Ухвала

від 01.07.2020 по справі №907/195/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХвала

про закриття провадження у справі

"01" липня 2020 р. м. Ужгород Справа № №907/195/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК , м. Київ до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Зняцівське , с. Зняцьово Мукачівського району про стягнення суми 31 890,86 грн.

За участю представників: не викликались

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Зняцівське , с. Зняцьово Мукачівського району про стягнення суми 31 890,86 грн. пені за несвоєчасний розрахунок згідно кредитного договору №531-09/ПКЛ від 27.09.2004 за порушення строку сплати платежів за даним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором №531-09/ПКЛ від 27.09.2004.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 08.04.2020 у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України судом було відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Разом з цим, вказаною ухвалою суду визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та встановлено сторонам строк для подання відповіді на відзив (позивачем) та заперечень (відповідачем) (якщо такі будуть подані) не пізніше 20.05.2020 р.

04.05.2020 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив в якому відповідач вказує на те, що позивач вже порушував питання про стягнення пені за вказаним спірним договором в межах процедури банкрутства СТОВ Зняцівське .

Так, постановою Господарського суду 3акарпатської області від 30.05.2011р. по справі №5008/569/2011 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Зняцівське було визнано банкрутом та було призначено ліквідатора. ПАТ КБ Приватбанк 18.03.2013 року подало звернення з кредиторськими вимогами які складалися із суми 28 927,22 грн. заборгованості по пені за договором №531-09/ПКЛ від 27.09.2004 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області про затвердження Мирової угоди у справі про банкрутство від 02.08.2013 року №5008/569/2011 визначено, що За вищезазначених обставин не може вважатися таким, що у ПАТ КБ Приватбанк є у наявності кредиторські вимоги до боржника банкрута, а тому є правомірно відсутніми, у наявному у матеріалах справи, реєстрі вимог кредиторів .

У відповідності до ч.4 ст. 83 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

За доводами відповідача, у зв`язку з наведеними обставинами позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК , м. Київ до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Зняцівське , с. Зняцьово Мукачівського району про стягнення суми 31890,86 грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивачам, відповіді на відзив у встановлений законом строк не подано.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наявність підстав для закриття провадження у справі з огляду на таке.

Закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Перелік підстав закриття провадження у справі визначений у статті 231 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України підставою для закриття провадження у справі є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

З системного аналізу положень зазначених норм вбачається, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України можливе за умови, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.

При цьому, суд зазначає, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто, коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами й обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного зі згаданих вище умов не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору на загальних підставах.

Тобто, закриваючи провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановити наявність рішення господарського суду або іншого органу, прийнятого у справі: між тими ж сторонами; про той же предмет; з тих же підстав.

Положення пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України підлягають застосуванню, якщо на момент відкриття провадження у справі суду не було відомо про наявність рішення у іншій справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Передбачені нормами статей 15, 16 Цивільного кодексу України способи захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу мають бути спрямовані на відновлення прав та інтересів позивачів.

Враховуючи вказане положення слід вважати, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Зі змісту позовної заяви, яка є предметом розгляду у даній справі вбачається, що Акціонерне товариство комерційний банк ПРИВАТБАНК , м. Київ звернулося з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Зняцівське , с. Зняцьово Мукачівського району про стягнення суми 31 890,86 грн.

Предметом позову у даній справі є стягнення суми 31 890,86 грн. пені за несвоєчасний розрахунок згідно кредитного договору №531-09/ПКЛ від 27.09.2004 року.

В якості обґрунтування правових підстав позову позивач посилається на неналежне виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором №531-09/ПКЛ від 27.09.2004 року.

Водночас, з матеріалів справи встановлено, що ухвалою Господарського суду 3акарпатської області №5008/569/2011 від 16.05.2011р. порушено провадження у справі про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Зняцівське (Мукачівський район, с. Зняцьово, вул. Гойди, 70, ідентифікаційний код 30888969) та введено процедуру розпорядження майном боржника. Постановою Господарського суду 3акарпатської області від 30.05.2011р. по справі №5008/569/2011 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Зняцівське було визнано банкрутом та було призначено ліквідатора.

ПАТ КБ Приватбанк 18.03.2013 року подало заяву з кредиторськими вимогами, які складалися із суми 28 927,22 грн. заборгованості по пені за договором №531-09/ПКЛ від 27.09.2004 року.

Листами №95/13 від 01.04.2013 року та №188/13 від 11.07.2013 ліквідатор СТОВ Зняцівське арбітражний керуючий Градюк О.І. письмово повідомив ПАТ КБ Приватбанк про неможливість визнання вищезазначених вимог банку до даного боржника банкрута.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 02.08.2013 року №5008/569/2011 затверджено Мирову угоду у справі про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Зняцівське» Мукачівський район, с. Зняцьово, та припинено провадження у справі.

Крім того вказаною ухвалою визначено, що За вищезазначених обставин не може вважатися таким, що у ПАТ КБ Приватбанк є у наявності кредиторські вимоги до боржника банкрута, а тому є правомірно відсутніми, у наявному у матеріалах справи, реєстрі вимог кредиторів .

Пунктом 6 ст. 81 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) визначено, що затвердження господарським судом мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство.

У випадках, передбачених пунктами 4-7 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про припинення провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню. (ч.4 ст. 83 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції чинній на момент правовідносин).

Зі змісту Ухвали Господарського суду Закарпатської області від 02.08.2013 року про затвердження мирової угоди у справі №5008/569/2011 встановлено, що судом надано правову оцінку обставинам (підставам), зазначеним у позовній заяві у даній справі.

Проаналізувавши зміст позовної заяви, яка є предметом розгляду у даній справі та зміст Ухвали Господарського суду Закарпатської області від 02.08.2013 у справі №5008/569/2011, суд приходить до висновку про те, що склад сторін, предмет та підстави позову у даній справі та у справі №5008/569/2011 є тотожними, при цьому Ухвала Господарського суду Закарпатської області від 02.08.2013 року про затвердження мирової угоди у справі №5008/569/2011 є такою, що набрала законної сили.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями статті 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується зі статтею 326 цього кодексу встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Суду у справах: SovtransavtoHolding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25 липня 2002 року; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22 листопада 2007 року) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18 листопада 2003 року №01-8/1427).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа "Брумареску проти Румунії", п. 61).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу resjudicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Враховуючи вказані вище положення суд зазначає, що подання позивачем нового позову між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, з яких прийнято рішення у справі №5008/569/2011, яке набрало законної сили, фактично свідчить про намагання добитися повторного розгляду справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, з урахуванням викладеного, Суд вбачає наявність правових підстав для закриття провадження у справі №907/195/20, з огляду на встановлення під час розгляду даної справи існування ухвали суду у справі №5008/569/2011, яка набрала законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет, з наданням правової оцінки обставинам та підставам позову, заявленим у даній справі.

Таким чином, оскільки є таке, що набрало законної сили, рішення між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі №907/195/20 на підставі пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України.

Суд роз`яснює сторонам, що у відповідності до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Судом встановлено, що при поданні позову у справі №907/195/20 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № ZZ427B0TWL від 07.02.2020 року.

Відтак, судовий збір у розмірі 2102,00 грн., сплачений позивачем за розгляд позовної заяви до відповідача, підлягає поверненню з державного бюджету за умови подання клопотання особою, яка його сплатила відповідно до вимог ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи все вищевикладене, керуючись п. 3 частини 1 статті 231 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 907/195/20 за заявою Акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК , м. Київ до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Зняцівське , с. Зняцьово Мукачівського району про стягнення суми 31 890,86 грн. закрити.

Направити копію ухвали сторонам у справі.

Ухвала набирає законної сили після її підписання та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 30.06.2020.

Суддя Ремецькі О.Ф.