Рішення

від 01.07.2020 по справі 915/768/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року Справа № 915/768/20

м.Миколаїв

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ»

вул. Громадський узвіз, буд. 1, м. Миколаїв, 54020;

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙДОВИЙ ТЕРМІНАЛ

«КОНКОРД» ,

вул. Лягіна, буд. 4/1, м. Миколаїв, 54001;

2. МЕРІТАЙМ КАРГО ЛАЙН ЕС.ЕЙ. (MERITIME CARGO LINEA S.A.)

Адреса в Україні: вул. Соборна, буд. 14, м.Миколаїв, 54017;

Про: визнання недійсними договорів від 17.02.2020., -

Суддя Коваль С.М.

За участі секретаря судового засідання Сьянової О.С.,

Представники:

Від позивача: не присутні.

Від відповідача-1: не присутні.

Від відповідача-2: не присутні.

СУТЬ СПОРУ:

Позов поданий про визнання договорів бербоут-чартеру буксиру « Rowangarth» від 17.02.2020 року та буксиру « Captain Michalis» від 17.02.2020 року, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕЙДОВИЙ ТЕРМІНАЛ «КОНКОРД» та Мерітайм Карго Лайн Ес. Ей. (Maritime Cargo Line S.A.), недійсними.

Позовні вимоги обґрунтовуються невідповідністю договорів вимогам законодавства.

Крім того, позивач просив суд розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до вимог ст. 249 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач-1 відзив надав, просить вирішувати справу на розгляд суду.

Відповідач-2 відзив надав, проти позову заперечує.

Обставини справи.

10.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» та МЕРІТАЙМ КАРГО ЛАЙН ЕС. ЕЙ. було укладено бербоутний чартер, відповідно до умов якого відповідач 2 передав , а позивач прийняв в оренду буксир «Ровангард» на строк 12 місяців.

Додатковою угодою № 3 від 16.06.2014 року сторони бербоутного чартера погодили його продовження строку його дії на наступні 12 місяців.

Додатковою угодою № 5 від 23.06.2015 року сторони погодили продовження строку дії чартеру на наступні 12 місяців.

Додатковою угодою № 7 від 22.07.2015 року сторони встановили строк дії чартеру - до 22.07.2020 року.

25.02.2014 року між позивачем та відповідачем 2 було укладено стандартний бербоут-чартер, відповідно до умов якого відповідач 2 передав, а позивач прийняв в оренду буксир « Captain Michalis» на строк 24 місяці.

Додатковою угодою № 5 від 06.02.2015 року сторони погодились продовжити строк дії чартеру до 29.02.2016 включно.

Доповненням від 12.01.2016 року до Бербоут-чартеру було продовжено строк дії чартеру до 31.01.2021 року.

17.02.2020 року між відповідачем 2 та відповідачем 1 було укладено стандартний бербоут-чартер № 2, відповідно до умов якого відповідач 2 передав, а відповідач 1 прийняв в оренду буксир «Ровангард» на строк 12 місяців.

17.02.2020 року між відповідачем 2 та відповідачем 1 було укладено стандартний бербоут-чартер № 1, відповідно до умов якого відповідач 2 передав, а відповідач 1 прийняв в оренду буксир « Captain Michalis» на строк 12 місяців.

Позивач просить визнати недійсними стандартний бербоут-чартер № 2 буксиру «Ровангард» від 17.02.2020 року та стандартний бербоут-чартер № 1 буксиру « Captain Michalis» від 17.02.2020 року, укладені між відповідачем 1 та відповідачем 2.

Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним:

Відповідно до ст. ст. 203, 204 Кодексу торговельного мореплавства України, за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов`язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер). Договір чартеру (фрахтування) судна на певний час повинен бути укладений у письмовій формі. Наявність і зміст договору чартеру (фрахтування) судна на певний час можуть бути доведені виключно письмовими доказами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідач-1, як вже вище вказано, просив вирішити справу на розгляд суду. При цьому зазначив, що 17.02.2020 року між ним та Відповідачем 2 було укладено 2 договори бербоут-чартеру на буксири «Ровангард» та « Captain Michalis» . На час укладання цих договорів, у відповідача-1 була відсутня інформація, яку наводить позивач у своєму позові. Тому, відповідач-1 вважав, що укладав спірні договори на підставі норм Цивільного, Господарського кодексів України та Кодексу торговельного мореплавства, та у повній відповідності до норм законодавства України. Вважає, що ним не здійснено будь-яких порушень законодавства.

Відповідач 2 проти задоволення позову заперечував виходячи з наступного:

Мерітайм Карго Лайн Ес.Ей. є власником буксирів «Ровангард» та « Captain Michalis» , що підтверджується, зокрема свідоцтвами про право плавання під державним прапором України.

Відповідно до ст. 20 Кодексу торговельного мореплавства України, власником судна є суб`єкт права власності або особа, яка здійснює відносно закріпленого за нею судна права, до яких застосовуються правила про право власності.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Статтею 320 ЦК України визначено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Реалізуючи своє право власності, враховуючи наявну на той час заборгованість зі сплати фрахту, відповідач 2 достроково розірвав договори бербоут-чартеру буксирів «Ровангард» та « Captain Michalis» , що були укладені з позивачем, про що повідомив його листами № 20-02/18-01 та № 20-02/18-02 від 18.02.2020 року.

Після розірвання договорів з позивачем, відповідач 2 передав буксири «Ровангард» та « Captain Michalis» у бербоут-чартер відповідачу 1.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позову виходячи з нижченаведеного.

Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Згідно до ст. 188 ГК України, Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Згідно до ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 912 ЦК України, за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов`язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. ст. 203, 204 КТМ України, за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов`язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер). Договір чартеру (фрахтування) судна на певний час повинен бути укладений у письмовій формі. Наявність і зміст договору чартеру (фрахтування) судна на певний час можуть бути доведені виключно письмовими доказами.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України докази мають бути належними та допустимими.

Відповідно до п. 28 бербоутного чартеру буксиру «Ровангард» від 10.07.2013 року, відповідач 2 має право вивести судно з експлуатації позивача та припинити дію чартеру з негайним набранням сили цього рішення шляхом подання письмового нотісу позивачу, якщо: позивач не сплатив оренду відповідно до статті 11; позивач не виконує вимог статті 6 (обмеження районів плавання), статті 13 (ф) (страхування та ремонт); позивач не виправляє недоліки, як того вимагає стаття 10 (а) (і) (обслуговування та ремонт). Проте, відповідачем 2 не надано належних та допустимих доказів подання такого нотісу позивачу. Наданий відповідачем 2 лист № 20-02/18-02 від 18.02.2020 року не може вважатись таким нотісом, оскільки його подано відповідачем 2 та отримано позивачем 18.02.2020 року, тобто вже після укладення між відповідачем 2 та відповідачем 1 стандартного бербоут-чартеру № 2 буксиру «Ровангард» .

Відповідно до додаткової угоди № 13 від 25.04.2017 року, відповідач 2 має право припинити дію чартеру шляхом подання письмового нотісу позивачу за 30 днів до бажаної дати припинення дії чартеру. При цьому, дія чартеру буде вважатись припиненою з наступного дня після спливу тридцяти денного строку з дня отримання позивачем такого нотісу. Проте, відповідачем 2 не надано належних та допустимих доказів подання нотісу, передбаченого додатковою угодою № 13 від 25.04.2017 року.

Таким чином, бербоутний чартер буксиру «Ровангард» від 10.07.2013 року, укладений між позивачем та відповідачем 2 розірвано не було, та, відповідно до додаткової угоди № 7 від 22.07.2015 року, він діє до 22.07.2020 року.

Відповідно до п. 28 стандартного бербоут-чартеру буксиру « Captain Michalis» від 25.02.2014 року, відповідач 2 має право вивести судно з експлуатації позивача та припинити дію чартеру з негайним набранням сили цього рішення шляхом подання письмового нотісу позивачу, якщо: позивач не сплатив оренду відповідно до статті 11; позивач не виконує вимог статті 6 (обмеження районів плавання), статті 13 (ф) (страхування та ремонт); позивач не виправляє недоліки, як того вимагає стаття 10 (а) (і) (обслуговування та ремонт). Проте, відповідачем 2 не надано належних та допустимих доказів подання такого нотісу позивачу. Наданий відповідачем 2 лист № 20-02/18-01 від 18.02.2020 року не може вважатись таким нотісом, оскільки його подано відповідачем 2 та отримано позивачем 18.02.2020 року, тобто вже після укладення між відповідачем 2 та відповідачем 1 стандартного бербоут-чартеру №1 буксиру « Captain Michalis» .

Відповідно до додаткової угоди № 9 від 25.04.2017 року, відповідач 2 має право припинити дію чартеру шляхом подання письмового нотісу позивачу за 30 днів до бажаної дати припинення дії чартеру. При цьому, дія чартеру буде вважатись припиненою з наступного дня після спливу тридцяти денного строку з дня отримання позивачем такого нотісу. Проте, відповідачем 2 не надано належних та допустимих доказів подання нотісу, передбаченого додатковою угодою № 9 від 25.04.2017 року.

Таким чином, стандартний бербоут-чартер буксиру « Captain Michalis» від 25.02.2014 року, укладений між позивачем та відповідачем 2 розірвано не було, та, відповідно до доповнення від 12.01.2016 року , він діє до 31.01.2021 року.

Отже, укладені 17.02.2020 року між відповідачем 2 та відповідачем 1 стандартний бербоут-чартер № 2 буксиру «Ровангард» та стандартний бербоут-чартер № 1 буксиру « Captain Michalis» , слід визнати недійсними на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України, як такі, що укладені з порушенням відповідачем 2 ст. ст. 525, 526, 631, 651, 654 ЦК України.

За таких обставин, позов слід задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст. 129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 232, 233, 236-238 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Визнати недійсним стандартний бербоут-чартер № 2 буксиру Ровангард , укладений 17.02.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Рейдовий термінал КОНКОРД та Мерітайм Карго Лайн Ес. Ей. (Maritime Cargo Line S.A.).

2. Визнати недійсним стандартний бербоут-чартер № 1 буксиру Captain Michalis , укладений 17.02.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Рейдовий термінал КОНКОРД та Мерітайм Карго Лайн Ес. Ей. (Maritime Cargo Line S.A.).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙДОВИЙ ТЕРМІНАЛ «КОНКОРД» ( вул. Лягіна, буд. 4/1, м. Миколаїв, 54001; ідентифікаційний код 2645212365) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» (вул. Громадський узвіз, буд. 1, м. Миколаїв, 54020; ідентифікаційний код 31883013) грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

4. Стягнути з МЕРІТАЙМ КАРГО ЛАЙН ЕС.ЕЙ. (MERITIME CARGO LINEA S.A.) (Республіка Панама, Панама Сіті, 50-та вулиця, Глобал Плаза Білдінг, 19-й поверх, офіс Н; реєстраційний номер 795982; адреса в Україні: вул. Соборна, буд. 14, м.Миколаїв, 54017) грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (з урахуванням пункту 4 Розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України).

Суддя С.М.Коваль.