Рішення

від 01.07.2020 по справі 910/5459/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2020Справа № 910/5459/20 Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" (просп. Ю.Гагаріна, 3-а, кв. 57, м. Київ, 02105)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМК "М-БУД" (вул. Ярославів Вал, 36-38, офіс 50, м. Київ, 01034)

про стягнення 175 768,16 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМК "М-БУД" про стягнення 175 768,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 відкрито провадження у справі № 910/5459/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

01.06.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому повідомив про сплату частини боргу, а також заявив про необґрунтованість та неспівмірність заявлених позивачем витрат на послуги адвоката.

01.06.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення до позову.

09.06.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 27.04.2020 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення позивачу та поверненням на адресу суду поштового конверта, надісланого відповідачу.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

В ході здійснення господарської діяльності у квітні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2019 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 665 778,26 грн, що підтверджується видатковими накладними: № РН-0001930 від 15.04.20149, № РН-0006856 від 11.09.2019, № РН-0006857 від 11.09.2019, № РН-0007079 від 17.09.2019, № РН-0007127 від 18.09.2019, № РН-0007128 від 18.09.2019, № РН-0007129 від 18.09.2019, № РН-0007189 від 19.09.2019, № РН-0007251 від 20.09.2019, № РН-0007381 від 24.09.2019, № РН-0007435 від 25.09.2019, № РН-0007565 від 28.09.2019, № РН-0007565 від 28.09.2019, № РН-0008040 від 10.10.2019, № РН-0008094 від 11.10.2019, № РН-0008390 від 19.10.2019, № РН-0008442 від 21.10.2019, № РН-0008524 від 22.10.2019, № РН-0008536 від 23.10.2019, № РН-0008537 від 23.10.2019, № РН-0008646 від 25.10.2019, № РН-0008700 від 26.10.2019, № РН-0008748 від 28.10.2019, № РН-0008798 від 29.10.2019, № РН-0008848 від 30.10.2019, № РН-0008975 від 01.11.2019, № РН-0009019 від 02.11.2019, № РН-0009053 від 04.11.2019, № РН-0009054 від 04.11.2019, № РН0009087 від 05.11.2019, № РН-0009088 від 05.11.2019, № РН-0009145 від 06.11.2019, № РН-0009262 від 08.11.2019, № РН-0009317 від 09.11.2019, № РН-0009318 від 09.11.2019, № РН-0009376 від 11.11.2019, № РН-0009377 від 11.11.2019, № РН-0009404 від 12.11.2019, № РН-0009459 від 13.11.2019, № РН-0009537 від 14.11.2019, № РН-0009528 від 14.11.2019, № РН-0009617 від 16.11.2019, № РН-0009618 від 16.11.2019, № РН-0009674 від 18.11.2019, № РН-0009672 від 18.11.2019, № РН-0009673 від 18.11.2019, № РН-0009716 від 19.11.2019, № РН-0009805 від 21.11.2019, № РН-0009882 від 23.11.2019, № РН-0009937 від 26.11.2019, № РН-0009966 від 27.11.2019, № РН-0009967 від 27.11.2019, № РН-0010178 від 04.12.2019, № РН-0010255 від 06.12.2019, № РН-0010256 від 06.12.2019, № РН-0010479 від 13.12.2019, № РН-0010517 від 14.12.2019, № РН-0010609 від 18.12.2019, № РН-0010694 від 20.12.2019, № РН-0010695 від 20.12.2019, № РН-0010739 від 21.10.2019.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що за період з 17.04.2019 по 19.12.2019 відповідач оплату вказаного товару здійснив частково на суму 470 010,10 грн, у зв`язку з чим заборгованість відповідача становить 195 768,16 грн.

27.02.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією на суму 195 768,106 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, чеком та накладною від 27.02.2020.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі також - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами ст.ст. 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч.1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За приписами ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частиною 1 ст. 642 ЦК України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 ЦК України).

Згідно норм ст. 181 Господарського кодексу України (надалі також - ГК України), господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (ч. 8 ст. 181 ГК України).

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З поданих матеріалів суд встановив, що у квітні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2019 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 665 778,26 грн, що підтверджується перерахованими вище видатковими накладними, підписаними сторонами у двосторонньому порядку без заперечень та зауважень , скріпленими їх печатками.

Отже, враховуючи наведені норми законодавства та дії сторін, суд зазначає, що зобов`язальні правовідносини позивача та відповідача виникли шляхом укладення договору поставки у спрощений спосіб.

Відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень, у період з квітня 2019 року по березень 2020 року відповідачем було частково оплачено поставлений позивачем товар на суму 470 010,10 грн.

Разом з тим, як встановлено судом, після звернення позивача до суду відповідачем було сплачено частину основного боргу у розмірі 60 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2337 від 22.04.2020, № 2439 від 04.05.2020 та № 2577 від 25.05.2020, а також самим позивачем.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи сплату Товариством з обмеженою відповідальністю "БМК "М-БУД" грошових коштів позивачу в розмірі 60 000,00 грн. після звернення позивача до суду з вказаним позовом, суд доходить висновку щодо закриття провадження у справі №910/5459/20 в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 60 000,00 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Отже, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "БМК "М-БУД" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" становить 115 768,16 грн.

Однак, суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем заборгованості у розмірі 115 768,16 грн.

Обставин прострочення виконання своїх обов`язків за договором відповідачем не заперечено та не спростовано.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг у розмірі 115 768,16 грн.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2 636,52 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права на повернення суми судового збору у розмірі 300,00 грн, надміру сплаченого за подання вказаного позову, у випадку звернення до суду відповідною заявою в порядку вимог Закону України Про судовий збір .

Разом з цим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 13 000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Відповідач за цим позовом у відзиві зазначив, що не знайшов у позовній заяві та додатках доказів необґрунтованості та рівномірності заявлених позивачем витрат на послуги адвоката, а також жодної інформації про фактично затрачений час та обґрунтування вартості правничих послуг.

Однак, в ході розгляду справи, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подано до суду договір про надання правової допомоги від 30.03.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" (клієнт) та Кобилецьким Вячеславом Вікторовичем (адвокат), звіт та додатковий звіт про виконання доручення за договором про надання правової допомоги, видаткові касові ордери на суму 10 000,00 та 3 000,00 грн.

Дослідивши вказані документи, суд зазначає, що заявлений позивачем розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Отже, враховуючи наведене, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/5459/20 в частині стягнення заборгованості в розмірі 60 000,00 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМК "М-БУД" (вул. Ярославів Вал, 36-38, офіс 50, м. Київ, 01034, ідентифікаційний код 38260248) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" (просп. Ю.Гагаріна, 3-а, кв. 57, м. Київ, 02105, ідентифікаційний код 41412973) борг у розмірі 115 768,16 грн, судовий збір у розмірі 2 636,52 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 01.07.2020

Суддя Т. Ю. Трофименко