Рішення

від 25.06.2020 по справі 5023/10655/11 (922/524/20)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2020 р.м. ХарківСправа № 5023/10655/11 (922/524/20)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О.

судді: Яризько В.О. , Лаврова Л.С.

при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.

розглянувши справу

за позовом Фізична особа-підприємець Кирпичов Віталій Георгійович до Державне підприємство "Завод ім.В.О. Малишева" про стягнення коштів за участю :

без участі представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Харківської області розглядається справа № 5023/10655/11 про банкрутство ДП "Завод ім. В.О. Малишева".

До суду звернувся з позовною заявою фізична особа-підприємець Кирпичов Віталій Георгійович (вх.№ 524/20 від 21.02.2020), в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" грошові кошти у розмірі 123642,34 грн, з яких: 98746,58 грн - заборгованість за виконані роботи; 1899,17 грн - 3% від простроченої суми; 21821,51 грн - пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання. 1175,08 грн. - інфляційні збитки.

Позов мотивовано порушенням відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної сплати послуг, наданих позивачем, за Договором будівельного підряду №615дп від 19 серпня 2017 року.

ДП "Завод ім. В.О. Малишева" перебуває у банкрутстві з 2011 року та знаходиться на стадії розпорядження майном.

Відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства Спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Ухвалою суду від 11.03.2016 р. позовну заяву було прийнято до розгляду в межах провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" 5023/10655/11, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

На адресу суду 02.04.2020 від ДП Завод імені В.О. Малишева надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 8288), в якому відповідач вважає заявлені позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та неправомірними, оскільки оригінал рахунку підрядника до нього не надходило, тому у відповідача не виникло зобов"язання щодо оплати виконаних робіт. Крім того, відповідач не погоджується з нарахуванням пені, 3% річних та інфляційних.

Від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. 9111 від 14.04.2020), в якому він не погоджується з доводами відповідача, вважає, що рахунок не є первинним документом та ним не фіксується будь-яка господарська операція , розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а є лише документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, тому не надання рахунку не є відкладальною умовою та не є простроченням кредитора.

Від відповідача надійшли заперечення (вх. № 9363 від 21.04.2020), в яких він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, вважає, що позивачем не надано суду доказів отримання відповідачем оригіналу рахунку фактури.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками процесу докази, суд встановив наступне.

19.08.2017 року між фізичною особою-підприємцем Кирпичовим Віталієм Георгійовичем (підрядник) та Державним підприємством "Завод ім. В.О.Малишева" (замовник) укладено договір будівельного підряду № 615дп (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого підрядник зобов`язується на свій ризик виконати роботи з демонтажу та розбирання будівельних конструкцій дільниці корпусу 200С в осях 31-33 ряд У-Р інв. № 000007е

Згідно пункту 2.1. Договору, вартість робіт-договірна ціна підрядника складає 164577,58 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 27429,06 грн.

У відповідності до пункту 2.2. Договору вартість робіт підрядника, окремо по кожному найменуванню (виду) робіт, визначається сторонами в кошторисі на виконання робіт, що є невід`ємною частиною цього Договору. Вартість роботи включає всі витрати підрядника, зокрема: податки та збори, заробітна плата працівників, інша плата, витрати, що виникли не з вини замовника, окрім вартості будівельних матеріалів, наданих Замовником.

Згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 22.03.2019, вартість складає 164577,58 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 27429,60 грн.

Відповідно до п. 2.4. замовник зобов`язується оплатити підряднику попередню оплату у розмірі 40% від загальної суми, що складає 65831,00 грн., в т.ч. ПДВ-20% 10971,83 грн.

Відповідно до пункту 2.6. Договору, оплата вартості робіт здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника в безготівковій формі.

Пунктом 2.7. Договору зазначено, що замовник має право здійснити платіж за реквізитами, визначеними в розділі 11 Договору або в окремому рахунку підрядника за своїм вибором. Підрядник гарантує актуальність (дійсність) банківських реквізитів, визначених в рахунку та/або в цьому Договорі протягом всього строку його дії.

Відповідно до п.2.8 Договору, зобов`язання замовника по оплаті вважаються виконаними з моменту списання грошових коштів з рахунку замовника.

Згідно п.3.1 Договору, строк виконання підрядником робіт в повному обсязі 60 днів з моменту отримання попередньої оплати та/або окремо по кожному виду робіт визначається сторонами в графіку виконання робіт (Додаток 3).

В пункті 3.7 Договору, сторони передбачили, що приймання замовником виконаних підрядником робіт фіксується шляхом підписання двостороннього акту виконаних робіт в повному обсязі або окремо по кожному етапу виконання робіт, у якому зазначається найменування (вид) та обсяг виконаних робіт та їх вартість, найменування (вид), кількість використаних будівельних матеріалів . Обов"язок по складанню акту виконаних робіт покладений на підрядника.

Згідно п.4.2.5 Договору, підрядник зобов"язаний протягом 5 календарних днів з дня закінчення виконання робіт скласти та надати замовнику два примірника акту виконаних робіт, підписаних та скріплених печаткою підрядника (за наявності).

Згідно п.4.1.2 Договору, підрядник має право вимагати оплати замовником належним чином виконаних робіт.

Відповідно п.4.4.3 договору, замовник зобов`язаний при відсутності претензій до виконаних підрядником робіт підписати акт виконаних робіт та повернути один примірник підряднику.

Відповідно до пункту 19.1. Договору, договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017, а в частині виконання гарантійних зобов`язань - до повного виконання.

На виконання умов Договору позивачем проведено будівельні роботи з демонтажу та розбирання будівельних конструкцій дільниці корпусу 200С інв. № 000007е. в осях 31-33 ряд У-Р, про що складено акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) від 22.03.2019 на суму 164577,58 грн., який підписано представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

На виконання умов п. 2.4. Договору 01.12.2017 замовником перераховано на поточний рахунок підрядника попередню оплату у розмірі 40% від суми договору , що складає 65831,00 грн, в т.ч. ПДВ -20% - 10971,83 грн.

Пунктом 2.5. визначено, що сплата решти 60% здійснюється замовником на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт і довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) протягом 15 банківських днів з дати приймання замовником робіт в повному обсязі, але вбудь якому випадку не раніше отримання замовником орагіналу рахунку Підрядника.

Приймаючи до уваги, що акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) підписаний сторонами 22.03.2019 р., то останнім днем оплати решти 60% за виконані роботи є 14.04.2019 р.

Однак, у встановлений Договором термін відповідач не здійснив остаточний розрахунок за надані послуги, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість за Договором у розмірі 98746,58 грн.

02.12.2019 відповідачу направлено претензію №1 про виплату заборгованості за Договором. Відповідачем відповіді на претензію не надано, заборгованість не сплачено.

Наведені обставини зумовили позивача звернутись до суду із даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, укладений сторонами договір будівельного підряду №615дп від 19.08.2017 за своєю правовою природою є договором будівельного підряду , який регулюється приписами ст.ст. 875-886 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно ч.4 ст. ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно з ч.4 ст.879 Цивільного кодексу України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Як встановлено судом, позивачем проведено будівельні роботи з демонтажу та розбирання будівельних конструкцій дільниці корпусу 200С в осях 31-33 ряд У-Р, інв 000007е, про що було складено акт приймання-передачі будівельних робіт №1 від 22.03.2019 на суму 164577,58 грн., який підписаний повноважним представником замовника - Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" без зауважень.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У своєму відзиві відповідач, зокрема, посилається на те, що позивачем, в порушення п.2.5 договору не надано Державному підприємству "Завод ім. В.О.Малишева" рахунку Підрядника, відтак, у відповідача не виникло обов`язку з оплати наданих позивачем послуг.

Проте, у пункті 2.5. та 2.6. договору сторони передбачили, що сплата решти здійснюється протягом 15 банківських на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт, але в будь якому випадку не раніше отримання замовником оригіналу рахунку підрядника. Оплата вартості робіт здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника в безготівковій формі, за реквізитами, визначеними в розділі 11 Договору або в окремому рахунку підрядника за своїм вибором.

Згідно з ч.1 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Тобто юридичне значення має саме сплив визначеного проміжку часу, внаслідок якого виникають, змінюються або припиняються цивільні правовідносини.

Отже, у відповідача виник обов`язок по сплаті позивачу заборгованості протягом 15 (тридцяти) банківських днів після підписання замовником актів приймання виконаних робіт, як це передбачено у договорі.

Крім того, відповідно до ст.198 Господарського кодексу України платежі за грошовими зобов`язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом.

Факт отримання робіт з демонтажу та розбирання будівельних конструкцій дільниці підтверджується актом приймання виконаних робіт

З урахуванням наведених положень укладеного сторонами Договору, виходячи з факту підписання сторонами акту приймання виконаних робіт, строк виконання зобов`язання щодо оплати виконаних робіт, станом на час вирішення спору є таким, що настав. Остаточні розрахунки мали бути здійснені відповідачем протягом 15 банківських днів з дати підписання замовником акта виконаних робіт.

Суд не погоджується з твердженням відповідача у запереченні на відповідь на відзив про те, що строк оплати за Договором не настав з причин не отримання від позивача оригіналу рахунку виходячи з наведеного.

Порядок створення, отримання та відображення підприємствами у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88.

За своїм призначенням рахунок-фактура не відповідає ознакам первинного документа, встановленим ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер.

Слід звернути увагу на те, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є невідкладною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити надані послуги.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі №37/405 від 29.09.2009.

Згідно зі ст. 33 ГПК України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму боргу, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати вартості виконаних робіт на суму 98746,58 грн., а позовні вимоги в частині стягнення цієї суми заборгованості суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявленої позивачем до стягнення з відповідача пені у розмірі 21821,51 грн., 3% річних у розмірі 1899,17 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1175,08 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання, як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч.6 ст. 232 ГК України.

Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Ч. 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГПК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У частині 2 ст. 343 ГК України зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 6.2.1 Договору, його сторони погодили, що у разі порушення строків оплати вартості виконаних робіт підрядника , що триває більше 10 календарних днів, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період нарахування пені від несвоєчасно сплаченої суми за кожен календарний день прострочення, але в будь-якому випадку не більше 30% від суми заборгованості за відповідним зобов"язанням.

За розрахунками позивача за період з 13.04.2019 по 02.12.2019 розмір пені за Договором складає 21821,51 грн.

Однак, перевіривши правильність нарахування пені, суд не погоджується з таким нарахуванням виходячи з наступного.

Позивачем здійснено розрахунок пені виходячи з облікової ставки НБУ у розмірі 18% за період з 13.04.2019 р. по 25.04.2019 р., 17,5 % - за період з 26.04.2019 по 18.07.2019 р. та 17,5% - за період 19.07.2019 р. по 02.12.2019 р., однак згідно даних НБУ з 13.04.2019 р. по 25.04.2019 р. ставка НБУ складала 18,0%, з 26.04.2019 по 18.07.2019 ставка НБУ складала 17.5%, з 19.07.2019 по 05.09.2019 ставка НБУ складала 17%, з 06.09.2019 р. по 24.10.2019 р. - 16,5% та з 25.10.2019 р. по 12.12.2019 р. - 15,5%.

Тому, судом самостійно здійснено розрахунок пені за вказаний період, яка складає 21372,42 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 21372,42 грн., в іншій частині заявленої до стягнення пені суд відмовляє.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 1899,17 грн.

Перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 1899,17 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних в розмірі 1175,08 грн. за березень - серпень 2019 р., то суд вважає розрахунок невірним виходячи з наступного.

Як вже було зазначено, пунктом 2.5. Договору сторони передбачили, що замовник зобов`язується оплатити підряднику 60% від загальної суми договору протягом 15 банківських днів з дати приймання замовником робіт в повному обсязі, якщо інші умови та строк оплати не визначені сторонами в графіку виконання робіт, але в будь-якому випадку не раніше отримання замовником оригіналу рахунку підрядника.

Приймаючи до уваги, що акт приймання виконаних робіт підписаний сторонами Договору 22.03.2019 р., то 15 банківських днів закінчились 12.04.2019 р.

За роз`ясненнями ВГСУ (Інформаційний лист від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 і постанову від 17.12.2013 р. № 14), суму боргу з урахуванням індексу інфляції слід розраховувати виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При цьому згідно з листом ВСУ від 03.04.97 р. № 62-97р і постановою ВГСУ від 01.02.2012 р. № 52/30 індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Сума інфляційних визначається шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Якщо грошове зобов`язання набуло статусу простроченого з 1-го по 15-й день відповідного місяця, то воно індексується з урахуванням цього місяця, а якщо з 16-го по 31-й день місяця, то розрахунок розпочинається з наступного місяця.

Аналогічно, якщо заборгованість погашається з 1-го по 15-й день відповідного місяця, то інфляційні втрати розраховуються без урахування цього місяця, а якщо з 16-го по 31-й день місяця - то з урахуванням цього місяця.

Таким чином, враховуючи, що грошове зобов"язання щодо сплати за виконані будівельні роботи набуло статусу простроченого з 13.04.2019 р. , то розрахунок інфляційних повинен розпочинатися з цього місяця, тобто з квітня 2019 р.

Однак, позивачем при зазначенні у таблиці боргового періоду з 13.04.2019 р. по 02.12.2019 р. наведений розрахунок інфляційних за березень - серпень.

Судом самостійно здійснено розрахунок суми інфляційних за вказаний позивачем період прострочення зобов"язання з квітня по серпень 2019 р., який складає 285,87 грн.

Отже, вимоги в частині стягнення інфляційних витрат підлягають задоволенню частково в сумі 285,87 грн., в іншій частині заявлених вимог щодо інфляційних витрат відмовити.

Суд також не погоджується з твердженням відповідача у його відзиві про те, що 3% річних є неустойкою, виходячи з наведеного.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (п. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (п. З ст. 549 ЦК України).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Водночас формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови ВСУ від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями (постанова ВСУ від 17 жовтня 2011 р. у справі 6-42цс1 1).

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача підлягає стягненню 2079,25 грн. судового збору.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що рішенням Кабінету міністрів України на засіданні уряду від 17.06.2020 було продовжено строк дії карантину до 31.07.2020.

Законом України №540 від 30.03.2020р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", внесено зміни до розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжується на строк дії карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232-241 ГПК України, ст. ст. 7, 8 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ВИРІШИВ:

Позов ФОП Кирпичова Віталія Георгійовича задовольнити частково.

Стягнути з ДП "Завод імені В.О. Малишева" ( код ЄДРПОУ 14315629, місцезнаходження: вул.Плеханівська, 126, м.Харків, 61037) на користь ФОП Кирпичова Віталія Георгійовича (іпн. НОМЕР_1 , р/р НОМЕР_2 в Харківському ГРУ ПАО КБ "Приватбанк", МФО 351533, адреса: АДРЕСА_1 , поштова адреса: АДРЕСА_2 ) заборгованість у розмірі 98746,58 грн. основного боргу за договором будівельного підряду № 615дп від 19.08.2017; 1899,17 грн. - 3% річних за період 13.04.2019 по 02.12.2018; 21372,42 грн. пені за період з 13.04.2019 по 02.12.2019, інфляційних витрат в сумі 285,87 та 2079,25 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому законом порядку.

Позивач: Кирпичов Віталій Георгійович (іпн. НОМЕР_1 , р/р НОМЕР_2 в Харківському ГРУ ПАО КБ "Приватбанк", МФО 351533, адреса: вул.Полтавський Шлях, 107, м.Люботин, Харківська область, 62433, поштова адреса: АДРЕСА_2 )

Відповідач: Державне підприємство "Завод імені В.О. Малишева" (код ЄДРПОУ 14315629, юридична адреса: 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Головуючий суддя Суддя Суддя В.О. Усатий В.О. Яризько Л.С. Лаврова