Рішення

від 23.06.2020 по справі 916/312/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" червня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/312/20

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.

За участю представників сторін:

від позивача - Гладка І.В., довіреність № 04, дата видачі : 02.03.20;

від відповідача - Фоміна С.В., довіреність № 260/Д/13032020, дата видачі : 13.03.20;

від відповідача - Мазур Н.С., довіреність № 240/Д/02032020, дата видачі : 02.03.20;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО "АНТАРЕС" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІКОНТ МОДУЛЬ" про стягнення 101 178,46 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО "АНТАРЕС" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІКОНТ МОДУЛЬ" про стягнення 101 178,46 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.02.2020р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначення справи до розгляду по суті на "03" березня 2020 р. о 11:20 год.

02.03.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання за вх.№5381/20 про залучення до матеріалів справи додаткових документів.

02.03.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява за вх.№5378/20 про виклик свідків та залучення доказів, де позивач просить суд залучити до матеріалів справи нотаріально засвідчену заяву показів свідка: ОСОБА_1 , копія наказу про переведення ОСОБА_1 від 15.06.2018р.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 89 ГПК України, свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Суд має право зобов`язати учасника справи, який подав заяву свідка, забезпечити явку свідка до суду або його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Якщо свідок без поважних причин не з`явився в судове засідання або не взяв участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд не бере до уваги його показання. В ухвалі про виклик свідка суд попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Свідок ОСОБА_1 допитаний у судовому засіданні не був, оскільки у суду не виникло необхідності у його участі та наданні пояснень, тому що обставини, викладені свідком у заяві не суперечать іншим доказам та не викликають сумнів щодо змісту, достовірності та повноти.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.03.2020р. було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО "АНТАРЕС" в порядку ст. 89 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.03.2020р. було відкладено розгляд справи на 19.03.2020р. о 12:00 год.

03.03.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання за вх.№5673/20 про залучення до матеріалів справи додаткових документів.

03.03.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання за вх.№5590/20, відповідно до якого відповідач просить суд відкласти розгляд справи.

16.03.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позов за вх.№6632/20, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволені позову.

Рішенням зборів суддів Господарського суду Одеської області від 16.03.2020р. для забезпечення належної роботи суду в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19 рекомендовано суддям Господарського суду Одеської області у період дії карантину, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211, з 17.03.2020р. по 03.04.2020р. включно перенести судові засідання за межі вказаного строку.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.2 ст. 29 Закону України Про судоустрій і статус суддів , Указу Президента України від 13.03.2020р. №87/2020 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року , Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2 , Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , розуміючи відповідальність держави за свою діяльність, з метою запобігання поширенню захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, серед відвідувачів та працівників суду, Господарський суд Одеської області ухвалою від 18.03.2020р. по справі №916/312/20, яка призначена на 19.03.2020 о 12год.00хв., призначає на 14 квітня 2020р. о 12год.00хв.

13.04.2020р. на електронну адресу Господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання за вх.№9428/20 про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2020р. №239 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено з 12.03.2020р. до 24.04.2020р. на усій території України карантин.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020р. №540-IХ розділ Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено п. 4 такого змісту: "Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.04.2020р. було відкладено розгляд справи на 27.04.2020р. о 12:00 год.

24.04.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача надійшли пояснення по справі за вх.№10079/20.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2020р. "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено термін дії карантину до 11.05.2020р. на усій території України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.04.2020р. було відкладено розгляд справи на 12.05.2020р. о 14:00 год.

27.04.2020р. на електронну адресу Господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання за вх.№10329/20 про відкладення розгляду справи на іншу дату.

12.05.2020р. на електронну адресу Господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання за вх.№11603/20 про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України №343 від 04.05.2020р. "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено термін дії карантину до 22.05.2020р. на усій території України, підпункт 5 і 6 виключено та підпункт 7 викладено у новій редакції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.05.2020р. було відкладено розгляд справи на 02.06.2020р. о 11:00 год.

26.05.2020р. на електронну адресу Господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання за вх.№13402/20 про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2020р. "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено термін дії карантину до 22.06.2020р. на усій території України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.06.2020р. було відкладено розгляд справи на 23.06.2020р. о 14:00 год.

У даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

23.06.2020р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, суд встановив:

05 березня 2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Юніконт Модуль (далі- Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ОХОРОННЕ АГЕНСТВО АНТАРЕС (далі- Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 2702/1 (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору купівлі-продажу від 05 березня 2019 року №2702/1, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується своєчасно прийняти та оплатити металеву збірну конструкцію (далі - Товар) відповідно до умов Договору.

Згідно пункту 2.1. Договору, загальна кількість, асортимент, комплектація Товару, що продається за цим Договором, визначається в Специфікації (згідно Додатком 1 до Договору) та зазначається у видаткових накладних на Товар.

Також відповідно до п. 4.5 Договору Продавець зобов`язаний здійснити монтаж Товару згідно План-схеми (Додаток 2 до Договору) з дотриманням усіх розмірів.

Позивач вказує, що 15 квітня 2019 року ним був прийнятий Товар, та підписаний Акт прийому- передачі.

Відповідно до п.5.1 Договору, Товар вважається переданим Продавцем та прийнятим Покупцем з моменту підписання Сторонами Акту прийому-передачі Товару; з цього моменту переходить право власності на Товар від Продавця до Покупця та всі пов`язані з ним ризики, окрім ризиків, що пов`язані з недоліками Товару, про які продавець не попередив Покупця в супереч положенням Цивільного кодексу України.

Також, позивач звертає увагу на те, що у подальшому, під час експлуатації Товару було виявлено ряд недоліків, які унеможливлювали подальше використання Товару за призначенням та були небезпечними для життя і здоров`я працівників. Про зазначені недоліки Позивач повідомив Відповідача листами, а саме: лист вих.№136/28-01 від 20.08.2019р., лист вих.№148/28-01 від 09.09.2019р., лист вих.№149/28-01 від 10.09.2019р.

У відповідності до п.2.2 Договору № 2702/1, гарантія на Товар/його складові частини становить - один рік з дати підписання Акту приймання-передачі Товару.

Відповідно до п. 2.3 Договору №2702/1, у разі виявлення протягом гарантійних строків у закінчених роботах недоліків (дефектів) Покупець протягом 14 календарних днів після їх виявлення повідомляє про це Продавця. Продавець зобов`язаний забезпечити явку уповноваженого представника для складання Акту про гарантійний випадок. В разі, якщо представник Продавця не прибув для складання зазначеного Акту протягом 5 календарних днів з моменту отримання повідомлення Покупця або відмовляється від підписання такого акту, вважається, що Продавець визнав настання гарантійного випадку зі своєї вини. В такому разі Покупець самостійно складає та підписує Акт про гарантійний випадок. Такий односторонній Акт є достатнім, достовірним, належним та допустимим доказом того, що недоліки настали внаслідок постачання неякісного товару та/або неналежного виконання робіт Продавцем.

16.09.2019р. комісією в складі представників Покупця, внаслідок неприбуття представників Продавця, складено в односторонньому порядку Акт про настання гарантійного випадку № 1, в якому зазначені виявлені дефекти збірно-металевої конструкції та обладнання за Договором № 2702/1.

Позивач вказує, що у відповідь на Акт про настання гарантійного випадку №1, відповідач відповів на лист, що Акт прийому-передачі від 15.04.2019р. був підписаний та товар прийнято без зауважень, також вказує відповідач, що товар не був пошкоджений та не мав будь-яких недоліків, які б свідчили про неможливість його використання, тому відповідач не має зобов`язань перед позивачем щодо настання гарантійного випадку та зобов`язання щодо усунення недоліків вказаних в Акті.

Також позивачем було направлено 11.10.2019р. на адресу відповідача Претензію про відшкодування витрат №165/28-01, однак відповідач відмовив у задоволені вимог у вказаній претензії, посилаючись на те, що позивачем було здійснено втручання у комплектність конструкції та проведено демонтаж, вказані обставини були викладені у відповіді на претензію.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 3.1. Договору, загальна сума (ціна) Товару складає 406 450,00грн. з урахуванням ПДВ.

Враховуючи викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО "АНТАРЕС" звернулось до суд з відповідним позовом та просить задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІКОНТ МОДУЛЬ" суму заборгованості у розмірі 101 178,46грн., з яких 19 888,46рн.- витрати на усунення недоліків товару та 81 290,00грн. - 20% штрафних санкцій.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Згідно з ст. 173 ГК України зазначено, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним за ст. 664 ЦК України у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до положень ст. 692 ЦК України Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Судом встановлено, що правовідносини сторін склалися на підставі укладеного між ними Договору купівлі-продажу№2702/1 від 05.03.2019р.

Частина п`ята статті 269 Господарського кодексу України передбачає, що постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами (технічними умовами) на основний виріб.

Відповідно до частини шостої статті 269 Господарського кодексу України, постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було встановлено господарським судом під час дослідження доказів, з моменту експлуатації Товару позивачем було виявлено ряд недоліків, які унеможливлюють в подальшому використання товару за призначенням.

Частиною 3 статті 853 Цивільного Кодексу передбачено, якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

Також частина 4 статті 853 Цивільного Кодексу зазначає, що у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками.

Частина п`ята статті 269 Господарського кодексу України передбачає, що постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами (технічними умовами) на основний виріб.

Відповідно до частини шостої статті 269 Господарського кодексу України, постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Зазначені обставини були встановлені 16.09.2019р. комісією у складі представників Покупця, було складено в односторонньому порядку Акт про настання гарантійного випадку №1, в якому були зазначені виявлені дефекти збірно-металевої конструкції та обладнання за Договором №2702/1.

Відповідно до п. 2.3 Договору №2702/1, у разі виявлення протягом гарантійних строків у закінчених роботах недоліків (дефектів) Покупець протягом 14 календарних днів після їх виявлення повідомляє про це Продавця. Продавець зобов`язаний забезпечити явку уповноваженого представника для складання Акту про гарантійний випадок. В разі, якщо представник Продавця не прибув для складання зазначеного Акту протягом 5 календарних днів з моменту отримання повідомлення Покупця або відмовляється від підписання такого акту, вважається, що Продавець визнав настання гарантійного випадку зі своєї вини. В такому разі Покупець самостійно складає та підписує Акт про гарантійний випадок. Такий односторонній Акт є достатнім, достовірним, належним та допустимим доказом того, що недоліки настали внаслідок постачання неякісного товару та/або неналежного виконання робіт Продавцем.

Позивачем на думку суду була дотримана процедура повідомлення про виявлені недоліки відповідно до умов Договору.

Також, у відповідності до п.2.2 Договору № 2702/1, гарантія на Товар/його складові частини становить - один рік з дати підписання Акту приймання-передачі Товару.

Акт приймання-передачі Товару був підписаний сторонами - 15.04.2019р., тобто строк гарантії на Товар/ його складові частини становить - 15.04.2020р.

Про вказані недоліки відповідача було повідомлено з 20.08.2019р., тобто у строк гарантії на зазначений Товар/ його складові частини, однак на листи позивача відповідачем у вказаній відповіді було відмовлено в усунені виявлених недоліків.

У відповідності до частини сьомої статті 269 Господарського кодексу України, у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Згідно частини другої статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг). Відповідно до п.3.1 Договору загальна ціна Товару складає 406 450,00 грн. Отже сума штрафних санкцій відповідно до вищезазначеної статті складатиме 81 290,00 грн.

З наведених обставин, з урахуванням умов Договору та норм чинного законодавства, господарський суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, а саме 20% штрафних санкцій у сумі 81 290,00грн. правомірною та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Шодо стягнення з відповідача витрат на усунення недоліків товару у розмірі 19 888,46грн., господарський суд вважає вимогу не правомірною та такою, що суперечить умовам Договору та нормам діючого законодавства, також позивачем не доведено, що певним виконавцем проведено певні роботи по усуненню недоліків.

Відповідно до частини 1 ст. 858 ЦК України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність зобов`язання компенсувати суми виконаних робіт з проживання, проїзду, відряджень, амортизації траспортних засобів, витрат на бензин, страховку, та заробітну плату у розмірі 19 888,46грн.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, розглянувши відзив на позовну заяву, проаналізувавши умови вказаного вище Договору та норми діючого законодавства України, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів наявності зобов`язань щодо компенсації суми виконаних робіт, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволені вказаної вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на усунення недоліків товару у розмірі 19 888,46грн.

Водночас, аналізуючи питання обсягу щодо надання оцінки кожному з аргументів доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд керується висновками, викладеними Європейським судом з прав людини, який у справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Відповідно до матеріалів справи позивачем, також, заявлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки ним понесено витрати на правничу допомогу у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, у зв`язку з чим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО "АНТАРЕС" було змушено звернутись до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІКОНТ МОДУЛЬ".

За умовами Договору про надання правової допомоги №00231 Д-15 від 01.09.2015 року та Додаткової угоди від 31.08.2017р. до Договору про надання правової допомоги №00231 Д-15 від 01.09.2015 року укладеного між позивачем та Адвокатом Гладкою Іриною Володимирівною винагорода за надані послуги - 30 000,00грн. в місяць.

В якості доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії документів, а саме: Договір про надання правової допомоги №00231 Д-15 від 01.09.2015 року, Додаткова угода від 31.08.2017р. до Договору про надання правової допомоги №00231 Д-15 від 01.09.2015 року, Акт виконаних робіт за лютий від 28 лютого 2020 року та копію платіжного доручення №211 від 02.03.2020 року на суму 30 000,00грн.

Стаття 123 Господарського процесуального кодексу України встановлює види судових витрат, а саме судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з підпунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною 2 ст. 124 ГПК України визначено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи є їх розмір обґрунтованим.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, зокрема, у п.95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. судом визначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Однак, з огляду на те, що такі витрати у сумі 30 000 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг при розгляді справи, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІКОНТ МОДУЛЬ" становить надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд дійшов висновку про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІКОНТ МОДУЛЬ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО "АНТАРЕС" - 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, суд зазначає, що аналогічна позиція викладена в постанові Верхового суду від 24.01.2019р. по справі №910/15944/17.

Також, суд звертає увагу на те, що враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України з урахуванням положень ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , відповідно до яких за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру підлягає сплати судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі вищенаведеного, враховуючи те, що при поданні позовної заяви до суду позивачем було сплачено мінімальну ставку судового збору з урахуванням розміру позовних вимог, суд дійшов до висновку, що судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача становить 2 102,00грн.

Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО "АНТАРЕС" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІКОНТ МОДУЛЬ" про стягнення 101 178,46 грн. - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІКОНТ МОДУЛЬ" (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 31; код ЄДРПОУ 41716203) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО "АНТАРЕС" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 39Г; код ЄДРПОУ 31725625) 20% штрафних санкцій у розмірі 81 290 / вісімдесят одна тисяча двісті дев`яносто / грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 /дві тисячі сто дві / грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 /десять тисяч / грн. 00 коп.

3. В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст складено 30 червня 2020 р.

Суддя С.Ф. Гут