Рішення

від 25.06.2020 по справі 926/940/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

25 червня 2020 року Справа № 926/940/20

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В., за участю секретаря судового засідання Терещенко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр"

до Приватного підприємства "Агро-Транс-2019"

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 44217,11 грн

представники сторін - не з`явились.

І. Стислий виклад вимог позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Приватного підприємства "Агро-Транс-2019" про стягнення 44217,11 грн заборгованості за договором поставки №547838 від 02.09.2019, у тому числі 35256,89 грн основного боргу, 7051,37 грн штрафу, 1679,93 грн пені та 228,92 грн 3% річних, що нараховані за період з 30.01.2020 по 17.04.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання зазначеного договору від 02.09.2019 № 547838 позивач здійснив поставку відповідачу товар на загальну суму 35256,89 грн, згідно видаткових накладних №FTM00001279/20 від 03.01.2020 на загальну суму у розмірі 5245,00 грн, №FTM00001918/20 від 09.01.2020 на загальну суму у розмірі 23115,95 грн, №FTM00004202/20 від 11.01.2020 на загальну суму у розмірі 3889,00 грн, №FTM00004806/20 від 13.01.2020 на загальну суму у розмірі 1013,00 грн, №FTM00007279/20 від 15.01.2020 на загальну суму у розмірі 1993,94 грн. Однак, відповідач не виконав свій обов`язок по оплаті за поставлений товар по вище наведених видаткових накладних, внаслідок чого заборгував позивачу 35256,89 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу за період з 30.01.2020 року по 17.04.2020 року пеню в розмірі 1679,93 грн та 3% річних в розмірі 228,92 грн, а також штраф в розмірі 7051,37 грн.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 квітня 2020 року вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В. Сторони відводів складу суду не заявляли.

Ухвалою суду від 30.04.2020 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання на 26.05.2020, встановлено відповідачу строк для подання заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

25 травня 2020 року до суду надійшла заява позивача про долучення доказів здійснення витрат на правову допомогу в сумі 5780,50 грн разом з доказами її надіслання відповідачу.

Сторони явку своїх представників у судове засідання 26.05.2020 не забезпечили, про причини неявки суду не повідомляли.

Ознайомившись із вказаною вище заявою позивача, суд вирішив долучити її до матеріалів справи, надати відповідачу час та можливість висловити свої заперечення проти неї та витребувати у позивача докази оплати витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, дослідивши матеріали справи, суд визнав за необхідне витребувати у позивача для огляду в судовому засіданні оригінали доданих до позову видаткових накладних.

У зв`язку із вищевикладеним розгляд справи по суті ухвалою від 26.05.2020 судом відкладено на 17.06.2020, зобов`язано позивача до наступного судового засідання надати суду оригінали видаткових накладних №FTM00001279/20 від 03.01.2020, № FTM00001918/20 від 09.01.2020, №FTM00004202/20 від 11.01.2020, №FTM00004806/20 від 13.01.2020, №FTM00007279/20 від 15.01.2020 для огляду та докази оплати витрат на професійну правничу допомогу, при цьому, явку представників сторін у судове засідання визнано не обов`язковою.

16 червня 2020 року до суду надійшли від позивача витребувані документи.

До початку судового засідання 17.06.2020 від відповідача надійшла заява, в якій він визнає позовні вимоги в частині стягнення 1679,93 грн пені та 229,92 грн 3% річних, а в решті позовних вимог просить відмовити. Також відповідач повідомляє, що 33146,89 грн основного боргу ним сплачено відповідно до платіжного доручення № 293 від 15.05.2020 (додано до заяви), а решту товару на суму основного боргу (2110,00 грн) повернуто його представником, проте таке повернення не було проведено бухгалтерією позивача.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, був належним чином повідомлений. Своєю чергою, представник відповідача подану заяву підтримав та просив суд надати час для мирного врегулювання спору.

За результатами судового засідання, ухвалою від 17.06.2020 суд, з метою сприяння сторонам мирному врегулювання спору, суд відклав розгляд справи на 25.06.2020, при цьому явку представників сторін визнав не обов`язковою.

Перед судовим засіданням 25.06.2020 від позивача через електронну адресу суду надійшла заява про зменшення позовних вимог від 19.06.2020, в якій останній повідомляє суд про часткову оплату товару відповідачем на загальну суму у розмірі 33146,89 грн за договором поставки від 02.09.2019 №547838 та просить на підставі ст.42 та ч.1ст.46 ГПК України зменшити позовні вимоги. У зв`язку з чим, просить суд стягнути з Приватного підприємства "Агро-Транс-2019" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" кошти в сумі 11070,22 грн, з них: основного боргу - 2110,00 грн, пені - 1679,93 грн, 3% річних - 228,92 грн, штрафу - 7051,37 грн, а також покласти судові витрати на відповідача.

Сторони явку своїх представників у судове засідання 25.06.2020 не забезпечили.

Згідно із частини дев`ятої статті 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Представник відповідача був повідомлений про місце та час розгляду справи, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи.

За таких обставин та ураховуючи, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, суд вирішив розглянути справу в судовому засіданні 25.06.2020 на підставі наявних матеріалів без участі представників сторін.

Позивач в клопотанні про надання для огляду оригіналів видаткових накладних просить повернути їх.

Відповідно до ч.2 ст.92 ГПК України: За заявою особи, яка надала суду оригінал письмового доказу, суд повертає оригінал доказу цій особі після його дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання судовим рішенням законної сили. У матеріалах справи залишається засвідчена суддею копія письмового доказу або витяг з нього. .

Суд вирішив, оскільки це не перешкоджає розгляду справи, повернути позивачеві оригінали видаткових накладних №FTM00001279/20 від 03.01.2020, № FTM00001918/20 від 09.01.2020, №FTM00004202/20 від 11.01.2020, №FTM00004806/20 від 13.01.2020, №FTM00007279/20 від 15.01.2020.

Щодо поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог від 19.06.2020, суд розглянув її в судовому засіданні 25.06.2020 та вирішив наступне.

Відповідно до пункту другого частини другої статті 46 ГПК України позивач справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження .

Оскільки заява про зменшення розміру позовних вимог подана після другого судового засідання спрощеного позовного провадження, до зазначеної заяви не додано докази її надіслання листом з описом вкладення відповідачу, суд вирішив відмовити у її прийнятті.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.

02 вересня 2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" (постачальник) та Приватним підприємством "Агро-Транс-2019" (покупець) укладено договір поставки №547838 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язаний передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язаний прийняти його та оплатити на умовах, визначених договором.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що предметом договору є поставка запасних частин, аксесуарів до транспортних засобів та розхідних матеріалів (далі - товар), за погодженою кількістю, асортиментом та ціною, згідно виставленого рахунку-фактури постачальника.

Відповідно до п. 4.3 договору, передача товару оформляється видатковою накладною, в якій зазначається найменування, його кількість, ціна та загальна вартість.

Згідно з п. 5.7 договору моментом отримання товару вважається момент підписання представником покупця видаткової накладної на проданий товар, чи здача товару перевізникові, або організації зв`язку для доставки покупцеві (кур`єрським фірмам) у порядку п. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України.

На виконання умов договору постачальник здійснив поставку покупцеві товару на загальну суму 35256,89 грн, згідно видаткових накладних: №FTM00001279/20 від 03.01.2020 на загальну суму у розмірі 5245,00 грн, №FTM00001918/20 від 09.01.2020 на загальну суму у розмірі 23115,95 грн, №FTM00004202/20 від 11.01.2020 на загальну суму у розмірі 3889,00 грн, №FTM00004806/20 від 13.01.2020 на загальну суму у розмірі 1013,00 грн, №FTM00007279/20 від 15.01.2020 на загальну суму у розмірі 1993,94 грн.

Судом досліджено оригінали вищезазначених видаткових накладних. На всіх них міститься підпис та відбиток печатки відповідача та зазначено договір №547838 від 02.09.2019. Факт отримання товару по вищезазначеним накладним пвдтверджується представником відповідача.

Однак, відповідач не виконав свій обов`язок по оплаті за поставлений товар по вище наведених видаткових накладних, внаслідок чого заборгував позивачу 35256,89 грн.

Відповідно до п.3.3.1 договору покупець зобов`язаний отримати товар та своєчасно його оплатити. Згідно до п.п. 5.5 договору оплата товару здійснюється покупцем на основі цього договору і видаткових накладних на нього шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару.

Отже, строк оплати за товар, за умовами договору поставки №547838 від 02.09.2019 по даних видаткових накладних сплив через 14 (чотирнадцять) календарних днів після отримання товару, факт отримання якого підтверджується датою підписання видаткових накладних (п. 5.7 договору).

Відповідно до п.5.5 договору оплата товару здійснюється покупцем на основі даного договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару.

Разом з тим, відповідач не надав, а у матеріалах справи відсутні докази сплати вартості отриманого ним товару згідно видаткових накладних №FTM00001279/20 від 03.01.2020, №FTM00001918/20 від 09.01.2020, №FTM00004202/20 від 11.01.2020, №FTM00004806/20 від 13.01.2020, №FTM00007279/20 від 15.01.2020 станом на момент відкриття провадження по справі.

15.05.2020, після відкриття провадження по справі, відповідач частково оплатив позивачу за договором заборгованість у сумі 33146,89 грн та надав суду платіжне доручення №293 від 15.05.2020. Часткова оплата відповідачем товару свідчить про те, що останній не заперечує свою заборгованість перед позивачем за договором від 02.09.2019 №547838.

У відповідності до п. 6.1 договору у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасного товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення постачальника до суду.

Згідно п.6.3 договору у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів покупець окрім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару.

Відповідно до п.6.6 договору сторони домовились, що позовна давність стосовно пені та штрафів, встановлених даним договором, становить два роки.

ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку, що спір у даній справі є майновим та зумовлений неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати вартості поставленого йому товару.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із нормами частини першої статті 712 ЦК України, які кореспондуються із положеннями частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 662 ЦК України: "Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства."

При цьому, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (частина перша статті 664 ЦК України).

За приписами частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Водночас нормами частин першої і другої статті 692 Цивільного кодексу України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У статті 530 ЦК України зазначено: "Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)."

Таким чином, враховуючи положення пункту 5.5 договору, відповідач зобов`язаний здійснити оплату протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару.

Однак відповідач у встановлений договором строк вартість товару не сплатив, внаслідок чого позивач набув право вимоги на сплату відповідачем заборгованості:

- з 17.01.2020 по видатковій накладній №FTM00001279/20 від 03.01.2020 на суму 5245,00 грн;

- з 23.01.2020 по видатковій накладній №FTM00001918/20 від 09.01.2020 на суму 23115,95 грн;

- з 25.01.2020 по видатковій накладній №FTM00004202/20 від 11.01.2020 на суму 3889,00 грн;

- з 27.01.2020 по видатковій накладній №FTM00004806/20 від 13.01.2020 на суму 1013,00 грн;

- з 29.01.2020 по видатковій накладній №FTM00007279/20 від 15.01.2020 на суму 1993,94 грн.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Аналогічно приписами статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Як встановлено судом вище, на підставі договору від 02.09.2019 №547838 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 35256,89 грн. Відповідачем, після звернення позивача із позовом, сплачено 33146,89 грн основного боргу, відповідно до платіжного доручення № 293 від 15.05.2020, що підтверджується сторонами.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, в частині позовних вимог, щодо стягнення 33146,89 грн основного боргу, слід закрити провадження у справі з зв`язку із відсутністю предмету спору.

Щодо посилання відповідача на те, що решту товару на суму основного боргу (2110,00 грн) повернуто його представником, проте таке повернення не було проведено бухгалтерією позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.4 договору від 02.09.2019 №547838: Товар, прийнятий Покупцем по видатковій накладній або узгоджений сторонами в рахунку-фактурі, переданому по факсу чи електронній пошті, не підлягає поверненню по ініціативі Покупця, крім випадків його невідповідності якості, або якщо кількість переданого товару перевищує кількість, заявлену Покупцем. .

Пунктами 8.3 та 8.4 договору від 02.09.2019 №547838 передбачено: Якщо на момент прийому товару виявлені розбіжності з супроводжуючим документами, то подальший прийом товару здійснюється Покупцем в присутності комісії з оформленням Акту про встановлення невідповідності в кількості і якості при прийомі товару, який складається в день виявлення невідповідності і передається Постачальнику не пізніше 48 годин з моменту отримання товару. У випадку виявлення дефектів товару є обов`язковим складання рекламаційного акту покупцем і передача його Постачальнику не пізніше 48 годин з моменту виявлення дефекту. В випадку відсутності достатньої для прийняття рішення інформації про характер дефекту Постачальник має право запросити у Покупця необхідну інформацію (детальний опис дефекту, фотографії). Постачальник залишає за собою право відмовити в реєстрації і розгляді рекламаційного акта. .

Згідно ч.1 ст.71 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідачем не подано належний, допустимих, достовірних або вірогідних доказів в підтвердження обставин повернення ним частини поставленого товару.

Отже позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню у частині стягнення з відповідача на користь з позивача 2110,00 грн основного боргу.

Крім того, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).

Так, за неналежне виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу на підставі пункту 6.3 договору поставки штраф в сумі 7051,37 грн та пеню в розмірі 1679,93 грн.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, видами штрафних санкцій є штраф та пеня.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуванням викладеного, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, від 21.05.2018 по справі №911/1967/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17 та від 09.07.2018 у справі №903/647/17.

Отже, враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, позивач з 30.01.2020 набув права нараховувати відповідачу штраф та пеню згідно умов пункту 6.3 договору поставки.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд констатує, що позивачем правильно нараховано відповідачу 7051,37 грн штрафу (35256,89 грн * 20%).

Відтак відповідно до здійсненого судом розрахунку (доданий до матеріалів справи) за період з 30.01.2020 по 17.04.2020 позивач вправі вимагати сплати відповідачем 1679,93 грн пені.

Поряд з цим, суд не вбачає підстав для зменшення суми штрафних санкцій відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України, оскільки їх розмір не перевищує суми основного боргу, не заявляв клопотань про зменшення суми штрафних санкцій, не навів виключних обставин, які б унеможливлювали виконання ним договірних зобов`язань.

У той же час на аркуші договору поставки із пунктами 6.1, 6.2, 6.3, 6.4, 6.5, 6.6, 6.7, 6.8, 6.9 міститься підпис та відбиток печатки відповідача, що є доказом того, що йому було відомо про наслідки невиконання обов`язку по оплаті вартості поставленого товару.

Тому з відповідача на користь позивача належить стягнути 7051,37 грн штрафу та 1679,93 грн пені.

До того ж, позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 30.01.2020 по 17.04.2020 в сумі 228,92 грн.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Оскільки нормами ч.2 ст.625 ЦК України передбачено можливість визначення розміру процентів у договорі на розсуд сторін, позивач вправі вимагати від відповідача сплати 3% річних у разі прострочення ним виконання грошового зобов`язання.

У свою чергу, перевіривши розрахунок (міститься у позовній заяві) 3 % річних нарахованих позивачем за період з 30.01.2020 по 17.04.2020, суд зазначає що їх розмір вірний, тому слід стягнути з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 228,92 грн.

При цьому, суд не наділений правом із власної ініціативи зменшувати розмір інфляційних витрати та/або процентів.

V. Висновки суду.

Таким чином, за результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку що позивач поставив відповідачу товар чим самим виконав свій обов`язок по договору, проте відповідач неналежно виконав обов`язку щодо його оплати. Позовні вимоги є обгрунтованими у частині стягнення з відповідача на користь з позивача 2110,00 грн основного боргу, 1679,93 грн пені, 228,92 грн 3% річних та 7051,37 грн штрафу.

У решті позовних вимог, щодо стягнення 33146,89 грн основного боргу, слід закрити провадження у справі з зв`язку із відсутністю предмету спору.

VІ. Розподіл судових витрат.

Як установлено судом в ході розгляду справи, позивач заявив про понесення ним витрат по сплаті судового збору в сумі 2102 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 5780,50 грн. Відповідач не заявив про понесення ним будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи.

Дослідивши матеріали справи, суд установив, що понесення позивачем витрат по сплаті судового збору підтверджуються платіжним дорученням від 17.04.2020 №284, а витрат на правничу допомогу - Договором №19/5 про надання правової допомоги від 27.12.2019, додатковою угодою від 13.04.2020 №7 до договору №19/5 від 27.12.2019, ордером серії №1021559 від 13.04.2019 та актом приймання-передачі наданих послуг від 20.05.2020 № 4 за Договором про надання правової допомоги від 27.12.2019 №19/5.

Відповідно до ч.3 ст.130 ГПК України якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу , які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ГПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року по справі №755/9215/15-ц, суд не вбачає відступу від зазначених правових висновків.

У контексті викладеного суд зауважує, що відповідач ні письмово, ні усно через представника не заявляв клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами, не заперечував факт їх надання.

Своєю чергою суд вважає понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу дійсними, необхідними та співмірними зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг у суді, а тому визнає їх обґрунтованими та розумними.

За таких обставин справи, враховуючи положення статті 129 та ч.3 ст.130 ГПК України, у зв`язку із тим, що відповідачем частково погашено заборгованість після звернення позивача із позовом суд вирішив судовий збір та витрати на правову допомогу покласти повністю на відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 130, 135, п.2 ч.1 ст.231, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" оригінали видаткових накладних №FTM00001279/20 від 03.01.2020, № FTM00001918/20 від 09.01.2020, №FTM00004202/20 від 11.01.2020, №FTM00004806/20 від 13.01.2020, №FTM00007279/20 від 15.01.2020.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" до Приватного підприємства "Агро-Транс-2019" про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 44217,11 грн - задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Агро-Транс-2019" (60356, Чернівецька обл., Новоселицький р-н, с. Драниця, вул. Савчука, буд. 4, код ЄДРПОУ 43001353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" (81500, Львівська обл., Городоцький р-н, с. Черляни, вул. Польова, 97, код ЄДРПОУ 38169102, р/р НОМЕР_1 в ПАТ КРЕДОБАНК ) 2110,00 грн. основного боргу, 1679,93 грн. пені, 228,92 грн. 3% річних, 7051,37 грн. штрафу, 2102,00 грн. відшкодування судового збору та 5780,50 грн витрат на правову допомогу.

4. У решті частини позовних вимог в сумі 33146,89 грн провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю предмету спору.

5. З набранням рішення законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року № 540-IX строк, визначений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України, продовжується на строк дії такого карантину.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повне рішення складено та підписано 01 липня 2020 року.

Суддя І.В. Марущак