Рішення

від 01.07.2020 по справі 916/1478/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" липня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1478/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А. при секретарі судового засідання Рибці Ю. Е., розглянувши матеріали справи № 916/1478/20

Позивач: Акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код - 20077720)

Відповідач : Приватне підприємство «Аркада» (65012, м. Одеса, вул. Уютна, буд. 9, код - 30747428)

про стягнення 3539,53 грн.

на підставі заборгованості за договором

В порядку ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

СУТЬ СПОРУ : 26.05.2020 року Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємство «Аркада» (далі - Відповідач) про стягнення 3539,53 грн., з яких: пеня - 2952,13 грн., 3% річних - 578,84 грн., 8,56 грн. - інфляційні втрати.

28.05.2020 року суд відкрив провадження по справі, ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст. 247- 252 ГПК України, встановив відповідачу строк для подачі відзиву на позов із врахуванням вимог ст.165 ГПК України в строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

19.06.2020 року суд отримав відзив - відповідач просить суд судові витрати покласти на позивача.

24.06.2020 року Позивач надав суду відповідь на відзив - просить позов задовольнити повністю.

В С Т А Н О В И В :

30.10.2018р. між Позивачем (постачальник) та Відповідачем (споживач) було укладено Договір постачання природного газу № 7278/18-ТЕ-23 (далі - Договір).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 6.1 Договору Позивач зобов`язався передати у власність Відповідачу у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг опалення та постачання гарячої води населенню. Оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Так, Позивачем поставлено Відповідачу природний газ на загальну суму 366103,94грн., що підтверджено відповідними актами приймання-передачі.

Позов ґрунтується на тому, що Відповідач розрахувався за вказані обсяги переданого газу несвоєчасно.

Тому, позивач просить суд стягнути з відповідача: 3539,53 грн., з яких: пеня - 2952,13грн., 3% річних - 578,84 грн. та 8,56 грн. - інфляційні втрати.

Відповідач заперечує проти позовних вимог позивача в частині стягнення судових витрат: 2102,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 8.2 (7.2. - додаткова угода № 2) Договору у разі невиконання споживачем пункту 6.1 договору цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З розрахунків наданих Позивач судом встановлено, що заявлені в позові сума пені - 2952,13 грн., 3% річних - 578,84 грн. та 8,56 грн. - інфляційних втрат розраховані у відповідності до умов Договору та вимог чинного законодавство України.

Щодо посилань Відповідача на умисне затягування моменту звернення до суду щодо стягнення пені процентів річних та інфляційних втрат для їх збільшення та відповідно збільшення ціни позову - суд звертає увагу та наступне.

Позивач звернувся до суду із цим позовом 26.05.2020 року, а розрахунки щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних зроблені позивачем за різні періоди з 27.12.2018 року по 27.08.2019 року, тобто із врахуванням останньої оплати Відповідача по Договору.

Крім того, позов заявлено в межах строків позовної давності, із врахуванням п. 10.3. Договору.

Отже, висновки викладені Відповідачем у відзиві суд вважає хибними, а тому підстав для покладання судових витрат на Позивача суд не вбачає, оскільки не мало місця зловживання процесуальними правами цією стороною. Також спір по цій справі виник не внаслідок неправильних дій Позивача.

На підставі викладеного, позов слід задовольнити, судові витрати покладаються на відповідача, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Аркада» (65012, м. Одеса, вул. Уютна, буд. 9, код - 30747428) на користь Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код - 20077720): пені - 2952 гривень 13 коп., 3% річних - 578 гривень 84 коп., 8 гривень 56 коп. - інфляційні втрати та 2102 гривень 00 коп. - судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України

та може бути оскаржено в порядку ст.ст.253-259 ГПК України

Суддя Демешин О.А.

Повний текст складено 01 липня 2020 р.

Суддя О.А. Демешин