Постанова

від 30.06.2020 по справі 903/1009/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року Справа № 903/1009/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Петухов М.Г. , суддя Олексюк Г.Є.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТУРІОН-ДІСТРІБЮШИН»

на рішення Господарського суду Волинської області від 24.03.2020 р. ухваленого суддею Слободян О. Г. у м.Луцьку, повний текст складено 02.04.2020 р.

у справі № 903/1009/19

за позовом Приватного підприємства «ОЛВІН ПЛЮС»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТУРІОН-ДІСТРІБЮШИН»

про стягнення 43431грн. 86коп. заборгованості

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Господарського суду Волинської області від 24.03.2020 р. у справі № 903/1009/19 задоволено позов Приватного підприємства «Олвін плюс» . Згідно з рішенням суду підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центуріон дістрібюшин» на користь Приватного підприємства «Олвін плюс» 43431,86 грн. заборгованості та 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Центуріон дістрібюшин» звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 24.03.2020 р. у справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, неповно з`ясував всі обставини справи і порушив норми процесуального права.

Пояснює, що за умовами п. 3.2.1 договору поставка може відбуватись після подання від покупця замовлення. Оскільки позивачем не подано замовлень покупця, то на думку скаржника, зазначене доводить той факт, що покупець не замовляв продукцію, сторони не узгоджували номенклатуру, умови поставки та ціну.

Скаржник посилається на ст. 1, 8, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і доводить, що надані позивачем видаткові накладні не відповідають вимогам цього закону, а відтак не можуть підтверджувати факту приймання-передачі продукції, оскільки видаткові накладні не містять найменування посади особи покупця, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; не містять особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, від імені покупця, тобто накладні підписані невстановленою особою. Також зазначає, що позивачем не додано довіреностей, які б встановили особу, яка брала участь у прийманні товарів та підтвердили повноваження особи всупереч п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 р. № 88, затвердженого наказом Міністерства фінансів України. Видаткові накладні не містять реквізитів таких довіреностей.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що подані позивачем податкові накладні підтверджують факт поставки товару. Посилається при цьому на п. 1.1 ст. 1, п. 201 ст. 201, п. 210.10 ст. 201 Податкового кодексу України і доводить, що податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом у розумінні податкового обліку підприємства та відображає у ньому господарську операцію, проте не засвідчує факт передання товару, оскільки складається в односторонньому порядку та не передбачає наявності підпису отримувача, отже, не може підтверджувати факт здійснення сторонами господарської операції з відчуження майна саме по спірних накладних.

Просить суд урахувати викладені обставини і скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 24.03.2020 р. у справі № 903/1009/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Приватному підприємству "Олвін Плюс" у задоволені позовних вимог.

Позивач Приватне підприємство "Олвін Плюс" подав суду відзив на апеляційну скаргу. Вважає апеляційну скаргу безпідставною, а рішення суду першої інстанції - законним, обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі належної оцінки доказів, в межах наданих сторонами доводів і заперечень.

Посилається на п.п. 2.1., 3.1., 3.2. договору, де передбачено здійснення поставки продукції на підставі видаткової накладної, яка є додатком до договору. Вважає неправильним та таким, що не відповідає змісту договору і вимогам чинного законодавства твердження скаржника, що поставка продукції може здійснюватися виключно на підставі замовлення покупця, узгодженого з постачальником.

Вважає, що факт отримання продукції відповідачем підтверджується підписами на видаткових накладних, виконанням робіт позивачем та відсутністю заперечень в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг), а наявність податкових накладних є підставою для виникнення обов`язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар та виконані роботи.

Зазначає, що лист Головного управління ДПС у Волинській області вих.№ 2577/ФОП/03-20-55-04-Ю від 12.03.2020 р. підтверджує відображення відповідачем у своїй податковій звітності господарських операцій щодо поставки йому товару, прийняття робіт /послуг, які є предметом стягнення у даній справі.

Просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 24.03.2020 р. у справі № 903/1009/19 - без змін.

Відповідно до ст.270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і сторони не подавали клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, розгляд апеляційної скарги відбувся в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне .

03.09.2018 р. Приватне підприємство «Олвін плюс» /постачальник та ТОВ «Центуріон дістрібюшин» /покупець уклали договір поставки № 030918, за умовами якого постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця продукцію, визначену у п.2.1. цього договору, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною даного договору. Предметом поставки є світлодіодна продукція та інші світлодіодні прилади чи компоненти до неї і інша продукція /а.с. 12-14/.

Згідно з п.п. 1.2, 1.4 під додатками до цього договору маються на увазі додаткові угоди, специфікації, додатки, узгоджені постачальником замовлення покупця, рахунки та видаткові накладні, які видаються постачальником. Всі додатки до даного договору становлять невід`ємну частину договору. Поставка продукції здійснюється окремими партіями. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) кожної партії продукції узгоджуються сторонами шляхом оформлення замовлень на поставку продукції відповідно до умов, визначених цим договором.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 3.1, 3.2 договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються у відповідному замовленні покупця або узгоджується сторонами у відповідних додатках. Фактична кількість, асортимент та розфасування продукції, що підлягає поставці покупцеві, вважаються узгодженим сторонами в момент підписання постачальником попередньої оплати згідно з умовами договору або в момент підписання відповідних додатків до договору. Поставка продукції здійснюється окремими партіями, відповідно до наданого покупцем та схваленого постачальником замовлення на поставку продукції або/чи відповідного додатку. Асортимент та кількість продукції в кожній партії покупець вказує в замовленні на поставку відповідної партії продукції, яка повинна бути підписана уповноваженою особою.

Умовами п. 6.7, 6.8 договору встановлено, що оплата за партію продукції, яка підлягає поставці відповідно до прийнятого постачальником до виконання замовлення покупця здійснюється наступним чином: покупець зобов`язаний здійснити попередню оплату 100% від загальної вартості по даному рахунку-фактурі, якщо інше не буде обумовлено. У разі поставки продукції відповідно до додатку до договору порядок виплати визначається у такому додатку.

Відповідно до п. 12.1, 12.6 договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін протягом одного року. Припинення дії договору не звільняє покупця від зобов`язань по оплаті поставленої постачальником продукції.

Договір підписаний сторонами, скріплений їх печатками, в судовому порядку недійсним не визнавався і є чинним.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору поставки за період 19.10.2018 р. по 27.02.2019 р. позивач поставив відповідачу товари на загальну суму 40431,86 грн., що підтверджується рахунками-фактурами та видатковими накладними:

- рахунок-фактура № ОП-0000816 від 19.10.2018 р., видаткова накладна № РН-0000326 від 29.03.2019 р. на суму 1440,00 грн. /а.с 17-18/;

- рахунок-фактура № ОП-0000817 від 19.10.2018 р., видаткова накладна № РН-0000327 від 29.03.2019 р. на суму 1100,00 грн. /а.с. 19-20/;

- рахунок-фактура № ОП-0000819 від 19.10.2018 р., видаткова накладна № РН-0000329 від 29.03.2019 р. на суму 5195,88 грн. /а.с. 21-22/;

- рахунок-фактура № ОП-0000822 від 19.10.2018 р., видаткова накладна № РН-0000332 від 29.03.2019 р. на суму 10560,00 грн. /а.с. 23-24/;

- рахунок-фактура № ОП-0000942 від 16.11.2018 р., видаткова накладна № РН-0000330 від 29.03.2019 р. на суму 14320,08 грн. /а.с. 25-26/;

- рахунок-фактура № ОП-0000184 від 27.02.2019 р., видаткова накладна № РН-0000333 від 29.03.2019 р. на суму 1566,00 грн. /а.с. 27-28/;

- рахунок-фактура № ОП-0000185 від 27.02.2019 р., видаткова накладна № РН-0000334 від 29.03.2019 р. на суму 6249,90 грн. /а.с. 29-30/.

ТОВ «Центуріон-дістрібюшин» отримало обумовлену продукцію, що підтверджується підписом представника покупця та печаткою ТОВ «Центуріон дістрібюшин» у видаткових накладних.

Колегія суддів звертає увагу, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин. Тому враховуючи той факт, що відповідач за первісним позовом не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі відповідача. Відповідно, відхиляються як безпідставні доводи скаржника, що первинні документи підписані з боку відповідача невідомою особою, оскільки підписи особи засвідчені печаткою товариства.

03.09.2018 р. ПП «Олвін плюс» як виконавцем та ТОВ «Центуріон-дістрібюшин» як замовником укладений договір про надання послуг № 03092018, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, на власний ризик, своїми силами та засобами надати послуги з виготовлення, встановлення чи переобладнання (з використанням світлодіодних елементів) логотипів чи інших світлодіодних приладів чи компонентів до них, згідно з замовленням, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити вартість готової продукції. Виготовлення (переобладнання, встановлення) продукції здійснюється лише після затвердження ескізу дизайну продукції замовником. Послуги монтажу (демонтажу), ремонту виготовленої (переобладнаної, встановленої) продукції узгоджується згідно кожного окремого замовлення,отриманого від замовника /а.с. 15-16/.

Відповідно до п.3.1 договору термін виконання робіт виконавцем становить 60 робочих днів після здійснення 100% оплати Замовником замовлення та затвердження ескізу дизайну продукції.

Згідно з п. 4.2-4.3 загальна вартість договору складається з вартості всіх наданих послуг, виконаних виконавцем за цим договором згідно виставлених актів здачі-приймання робіт (надання послуг). Замовник зобов`язаний здійснити попередню оплату 100% від загальної вартості від прийнятого рахунку-фактури.

Відповідно до п. 5.1. договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється за актом, який підписується представниками сторін.

Пунктом 9.1 визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року з наступною пролонгацією.

Договір підписаний сторонами, скріплений їх печатками та є чинним.

На виконання умов договору позивачем виконано роботи (заміна люмінісцентних ламп) на загальну суму 3000 грн. згідно з рахунком-фактурою № СФ-0000184/1 від 27.02.2019 р. /а.с 31/.

Суду наданий акт № ОУ-0000014 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.03.2019 р. на загальну суму 3000 грн. підписаний лише виконавцем/позивачем Приватним підприємством «ОЛВІН ПЛЮС» /а.с. 32/. Факт направлення і одержання відповідачем акту № ОУ-0000014 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.03.2019 р. підтверджується накладною Укрпошти та описом вкладення до цінного листа /а.с. 34-36/.

Відповідач акт не підписав, і примірник акту Приватному підприємству «ОЛВІН ПЛЮС» не повернув, повідомлення про причини відмови від підписання акту відсутнє, позивачу не направлялось - докази такого суду не надані в порядку ст..74 ГПК України.

У зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договорами № 030918 та № 03092018 від 03.09.2018 р. позивач направив відповідачу претензію № 16 від 09.12.2019 р. з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 43431,86 грн. Претензія отримана Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТУРІОН-ДІСТРІБЮШИН» 10.12.2019 р., що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення, однак залишена без реагування /а.с. 37-40/.

Отже, на умовах договору № № 030918 від 03.09.2018 р. між сторонами відбулись правовідносини з поставки, які регулюються нормами пар.1,3 гл.54 Цивільного кодексу України та пар.1 гл.30 Господарського кодексу України.

Згідно з ст.ст.1-4,181 ГК України до господарських відносин застосовуються правила Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною 1 ст.265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.6 ст.265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Частиною 2 ст.712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання договору поставки № 030918 за період 19.10.2018 р. по 27.02.2019 р. відповідач одержав від позивача товари - по накладній № РН-0000326 від 29.03.2019 р. на суму 1440,00 грн. /а.с 17-18/; по накладній № РН-0000327 від 29.03.2019 р. на суму 1100,00 грн. /а.с. 19-20/; по накладній № РН-0000329 від 29.03.2019 р. на суму 5195,88 грн. /а.с. 21-22/; по накладній № РН-0000332 від 29.03.2019 р. на суму 10560,00 грн. /а.с. 23-24/; по накладній № РН-0000330 від 29.03.2019 р. на суму 14320,08 грн. /а.с. 25-26/; по накладній № РН-0000333 від 29.03.2019 р. на суму 1566,00 грн. /а.с. 27-28/; по накладній №РН-0000334 від 29.03.2019 р. на суму 6249,90 грн. /а.с. 29-30/ і на загальну суму 40431,86 грн.

За умовами п. 1.2, 2.1 договору поставки передбачена можливість здійснення поставки продукції на підставі видаткової накладної, яка є додатком до договору.

Накладні підписані представниками сторін і містять відбитки печаток сторін. Відповідач прийняв товари без зауважень. Вказані обставини спростовують доводи апеляційної скарги, що покупець не замовляв продукцію, сторони не узгоджували номенклатуру, умови поставки та ціну продукції.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (зі змінами станом на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення.

Згідно з ст.ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. (з наступними змінами та доповненнями) яка кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.1995 р. передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Колегією суддів встановлено, що спірні накладні мають необхідні реквізити відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого Мінюстом України 05.06.1995 р. за № 168/704 (зі змінами та доповненнями), тому є належними доказами того, що фактично відбулась господарська операція з постачання, і відповідно - є доказами зобов`язання відповідача перед позивачем за ст.509 ЦК України та ст.ст.173-174,193 ГК України. Як зазначено вище, накладні, крім підписів представників сторін, містять відбитки печаток як постачальника, так і покупця, що підтверджує повноваження особи на вчинення відповідної дії - одержання товару за накладною. Відповідач не заперечує автентичність відбитку печатки.

Отже, доводи апеляційної скарги, що видаткові накладні не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому не є первинними документами та не можуть підтверджувати факту приймання-передачі продукції, є необґрунтованими.

Доводи відповідача про відсутність довіреності (посилання на довіреність у накладних) в даному випадку не спростовують одержання товарів. Відсутність довіреності може свідчити про недоліки бухгалтерського обліку, однак відсутність довіреності на одержання товару сама по собі не спростовує факт передачі/одержання товарів за видатковими накладними, що підтверджується належними і допустимими доказами у справі в їх сукупності.

Оскільки відповідач грошове зобов`язання по оплаті товару не виконав, доказів такого суду не надав, місцевим господарським судом правомірно задоволено позовну вимогу про стягнення з відповідача 40431,86 грн. боргу за договором поставки № 030918 від 03.09.2018 р.

Крім того, на підставі договору № 03092018 від 03.09.2018 р. між сторонами відбулись правовідносини з підряду, які регулюються нормами гл.61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.837 ЦК за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

На підтвердження виконання робіт з заміни люмінісцентних ламп на світлодіодне освітлення позивач надав суду акт № ОУ-0000014 здачі-прийняття робіт на суму 3000 грн. і докази направлення цього акту замовнику/відповідачу /а.с. 31-36/.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на п. 1.1, 1.2, 1.3, 2.3.2, 4.3, 5.1 договору і доводить, що матеріали справи не містять доказів здійснення замовником/відповідачем замовлення, узгодження ескізу дизайну, здійснення попередньої оплати, а акт приймання передачі не підписаний та не погоджений ним.

Такі доводи скаржника не спростовують факт виконання робіт позивачем і відхиляються колегією суддів з урахуванням такого.

Відповідно до норм ст.853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Пунктом 5.1. договору № 03092018 від 03.09.2018 р. здача-приймання виконаних робіт здійснюється за актом, який підписується представниками сторін.

Відповідно до ч.1 ст.853 ЦК України якщо замовник не зробить заяви про причини неприйняття роботи, він втрачає право у подальшому посилатися на відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі, що не виключає обов`язку прийняти виконану роботу, як це передбачено наведеними нормами і умовами договору.

Колегією суддів встановлено, що відповідач акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) не підписав, мотиви відмови від підписання акта не зазначив та не повернув його позивачу, як визначено ст. 853 ЦК України і умовами договору. Претензія № 16 від 09.12.2019 р. з вимогою про сплату заборгованості також залишена без реагування /а.с. 37-40/. Такі дії відповідача свідчать про безпідставне ухилення від підписання акту і прийняття робіт.

Згідно з ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Отже, з урахуванням норм ч. 1 ст. 853 та ч. 1 ст. 854 ЦК України за відсутності обґрунтованих заперечень проти належного виконання робіт в даному випадку колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про стягнення боргу 3000 грн.

Доводи апеляційної скарги, що матеріали справи не містять доказів здійснення замовником/відповідачем замовлення, узгодження ескізу дизайну, здійснення попередньої оплати не мають значення з урахуванням встановлених вище судом обставин.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Підсумовуючи викладене, за результатом перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 24.03.2020 р. у справі № 903/1009/19 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і немає підстав для його скасування чи зміни за ст. 277 ГПК України. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно з ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТУРІОН-ДІСТРІБЮШИН» залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Волинської області від 24.03.2020 р. у справі № 903/1009/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Матеріали справи № 903/1009/19 повернути Господарському суду Волинської області .

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.