Рішення

від 13.11.2019 по справі 757/12211/19-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/12211/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г.О.

секретар судового засідання Ткаченко І. Р.,

справа №757/12211/19-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Променант

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Променант про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що 06.01.2018 року між нею та ТОВ Кредитна Установа Інвест Фінанс Сіті був укладений договір про надання фінансового кредиту.

11.02.2019 року ТОВ КУ Інвест Фінанс Сіті змінило назву на ТОВ Променант .

Позивач вважає, що при укладенні вищевказаного договору фінансового кредиту були порушені її права як споживача згідно з нормами Закону України Про захист прав споживачів , Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , Закону України Про захист персональних даних , ЗУ Про інформацію , зокрема норми ч. 2 ст. 12 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг та норми ч. 2 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів .

Працівники ТОВ КУ Інвест ФІнанс Сіті з умовами кредитування належним чином її не ознайомили, оформлення кредитного договору проходило протягом декількох хвилин, потім їй вручили договір, який вона не володіючи спеціальними знаннями в галузі права підписала, сподіваючись на добропорядність працівників відповідача. Разом з тим, вважає, що кредитор не надав їй повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації про умови кредиту перед укладенням договору про надання споживчого кредиту.

Недотримання та не виконання відповідачем імперативних вимог, встановлених ст.11 ЗУ Про захист прав споживачів та ч.2 ст.12 ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг є підставою згідно ст.215 ЦК України для визнання даного договору недійсним у зв`язку з недотриманням кредитором вимог закону щодо істотних умов договору, які необхідні для його укладання.

Позивач також вказує на те, що відповідачем були порушені норми, встановлені в абз. 5, 11 п. 2 ст. 8 Закону України Про захист персональних даних , адже відповідач не повідомляв позивачу про умови та строки обробки його персональних даних, оскільки з аналізу умов кредитного договору вбачається, що надана позивачем згода на обробку персональних даних позивача є безстроковою та безвідкличною.

З огляду на вищезазначене, позивач просить визнати недійсним договір про надання фінансового кредиту від 06.01.2018 року.

Відповідач своїм правом надати відзив не скористався.

Відповідно до частини 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 06.01.2018 року між ОСОБА_1 і ТОВ КУ Інвест Фінанс Сіті був укладений договір про надання фінансового кредиту. ОСОБА_1 підписала Заяву-приєднання №155780 до договору фінансового кредиту та Правил про надання фінансового кредиту (а.с. 10).

Згідно із Заявою-приєднання позичальник отримала кредит у розмірі 700 грн (п.4.1). Строк дії договору встановлений з 06.01.2018 р. по 26.01.2018 р. (п.4.2.). Проценти за користування кредитом встановлені в розмірі 1,90 - в день, що в рік становить 693,5 відсотків, процентна ставка за кредитом є фіксованою (п.4.3). Сукупна вартість кредиту складає 979,30 грн (п.4.4.). Погашення кредиту (сплата кредиту та тіла кредиту) повинно відбутись в останній день користування кредитом, а саме 26.01.2018 (п.4.5.).

У заяві - приєднання №155780 до Договору фінансового кредиту та Правил про надання фінансового кредиту ОСОБА_1 , підписуючи вказану заяву, підтвердила, що до моменту підписання цієї заяви вона ознайомлена з умовами, викладеними в Правилах про надання фінансового кредиту та в Договорі про надання фінансового кредиту на сайті кредитодавця: http://credition.org.ua, умовами договору про надання фінансового кредиту, Правилами, статтею 11 ЗУ Про захист прав споживачів , ст. 12 ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , п.2 ст.11 ЗУ Про захист прав споживачів ,ЗУ Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та зобов`язується самостійно відстежувати всі зміни, які будуть вноситись до Правил про надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів та/або залучених коштів.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ КУ Інвест Фінанс Сіті при укладанні оспорюваного договору фінансового кредиту ознайомило позивача з усіма умовами надання кредиту, про що свідчить відповідний підпис позивача у Заяві-приєднанні.

Згідно із ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В силу ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закон України "Про захист прав споживачів" застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Судом встановлено, що оспорюваний договір підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення зазначеного вище правочину не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору; відомості в кредитному договорі свідчать про те, що відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки, тощо.

Позивач посилається на те, що відповідач перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту, відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII, а також Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг № 2664-III від 12.07.2001 року не повідомив про умови надання кредиту.

Проте посилання позивача на порушення відповідачем ч.2 ст. 11 Закону "Про захист прав споживачів" є безпідставним, оскільки на час укладення спірного договору частина 2 у статті 11 зазначеного Закону не існувала.

До того ж, із Заяви-приєднання вбачається, що позичальник підтверджує, що до моменту підписання цієї заяви вона ознайомилась з умовами, викладеними в Правилах про надання фінансового кредиту та в Договорі про надання фінансового кредиту на сайті кредитодавця: http://credition.org.ua, умовами договору про надання фінансового кредиту, Правилами, статтею 11 ЗУ Про захист прав споживачів , ст. 12 ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг (а.с. 10).

Отже позивачем не доведено, що відповідач не надав позивачу повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації, про умови договору перед укладенням та під час укладення договору.

Як роз`яснено у п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України Про Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними №9 від 06.11.2009 року правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Однак позивач не надав доказів введення в оману, адже підписав договір фінансового кредиту, який за своїм змістом містить всю інформацію, необхідну для здійснення свідомого вибору.

Безпідставними є також посилання позивача на дрібний шрифт договору, оскільки як вбачається із копії Заяви-приєднання (а.с. 10), наданого позивачем, шрифт є таким, що дає можливість його прочитання без ускладнень, весь текст надрукований одним шрифтом.

Окрім цього, позивач посилається на те, що Заява-приєднання №155780 суперечить абз. 5, 11 п. 2 ст. 8 Закону України Про захист персональних даних , оскільки відповідач не повідомляв позивачу про умови та строки обробки його персональних даних, та згідно умов кредитного договору надана ним згода на обробку його персональних даних є безстроковою та безвідкличною.

Відповідно до п. 3 Заявки-приєднання позичальник підтверджує, що дає згоду на обробку своїх персональних даних керуючись Законом України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 року, та зокрема на їх збирання, реєстрацію, накопичення, зберігання, адаптування, зміну (в тому числі за зверненням третіх осіб), поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізацію, передачу Третім особам для роботи із звернення стягнення заборгованості за договором у разі неналежного його використання без будь-якого його попередження про передачу таких даних), знеособлення, знищення, у тому числі з використанням інформаційних (автоматичних систем), виключно з метою виконання умов договору на строк , що є необхідним для виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим договором і дотримання положень чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про захист персональних даних № 2297-VI від 01.06.2010 року, поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних.

Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 2 згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди.

Таким чином, зважаючи на підписання позивачем Заяви-приєднання вона добровільно дала згоду на обробку її персональних даних. У вказаній Заяві-приєднання чітко визначено цілі, умови та строки використання персональних даних позивача, а тому її твердження, що відповідач не повідомив про умови та строки обробки її персональних даних є безпідставним.

Суд звертає увагу на те, що, підписуючи оскаржуваний Договір та Заяву-приєднання, позичальник погодився з усіма умовами щодо отримання кредиту, повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом у строки, встановлені договором.

Вона була ознайомлена з умовами кредитного договору, які узгоджені та підписані сторонами. Кредитний договір містить всі істотні умови: суму кредиту, розмір відсоткової ставки, розмір щомісячного платежу та строк повернення грошових коштів.

Суд вважає обґрунтування позову надуманими, та не приймає до уваги позицію позивача, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджується.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те що обставини, на які посилається позивач, як на підставу позовних вимог не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, суд вважає позов необґрунтованим, безпідставним та недоведеним, приходить до висновку що він задоволенню не підлягає.

Дійшовши такого висновку, суд вважає, що порушень прав позивача, як споживача не мало місця, не було встановлено порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, про типові процентні ставки, тощо, які передують укладенню договору, а отже позивач не звільняється від сплати судового збору.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами регулюється ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи, що позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, з останньої належить стягнути 1 536,80 грн судового збору на користь держави.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 203, 207, 215, 217, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ЗУ Про захист прав споживачів , ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , ЗУ Про захист персональних даних , ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 284 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Променант про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 1 536,80 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також продовжений з підстав, викладених у п.3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Променант (71108, Запорізька обл., м. Бердянськ, Східний просп., 100, ЄДРПОУ 40338669).

Суддя: Г.О. Матійчук