Постанова

від 24.06.2020 по справі 321/1307/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 24.06.2020 Справа № 321/1307/17

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 321/1307/17Головуючий у 1-й інстанції Нікандрова С.О. Повний текст рішення складено 17.12.2019 року. Пр. № 22-ц/807/831/20Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С.,

за участі секретаря Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного підприємства Деметра на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 12 грудня 2019 року у справі за позовом Приватного підприємства Деметра (надалі - ПП Деметра ) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів, отриманих без належної правової підстави

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ПП Деметра звернулось до суду із вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с.2), який в подальшому уточнило (т.с. 1 а.с. 135-139) та в якому просило на підставі ст. 1212 ЦК України стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 безпідставно набуті кошти з урахуванням інфляції в сумі 222002,89 грн.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що 26 січня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є чоловіком і дружиною, отримали від ПП Деметра грошові кошти в сумі 51400,00 грн. Після отримання вказаних грошових коштів ОСОБА_2 власноручно склала розписку від імені чоловіка ОСОБА_1 Виплата ПП Деметра вказаних грошових коштів проводилася в рахунок майбутнього укладення з ОСОБА_1 договору оренди належної останньому земельної ділянки, правовстановлюючі документи на яку перебували в стадії оформлення. 22.08.2008 року між ОСОБА_1 та ПП Деметра був укладений договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Михайлівському районного відділі Держкомзему 09.12.2009 року за №040927300257. У подальшому рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 16.11.2017 року за позовом ОСОБА_1 до ПП Деметра про визнання недійсним вищевказаного договором оренди землі, задоволено позов, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 22.08.2008 року між ОСОБА_1 і ПП Деметра . Отже, виплачені грошові кошти є такими, що набуті відповідачами без належної правової підстави. На письмову вимогу від 17.05.2017 року №78 про повернення грошових коштів ОСОБА_2 не відреагувала.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Кравченко Н.О. (т.с. 1 а.с. 4).

Ухвалою судді суду першої інстанції від 16.10.2017 року (т.с. 1 а.с. 7) відкрито провадження у цій справі.

В автоматизованому порядку суддею Олійник М.Ю. замінено суддю Кравченко Н.О., наказ №14 від 19.02.2018 року відрахування зі складу суду (т.с. 1 а.с. 62).

В автоматизованому порядку суддею Нікандровою С.О. замінено суддю Олійник М.Ю. у зв`язку із закінченням терміну повноважень останнього (т.с. 1 а.с. 178).

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 12 грудня 2019 року (т.с. 2 а.с. 3-6) у задоволенні позову ПП Деметра у цій справі відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ПП Деметра у своїй апеляційній скарзі (т.с. 2 а.с. 15-18) просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю, покласти на відповідачів судові витрати по справі.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (т.с. 2 а.мс. 21).

Ухвалою апеляційного суду від 23 січян 2020 року (т.с. 2 а.с. 22) апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито.

Ухвалою апеляційного суду (т.с. 2 а.с. 24) дану справу призначено до апеляційного розгляду.

Учасники цієї справи не скористались своїм правом на подачу апеляційному суду відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі.

Проте, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 11 березня 2020 року, не відбувся та був відкладений (т.с. 2 а.с. 41) в порядку задоволення клопотання представників відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Першина В.М. про його відкладення через перебування його у відрядженні (т.с. 2 а.с. 37) та першу неявку відповідачів без поважних причин, які приймають участь у цій справі не особисто, а через свого представника.

Ухвалою апеляційного суду (т.с. 2 а.с. 51) розгляд цієї справи призначений в режимі відеоконференції в порядку задоволення клопотання ПП Деметра (т.с. 2 а.с. 50).

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 29 квітня 2020 року, не відбувся (т.с. 2 а.с. 57) та був відкладений в режимі відеоконференції (т.с. 2 а.с. 59) в порядку задоволення повторного клопотання представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Першина В.М. про його відкладення з інших підстав - через зайнятість представника в іншій справі (т.с. 2 а.с. 55) та повторну неявку відповідачів без поважних причин, які приймають участь у цій справі не особисто, а через свого представника.

В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Проте, має місце відповідне навантаження судді-доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді замість 40 суддів за штатом фактично працює 18 суддів).

Також, за змістом підпункту 3 пункту 12 розділу XII Прикінцевих положень вказаного Закон № 540-IX, якій набрав чинності з 02.04.2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. …. 371… цього Кодексу.. , а також строк…розгляду апеляційної скарги … продовжуються на строк дії такого карантину.

В Україні на час розгляду цієї справи апеляційним судом карантин діє з 12 березня 2020 року по 31 липня 2020 року включно, що є загальновідомою інформацією.

У судове засідання 24 червня 2020 року повідомлені апеляційним судом належним чином про дату, час і місце розгляду цієї справи (т.с. 2 а.с. 67-68) відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 втретє не з`явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, апеляційний суд визнав неповажними причини неявки у дане судове засідання відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України ухвалив розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю останніх за присутністю їх представника - адвоката Першина В.М. (т.с. 1 а.с. 104-105, 149, 156) та представника позивача ПП Деметра - адвоката Селіверстова А.М. (т.с. 2 а.с. 38-40).

В силу вимог ст. 36 ч. 4 ЦПК України … рішення… судді в інших справах… не може бути підставою для відводу.

Учасниками цієї справи відводів суддям апеляційного суду у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін,

- у тому числі представника відповідачів - адвоката Першина В.М., якій у тому числі на запитання апеляційного суду не зміг пояснити та надати апеляційному суду належні, допустимі докази того, якій саме період часу користувалась ПП Деметра вищезазначеною земельною ділянкою ОСОБА_1 за договором від 22.09.2008 року, якій у подальшому був визнаний недійсним за рішенням суду у 2017 році в іншій цивільній справі ЄУН 321/226/17 та скільки за цей період часу склала плата за фактичне користування землею,

перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача ПП Деметра підлягає частковому задоволенню у цій справі з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і ухвалити …нове рішення.

В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення , постанови.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову позивача у цій справі у повному обсязі, керувався ст.ст. 263-265, 280- 282 ЦПК України та виходив із такого.

Згідно із ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України.

Якщо поведінка набувача, потерпілого не свідчить про існування та виконання договірного зобов`язання, то у разі виникнення між ними спору щодо повернення майна, яке знаходиться у набувача, на спірні правовідносини поширюються положення статті 1212 ЦК України.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правового висновку Верховного Суду України у справі №6 - 122цс-14 від 24.09.2014 року, майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України .

Крім того, згідно ст. 21 Закону України Про оренду землі у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним, отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва площею 5,3034 га на території Високівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯА №927324 від 22 вересня 2008 року.

До отримання ОСОБА_1 державного акту на право приватної власності на землю, 08 січня 2007 року між ОСОБА_1 та ПП Деметра був укладений договір оренди земельної частки (паю) строком дії на п`ять років до 08.01.2012 року.

26 січня 2007 року ОСОБА_2 за усним дорученням свого чоловіка ОСОБА_1 отримала від ПП Деметра орендну плату за сорок дев`ять років в сумі 51400,00 грн., про що власноручно написала відповідну розписку від його імені.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечувала, що написала від імені чоловіка ОСОБА_1 за його усним дорученням розписку про отримання грошових коштів і фактично отримала грошові кошти в сумі 51400,00 грн. в рахунок майбутнього укладення договору оренди землі між ОСОБА_1 і ПП Деметра .

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що на момент отримання 26 січня 2007 року грошових коштів в сумі 51400,00 грн. він був власником земельної частки (паю), який перебував в оренді ПП Деметра , проте державного акту на право приватної власності на землю у нього не було. Він домовився з керівником ПП Деметра ОСОБА_3 про отримання авансом грошових коштів в рахунок орендної плати за укладення у майбутньому договору оренди земельної ділянки після отримання державного акту на землю. Проте, після видачі йому державного акту про право власності на землю, позивач ПП Деметра з пропозицією про укладення договору оренди до нього не звертався і договір він не укладав. Земельна ділянка була у фактичному користуванні ПП Деметра з січня 2007 року по 2018 рік включно.

22 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ПП Деметра був укладений договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Михайлівському районному відділі Держкомзему 09.12.2009 року за №040927300257.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 16.11.2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Запорізької області від 01.02.2018 року, задоволено позов ОСОБА_1 до ПП Деметра про визнання договору оренди землі недійсним і зобов`язання повернути земельну ділянку, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 22 вересня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством Деметра , зареєстрований у Михайлівському районному відділі Держкомзему 09 грудня 2009 року за №040927300257, зобов`язано ПП Деметра повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 5,3034 га, розташовану на території Високівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області.

Весь час з січня 2007 року по 2018 рік ПП Деметра користувалося земельною ділянкою площею 5,3034 га, що розташована на території Високівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, і належить ОСОБА_1 , що сторонами не заперечувалося.

17 травня 2017 року ПП Деметра направило ОСОБА_2 письмову вимогу про повернення безпідставно отриманих грошових коштів з урахуванням індексу інфляції в сумі 197778,96 грн., проте ОСОБА_2 отримані грошові кошти не повернула.

Як на підставу задоволення своїх вимог, ПП Деметра посилається на те, що відповідачами зберігаються грошові кошти без достатньої правової підстави у зв`язку з тим, що виплата грошових коштів в сумі 51400,00 грн. відповідачам проведена в якості авансового платежу по договору оренди землі, який буде укладено після отримання відповідачем ОСОБА_1 державного акту про право приватної власності на землю, проте укладений у подальшому договір оренди земельної ділянки рішенням суду був визнаний недійсним.Між тим, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що відповідач заволодів грошовими коштами позивача безпідставно, тобто усупереч вимогам чинного законодавства, а тому підстав для застосування ст. 1212 ЦК України немає.

Аналіз фактичних обставин справи свідчить про те, що ПП Деметра передчасно за неукладеним договором передало ОСОБА_1 в рахунок майбутньої орендної плати за договором оренди землі грошові кошти у сумі 51400,00 грн., проте в подальшому договір оренди між сторонами не був укладений та його укладення власнику земельної ділянки ОСОБА_1 не пропонувалося. ПП Деметра не надало суду докази направлення власнику земельної ділянки ОСОБА_1 пропозиції укласти договір оренди земельної ділянки в порядку ст. 641 ЦК України, та відмови останнього від прийняття пропозиції укладення договору, отже фактичне укладення договору не відбулося не з вини відповідача ОСОБА_1 .

Посилання позивача на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 16.11.2017 року, залишену без змін постановою апеляційного суду Запорізької області від 01.02.2018 року, яким було визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 22 вересня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП Деметра , не є підставою для застосування ст.1212 ЦК України, оскільки у даних рішеннях встановлено недійсність договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами, а не відсутність будь-яких договірних відносин між сторонами. Крім того, як встановлено судом, підставою визнання договору оренди земельної ділянки недійсним було те, що оспорюваний договір підписаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

За таких обставин, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності, встановивши, що між сторонами у справі, що розглядається, ОСОБА_1 і ПП Деметра існували договірні відносини щодо оренди земельної частки (паю), зі строком дії до 2012 року, а грошові кошти в сумі 51400,00 грн. за розпискою від 26.01.2007 року позивач виплатив відповідачу в рахунок майбутнього виконання зобов`язань за договором оренди земельної ділянки, проте такий договір не був укладений з причин, що не залежали від волі відповідача, приймаючи до уваги фактичне користування земельною ділянкою позивачем ПП Деметра за період з 2008 по 2018 роки відповідно до договору від 22.09.2008 року, який у подальшому був рішенням суду визнаний недійсним, суд першої інстанції дійшов до висновку, що отримані відповідачем грошові кошти набуто за наявності правової підстави, а це виключає виникнення кондикційного зобов`язання відповідача та стягнення спірних коштів на підставі ст. 1212 ЦК України, а інших підстав у позовній заяві не наведено.

Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ПП Деметра про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 грошових коштів як таких, що набуті чи збережені без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в позові, сплачений позивачем судовий збір розподілу між сторонами не підлягає.

Проте із такими висновками суду першої інстанції у цій справі погодитись не можна з таких підстав.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі не відповідає.

Суд першої інстанції у порушення вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України не сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи, має місце неповне з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи, що мають значення для правильного вирішення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції помилково визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам цієї справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, висновки суду першої інстанції у цій справі ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.

Так, хоча судом першої інстанції правильно було встановлено, що ОСОБА_4 за розпискою від 26.01.2007 року отримала від ОСОБА_3 , як директора ПП Деметра , не для себе, а для свого чоловіка ОСОБА_1 та за усним дорученням останнього, якому належить право на цю землю, кошти в сумі 51400,00 грн., як орендну плату за 49 років у вигляді авансового платежу за договором оренди землі, якій буде укладений по факту видачі ОСОБА_1 державного акту на право власності на землю (оригінал розписки знаходився на час розгляду цієї справи судом першої інстанції у позивача ПП Деметра та був наданий суду першої інстанції, засвідчена судом першої інстанції копія розписки т.с. 1 а.с. 43), що визнавалось учасниками цієї справи у суді першої інстанції та що визнається представниками останніх в апеляційному суді (а тому не підлягає доказуванню в силу вимог ст. 81 ч. 2 ЦПК України).

Судом першої інстанції було також правильно було встановлено, що вищезазначений договір оренди землі між ПП Деметра та ОСОБА_1 на 49 років так й не був укладений у подальшому, хоча ОСОБА_1 отримав державний акт на вищезазначену земельну ділянку ще 22 вересня 2008 року (зміст постанови апеляційного суду в іншій справі, яка набрала законної сили т.с. 1 а.с. 67 зворот).

При цьому, у матеріалах цієї справи відсутні належні, допустимі докази вини у цьому ПП Деметра .

При цьому, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що вищезазначену розписку від 26.01.2007 року не можна вважати попереднім договором оренди землі ПП Деметра та ОСОБА_1 , оскільки державний акт на землю на цей час ОСОБА_1 ще не був отриманий та остання не відповідає формі та порядку укладення попереднього договору оренди землі , та, відповідно, 51400,00 грн. не можна вважати авансом за таким договором.

При вищевикладених обставинах, враховуючи, що договір оренди землі між ОСОБА_1 та ПП Деметра на 49 років попередній чи основний не були укладені не з вини ПП Деметра (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні ), ОСОБА_1 отримав кошти у сумі 51400,00 грн. через ОСОБА_2 від ПП Деметра без будь-яких правових підстав та останні підлягали стягненню з ОСОБА_1 на користь ПП Деметра у цій справі за рішенням суду на підставі ст. 1212 ЦК України.

Оскільки, ці кошти не мають ніякого відношення до договору оренди земельної ділянки від 22 вересня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПП Деметра , зареєстрованого у Михайловському районному відділі Держкомзему 09 грудня 2009 року за № 040927300257, якій був визнаний недійсним рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 22 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області (головуючий (суддя-доповідач) Кочеткова І.В., судді Маловічко С.В. та Гончар М.С.) від 01 лютого 2018 року в іншій справі ЄУН 321/226/17за позовом ОСОБА_1 до ПП Деметра , третя особа: Управління Держгеокадастру у Василівському районі Запорізької області про визнання договору оренди землі недійсним і зобов`язання повернути земельну ділянку, за позовом, поданим у лютому 2017 року (т.с. 1 а.с. 67-69).

Разом із тим, безпідставними у цій справі є посилання ПП Деметра на те, що при вищевикладених встановлених судом обставинах ОСОБА_2 є солідарним боржником за позовними вимогами позивача у цій справі та що ПП Деметра має право на стягнення з відповідача ОСОБА_1 коштів з урахуванням індексу інфляції з лютого 2007 року по березень 2018 року (уточнений позов т.с. 1 а.с. 135), а тому у задоволенні позовних вимог ПП Деметра у цій частині у цій справі слід відмовити у повному обсязі.

Оскільки, належними, допустимими доказами у цій справі з боку позивача ПП Деметра не доведено що ОСОБА_2 отримала вищезазначені кошти для себе та що вона мала чи має право на будь-яку земельну ділянку та що саме вона зобов`язувалась укласти із ПП Деметра будь-який договір оренди землі на 49 років з моменту отримання державного акту на право власності на будь-яку земельну ділянку. Те, що ОСОБА_2 є лише дружиною ОСОБА_1 та діяла за усним дорученням останнього при отриманні коштів не робить її солідарним боржником у цій справі.

Правовідносини, які склалися між ПП Деметра та ОСОБА_1 не є договореними та не є грошовим зобов`язанням.

Тому, в порядку ст. 1212 ЦК України з ОСОБА_1 на користь ПП Деметра у цій справі підлягає лише сума коштів, яку останній фактично отримав безпідставно, і яку ПП Деметра просила повернути (стягнути з) ОСОБА_1 у цій справі за позовом, поданим лише у 2017 році, вперше.

Помилковими у цій справі є висновки суду першої інстанції про те, що ці 51400,00 грн., отримані ОСОБА_1 у ПП Деметра при вищевикладених обставинах, у цій справі можна зарахувати як плату за фактичне користування ПП Деметра земельною ділянкою ОСОБА_1 та зокрема за вищезазначеним договором оренди земельної ділянки ОСОБА_1 та ПП Деметра від 22.09.2008 року, якій був визнаний недійсним у подальшому в іншій цивільній справі ЄУН 321/226/17.

Оскільки, ОСОБА_5 будь-яких зустрічних позовних вимог у цій справі з приводу цього у цій справі не заявляв та останні не розглядались судом першої інстанції, а, відповідно, не може переглядатись апеляційним судом в силу вимог ст. 367 ч. 6 ЦПК України те, що судом першої інстанції не розглядалось.

На запитання апеляційного суду у судовому засіданні 24 червня 2020 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Першин В.М. не зміг пояснити та надати апеляційному суду належні, допустимі докази того:

- який саме період часу користувалась ПП Деметра вищезазначеною земельною ділянкою ОСОБА_1 за договором від 22.09.2008 року, якій у подальшому був визнаний недійсним за рішенням суду у 2017 році в іншій справі ЄУН 321/226/17,

- скільки за цей період часу склала плата за фактичне користування землею.

Крім того, в рішенні Михайлівського районного суду Запорізької області від 16 листопада 2017 року, залишеному без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 01 лютого 2018 року у справі ЄУН 321/226/17 (т.с. 1 а.с. 19-20, 67-69) встановлено, що:

- до 2008 року ОСОБА_1 був власником лише земельної частки (паю), яка перебувала в оренді у ПП Деметра ;

- вищезазначена розписка від 26 січня 2007 року на суму 51400,00 грн. не може бути належним доказом на підтвердження сплати орендної плати позивачу, оскільки вказані події мали місце до укладення договору оренди землі від 22 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ПП Деметра ;

- відповідно до договору оренди земельного паю від 08 січня 2007 року ОСОБА_1 і ПП Деметра уклади договір оренди земельного паю строком на 5 років, тобто станом на час написання розписки (26 січня 2007 року) між сторонами був укладений і діяв договір оренди паю .

Із пояснень представників сторін в апеляційному суді (ст. 82 ч. 1 ЦПК України) та рішення суду першої інстанції в іншій справі ЄУН 321/226/17 апеляційним судом встановлено, що питання стягнення плати з ПП Деметра за фактичне користування землею не вирішувалось ОСОБА_1 у справі ЄУН 321/226/17, де визнавався недійсним цей договір, позов позивача в цій частині був залишений без розгляду ухвалою суду першої інстанції від 16 листопада 2017 року за заявою позивача (т.с. 1 а.с. 19).

Обставини, встановлені рішенням суду, яке набрало законної справи в іншій цивільній справі за участю тих самих сторін, не підлягають доказуванню у цій справі в силу вимог ст. 82 ч. 5 ЦПК України.

Матеріали цієї справи не містять доказів того, що рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 16 листопада 2017 року чи постанова Апеляційного суду Запорізької області від 01 лютого 2018 року в іншій цивільній справі ЄУН 321/226/17 були скасовані у подальшому.

Разом із тим, ОСОБА_1 при вищевикладених встановлених апеляційним судом фактичних обставинах цієї справи не позбавлений права у подальшому вирішувати питання з ПП Деметра з приводу стягнення будь-якої плати за будь-яке фактичне користування його земельною ділянкою без договору у позасудовому чи судовому порядку окремо від цієї справи.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги позивача ПП Деметра лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості.

За таких обставин, апеляційну скаргу ПП Деметра слід задовольнити частково, рішення Василівського районного суду Запорізької області від 12 грудня 2019 року у цій справі слід скасувати, ухвалити нове судове рішення, позов ПП Деметра задовольнити частково; стягнути з ОСОБА_1 на користь ПП Деметра 51400,00 грн., в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. 1, 13 ЦПК України у разі часткового задоволення апеляційної скарги позивача ПП Деметра при вищевикладених обставинах, з ОСОБА_1 на користь ПП Деметра слід стягнути судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у вигляді судового збору пропорційно до суми задоволених позовних вимог у розмірі 1878,33 грн. (розрахунок: 3117,67 грн. судовий збір за подачу позову (т.с.1 а.с. 1) + 4995,07 грн. судовий збір за подачу апеляції (т.с. 2 а.с. 14) = 8112,74 грн. *сума задоволених позовних вимог 51400,00 грн. / сума заявлених позовних вимог 222002,89 грн.).

Керуючись ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 141, 367-368, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Деметра задовольнити частково.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 12 грудня 2019 року у цій справі скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Позов Приватного підприємства Деметра задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Приватного підприємства Деметра (ЄДРПОУ 31845203) 51400,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Приватного підприємства Деметра (ЄДРПОУ 31845203) судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у вигляді судового збору у розмірі 1878,33 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до касаційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 26.06.2020 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Подліянова Г.С.Маловічко С.В.