.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1 .

Повний текст ухвали оголошено 30 вересня 2020 року о 08 год. 30 хв.