Ухвала

від 23.06.2020 по справі 914/2721/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.06.2020 Справа № 914/2721/19

Господарський суд Львівської області у складі:

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участі секретаря судового засідання Полюхович Х.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, Львівська область, м.Львів;

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоінвестсервіс» , Львівська область, Пустомитівський район, с.Зубра;

про: стягнення заборгованості та розірвання договору оренди;

ціна позову: 12742,70грн.

Представники:

Позивача: не з`явився;

Відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

24.12.2019р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява від 21.12.2019р. вих. №14-11-04823 (вх.№2751) Регіонального відділення Фонду державного майна по Львівській, закарпатській та Волинській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоінвестсервіс» про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди; ціна позову 12742,70грн.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором оренди нерухомого державного майна від 24.09.2018р. №124 .

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.12.2019р. у даній справі постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 21.01.2020р.

З підстав тимчасової непрацездатності головуючого судді Фартушка Т.Б. судове засідання 21.01.2020р. не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.01.2020р. у даній справі судом постановлено підготовче судове засідання призначити на 20.02.2020р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.02.2020р. у даній справі суд постановив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання відкласти на 10.03.2020р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.03.2020р. у даній справі судом постановлено підготовче судове засідання призначити на 24.03.2020р.

Судове засідання 24.03.2020р. не відбулось з причин перебування головуючого судді Фартушка Т.Б. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.04.2020р. у даній справі судом постановлено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; призначити підготовче судове засідання на 28.04.2020р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.04.2020р. у даній справі суд постановив відкласти підготовче засідання на 26.05.2020р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.05.2020р. у даній справі судом постановлено Відкласти підготовче засідання на 23.06.2020р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

Відповідно до ч.3 ст.222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

В порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

11.06.2020р. за вх. №1344/20 Позивачем подано до суду заяву від 11.06.2020р. вих. №14-11-03044, у якій зазначає, що заборгованість зі сплати орендної плати за Договором оренди від 24.09.2018р. №124, стягнення якої є предметом спору у справі, перед Державним бюджетом України відсутня. З підстав наведеного Позивач просить у відповідності до ст.191 ГПК України прийняти відмову Позивача від позову. При цьому зазначає, що спір виник внаслідок виникнення заборгованості по орендній платі по укладеному із Відповідачем Договорі оренди від 24.09.2018р. №124, а відтак, просить суд стягнути з Відповідача судовий збір в розмірі 3842грн. в порядку ч.3 ст.130 ГПК України. Вказану заяву оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Представник Відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

17.06.2020р. за вх. №19907/20 Відповідачем подано до суду Заяву від 15.06.2020р. вих. №02/06, у якій зазначає про сплату заборгованості в сумі 12742,70грн. та просить суд долучити до матеріалів справи докази погашення Відповідачем суми заборгованості, стягнення якої є предметом спору у даній справі. Вказану заяву оглянуто судом, оголошено в судовому засіданні та долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202 та 216 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представників Учасників справи за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Учасниками справи доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з огляду на наступне.

06.03.2019р. Фонд державного майна України наказом №232 Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України утворив регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях.

Пунктом 2 даного наказу установлено, що регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, регіонального відділення - Фонду державного майна - України по Закарпатській області, регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області.

Наказом Фонду державного майна України від 15.05.2019р. №459 днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях визначено 15.05.2019р.

24.09.2018р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (надалі - Позивач, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕПЛОІНВЕСТСЕРВІС (надалі - Відповідач, Орендар) укладено Договір оренди нерухомого державного майна №124 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину бойлерної площею 78,4м.кв., яка знаходиться на першому поверсі будівлі літ. А-2 за адресою: м.Львів, вул.Природна, 19 (надалі - Майно) що перебуває на балансі Національного лісотехнічного університету України (надалі - Балансоутримувач).

Згідно п.1.2. Договору Майно передається в оренду з метою розміщення обладнання для виробництва та постачання теплової енергії (інше використання).

Орендар вступає у строкове, платне користування Майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше підписання Сторонами цього Договору та акту приймання-передавання Майна (п. 2.1. Договору).

Положеннями пункту 3.1. Договору встановлено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. №786 (зі змінами, надалі - Методика), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку липень 2018р. - 6071,86грн. Орендна плата за перший (повний) місяць оренди - вересень 2018р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місць оренди липень 2018 року на індекс інфляції за серпень і вересень 2018р.

Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України (п.3.2. Договору).

Згідно пункту 3.3. Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.6. Договору Сторонами погоджено, що орендна плата перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: 50% до Державного Бюджету на рахунок визначений ГУДКСУ у Львівській області; - 50% на рахунок Балансоутримувача.

Пунктом 3.7. Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. Договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

В пункті 3.8. Договору Сторони погодили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Згідно пункту 3.11. Договору у разі припинення (розірвання) Договору Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку діє Договору не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до Державного Бюджету та Балансоутримувачу.

За умовами п.5.3. Договору Орендар зобов`язувався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до Державного бюджету України та Балансоутримувачу.

З пункту 10.1. Договору вбачається, що Договір укладено строком на 2 роки та 364 дні, що діє з 24.09.2018р. по 22.09.2021р. включно.

Згідно п.10.4 Договору Договір продовжується за наявності письмової згоди орендаря за один місяць до закінчення терміну його дії. У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, та за умови відсутності попередження органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном, до закінчення терміну дії договору оренди, щодо наміру використовувати дане державне майно для власних потреб (ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна ), Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені.

Відповідно до пункту 10.9 Договору у разі припинення або розірвання Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу.

Згідно пункту 10.10 Договору Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Орендарем та Балансоутримувачем акта приймання-передачі, один примірник якого протягом трьох днів Орендарем скеровується Орендодавцю. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря.

Актом приймання-передавання нерухомого державного майна від 24.09.2018р. Позивач передав, а Відповідач прийняв Майно за Договором. Вказаний Акт підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач взятих на себе договірних зобов`язань зі сплати орендної плати у встановлені Договором порядку та строки не виконав, внаслідок чого утворився борг зі сплати орендної плати за Договором в розмірі 10272,28грн.

З метою досудового врегулювання спору Позивач 27.11.2019р. звертався до Відповідача Претензією від 22.11.2019р. вих. №11-11-04136 із вимогою про сплату в 20 денний термін з моменту отримання претензії 10272,28грн. суми боргу, 1443,19грн. пені та 1027,23грн. штрафу за порушення порядку і строку здійснення сплати орендної плати. Відповідачем вказану Претензію отримано 28.11.2019р., що підтверджується інформацією відстеження пересилання поштового відправлення «Трекінг» з інтернет-порталу АТ «Укрпошта» (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) щодо пересилання поштового відправлення №7900059818771, проте залишено без відповіді та реагування. Належні, достатні та допустимі докази повного чи часткового задоволення Відповідачем Претензії в матеріалах справи відсутні, станом на час розгляду спору по суті Сторонами суду не заявлені та не подані.

З підстав наведеного Позивач просив суд стягнути з Відповідача 10272,28грн. суми основного боргу за період з липня 2019р. по вересень 2019р. включно, 1443,49грн. пені та 1027,23грн. штрафу та розірвати Договір оренди нерухомого державного майна від 24.09.2018р. №124.

11.06.2020р. за вх. №1344/20 Позивачем подано до суду заяву від 11.06.2020р. вих. №14-11-03044, у якій зазначає, що заборгованість зі сплати орендної плати за Договором оренди від 24.09.2018р. №124, стягнення якої є предметом спору у справі, перед державним бюджетом відсутня. З підстав наведеного Позивач просить у відповідності до ст.191 ГПК України прийняти відмову Позивача від позову. При цьому зазначає, що спір виник внаслідок виникнення заборгованості по орендній платі по укладеному із Відповідачем Договорі оренди від 24.09.2018р. №124, а відтак, просить суд стягнути з Відповідача судовий збір в розмірі 3842грн. в порядку ч.3 ст.130 ГПК України.

17.06.2020р. за вх. №19907/20 Відповідачем подано до суду Заяву від 15.06.2020р. вих. №02/06, у якій зазначає про сплату заборгованості в сумі 12742,70грн. та просить суд долучити до матеріалів справи докази погашення Відповідачем суми заборгованості, стягнення якої є предметом спору у даній справі.

В обґрунтування викладених в заяві доводів Відповідачем долучено копію Платіжного доручення від 06.03.2020р. №32 на суму 18121,56грн. Призначення платежу: орендна плата 50% в бюджет. Сплачено повністю .

У відповідності з пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України та частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2, ч.6 ст.46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 183 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно ч.4 ст.185 ГПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-3, 5 ст.191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення; у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі; суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Згідно п.4 ч.1, ч.ч.3-5 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається; наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору; про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету; ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Суд в порядку ч.3 ст.192 ГПК роз`яснює Учасникам справи наслідки закриття провадження у справі, зокрема те, що, згідно ч.3. ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

При цьому суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема пункті 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2012р. №12 Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна , що Законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов`язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Як вбачається із долученого Позивачем до позовної заяви розрахунку заборгованості по орендній платі, пені та штрафу до Державного бюджету України по Договору, у Відповідачем не сплачено орендної плати за користування Майном за Договором за серпень - жовтень 2019р., внаслідок чого утворився борг в розмірі 9978,74грн.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд також звертає увагу і аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2020р. у справі №910/4994/19, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України . Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018р. у справі №910/22259/17, від 14.08.2018р. у справі №910/22454/17, від 28.08.2018р. у справі №910/20932/17 від 02.10.2018р. у справі №910/21033/17 від 16.10.2018р. у справі №910/3568/18, від 19.02.2019р. у справі №910/4427/18.

Крім того суд звертає увагу на те, що оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.

При цьому, факт сплати відповідачем усієї суми заборгованості з орендної плати після відкриття провадження у справі не має правового значення для вирішення цього спору, оскільки судом встановлено обставини її систематичної несплати протягом вказаного періоду, що є істотним порушенням Відповідачем умов договору оренди нерухомого майна та значною мірою позбавляє Позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, отже, є самостійною достатньою правовою підставою для розірвання Договору відповідно до частини 3 статті 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна , частини 2 статті 651 ЦК та умов договору. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.11.2019р. у справі №908/1399/17 та від 11.03.2020р. у справі №914/4101/15.

Враховуючи вищенаведене, оглянувши і дослідивши матеріли справи та подані Учасниками справи докази, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні, Учасниками справи не заявлені доводи та не подані докази того, що дії представника Позивача суперечать інтересам Позивача чи порушують права або охоронювані законом інтереси інших осіб, в тому числі держави, беручи до уваги заявлену Позивачем підставу до відмови від позову, а саме - повна сплата заборгованості Відповідачем, суд дійшов висновку про наявність правових підстав до прийняття заяви Позивача про відмову від позову та закриття провадження у справі.

Щодо судових витрат суд зазначає.

Нормою ч.4 ст.231 ГПК України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України Про судовий збір .

Згідно ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.1, 2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру - в розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2019 року для працездатних осіб в розмірі 1921 гривня.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 3842грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору.

Як доказ сплати судового збору Позивачем подано Платіжне доручення від 16.12.2019р. №974 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 3842грн. Оригінал вказаного Платіжного доручення є додатком №6 до позовної заяви.

Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Згідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України Про судовий збір у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно ч.1 ст.130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч.3 ст.130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача; однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, Позивачем при поданні позовної заяви до суду заявлено одну вимогу майнового характеру - про стягнення з Відповідача на користь Позивача 10272,28грн. суми основного боргу зі сплати орендної плати за Договором оренди нерухомого державного майна від 24.09.2018р. №124, а також 1443,19грн. пені та 1027,23грн. штрафу за порушення Відповідачем порядку сплати орендної плати (ціна позову: 12742,70грн.) та одну вимогу немайнового характеру - про розірвання укладеного 24.09.2018р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю Теплоінвестсервіс Договору оренди нерухомого державного майна №124.

Позивач у поданій до суду Заяві від 11.06.2020р. вих. №14-11-03044 (вх. №1344/20 від 11.06.2020р.) зазначає, що спір у справі виник внаслідок виникнення заборгованості по орендній платі по укладеному із Відповідачем Договорі оренди від 24.09.2018р. №124, а відтак, просить суд стягнути з Відповідача судовий збір в розмірі 3842грн. в порядку ч.3 ст.130 ГПК України.

Відповідачем до Заяви від 15.06.2020р. вих. №02/06 (вх. №19907/20 від 17.06.2020р.) долучено Платіжне доручення від 06.03.2020р. №32 про сплату 18121,56грн.; призначення платежу: орендна плата 50% в бюджет. Сплачено повністю. .

Таким чином, матеріалами справи підтверджується задоволення Відповідачем після пред`явлення позову заявленої Позивачем позовної вимоги майнового характеру - про стягнення з Відповідача на користь Позивача 10272,28грн. суми основного боргу зі сплати орендної плати за Договором оренди нерухомого державного майна від 24.09.2018р. №124, проте, матеріали справи не містять доказів задоволення Відповідачем після пред`явлення позову заявленої Позивачем позовної вимоги немайнового характеру - про розірвання укладеного 24.09.2018р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю Теплоінвестсервіс Договору оренди нерухомого державного майна №124.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу І ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 3842грн., недоведення Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат, суд дійшов висновків про наявність правових підстав до покладення на Відповідача судових витрат Позивача зі сплати судового збору за позовною вимогою майнового характеру в розмірі 1921грн., оскільки саме ця позовна вимога задоволена Відповідачем після пред`явлення Позивачем позову.

При цьому, суд зазначає, що, з урахуванням того, що відмова Позивача від позову та її прийняття судом відбулось до початку розгляду справи по суті, Позивач наділений правом на повернення з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при поданні позову за позовною вимогою немайнового характеру в розмірі 960,50грн. (1921 / 2 = 960,50).

З підстав відсутності клопотання Позивача про повернення судового збору суд зазначає про відсутність правових підстав для такого повернення при постановленні даної ухвали. Проте, вказане не позбавляє Позивача права на звернення до суду із відповідним клопотанням в майбутньому.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76-79, 120, 121, 130, 191, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.4, 5, 7 Закону України Про судовий збір , суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Прийняти відмову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від позову.

2. Закрити провадження у справі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоінвестсервіс (81135, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зубра, вул.Стуса, буд.6-Б; ідентифікаційний код 39880486) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79007, Львівська область, м.Львів, вул.Січових Стрільців, буд.3; ідентифікаційний код 42899921) 1921грн. судового збору.

4. Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

5. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст ухвали складено 30.06.2020р.

Головуючий суддя Фартушок Т. Б.