Ухвала

від 24.06.2020 по справі 826/9464/18

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

24 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 826/9464/18

Провадження № 11-169апп20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у місті Києві (далі - ГУ ДФС у місті Києві) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі №826/9464/18 за позовом Приватного акціонерного товариства Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку Корпоративне підприємство ДАК Укрвидавполіграфія (далі - Товариство) до ГУ ДФС у місті Києві про визнання протиправним і скасування наказу та

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2018 року Товариство звернулося до суду з позовом до ГУ ДФС у місті Києві , у якому просило визнати протиправним і скасувати наказ від 12 червня 2018 року № 9849 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку корпоративне підприємство ДАК Укрвидавполіграфія з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 29 липня 2016 року тривалістю 5 робочих днів з 13 червня 2018 року по дату звершення перевірки.

Вказана перевірка призначена податковим органом на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у зв`язку з надходженням ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2016 року у справі №760/6919/16-к, винесеної в рамках кримінального провадження від 08 грудня 2015 року № 12015000000000630 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 28, частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 28 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року позов задовольнив: визнав протиправним і скасував спірний наказ.

Не погодившись з указаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДФС у місті Києвіподало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права і неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати ухвалені судами рішення і ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.

На переконання скаржника, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що перевірка Товариства була проведена поза межами строку, визначеного в ухвалі слідчого, є помилковим, оскільки зазначене процесуальне рішення не містить застережень щодо його дії в часі. Крім того, заявник касаційної скарги наполягає на відсутності правових підстав скасування спірного наказу з огляду на факт допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки Товариства, її безпосереднє проведення та винесення за її наслідками податкових повідомлень-рішень.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23 липня 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 21 травня 2020 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини п`ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу з викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.

Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду мотивував своє рішення тим, що правове регулювання правовідносин, у яких предметом оскарження є наказ контролюючого органу про проведення перевірки неодноразово був предметом розгляду у судах касаційної інстанції.

Так, висновки зі спірного питання були узагальнені Верховним Судом України в правову позицію, відповідно до якої суб`єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки й оспорити його в суді; при цьому платник податків має право оскаржити наказ податкового (контролюючого) органу про проведення перевірки платника податків незалежно від її виду та від того, чи проведена така перевірка (постанови від 27 січня 2015 року № 21-425а14, від 09 лютого 2016 року у справі №826/5689/13-а, від 16 лютого 2016 року у справі № 826/12651/14).

Таку ж позицію висловлював і Вищий адміністративний суд України у постановах від 02 лютого 2016 року (№ К/800/61414/14) та від 29 листопада 2016 року (№ К/800/53451/15).

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду з початку своєї діяльності (15 грудня 2017 року) від наведених вище правових позицій Верховного Суду України щодо застосування норм права в подібних правовідносинах у встановленому КАС України порядку не відступав (рішення від 17 січня 2018 року (справа №1570/7146/12), від 21 березня 2018 року (справа №812/602/17)).

Разом з тим Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ було змінено (доповнено) частину третю статті 341 КАС України, яка визначає межі перегляду судом касаційної інстанції судових рішень, й викладено її положення в такій редакції: суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги .

Так, 21 лютого 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 826/17123/18, у якій одним із спірних було питання щодо можливості скасування наказу про призначення перевірки після її проведення.

У цьому рішенні Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відступив від попередньої практики Верховного Суду про те, що саме на етапі допуску до перевірки суб`єкт господарської діяльності може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної виїзної або фактичної перевірки.

Одночасно у вказаному рішенні констатовано, що в разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. За висновком судової колегії, належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

З огляду на зазначене Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про те, що вирішення спірного в цій справі питання має значення для формування єдиної правозастосовчої практики в судах адміністративної юрисдикції, що свідчить про те, що справа містить виключну правову проблему.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 6 КАС України.

Чинником верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття якість закону означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 24 квітня 2008 року у справі C. Дж. та інші проти Болгарії [ C. G. and Others v. Bulgaria ] , заява № 1365/07, пункт 39, від 09 січня 2013 року у справі Олександр Волков проти України , заява № 21722/11, пункт 170).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 11 листопада 1996 року у справі Кантоні проти Франції [ Cantoni v. France ] , заява № 17862/91, пункти 31, 32, від 11 квітня 2013 року у справі Вєренцов проти України , заява № 20372/11, пункт 65 ).

Ураховуючи те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, а також те, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного судувказав на наявність у справі виключної правової проблеми з огляду на відсутність сталої судової практики, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду.

Оскільки характер спірних правовідносин не вимагає участі сторін у судовому засіданні, незважаючи на клопотання ГУ ДФС у місті Києвіпро розгляд справи за участю його представника, Велика Палата Верховного Суду призначає розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами без виклику учасників справи.

При цьому Велика Палата Верховного Суду враховує практику ЄСПЛ з питань гарантій публічного характеру провадження в судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення ЄСПЛ від 08 грудня 1983 року у справі Аксен проти Німеччини , заява № 8273/78, від 25 квітня 2002 року у справі Варела Ассаліно проти Португалії , заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Велика Палата Верховного Суду створила учасникам справи належні умови для ознайомлення з рухом справи № 826/9464/18шляхом надсилання копій процесуальних документів. Крім того, кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та обов`язками, визначеними статтею 44 КАС України.

Бажання сторін у справі під час публічних слухань викласти свої аргументи, висловлені ними в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників.

Водночас Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне поінформувати учасників справи про її розгляд шляхом надіслання копій цієї ухвали.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 340, 345 і 346 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

1. Прийняти до розгляду справу № 826/9464/18 за позовом Приватного акціонерного товариства Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку Корпоративне підприємство ДАК Укрвидавполіграфія до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним і скасування наказу .

2. Відмовити в задоволенні клопотання Головного управління ДФС у місті Києві про розгляд справи за участю представника відповідача.

3. Призначити справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на 26 серпня 2020 рокув приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.

4. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк О. Р. Кібенко

Т. О. Анцупова В. С. Князєв

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов Л. І. Рогач

М. І. Гриців О. М. Ситнік

Д. А. Гудима В. Ю. Уркевич

Ж. М. Єленіна О. Г. Яновська