Рішення

від 25.06.2020 по справі 910/18870/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.06.2020Справа № 910/18870/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Бігми Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Істен Трейд (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 1-В, офіс 4/8; ідентифікаційний код: 42169468)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Буд-майстер груп (21050, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Соборна, буд. 72; ідентифікаційний код: 41460739)

про стягнення 606276,50 грн.

Представники сторін:

від позивача: Руденко А.О.;

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Істен Трейд з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Моноліт-Житлобуд про стягнення 606276,50 грн, з яких 400493,28 грн основного боргу, 93647,34 грн відсотків за користування товарним кредитом, 80098,66 грн штрафу, 26643,89 грн пені, 2585,76 грн 3% річних та 2807,57 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки №03/08/19-П від 01.08.2019 не у повному обсязі оплатив поставлений позивачем товар, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 400493,28 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 93647,34 грн відсотків за користування товарним кредитом, 80098,66 грн штрафу, 26643,89 грн пені, 2585,76 грн 3% річних та 2807,57 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Істен Трейд залишено без руху; встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 02.01.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 відкрито провадження у справі №910/18870/19; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.02.2020; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

У підготовчому засіданні 19.02.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 01.04.2020.

Підготовче засідання, призначене на 01.04.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 підготовче засідання у справі №910/18870/19 призначено на 28.05.2020.

У підготовчому засіданні 28.05.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.06.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 змінено найменування відповідача у справі - з Товариства з обмеженою відповідальністю Моноліт-Житлобуд на Товариство з обмеженою відповідальністю Буд-майстер груп .

Представник позивача у судовому засіданні 25.06.2020 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 25.06.2020 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Зокрема, ухвала Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 була 01.06.2020 направлена на адресу відповідача (04114, м. Київ, вул. Пріорська, буд. 14, офіс 21) та 11.06.2020 повернута до Господарського суду міста Києва у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується поштовим конвертом та довідкою відділення поштового зв`язку.

При цьому, судом встановлено, що 15.06.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про зміну найменування позивача та його місцезнаходження.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З огляду на те, що ухвала суду надсилалась на адресу відповідача, яка була вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а відповідач не повідомив суд про зміну своєї адреси під час розгляду справи, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд судом справи №910/18870/19 у судовому засіданні 25.06.2020.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 25.06.2020 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Істен Трейд (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Моноліт-Житлобуд (покупець) укладено Договір поставки №03/08/19-П, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити бетон, бетонні вироби та інші будівельні матеріали (товар) у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором (а.с. 11-15)

Відповідно до п. 1.2 Договору поставки №03/08/19-П від 01.08.2019 постачальник зобов`язується поставляти товар окремими партіями в кількості та асортименті, визначеними у специфікаціях та/або рахунках-фактурах та накладних (видаткових, товарно-транспортних).

Згідно з п. 2.1 Договору поставки №03/08/19-П від 01.08.2019 загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору згідно з підписаними сторонами накладними (видатковими, товарно-транспортними).

Відповідно до п. 4.2 Договору поставки №03/08/19-П від 01.08.2019 моментом здійснення поставки товару є його отримання уповноваженою особою покупця, яка проставляє відповідну відмітку в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна).

Покупець оплачує товар за цінами, вказаними в рахунках-фактурах на умовах, в порядку та у спосіб, визначеними даним договором, що не суперечать чинному законодавству України. За згодою сторін до ціни товару включено його транспортування на об`єкти покупця (п. 5.1 Договору поставки №03/08/19-П від 01.08.2019).

Згідно з п. 8.1 Договору поставки №03/08/19-П від 01.08.2019 договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Якщо за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію договору, його дія автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки №03/08/19-П від 01.08.2019 не у повному обсязі оплатив поставлений позивачем товар, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 400493,28 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 93647,34 грн відсотків за користування товарним кредитом, 80098,66 грн штрафу, 26643,89 грн пені, 2585,76 грн 3% річних та 2807,57 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору поставки №03/08/19-П від 01.08.2019, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що за період з 07.08.2019 по 22.10.2019 позивач поставив відповідачу на умовах Договору поставки №03/08/19-П від 01.08.2019 товар на загальну суму 2332081,28 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи, а саме: №122 від 07.08.2019 на суму 74088,00 грн, №135 від 14.08.2019 на суму 254898,00 грн, №129 від 15.08.2019 на суму 22402,80 грн, №136 від 17.08.2019 на суму 11840,40 грн, №137 від 19.08.2019 на суму 13582,80 грн, №145 від 20.08.2019 на суму 10225,80 грн, №146 від 21.08.2019 на суму 8970,00 грн, №154 від 22.08.2019 на суму 58984,40 грн, №158 від 24.08.2019 на суму 9518,80 грн, №159 від 25.08.2019 на суму 8887,68 грн, №155 від 26.08.2019 на суму 617400,00 грн, №160 від 26.08.2019 на суму 8790,60 грн, №172 від 29.08.2019 на суму 10405,20 грн, №175 від 30.08.2019 на суму 9339,20 грн, №171 від 30.08.2019 на суму 10046,40 грн, №177 від 03.08.2019 на суму 40572,00 грн, №192 від 05.09.2019 на суму 8073,00 грн, №197 від 09.09.2019 на суму 11466,00 грн, №213 від 11.09.2019 на суму 43602,00 грн, №216 від 13.09.2019 на суму 75877,80 грн, №222 від 16.09.2019 на суму 63504,00 грн, №223 від 17.09.2019 на суму 6015,00 грн, №241 від 19.09.2019 на суму 38571,00 грн, №297 від 03.10.2019 на суму 811440,00 грн, №349 від 19.10.2019 на суму 28400,40 грн, №350 від 21.10.2019 на суму 10936,80 грн, №351 від 22.10.2019 на суму 18287,20 грн, а також актом звірки взаєморозрахунків, який підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб позивача і відповідача (а.с. 16-20; 90-112).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.2 Договору поставки №03/08/19-П від 01.08.2019 розрахунки за товар здійснюються на умовах попередньої оплати у строк - протягом 1 банківського дня з моменту виставлення рахунку на плату, але не пізніше 1 банківського дня з моменту поставки товару або у інший спосіб та строк, якщо сторонами буде досягнуто згоди у додатковій угоді до договору.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів укладення між сторонами будь-яких додаткових угод щодо встановлення строку виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару, суд дійшов висновку, що відповідач в будь-якому випадку повинен був оплачувати отриманий від позивача товар не пізніше 1-го банківського дня з моменту поставки товару.

Як вбачається з банківських виписок з рахунку позивача, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи, 14.08.2019 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у сумі 74088,00 грн (у призначенні платежу вказано рахунок №23 від 06.08.2019), 20.08.2019 - грошові кошти у сумі 50000,00 грн (у призначенні платежу вказано рахунок №25 від 20.08.2019), 27.08.2019 - грошові кошти у сумі 300000,00 грн ) (у призначенні платежу вказано рахунок №29 від 23.08.2019), 28.08.2019 - грошові кошти у сумі 300000,00 грн (у призначенні платежу вказано рахунок №29 від 23.08.2019), 30.08.2019 - грошові кошти у сумі 30000,00 грн (у призначенні платежу вказано рахунок №29 від 23.08.2019), 05.09.2019 - грошові кошти у сумі 40000,00 грн (у призначенні платежу вказано рахунок №29 від 23.08.2019), 13.09.2019 - грошові кошти у сумі 50000,00 грн (у призначенні платежу вказано рахунок №29 від 23.08.2019), 13.09.2019 - грошові кошти у сумі 50000,00 грн (у призначенні платежу вказано рахунок №29 від 23.08.2019), 17.09.2019 - грошові кошти у сумі 50000,00 грн (у призначенні платежу вказано рахунок №29 від 23.08.2019), 24.09.2019 - грошові кошти у сумі 50000,00 грн (у призначенні платежу вказано рахунок №25 від 20.08.2019), 01.10.2019 - грошові кошти у сумі 40000,00 грн (у призначенні платежу вказано рахунок №25 від 20.08.2019), 02.10.2019 - грошові кошти у сумі 830000,00 грн (у призначенні платежу вказано рахунок №25 від 20.08.2019), 18.10.2019 - грошові кошти у сумі 50000,00 грн (у призначенні платежу вказано рахунок №25 від 20.08.2019), 21.10.2019 - грошові кошти у сумі 17500,00 грн (у призначенні платежу вказано рахунок №25 від 20.08.2019), що разом становить 1931588,00 грн (а.с. 21, 117).

Копії рахунків, які вказувались відповідачем у призначення платежу, долучено позивачем до матеріалів справи (а.с. 113-116).

Таким чином, беручи до уваги, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2332081,28 грн, тоді як відповідач здійснив оплату за товар на суму 1931588,00 грн, суд дійшов висновку, що у відповідача виникла заборгованість у розмірі 400493,28 грн .

При цьому, зважаючи на призначення платежу, строки здійснення поставок та строки проведення відповідачем оплат, заборгованість у сумі 400493,28 грн складається із заборгованості за накладною №297 від 03.10.2019 на суму 811440,00 грн (враховуючи часткову оплату заборгованість становить 343868,88 грн), заборгованості за накладною №349 від 19.10.2019 на суму 28400,40 грн (заборгованість складає 28400,40 грн), заборгованості за накладною №350 від 21.10.2019 на суму 10936,80 грн (заборгованість складає 10936,80 грн), заборгованості за накладною №351 від 22.10.2019 на суму 17287,20 грн (заборгованість складає 18287,20 грн).

Доказів сплати грошових кошті у сумі 400493,28 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Буд-майстер груп за Договором поставки №03/08/19-П від 01.08.2019 у сумі 400493,28 грн (за накладними №297 від 03.10.2019, №349 від 19.10.2019, №350 від 21.10.2019, №351 від 22.10.2019) підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Істен Трейд в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Буд-майстер груп суми основного боргу у розмірі 400493,28 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 93647,34 грн., а саме: 84248,15 грн відсотків за накладною №297 від 03.10.2019, 4828,34 грн відсотків за накладною №349 від 19.10.2019, 1804,77 грн відсотків за накладною №350 від 21.10.2019 та 2766,08 грн відсотків за накладною №351 від 22.10.2019.

Згідно з ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

У ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У п. 6.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань зазначено, що проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

Відповідно до п. 6.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 5.4 Договору поставки №03/08/19-П від 01.08.2019 у випадку не оплати покупцем відвантаженої партії товару протягом 30 календарних днів з моменту поставки покупець дає згоду на те, що неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту , починаючи з 31-го дня після відвантаження товару, з нарахуванням покупцю 0,5% від вартості відвантаженого товару за кожен день використання товарного кредиту до повного погашення заборгованості.

Тобто, сторони погодили, що процента ставка за користування товарним кредитом становить 0,5% за 1 день використання.

Як вбачається з розрахунку відсотків, долученого позивачем до позовної заяви, позивач здійснює нарахування 0,5 % від суми заборгованості за кожною із спірних накладних, починаючи з 31 дня після поставки товару, що узгоджується з умовами, погодженими сторонами у п. 5.4 Договору поставки №03/08/19-П від 01.08.2019.

Перевіривши розрахунки відсотків за користування товарним кредитом, суд дійшов висновку щодо їх обгрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Істен Трейд в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Буд-майстер груп процентів за користування товарним кредитом у сумі 93647,34 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 26643,89 грн, а саме: 23637,39 грн пені за період з 04.10.2019 по 23.12.2019 (за прострочення оплати товару за накладною №297 від 03.10.2019), 1541,38 грн пені за період з 20.10.2019 по 23.12.2019 (за прострочення оплати товару за накладною №349 від 19.10.2019), 573,77 грн пені за період з 22.10.2019 по 23.12.2019 (за прострочення оплати товару за накладною №350 від 21.10.2019), 891,35 грн пені за період з 23.10.2019 по 23.12.2019 (за прострочення оплати товару за накладною №351 від 22.10.2019).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.6 Договору поставки №03/08/19-П від 01.08.2019 сторони дійшли згоди щодо зміни порядку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, встановлених розділом 7 договору, припиняється через три роки від дня, коли ці зобов`язання мали бути виконані.

Згідно з п. 7.2 Договору поставки №03/08/19-П від 01.08.2019 за несвоєчасну оплату отриманого за даним договором товару покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від розміру заборгованості та пеню в розмірі в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення зобов`язань, від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунки пені, долучені позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо їх необґрунтованості, оскільки позивачем неправильно визначено початок періоду нарахування пені, зокрема, позивачем не враховано, що строк оплати відповідачем товару складає не пізніше 1 банківського дня з моменту поставки товару (п. 5.2 Договору поставки №03/08/19-П від 01.08.2019).

Тобто, за товар, поставлений 03.10.2019, відповідач повинен був розрахуватись 04.10.2019, за товар, поставлений 19.10.2019, - 21.10.2019 (перший банківський день), за товар, поставлений 21.10.2019, - 22.10.2019, за товар, поставлений 22.10.2019, - 23.10.2019.

За таких обставин, суд здійснив власні розрахунки пені (в межах заявленого позивачем періоду нарахування):

Сума боргу (грн) за накладною №297 від 03.10.2019Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 343868 05.10.2019 - 24.10.2019 20 16.5% 6217.89 343868 25.10.2019 - 12.12.2019 49 15.5% 14310.56 343868 13.12.2019 - 23.12.2019 11 13.5% 2798.05 Всього: 23326,50 грн

Сума боргу (грн) за накладною №349 від 19.10.2019Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 28400 22.10.2019 - 24.10.2019 3 16.5% 77.03 28400 25.10.2019 - 12.12.2019 49 15.5% 1181.91 28400 13.12.2019 - 23.12.2019 11 13.5% 231.09 Всього: 1490,03 грн

Сума боргу (грн) за накладною №350 від 21.10.2019Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 10936 23.10.2019 - 24.10.2019 2 16.5% 19.77 10936 25.10.2019 - 12.12.2019 49 15.5% 455.12 10936 13.12.2019 - 23.12.2019 11 13.5% 88.99 Всього: 563,88 грн

Сума боргу (грн) за накладною №351 від 22.10.2019Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 17287 24.10.2019 - 24.10.2019 1 16.5% 15.63 17287 25.10.2019 - 12.12.2019 49 15.5% 719.42 17287 13.12.2019 - 23.12.2019 11 13.5% 140.66 Всього: 875,71 грн Таким чином, обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є 26256,12 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Істен Трейд в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Буд-майстер груп пені у розмірі 26643,89 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 26256,12 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 80098,66 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з п. 7.2 Договору поставки №03/08/19-П від 01.08.2019 за несвоєчасну оплату отриманого за даним договором товару покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від розміру заборгованості.

Оскільки відповідачем прострочено виконання обов`язку з оплати товару на суму 400493,28 грн (за накладними №297 від 03.10.2019, №349 від 19.10.2019, №350 від 21.10.2019 та №351 від 22.10.2019), обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу на підставі п. 7.2 Договору поставки №03/08/19-П від 01.08.2019.

Перевіривши розрахунок штрафу, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Істен Трейд в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Буд-майстер груп штрафу у розмірі 80098,66 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2585,76 грн, а саме: 2289,31 грн 3% річних за період з 04.10.2019 по 23.12.2019 (за прострочення оплати товару за накладною №297 від 03.10.2019), 151,73 грн 3% річних за період з 20.10.2019 по 23.12.2019 (за прострочення оплати товару за накладною №349 від 19.10.2019), 56,63 грн 3% річних за період з 22.10.2019 по 23.12.2019 (за прострочення оплати товару за накладною №350 від 21.10.2019), 88,09 грн 3% річних за період з 23.10.2019 по 23.12.2019 (за прострочення оплати товару за накладною №351 від 22.10.2019).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунки 3% річних, долучені позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо їх необґрунтованості, оскільки позивачем неправильно визначено початок періоду нарахування 3% річних, зокрема, позивачем не враховано, що строк оплати відповідачем товару складає не пізніше 1 банківського дня з моменту поставки товару (п. 5.2 Договору поставки №03/08/19-П від 01.08.2019).

Тобто, за товар, поставлений 03.10.2019, відповідач повинен був розрахуватись 04.10.2019, за товар, поставлений 19.10.2019, - 21.10.2019 (перший банківський день), за товар, поставлений 21.10.2019, - 22.10.2019, за товар, поставлений 22.10.2019, - 23.10.2019.

За таких обставин, суд здійснив власні розрахунки 3% річних (в межах заявленого позивачем періоду нарахування), відповідно до яких обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, є 2550,52 грн.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Істен Трейд в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Буд-майстер груп 3% річних у розмірі 2585,76 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 2550,52 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2807,57 грн, а саме: 2750,94 інфляційних втрат за прострочення оплати товару за накладною №297 від 03.10.2019, 28,40 грн інфляційних втрат за прострочення оплати товару за накладною №349 від 19.10.2019, 10,94 грн інфляційних втрат за прострочення оплати товару за накладною №350 від 21.10.2019, 17,29 грн інфляційних втрат за прострочення оплати товару за накладною №351 від 22.10.2019.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості в частині нарахування інфляційних втрат за прострочення оплати товару, поставленого за накладною №297 від 03.10.2019, оскільки позивач нараховує інфляційні втрати за жовтень 2019 року, що суперечить правилам нарахування (періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж).

За таких обставин, суд здійснив розрахунок інфляційних втрат за прострочення оплати відповідачем товару за накладною №297 від 03.10.2019 та дійшов висновку, що обґрунтованим розміром інфляційних втрат є 343,87 грн (за листопад 2019 року).

Здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат за прострочення оплати товару за накладними №349 від 19.10.2019, №350 від 21.10.2019 та №351 від 22.10.2019 визнаються судом обґрунтованими (за листопад 2019 року).

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Істен Трейд в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Буд-майстер груп інфляційних втрат у розмірі 2807,57 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 400,50 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

За таких обставин, оскільки дана справа була прийнята Господарським судом міста Києва до свого провадження з додержанням правил підсудності, тоді як адреса відповідача змінилась під час розгляду справи, справа підступна Господарському суду міста Києва.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Істен Трейд до Товариства з обмеженою відповідальністю Буд-майстер груп про стягнення 606276,50 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Буд-майстер груп (21050, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Соборна, буд. 72; ідентифікаційний код: 41460739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Істен Трейд (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 1-В, офіс 4/8; ідентифікаційний код: 42169468) суму основного боргу у розмірі 400493 (чотириста тисяч чотириста дев`яносто три) грн 28 коп, відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 93647 (дев`яносто три тисячі шістсот сорок сім) грн 34 коп., штраф у розмірі 80098 (вісімдесят тисяч дев`яносто вісім) грн 66 коп., пеню у розмірі 26256 (двадцять шість тисяч двісті п`ятдесят шість) грн 12 коп., 3% річних у розмірі 2550 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн 52 коп., інфляційні втрати у розмірі 400 (чотириста) грн 50 коп. та судовий збір у розмірі 9051 (дев`ять тисяч п`ятдесят одна) грн 70 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 01 липня 2020 року.

Суддя О.В. Чинчин